Роксолана ЗОРІВЧАК
БОЛІТИ БОЛЕМ СЛОВА НАШОГО...

Розділ ІII
ЖИТТЯ ДУХОВНОГО ОСНОВА

Коли слова втрачають своє значення, то народ втрачає свою свободу.
Конфуцій

Мова — витвір не окремої людини — вона належить завжди всьому народу. Наступні покоління отримують її від поколінь минулих.
В. фон Гумбольдт

Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров'ю предків тяжко пурпурова.
Ліна Костенко

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм життям.

Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить.
І любов, і гнів
У тому гомоні морськім.
Немає Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
М. Рильський

Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Весняні пахощі листків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
М. Рильський

Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав пильно, свято оберігати її чистоту, збагачувати й відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої.
П. Тичина

Рідна мово! Будь не тільки святом,
А насущним хлібом на щодень.
Б. Демків

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися.
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
О. Олесь

Протягом століть, відбираючи по словечку, по зернятку, геній народу витворив і передав нам у спадок, у вічне користування неосяжне, розкішне у своїй красі й блиску розуму мовне багатство: майте, пишайтесь, не будьте німі!
О. Гончар

Слово — це сорочка духу народного. Вона вся з гомону полів, лісів і морів Отчої Землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця та зірок, переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом, — кожна її ниточка вимочена в Дунаї, у криницях і струмках людської звитяги.
Б. Харчук

Рідна мова — це невід'ємна частка Батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі.
Б. Антоненко-Давидович

Соборна літературна мова — одна з умов формування соборного національного духу.
З. Тіменик

Навчімось рідну мову шанувати,
А буде мова — буде і народ.
В. Іваненко

Задарма в слові твойому іскряться
І сила й м'якість, дотеп і потуга
І все, чим може вгору дух підняться.
І. Франко

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та й голос — більш нічого.
А серце б'ється — ожива,
Як їх почує!
Т. Шевченко

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики й квіткових пахощів — скількома епітетами супроводжується визначення української мови! І, зрештою, усі ці епітети слушні.
О. Гончар

Коли зникає народна мова — народу нема більше!... Відберіть у народу все — і він усе може повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови ніколи: вмерла мова в устах народу — умер і народ.
К. Ушинський

Як сонця безсмертного коло,
що креслить у небі путі,
любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті.

Ми з нею відомі усюди,
усе в ній, що треба нам, є,
а хто свою мову забуде,
той серце забуде своє.
В. Сосюра

Без єдності літературної мови ми не будемо сильною закінченою нацією.
I. Огієнко

Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, повернути нашій мові справжню народну красу — це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов'язок кожного перед незалежною, вільною Україною. Адже мовою нації визначається моральне здоров'я народу, його розвиненість, культурність. Усе це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім'ї цивілізованих демократичних держав.
О. Гончар

Мово рідна! Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня дівочого серця в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. То ж такою і будь вічно, мово рідна!
С. Плачинда

На все впливає мови чистота:
Зір глибшає, і кращають уста,
Стає точнішим слух, а думка гнеться,
Як вітром розколихані жита.
Д. Павличко

Людей в народ єднає тільки мова.
Є мови — значить, нації живуть.
В. Іващенко

Я так люблю, я так люблю тебе,
Моя співуча українська мово!
В тобі шумить Полісся голубе
І дужо хвилі гомонять Дніпрові.

В тобі живе карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня...

...Як легко йти з тобою по землі
І підставлять вітрам лице відкрите!
Для мене Ти — як і насущний хліб,
Без тебе я не зміг би в світі жити.
Г. Столярчук

Рідна мова — то безцінне багатство, у якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру й традиції. У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу.
В. Сухомлинський

Могутність мови — це духовна могутність народу. Саме народ дає мові силу й красу. Він сам у піснях творить зразки неперевершеної поезії, а його генії й таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї і світової культури найпишніші троянди.
М. Шумило

Наша мовна традиція сягає далеких, докняжих часів, а в період держави Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель... Його розвитку не могли зашкодити чвари й усобиці, феодальна роздрібненість і навіть багатовікове монголо-татарське іго. Гідне подиву, що його не стяла шабля, що його не затоптали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу.
Б. Харчук

