Додаток №4

Криворізький отаман Іванов

Це прізвище часто зустрічається у звітах чекістів, міліції і частин Красної армії за 1921 рік, бо отаман Іванов був прихильником активної тактики – бити ворога без перепочинку, і все. А ще всіляко шкодити йому – руйнувати колії, зупиняти потяги, різати телефонні дроти, громити продзагони, залякувати...
Попри те що криворізький ватажок дався взнаки окупантам (та й свої люди його не забули), все ж реконструкцію його біографії далеко не завершено. Ми навіть точно не знаємо його імені, та й щодо прізвища виникає суперечка. В одних документах він проходить як Ілля Тишанін. Автор книги "В Херсонських степах" Юрко Степовий, до слова, молодший брат знаменитого отамана Костя Степового-Блакитного (Пестушка), називав Тишаніна Василем. А у чекістських та військових зведеннях про його бойову діяльність називаються імена то Григорій, то Федір Іванов. Хто вони? Брати отамана? Однофамільці? Побратими, які після смерті отамана прибрали собі його прізвище?
Відтоді як у книзі "Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії" я опублікував нарис "Іванов, отаман Степу", минуло вже 10 років. І що змінилося за цей час? Чи з'явилася розповідь іншого автора про отамана Іванова? Не зустрічав, хоч і пильно стежу за публікаціями про повстансько-партизанський рух.
Перша згадка про Іванова датується 1919 роком. Тоді він воював під командуванням Андрія Гулого-Гуленка... 4 березня 1920 року Іванов (Тишанін) взяв участь у козацькій раді у криворізькому селі Софіївка. Скликав її кошовий отаман Михайло Малашко. Були присутні Черноусов, Дяківський, Березняк, професор Прохоренко, командир Верхньодніпровського полку Петренко, командир Веселотернівського полку Федорченко та інші. Рада постановила оголосити совєтській владі партизанську війну.
Першою гучною акцією повстанців став наліт на Верхньодніпровськ 7 березня 1920 року. В цій блискавичній операції взяв участь й Іванов. Окупанти в ту ніч не змогли виспатися, бо несподівано загорілися всі їхні установи, а повстанці, з'ясувавши, де живуть комісари та командири, "чемно" будили їх шаблями і пістолями. Зо два десятки червоних було відправлено до "небесної канцелярії".
Наліт на Верхньодніпровськ став сигналом для широкого повстання проти російської влади. Як і інші отамани, Іванов (Тишанін) розпочав формування власного загону. У травні він працював у катеринославських селах Жовте, Зелене і Петрове. Під його руку стало триста вершників та двісті піших козаків. А в с. Зибкове, що на південь від залізничної станції Павлиш, він склепав ватагу з трьох сотень росіян-старовірів, озброєних штилями, косами та вилами. Старовіри хоч і ненавиділи українців, але приєдналися до них, бо витримати тотальне насилля більшовиків було неможливо.
У травні – червні 1920 року полк Іванова влився до Олександрійської (Степової) дивізії. Кость Блакитний оцінював Іванова як доброго командира і хороброго рубаку, але висловлював незадоволення гарячковістю та імпульсивністю.
До пізньої осені 1920 р. Іванов бився у лавах Степової дивізії. Штурмував Єлисаветград. Мабуть, і в Холодному Яру побував. У с. Ганнівка разом з Лютим (Ялисеєм Черевиком) влаштував справжню м'ясорубку, знищивши кілька сотень червоноармійців. Сталося це напередодні демобілізації Степової дивізії. Насувалася зима, літнє вбрання козаків Степової дивізії вже не гріло. Чимало повстанців були босі. Тож вони мусили перезимувати на далеких хуторах у надійних людей. Іванов же на чолі кінного полку продовжив боротьбу. Діяв він спільно з Андрієм Гнибідою (Чорновусом). "Советская военная энциклопедия" (1933 р. видання) подавала, що на кінець 1920 року Іванов мав близько 300 бійців.
