Абетка відомих імен

ПУБЛІЦИСТИКА ПРАВДИВА І НАСТУПАЛЬНА

Так оцінювали книгу Віталія Карпенка “Виклики ХХІ віку. Політичні хроніки пером публіциста”, що побачила світ на початку 2006 року у видавничому центрі “Просвіта”, учасники її публічного обговорення в Національному музеї літератури.

Головуючий, лауреат Шевченківської премії професор Анатолій Погрібний у вступному слові дав стислу характеристику авторові та його новій книзі, підкресливши її надзвичайну актуальність, наступальність і патріотичність.

Високо оцінив публіцистичну творчість Віталія Карпенка лауреат Шевченківської премії, Герой України Дмитро Павличко. Він відзначив також велику роль “Вечірнього Києва” часів першого десятиліття Незалежності в утвердженні української національної ідеї, пробудженні самосвідомості нашого народу й національного державотворення.

Відомий прозаїк, лауреат Шевченківської премії Анатолій Дімаров проаналізував публіцистичний стиль номінанта, влучність його характеристик сучасних політиків, афористичність мови.

На зібранні виступили також народний артист України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко, відомі поети Петро Осадчук, Микола Сом і Григорій Булах, народні депутати Іван Заєць, Юрій Гнаткевич та інші.

Промовці високо поціновували нову книгу Віталія Карпенка, наголошували, що вона відповідає вимогам, які виставляються до творів, що претендують на Шевченківську премію, і цілком заслуговує на таку високу відзнаку.

Ці твори друкувалися в газетах України й діаспори, а значна частина з них у нашій газеті, постійним автором якої Віталій Карпенко є вже тривалий час. Тому вони добре відомі загалові, про що свідчить чимала преса, яку має книга, — понад два десятки рецензій у газетах і журналах після її виходу в світ. Надходять також відгуки на адресу Шевченківського комітету — уривки деяких із них пропонуємо читачам у цій добірці.

Анатолій Дімаров, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка:

— Про Віталія Карпенка можна писати й писати. Усе своє життя він воює за право говорити правду у вічі, якою б гіркою й неприємною правда ця не була. Як головний редактор “Вечірки” він був постійним подразником для людей із нечистою совістю, не давав спокійно жирувати всім тим, хто звик ловити золоту рибку в каламутній водиці. Всій отій нечисті, яка присмокталася до тіла молодої держави й не дає їй звестися на ноги. Він просліджував кожен хибний крок нашої влади, він бив на сполох, звертаючись до громадської думки, і жодним судовим позовом його неможливо було залякати.

Із великою приємністю для себе прочитав, що до завершального туру голосування за присудження найвищої в країні премії допущена книга Віталія Карпенка “Виклики ХХІ віку. Політичні хроніки пером публіциста”, і хочу сказати кілька слів про цю книгу і про її автора. Нова епоха — початок третього тисячоліття, — та ті самі нерозв’язані проблеми… І той же автор, що так само глибоко копає, висвітлює конфліктні сторони сучасного життя, шукає відповіді на нові виклики часу. Про проблематику свідчать уже самі назви розділів книги: “Цупкі обійми “старшого брата”, “Кучмізм без маски”, “Опозиція проти режиму”, “Трудний шлях до Майдану”, “Крізь тиск і цензуру…”, “Нова влада: перші кроки”, “Національній державі — національну церкву”. І та ж публіцистична напруга. І та ж висока художність.

Перечитую цю книгу, що є художньо-публіцистичним осмисленням нашого непростого часу, і думаю: вона таки заслуговує відзначення Шевченківською премією. Більше того — вона повинна бути в кожній школі, кожному вищому навчальному закладі, в усіх бібліотеках.
Буду вельми потішений, якщо моя думка про публіцистичну книгу “Виклики ХХІ віку” та про її автора Віталія Карпенка зацікавить членів шановного Комітету.

Ігор ЛУБЧЕНКО, голова Національної спілки журналістів України:

— Національна спілка журналістів України підтримує висунуту на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка 2007 року в галузі “Журналістика і публіцистика” книгу заслуженого журналіста України Віталія Карпенка “Виклики ХХІ віку. Політичні хроніки пером публіциста”.