Народе мій, дитино ясночола,
Живи й орудуй мовами всіма,
Бо кожна мова — твого духу школа,
Твоєї правди — золота сурма.
Вклякни перед зорею світовою,
Що пломеніє, наче сонця креш,
Та не молися мовою чужою,
Бо, на колінах стоячи, умреш.
Д. Павличко

О слів жорстока і солодка влада!
Не опечись на їхньому вогні!
Такі близькі звучанням "рада" й "зрада"!
Які ж провалля поміж них страшні!
Ти — весь у слові, як у сповиткові,
З колиски до калини на горбі...
І вже коли ти похитнувсь у слові,
Вважай, що похитнувся у собі.
Б. Олійник

Слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити й доглядати.
М. Рильський

Для одного народу — одна літературна мова й вимова, один правопис! Тільки засліплені консерватисти й люди анархічної вдачі не збагнули ще державного значення цього великого гасла для єдності нації.
І. Огієнко

Рідній мові

Ти як музика тиха
в закоханих устах,
в тобі мов травень
диха у квітах і вогнях.
Ти як фанфари слави
в переказах старих,
ти здобула нам право
серед племен людських.
Ти — бору шум одвічний,
ти — танці наших лук,
ти й плач, і грім величний,
ти — серць народний стук.
Ти не даєш заснути,
бо ж не подоба спать,
як хоче вбивця лютий
тебе із вуст віднять.
Ярослав Врхліцький, пер. М. Рильський

Над чолом в моєї мови
ще горить вінок терновий —
хай вже трошечки оббитий,
павутиннячком обвитий,
все одно чоло до крові
розтина він рідній мові...
...Але є у мене втіха:
гляну — й біль минає стиха.
То на стільчику малому
серед квіту, сонця й грому
полинову, калинову
донька вчить вкраїнську мову.
Наталка Матюх

Зі ставлення кожної людини до своєї мови можна цілком точно судити не тільки про її культурний рівень, а й про її громадянську вартість.
К. Паустовський

Коли навала сунула ординська,
Народ наш в січі схрещував шаблі
За честь і волю рідної землі, —
Мужніла в битвах мова українська.

Для ворога вона покара-грім,
А до людини щирістю іскриться,
Дзвенить у краю нашім дорогім;

В огні віків гартована, мов криця,
Тому велика й сильна, як гроза,
І чиста, наче матері сльоза.
М. Литвинець

Мова для мене — це справді одна з найбільших таємниць. Є мовби доповненням мого життя, якщо не самим життям. Видається мені безмежною у своїх інтонаційних та синонімічних можливостях. Можна передати нею найрізноманітніші відтінки, змальовувати найтонші образи.
Валерій Шевчук

Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це — аж ніяк не прерогатива учених-мовознавців, письменників або вчителів-мовників. Це не тільки — ознака, а й обов'язок кожної культурної людини.
Б. Антоненко-Давидович

Мова в Україні — один з найважливіших чинників консолідації нації.
М. Жулинський

Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу,
яру в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
Д. Білоус

Моя мова

Все в тобі з'єдналося, злилося —
Як і поміститися в одній —
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.
В. Симоненко

Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається жодній із сучасних літературних мов слов'янства і не бідна аж ніяк на поняття, щоб нею надто важко було висловити глибину філософських думок чи змалювати високохудожні образи. Це не мова простолюду тільки, як твердять невігласи, а мова нації, політичне
майбутнє якої іще попереду, але чиє право самостійного розвитку в ряді цивілізованих народів уже завойоване, і ніхто інший не може зайняти це місце.
М. Драгоманів

Мово рідна

Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Рідна мені до болю, —
Дужий я із тобою!

Я твоїм вольним гомоном
Повнюсь, як втора пломенем.
Плачу твоїм я шепотом,
Тішусь твоїм щебетом.

Лину до друзів леготом,
Гуком твоїм, перегуком.
Вибухну твоїм реготом —
Ворога трусить трепетом!

Серця людського лірико,
Повна печалі й сміху ти.
В світі з тобою широко,
Легко тобою дихати!

Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Ти у мене з кореня —
Полем у мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
У чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
У поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм...
В. Бичко

Мово рідна! Ти ж — як море — безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш ти хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю...
Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. Я вірний і вічний юнга твій... Єдина печаль проймає, що не вистарчить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо Ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.
Тож такою і будь вічно, мово рідна!
С. Плачинда

Купана-цілована хвилями Дніпровими,
Люблена-голублена сивими дібровами,
З колоска пахучого, з кореня цілющого,
З усмішки і сльози, сонця, вітру і грози
Наша мова.

Як осмута матерів, дума сивих кобзарів
І дівочі переспіви синіх вечорів,
Виплекана веснами і серцями чесними
Наша мова.
Наталка Білоцерківець

О рідне слово, що без тебе я?!
Осміяний людьми кретин-стиляга,
Безрідний, кволий, жебручий блудяга,
Що сам забув своє ім'я.

Моє ти серце, пісня і відвага,
І прізвище, і сила, і сім'я.
Ти вся душа нескована моя,
В найтяжчі дні — надія і наснага.
Д. Павличко

Поставимо на покутті високу свічу Слова нашого — хай возсіяє!
Любов Голота

Кожен з нас повинен дбати про мову, бо мова — це спадщина, нагромаджена для нас десятками поколінь. А ми зобов'язані передати її тим, хто прийде після нас. І примножити, прикрасити цю спадщину.
Алла Коваль

Усі слова — співучі струни,
Коли під майстровим смичком...
М. Рильський

Навчімся Рідне Слово шанувати,
Прекрасну мову має наш народ!
В. Іващенко

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збаг нув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово — це людина без роду і племені.
В. Сухомлинський

Природа дала людині великий дар у вигляді мови. Слід не тільки користатися ним, рідним словом, але й натхненно ростити, оберігати його коріння й леліяти його цвіт, ось тоді воно й буде запашним та співучим, сповненим музики й чару, життєвої правдивості й поетичності.
О. Гончар

Тебе, щедротна рідна мово,
Поніс народ в широкий світ, —
Як образи скрашають слово,
А порівнянь — який політ!

Вітри — мандрівці, як відомо,
А струни — борозни в ріллі,
А сосни — воїни в шоломах,
Криниці ж — дзеркала землі.
П. Бровка (пер. О. Новицький)

Рідна мово, перше слово
Ти в устах моїх плекала,
Першу пісню колискову
Наді мною вознесла,
І як я рідні печальній
Прошепчу слова прощальні,
Присягаю, рідна мово,
Будуть це твої слова.
Б. Стельмах

Ми, звичайно, не уявляємо собі, н а с к і л ь к и к о ж е н і з н а с відповідальний за те, якою буде українська мова майбутнього, хай у безконечно малій дозі.
Ю. Шевельов

Знаємо з нашого щоденного досвіду, що ніякою чужою мовою не можна краще висловити наших найглибших побажань, які ворушаться в нашім серці, як саме рідною мовою.
М. Возняк

...Це слово крізь хрести і прах,
Крізь пил віків, усе в сльозах,
Пробилось, вижило, зоріє...
М. Вінграновський

Приймаю, доле, все без скарги, без вагань,
Лиш збережи, молю, мого єства основу, —
Моє оплачене поневірянням слово:
В нім сяє все, чого позбавлений в житті,
В нім — волі й вічності уламки золоті,
В нім правді світовій і правді нашій дань.
Г. Кочур

Я чаром ранений в найкращій із стихій і мову батьківську, що виникла віками, несу в собі, як щось, що дальшими роками іще зросте в красі незбагненній своїй. ... Чогось коли про мову мова безневинна, перед очима в мене трударі-батьки: вона багатий спадок їхнього нащадка-сина.
І. Мацинський

Ми скромним словом правди тихої
Стозвукий галас переборем.
Г. Кочур

...що хочеш, Часе,
Усе віддам тобі по край —

І юність, й молодості чашу,
Життя сьогоднішнє й вчорашнє,
Лиш Слова мого не чіпай!
М. Вінграновський

Хтось, може, до чужої мови звикне
Й зазнає втіх.
Та я в ній не співець.
І якщо завтра моя мова зникне,
То хай сьогодні прийде мій кінець.
Р. Гамзатов (пер. Д. Бобир)

...Дай і огню, щоб ним слово налити,
Душі стрясать громовую дай власть...
І. Франко

Мова — немов кров, що оббігає тіло нації. Виточи з людини кров — і вона помре. Відбери в народу мову — і він загине.
Ю. Дзерович