"В конце 1920 года и в начале 1921 года, – зазначали чекісти, – Екатеринославской губчека путем внедрения своих уполномоченных в самую гущу повстанкомов удалось произвести первые серьезные аресты видных петлюровских агентов… Руководящей нитью к раскрытию петлюровских повстанкомов послужил арест бывшего начальника кавалерии повстанческой армии Степового – Тишанина Ильи (он же Иванов). Вскоре после задержания Иванова был арестован бывший начальник штаба армии Степового Гниненко, и в результате этих двух дел последовали беспрерывные аресты петлюровских агентов" [Коммунист (Харків). – 1921. – 7 серпня. – №174]. Прямий натяк, що Іванов-Тишанін та Гниненко-Вовгура на слідстві зрадили своїх товаришів.
Чи довіряти більшовикам? Не треба забувати, що їм важливо було не тільки знищити захисників України, а й дискредитувати їх.
Опублікувавши цю інформацію 7 серпня 1921 року, червоні кинули тінь на провідних керівників повстанців. Можливо, щоб відвернути увагу від справжнього зрадника, який продовжував своє каїнове діло. Як би там не було, але інші більшовицькі зведення засвідчують, що загін отамана Іванова активно діяв до кінця 1921 року. Ось низка документів.
"ХВО. Новобугский район. По сведениям пленного адьютанта банды Иванова от 3/8 упомянутая банда делится на 3 отряда, 1-й группой командует Иванов – 28 сабель, 2-й... – 35 сабель, 3-й – атаман Митрохин, 20 сабель. Кроме этого, атаману Свищову (Свищу. – Авт.) в месячный срок приказано сформировать отряд, но формирование задерживается отсутствием конского снаряжения. Отряд имеет пулеметы Максим и несколько Люисов. Оружием отряды снабжаются из Харьковского артсклада и Николаевского склада полковником Шакиным (?) и Кременчугского артиллерийского склада штабс-капитаном Барским-Черняк… Банды именуются "отрядами боротьбы". Лозунг ее: "Да здравствует советская власть без жидов и коммунистов". Отряды состоят из жителей Ново-Бужского и Криворожского района. Иванов имеет тесную связь с Петлюрой и Махно" [ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 281, арк. 81].
Наприкінці літа 1921 року Іванов, бажаючи дати перепочинок козакам від безперервних боїв, пішов на переговори з "соввластью". Про це свідчить документ "О переговорах с бандой Иванова (доклад Предучека Криворожского уезда тов. Петрова)" (з протоколу №32 засідання Катеринославської губернської військової ради від 24 вересня 1921 р.).
"1. Характеристика банды.
Общая численность банды в 60 сабель. Банда разбита на два отряда: первым командует Иванов Григорий, вторым – Лютый. Классовый состав банды – кулацкий элемент, национально-украинский, вооружение и обмундирование банды хорошее. Транспортные средства: один пулемет и две тачанки. Атаман банды – Иванов. Старшины: Дмитрощенко, Медведев, Свищ, Черненко, Шевченко, Бондаренко и Перепада. Банда снабжается кулаками и родственниками бандитов. Обмундирование добывается также и путем снимания с убитых красноармейцев и совработников.
Отношение кулацкого элемента – хорошее, беднейшего – скверное.
Тактические приемы банды – разрушение соворганов на местах. Выступления банды – налеты для достижения вышеуказанного. Намерение банды: возбуждение против соввласти.
2. Ход переговоров с бандой.
Постановлением Криворожского Увоенсовещания от 7.08.1921 г. (протокол №12) санкционировано воззвание, написанное к банде Иванова, в котором банда призывалась к переходу на сторону Соввласти. (Воззвание) послано через члена Екатер. губернского исполкома тов. Дарницкого. Также посланы были мать и дочь атамана банды Иванова в знак доверия к отряду...