Книгу з інтересом зустріли читачі. У багатьох рецензіях і відгуках, під час публічних обговорень відзначається чітке спрямування публіцистики Віталія Карпенка на національне державотворення, демократизацію українського суспільства й літературна зрілість і майстерність автора. Присвячена найгострішим проблемам сьогодення, книга є значним внеском у сучасну українську журналістику й літературу загалом.

Секретаріат Національної спілки журналістів України підтримує представлення названої книги Віталія Карпенка на здобуття Шевченківської премії.

Степан КОЛЕСНИК, лауреат Шевченківської премії 1992 року:

— Хочу підтримати публіцистичну книгу мого колеги по літературному цеху Віталія Карпенка “Виклики ХХІ віку. Політичні хроніки пером публіциста”, висунуту на здобуття Шевченківської премії 2007 року Київською організацією Національної спілки письменників України.

Я добре знаю гострі статті В. Карпенка ще з “Вечірнього Києва” часів т. з. перебудови й першого десятиріччя нашої Незалежності. Його публіцистика останніх років, зібрана в названій книзі, присвячена найгострішим проблемам сьогодення, продовжує тематичну державницьку лінію автора, має чітке національно-патріотичне спрямування. До того ж написана високохудожньо, майстерно і популярно. Безумовно, вона — значний внесок в українську журналістику доби становлення Незалежності України.

Знаю, що твори В. Карпенка позитивно поціновані представниками літературної громадськості: про це неодноразово чув відгуки читачів про книгу та читав рецензії про неї у пресі. Я глибоко переконаний, що публіцистика Віталія Карпенка має непересічне значення. Вона стала помітним явищем у сучасній українській журналістиці й цілком відповідає вимогам, сформульованим у Положенні про Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Анатолій КІНАХ, президент Земляцтва “Миколаївщина”, народний депутат України:

— Публіцистика В. Карпенка, зібрана в книзі, охоплює дуже непростий період у житті держави й українського народу — 2000—2005 роки — і є художньо-публіцистичним зрізом суспільного життя названого періоду, визначає найболючіші точки суспільного організму, шукає відповіді на найскладніші виклики нинішнього життя.

Ми підтримуємо висунення книги В. Карпенка на здобуття найпрестижнішої в державі премії з таких мотивів:

1. Найперше, — враховуючи високий професіоналізм, активну життєву позицію та патріотичну суспільно-політичну діяльність літератора, якого знаємо ще по багатолітній роботі у ЗМІ Миколаївської області. У столиці він 15 років редагував широковідому газету “Вечірній Київ”, яка здобула заслужений авторитет і популярність серед читацького загалу, зробила для пробудження національної свідомості, утвердження української ідеї більше, ніж будь-яка політична сила (І. Драч), була піонером національного руху, стояла на передовій лінії боротьби за волю і вписала яскраву сторінку в новітню історію нашої держави (І. Дзюба). У цьому великий особистий внесок В. Карпенка не тільки як головного редактора газети, а як літератора, чиїми статтями захоплювалася півторамільйонна армія читачів.

2. У книзі знаходять продовження й розвиток ті найважливіші проблемно-тематичні лінії, які були закладені в публіцистиці В. Карпенка у попередні роки: чітко відстоюються високі гуманістичні ідеали, демократичні принципи, обґрунтовується необхідність прискорення національного державотворення, пробудження й утвердження історичної пам’яті народу, його національної самосвідомості.

3. В естетичному аспекті книга В. Карпенка — високохудожній твір: це справді висока публіцистика, насичена щирим пафосом, залізною аргументацією, написана просто й дохідливо. Автор виявив себе неабияким майстром слова, виробив власний індивідуальний стиль письма, уміло використовує величезне багатство мовних засобів, що робить його публіцистику переконливою та легкою для сприйняття читачем.