Тоді чужі дрібній прикрасі слова, затиснуті у горлі, слова, гальмовані в екстазі, б'ють, мов джерела неповторні.
Б.-І. Антонич

...прудкими іскрами, летючими зірками,
палкими блискавицями, мечами
хотіла б я вас виховать, слова!
Леся Українка

Щоб добре знати рідну мову, треба її вивчати змалку, у школі і поза школою, з книжок і від людей. Хто вміє пошанувати свого батька й матір, той розуміє, яку пошану повинен він мати до рідної мови.
М. Возняк

На Вкраїну дорога моя, на Вкраїну —
Із усіх безнадій і надій,
Чи то в чорну, чи в ясну годину,
Бо там Слово моє і мій дім.
На Вкраїну дорога моя, на Вкраїну,
Камениста, тернова — іду все одно.
Людині дано одну Батьківщину —
Серце одно.
Т. Мельничук

Які слова страхітливі — дволикість,
дворушництво, двозначність,
двоєдушність!
Двомовність — як роздвоєне жало.
Віки духовної руйнації.
Змія вжалила серце нації.
Ліна Костенко

А нам усім, і письменним, і неписьменним, годиться знати нашу бувальщину, знати те, що думали, як боролись і як дивилися на світ наші прадіди. Годиться знати й те, що ми не вчорашні, що наше слово було колись у честі повазі і служило до виявлювання високих думок, мудрих законів і щирого, глибокого чуття.
І. Франко

Я не закликаю ставати на коліна й бездумно бити перед словом поклони. Щоб життя було повноцінним, щоб воно було щедрим, як земля, і високим, як небо, слід знати своє Слово, любити його, шанувати, боронити, розвивати в нього свій розум, свій дух, своє сумління.
А. Бортняк

Азбука
(Фрески)

Стіною затінений крилос.
Стою сам не свій.
З малям на коліні Кирило сидить,
розгорнувши сувій.

Всі починаємо з азбуки,
І тут — не потрібен бук!
Маля простягає руки
До букв.

Маля бере букви в долоні
І тягне до рота, як хліб.

Посивіли Кирилові скроні.
Над малям і Кирилом — німб.

За глухою стіною мати
принишкла — жива не жива:
що, як стане маля лепетати
не свої, а чужі слова?!
В. Лучук

В Дернівці

Почув ту мову — свіжу, соковиту —
І враз неначе ввись здійнявся духом,
Забувся геть про все-усе на світі —
Так ніби вмивсь джерельною водою!
О мово! Муко!
Робиш що зі мною!
Тебе ісп'єш — напою неземного —
То станеш сам неначе неземним:
Ладен, натхненний, долетіть до Бога
Й поговорить по-українськи з ним!
С. Ткаченко

Рідна мово! Єдина любове!
Чую пісню твою ранкову!
Рідна мово — без тебе ніхто я,
Мов на вітрі осінній листок.
П. Перебийніс

Мова входить у серця, мов у храми....
Вклонімось їй!
Т. Майдановий

"Не гуркотінням — будьмо вдаром грому,
Вже коні ржуть, в степу збивають порох!
Сперш дії... А Слова? Думки? ...Потому!..
Бо осквернив і мову отчу ворог", —
Так Енергумен до Співця, суворий,
Кричав і калатав у щит громово.
Співець на те:
"Не меч, не щит рятують мову —
Лише безсмертні твори!"
Ц. К. Норвід (пер. Г. Кочур)

Передача чужоземної поезії, поезії різних віків і на родів рідною мовою збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй такі форми і вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст зрозуміння та спочування між нами далекими людьми, давніми поколіннями.
І. Франко

Не забуваймо, що багато людей виростало в умовах національної дискримінації, страхів, переслідувань, поширених настроїв національного нігілізму, цілі покоління вступали в життя духовно озлиднілими, бувши — часто не з власної волі — позбавлені знань як рідної мови, та і правдивого уявлення про багатовікову героїчну історії свого народу. А мова й історія — це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас. Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам'ять, почуття гордості, маємо і до збайдужілих їхніх душ торкнутися запашним євшан-зіллям рідного слова.
О. Гончар

