Едуард ДРАЧ
НОВІТНІЙ ЯНИЧАРСЬКИЙ МАРШ,
АБО ПОЛІТИЧНА ЗАЯВА В РАЙВНО ГРИЦЬКА ІВАНОВИЧА ПРИДУРЧЕНКА, ХОХЛА ЗА НАЦІОНАЛЬНІСТЮ

Здравствуй, дорогоє наше районо!
Я пишу заяву і смотрю в окно:
Це ж моєй дитинє скоро сьомий год,
Ето ж в школу нинє вже оно пайдьот.
Но вмешалась сила сатанинськая,
Бо ближайша школа — українськая!
Що ето такоє — спрашиваю вас,
Нікуди дитину вести в первий класі
Пнулись я і жінка з яслєй-садіков,
Щоб була дитина, як в начальніков.
Бо какой начальній, рило свинськоє,
Скажеть вам хоть слово украінськоє.
В українську школу я б дітей не вів,
Їх учебнік школьний весь би посадив.
Там хотя б Шевченка прочитайте зміст —
Ето же отпєтий націоналістці
Як сприймьот дитина все натурою —
Піде неодмінно за Петлюрою!
(Сам я українську закончів давно,
Так казали: "Грицька — будущий Махно".)
Хто там ще за мову, що за голоса?
А по мнє била би в доме ковбаса.
І щоб хата скраю, і щоб самогон —
Ой лунала б пєсня — ото всех сторон!
Ми пойдем всє хором в саму свєтлу жизнь!
А заклеймим позором націоналізм.
І спайом, как Сталін научил нас петь:
Гаркнем — "Україну з України геть!"

1990