4. Практичне значення книги полягає в її значному впливові на читача. Твори, зібрані в книзі, пройшли найсерйознішу читацьку апробацію, оскільки ще до виходу окремим виданням друкувалися в українських газетах і мали позитивні відгуки.

5. Вважаємо, що книга В. Карпенка відповідає тим високим вимогам до творів, що висуваються на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка. Вона стала помітним явищем в українській літературі і є значним надбанням сучасної української публіцистики.

Сподіваємося, при подальшому розгляді та обговоренні творів, що номінуються на премію, шановний Комітет зверне увагу й на наші резони щодо нової публіцистичної книги В. Карпенка.

Микола НЕСТЕРЧУК, заступник голови ВУТ “Просвіта”:

— Віталій Опанасович Карпенко — відомий політик і громадський діяч, член Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України, багатолітній головний редактор газети “Вечірній Київ”, внесок якої в пробудження національної самосвідомості, утвердження української державності загальновизнаний. Визначальними в тематичній насиченості газети були публіцистичні статті самого редактора, які набули другого життя в книгах “Поодинці — вмирають, виживають — гуртом”, “Як повернути манкурту пам’ять…”, “На нашій, не своїй землі”. Та навіть перейшовши на викладацьку роботу, Віталій Карпенко не полишив пера. Його публіцистичні виступи друкувались у патріотичних газетах України й діаспори, викликаючи великий читацький інтерес актуальною тематикою, гостротою постановки проблем, майстерністю подачі матеріалу.

В новій книзі публіциста послідовно продовжується тематично-проблемна лінія, спрямована на утвердження гуманістичних ідеалів української національної держави, побудову демократичного суспільства. Нова праця В. Карпенка відповідає критеріям, які пред’являються творам, номінованим на найвищу в державі Шевченківську премію.

Про це йшлося на засіданні Центрального проводу Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка 1 листопада 2006 року. Члени Центрального правління Олександр Пономарів, Анатолій Погрібний, Василь Клічак відзначали також високі художні якості публіцистики Віталія Карпенка, вважаючи її значним духовним надбанням сучасної української публіцистики й одностайно підтримали висунення на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка 2007 року в галузі журналістики й публіцистики книгу “Виклики ХХІ віку. Політичні хроніки пером публіциста” (Київ, 2006).

Іван ЯЦКАНИН, голова Спілки українських письменників Словаччини та головний редактор літературного журналу “Дукля”:

— Спілка українських письменників Словаччини та редакція літературного журналу “Дукля” підтримують кандидатуру письменника, публіциста Віталія Опанасовича Карпенка на вручення йому Шевченківської премії в галузі публіцистики за книжку “Виклики XXI століття. Політичні хроніки пером публіциста”.

Українська громада Словаччини добре обізнана з гостросюжетною публіцистикою Віталія Опанасовича Карпенка і його національною позицією. І може з повною відповідальністю заявити, що в публіцистиці В. Карпенка йдеться про прикмети, які надзвичайно потрібні для чіткого визначення української національної ідеї в сучасній Україні.

Євген ТОВСТУХА, лікар-фітотерапевт, письменник:

— Високоповажний Романе Мар’яновичу!

Звертаюсь до Комітету з приводу фундаментальної праці В. Карпенка “Виклики XXI віку. Політичні хроніки пером публіциста”.

Знаю автора з 1962 року. Особливо творчо й ідейно зійшовся з ним у середині дев’яностих років, коли він очолював “Вечірній Київ” — газету справжнього українства. Величезна історична відповідальність за долю України, безкомпромісність, справжній (не паперовий) патріотизм, проникливий аналітичний інтелект письменника і політика, бажання вистражданого щастя й добра рідному знедоленому народові — ось лейтмотив його актуальних і злободенних праць, судових тяганин, за якими наші нащадки вивчатимуть становлення нової України. Хотілося б вірити, що здорові та об’єктивні сили Комітету (разом із Вами) не пропустять нагоди присудити автору Національну премію України імені Тараса Шевченка.

В. Карпенко повністю заслужив її своєю літературною діяльністю письменника і високим статусом справжнього борця за українську Україну.

Джерело