Было выяснено, что банда сомневается в амнистировании... Было также передано письмо на имя Иванова, в котором утверждалось, что Советская власть считает для себя позорным обманывать тех, кто искренно желает вернуться в семью рабочих и крестьян, и что если будет заключено с бандой перемирие, нами будет отдано распоряжение Красным частям и милиции не предпринимать по отношению к ним никаких враждебных операций...
По просьбе представителей банды был послан фотограф со всеми принадлежностями для сфотографирования.
По приезде наших представителей т. т. Коломойцева и Баранюка в Кривой Рог было выяснено, что банда желает перейти на сторону Соввласти, но имеющийся там петлюровский элемент, а также боязнь за благополучный исход при переходе колебали переход банды. Для пресечения недоверия банды в банду выехал предучека Петров. Прожив некоторое время в отряде Иванова, рассеял недоверие бандитов...
Договором банде предоставлялось право перехода отдельными группами, личностями и целым отрядом, желающим служить соввласти – с оружием в руках. Договором разрешалось вручать оружие по присвоенной службе. Желающим вернуться к мирному труду – возвращается надел земли согласно положения, и по мере возможности восстанавливается их хозяйство. Желающим выехать за пределы Криворожского уезда давалась полная возможность и гарантия их неприкосновенности...
Официальным представителем от У.В.С. при отряде Иванова был командирован член Екатеринославского губисполкома тов. Дарницкий, которому и был вручен мандат на хранение отряда от нападения красных частей во время перемирия. Словом, отряду банды Иванова гарантировалась полная безопасность, если последние не будут делать выступления против Соввласти...
3. Тормозы в ходе переговоров.
В это время через Криворожский уезд проходили красные части 52-53 Кавполка 9-й Дивизии, которыми было забрано имущество бандитов Перепады и Олейникова и созданы другие инциденты. Такое бестактное поведение по отношению к банде вызвало в банде сомнение и недоверие, стали у них носиться слухи, подрывающие переход...
29 августа по просьбе банды и в целях искоренения в ней недоверия и благополучного перехода в банду выехали Петров, Руттер и др., и на совещании ввиду окончания 10-дневного перемирия банда просила продлить срок мирных переговоров.
4. Вторая стадия переговоров.
...Срок переговоров был продлен до 2 сентября...
Переходя к внутреннему состоянию банды в период мирных переговоров, необходимо заметить, что уехавшие из банды и перешедшие на сторону Соввласти комендант банды Дмитрощенко, Бондаренко и др., всего в количестве 7 чел., а также пребывание в банде Петрова и Руттера поколебали внутреннее состояние банды, расслоив ее на части... Вышеуказанный раскол поколебал боеспособность банды, и из имеющихся у нас сведений ясно, что одна половина банды одиночным порядком перейдет на сторону Соввласти.
Переходя к состоянию уезда во время мирных переговоров, необходимо отметить, что в уезде не было ни одного убийства совработников. Мирные переговоры с бандой оживили как партийную, так и Советскую работу, а главным образом проведение продналога.
Необходимо отметить, что во время пребывания т. Петрова в банде, в тот момент, когда он вел переговоры в Казанке, отряд ХВО был направлен на Казанку и приступил к окружению банды.
Иванов узнал об этом, вызвал тов. Петрова и указал на то, что так поступать нечестно, Соввласть не держит своего слова... Отряд продолжал окружать село.
После этого Иванов попрощался с представителями У.В.С. и Петровым, скомандовал своей банде и мигом проскочил сквозь цепь отряда.
Из одиночно перешедших на сторону Соввласти необходимо отметить Дмитрощенко, который в данное время является сотрудником ударной группы У.Ч.К. и проявил себя как деятельный работник, который способствовал обнаружению оружия, снаряжения и установления мест пребывания банды...
Располагая главными опорными пунктами, теперь легко уничтожить банду...
Колебания и боязнь банды за расправу после сдачи было так велико, что ко второму числу никаких сведений о переходе получено не было и в 15.00 2-го сентября сего 1921 г. между нашими отрядами и бандой начались военные действия" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 28, арк. 49 – 53].