Зрештою, піклування про мову, про її здоров'я, розвиток і престиж — це справа всієї нації. Віками відбувалася мовна селекція, з безлічі слів народ відбирав найповнозерніші, де мудрість розуму, блиск думки, ласкавість і ніжність чи гнів людини, її естетична сприйнятливість виявляли себе з найбільшою силою. Спільною духовною працею, активністю мислі, тактом і високим розумінням моральності людських взаємин лінгвістичний геній України витворював те, що сьогодні нанесено на атласи багатющих діалектів нації.
О. Гончар

Господи Слово
Вічна осново
Сонцеголово
Слово горить
Ніжносте Слово
Лютосте Слово
Вічносте Слово
Я твоя мить.
І. Драч

Мова твоя, Україно,
З мови твоїх солов'їв,
Мова твоя солов'їна
З присмерком Соловків.
Мука твоя і основа.
Тільки на все життя
Стала книгою Слова
Книга Твого Буття...
Д. Кремінь

І найперше було с л о в о
і розмовляли квіти
і цвів мак
У к р а ї н о ю.
С. Сапеляк

На ясні зорі, тихі води,
Хай випадкове слово не впаде.
В. Підпалий

Слово моє,
сльози мої,
Раю ти мій, раю!
Т. Шевченко

Ночами кличу Слово,
Наче Волю...
М. Руденко

Возстав од гроба, слово встало,
І слово правди понесли
По всій невольничій землі
Твої апостоли святії.
Т. Шевченко

Мова — це конкретно-історична реальність, ціль —духовно-творче надбання народу, його найавторитетніший патент на благородство.
Б. Харчук

... Лікую рани словом-деревієм,
Безсмертним подорожником-листком
І знову й знов слова, немов надію,
Лелію, вишиковую рядком,

Аби вони, з'єднавши міцно руки,
Стояли чистим звуком проти мли
І від неправди, муки та розпуки,
Від моголів край наш берегли.

Ще платить він принижено данину,
Та першим квітом волі вже вродив.
Кривавник слова рідного не згине,
Він вистоїть під хвилями орди.

Вдихаю все тепло своє у слово
Із вірою, що холод промине,
Зійдуть сніги — і мова пролісково
Усім сліпцям прозрінням спалахне.
В. Гей

Мова формує свідомість, визначає помисли й учинки людини, це суфлер у театрі життя. Тому свою мову треба вивчати і леліяти все життя — і осібно, і громадою. Адже це знаряддя мислення і порозуміння. Це наша пам'ять і наше безсмертя.
В. Радчук

Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими ґудзиками:
"Де ты здесь узялся?"
"З України". — "Так як же ти
Й говорить не вмієш
По-здешнему?" — "Ба ні, — кажу, —
Говорить умію,
Та не хочу"..."Экой чудак!..."
Т. Шевченко

Яких іще зазнаю кар?
Якими нетрями ітиму
Шляхами з Риму і до Криму
Під ґвалт і кпини яничар?
Та все ж не визбавлюся чар
Поезії. Я вірю в риму,
У силу слова незбориму,
В талант-натхнення, в божий дар.
Коли спадає ніч глибока
І завмирає воля й чин,
Бог людям шле свого пророка.
Й тоді — причиною причин —
Гримить суремно і громово
Першопочаток чину — Слово.
І. Світличний

Не тільки в художній літературі, а й у кожному слові людському увага до мови — доконечна річ для того, що думка знайшла свою справжню, кришталеву форму.
М. Рильський

Услід за єдністю управління, збройних сил і закон єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зроби єдність нації відчутною, міцною і благотворною.
А. Мандзоні

Не посміє ніхто нас поставити знов на коліна,
Лиш вселенська любов — наша віра і наша мета.
Одинадцята заповідь — вільна в віках Україна,
Боже сяйво блакиті і мова ланів золота.
В. Романюк

Мова — душа народу.
Я розмовляю —
Цілий народ
У собі вміщаю.
Хто цурається мови,
Той — не зерно,
А полова:
Рано чи пізно
Вітер її одвіє...
Народна душа Не міліє...
Д. Чередниченко

Я народився в україномовному світі, і найперші для мене слова були словами українськими. Я їх чув від Мами, Батька, братів, друзів. Для мене, малого, весь земний світ був українським. Що з того, що тепер я знаю кілька мов і користуюся ними щоденно (така вже в мене робота)?
Вони ніколи не замінять мені Рідної Мови, в якій за кожним словом тягнеться багатющий шлейф асоціацій, емоцій, спогадів, подій, людей!..
С. Ткаченко