5 вересня, зазначалось в інформаційному зведенні Катеринославського "губвоенсовещания", на хуторі Петриковому, що неподалік Веселих Тернів, Іванов об'єднався із відділом Марусі Никифорової. Чисельність загону сягнула ста кавалеристів, на озброєнні яких було три кулемети. Чекісти бідкалися, що партизани затримували селян, які проїздили повз хутір, – з метою нерозголошення свого місцеперебування. Слід зазначити, що в цьому повідомленні червоні щось накрутили, адже Марусю Никифорову повісив у Сімферополі 1919 року денікінський генерал Слащов.
У Криворізькому повіті повстанці не тільки наскакували на продзагони, роззброювали міліціонерів, затримували совєтських кур'єрів, а й проводили мітинги. Іванов вислав у навколишні села агітаторів із закликом не здавати продовольчого податку і зі зброєю захищати свої права. У с. Бикове мітинг тривав дві години. Селяни відкрито підтримували повстанців. А тих, застерігали промовці, хто допомагає червоним, чекає неминуча кара.
7 вересня неподалік ст. Рядової іванівці вступили у бій з 2-м батальйоном 133-го полку. У січі загинуло 12 чоловік – по шість з кожного боку. Не бракувало й поранених. Побачивши, що насувається ще один червоний загін, Іванов відступив на Долинську [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 29, арк.13].
12 вересня козаки стали на постій у с. Варварівка, а 13 вересня зайняли Братолюбівку, зарубавши трьох червоноармійців і двох "продработніков". Захопили волвиконком і знищили всі документи.
14 вересня Іванов вступив у бійку біля ст. Рядової. Коли постріли стихли, отаман вислав до червоних селянина з листом, в якому пропонував здатися в полон. Окупанти обурилися. Бій відновився. На жаль, у цій сутичці загинув помічник отамана Григорій Коваль.
18 вересня козаки відвідали Михайлівку, що за 17 верст від Нового Бугу, а потім направилися в Миколаївку. Здибавши дорогою півсотню червоних, наскочили на неї в русі. Та зарубали тільки одного. Інші втекли. Вдалося захопити і дві тачанки.
Тим часом козаки зайняли залізничну станцію Троїцьку. Інший загін Іванова оперував у районі с. Спасове. 23 вересня отаман перейшов у Сергіївку. Але назустріч уже виступив червоний ескадрон з Апостолового. А з с. Широке висунувся піший загін з 40 башибузуків. Чи прийняв бій Іванов, невідомо, але тієї ночі неподалік ст. Довгінцеве він захопив 10 червоноармійців і 8 коней.
24 вересня біля с. Шестірня залунали громи бою з 2-м "істрєботрядом" у 100 шабель. У той день відбулося засідання Катеринославської губернської військової ради під головуванням "товаріща" Петровського, за участю "предгубчека" Трепалова, "командвойск" Харківського військового округу Германовича, "начоперштаба по борьбе с бандитизмом при Губок" Петрова та інших. Окупанти дійшли висновку, що головну увагу необхідно зосередити на Криворізькому повіті, де оперує "увеличивающаяся банда Иванова, которая состоит из 2-х частей: 1) под командованием Иванова и 2) под командованием Лютого" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 29, арк. 2].
Наприкінці вересня отаман разом з 60 козаками відвідав Веселі Терни, а 1 жовтня увійшов до с. Курганка, що за 27 верст від Кривого Рогу. 4 жовтня Іванов розділив загін на три відділи, давши кожному оперативне завдання.
В інформаційному зведенні №6 Катеринославської губернської військової наради зазначалося: "На бандитском фронте... Банда (Іванова. – Ред.) непрерывно преследуется Красными частями, но все же, несмотря на это, необходимо отметить, что банда за этот период с 40 человек увеличилась до 70 человек и имеет 4 пулемета... Банда преследует главным образом срыв продналога и разрушение соввласти на местах" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 29, арк. 17].
5 жовтня неподалік козацького села Варварівки відбувся бій з "маневротрядом" 138-го полку. Підібравши чотирьох поранених, Іванов відступив на Петрове, Братолюбівку та Бокове. 6 жовтня козаки Іванова обеззброїли та роздягли сім червоноармійців. Двох, що не захотіли віддавати одяг, зарубали.
10 жовтня біля колонії Ширенфеля між відділом Іванова (40 піших, 15 кінних, 2 кулемети) сталася сутичка із загоном ВЧК. За одним із повідомлень, цей бій виявився останнім для помічника Іванова Медвєдєва. У документі під назвою "Список банд, що оперували на Миколаївщині" читаємо: "В районе ст. Долинской 10/Х отряд банды Иванова был настигнут отрядом 91-го батальона ВЧК, в результате боя с которым потерял 11 чел. убитыми, среди них помощника Иванова – Медведьева". Цікаво, що у подальшому в чекістських звітах прізвище Медвєдєва продовжує згадуватися. Відділ Іванова росіяни охрестили як "банду Петлюровско-Махновской Полит-Окраски" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 18, арк. 17 зв., 19].
Ось низка документів, які висвітлюють бойову діяльність катеринославського козацтва у жовтні 1921 року. "Банда Иванова в составе 60 саб. 2 пул. с 1/10 оперирует в Ново-Пражском районе. 4/10 районе Варваровка имела столкновение с отрядом 133 полка, после чего рассеялась в направлении Петрово. 6/10 в районе Николаевка – Малиновка (10 – 25 вер. юж. Ново-Прага) банда разгромила отряды Ново-Пражской милиции, после чего скрылась, преследуемая отрядом 222 полка. 12/10 банда вновь появляется и делает налет на отряд 10 сабель 86 батальона желдорбригады, производившей фуражировку Федоровской волости; убив Начотряда и разоружив красноармейцев, банда скрывается в неизвестном направлении. Банда активна и требует серьезного внимания" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 18, арк. 7].
З протоколу №51 від 25 жовтня 1921 р. засідання Постійної наради "по борьбе с бандитизмом" при Совнаркомі довідуємося про "усиление бандитизма в Кременчугской губернии в связи с приходом банды Иванова", зокрема і в повітах, що прилягають до Кременчуцької губернії, – Єлисаветградському і Криворізькому [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 9, арк. 150].
Успіхи отамана насамперед були пов'язані з підтримкою населення. Серед помічників отамана виявився і полковник Костянтин Здобудь-Воля, який, працюючи інструктором позашкільного виховання Миколаївського повіту, надавав "необходимые сведения о расположении красных воинских частей" [ДА СБУ, арх. 1136, сл. спр. 446/7971, т. 4. арк. 302 – 304 зв.]. Познайомилися вони у вересні на Устинівських хуторах. Здобудь-Воля згадував: "Іванов відрекомендував мені Гнибіду як представника Петлюри, який прибув з-за кордону. Гнибіда висловив впевненість, що совєтська влада буде скоро задушена і Петлюра через 2 тижні ввійде на Україну зі своєю Армією" [ДА СБУ, арх. 1136, сл. спр. 446/7971, т. 4. арк. 59 зв.].
Загін Іванова збільшувався. Цьому сприяли репресії совєтської влади, яка боролася не стільки з повстанцями, скільки із селянами, які їм допомагали.
Антиросійські настрої зростали. "Нема хати, яка б не стояла по їх (повстанців) сторону… – зазначав полковник Здобудь-Воля. – Плач і стогони йдуть по Україні… Таким чином, на Україні зараз дві влади: одна – офіційна, совєтська, а друга – неофіційна, петлюрівська". Прийде момент, і "влада неофіційна оголосить себе офіційною, маючи на те великі шанси" [ДА СБУ, арх. 1136, сл. спр. 446/7971, т. 4, арк. 77 зв., 78].