Хіба манкурти ми чужі
чи яничари люті,
щоб за дешеві бариші
свій рідний дух забути...
Д. Чередниченко

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну... І. Франко

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю.
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
В. Симоненко

Народ не вибирають.
І сам ти — тільки брунька у нього на гіллі.
Для нього і живуть, за нього і вмирають,
ох, не тому, що він — найкращий на землі!
Ліна Костенко

Незвичайна одноцілість української літературної мови, сильніша, ніж історичні акти, які шматували територію, ненарушена в народі історична традиція, що зуміла натхнути новітню інтелігенцію сучасними ідеалами, запевнила нашій літературі розвиток, якого не сподівалися і нас більші державні народи.
М. Рудницький

Болить душа за тебе, Україно,
Дітей невдячних стільки маєш ти,
Сліпих героїв свар і суєти...
Їм байдуже, що мати у руїнах.

Та жевріє надія, не згаса.
На всіх дітей любові в тебе стане.
Ще припадуть до золотого лану
Блакитні над тобою небеса.
В. Калачник

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнику роду нашого! Освіти нашу землю, Україну возвелич!
Катерина Мотрич

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
С. Воробкевич

Є живіше, повніше свідчення про народи, ніж зброя та могили, — це їхні мови.
Я. Грімм

Слово наше рідне!
Ти сьогодні зазвучало
Як початок, як начало,
Як озброєння всім видне,
Слово наше рідне!
А Вкраїни ж мова —
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото котюче,
Вся і давність, і обнова,
Українська мова!
П. Тичина

Рідна мова — найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує Себе, якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості, передає з покоління в покоління досвід, культуру і життєдайні традиції. Рідна мова — незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі.
І. Вихованець

Які чудесні барви у нашій рідній мові,
Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові, —
і чорногуз, і бусол, лелека і боцян...
Так наче називаєш різновиди лелек ти,
А не лиш різні назви, синонімічний ряд.
А ще є риси мови, що звуться діалекти:
це говори місцеві на дещо інший лад.
На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,
А огірок звичайний в Чернігові — гурок,
А кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,
і назви, і вимова різняться що не крок.
Д. Білоус

Синів і дочок багатьох народів
я зустрічав, які перетинали
гірські й морські кордони
і на подив багато бачили, багато знали.

Я їх питав із щирою душею:
— Яку ви любите найбільше мову? —
і всі відповідали: — Ту, що нею
співала рідна мати колискову.
Д. Білоус

У гулі століть, у нездоланності народної пісні, у злотах мислі, у праці і борні зростало і розпросторювалося на світ найкоштовніше творіння українського народу, основа його духовності — рідна мова.
І. Вихованець

Ми увіходимо в світ слова,
Себе шукаєм в древній праоснові.
І дума предків постає жива,
І воля їх вчувається у слові.
О. Довгий

У змозі Правда й Воля відродитись і лицарство козацьке пресвяте, як заговорять рідним словом діти і наша мова знову розцвіте.
В. Коломієць

На все впливає мови чистота:
Зір глибшає і кращають уста,
Стає точнішим слух, а думка гнеться,
Як вітром розколихані жита.
Д. Павличко

Хвало Людей, Святая МОВО,
Проречисто-пророча річ,
Ланцюг, яким дзвенить громово
Бог, заблукавши в плотську ніч,
Осяяння, Прозріння, Логос!
То Мудрість промовля розлого,
Глаголе Голос голосів,
Що в розплеску многотечійнім
Уже сприймається нічийним,
Як гомін хвиль і шум лісів!
П. Валері (пер. М. Лукаш)

У слові, вічнім і єдинім,
Квітує щось вогнем калинним...
В. Коломієць

І милістю Богів гарячою була ота роса, в якій зродилися поети шукати в муках Слово заповітне...
Ю. Завгородній

Вже слово — віщий проводир:
Боян прихильний і Митуса —
До бунту вічного спокуса.
І. Калинець

....Ридаю,
Молю ридаючи, пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило.
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, Божеє кадило,
Кадило істини.
Г. Шевченко.