10 грудня 1921 р. відбулося засідання Катеринославської губернської військової ради під головуванням якогось Шельхманова. Розглянувши питання "О положении Губернии в связи с бандитизмом", окупанти зазначили, що "активным уездом на Катеринославщине является в данное время Криворожский, где оперирует банда Иванова... Банда оперирует двумя частями – Иванова, которая увеличилась в последнее время до 50 чел., и Лютого, имеющая до 15 чел., но эта банда на голову разбита... В последнее время банда Иванова произвела налет на ст. Эрастовку. У Адамовки между отрядом Полит-Бюро (ЧК. – Ред.) и бандой был бой, где банда разделилась на 2 части. Для ликвидации банды в В/Днепровский уезд направлен отряд Особого Назначения... Как ни странно, банда Иванова существует больше, чем какая-либо другая банда, но главная причина этому, что борьбу с этой бандой ведут многие органы" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 28, арк. 71 – 72].
Все ж, попри локальні успіхи, партизанам ставало непереливки, адже землю вже вкрив сніг. Навіть у часи розквіту повстанства в цю пору було нелегко, а провести на повстанні зиму 1921 – 1922 рр. вже не видавалося можливим. Тож було використано випробувану вже тактику розсіювання. Про це й свідчить бюлетень секретно-інформаційного відділу Совнаркому № 2/239 від 4 січня 1922 року: "По сведениям Разведупра, остатки банды Иванова-Лютого рассеялись (на) Криворожьи одиночным порядком" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 2, спр. 11, арк. 4]. В іншому документі читаємо: "В Ново-Пражском районе появились остатки банды Иванова, рассеявшиеся одиночным порядком… Район ст. ст. Долинской и Долгинцево (у грудні 1921 р. – Ред.) по прежнему подвергался ударам банды Иванова и отряда его под командованием атамана Лютого; следует отметить, что особой активности в области нанесения того или иного ущерба жел. дор. транспорту банда Иванова, загнанная преследованием нашими отрядами, в декабре не развила. В последних числах декабря она была наголову разбита" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 2, спр. 11, арк. 6].
Можливо, саме в тому бою було вбито отамана Іванова. Про його смерть є такі відомості: "Іванов загинув, коли відступав від будьонівців. Зумів по тонкій кризі Буцького ставка перебратись на протилежний берег. Рукою подати було вже до рятівних лісочка і глибокої балки. Верболозовими хащами і терниками міг добратись до своїх у Верблюжку чи Водяну, але куля рогоносця (тобто будьонівця. – Ред.) догнала сміливця" (Шеремет М. Шанувати пам'ять предків з роду в рід заповідають старожили Варварівки. – Звезда-4 (Кривой Рог). – Ч. 26 (602). – 2003. – Июнь).
Загинув Іванов, найімовірніше, у грудні 1921-го або у січні 1922 року...
А ось документ, у котрому згадано повстанського старшину Медвєдєва, якого червоні вже були поховали в жовтні 1921 року. "Остатки банды Иванова в 11 сабель под командованием, по сообщению ВУЧК, Медведева совершили 28/12 налет на с. Верблюжку Александрийского уезда. Бандиты убили 2-х милиционеров и скрылись" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 2, спр. 11, арк. 10].
З більшовицького документа "Из деятельности военсовета Украины" від 28 лютого 1922 р. довідуємося про таке. "Другая кампания, уже законченная, – писали росіяни, – это уничтожение видной банды АЛЕКСАНДРИЙСКОГО и КРИВОРОЖСКОГО РАЙОНОВ, действовавшей в продолжении полутора лет, – банда ИВАНОВА. Борьба с этой бандой затягивалась отсутствием объединения частей 15-й и 25-й дивизий, действовавших в этих районах. После того как Военный Совет Украины объединил всю работу военных частей и ЧК, банда ИВАНОВА была уничтожена: из 120 сабель остался небольшой осколок в 15 – 8 чел., сам ИВАНОВ убит" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 2, спр. 11, арк. 65].
Але весна знову дарувала шанс партизанам. Хоча листя ще не зазеленіло, але перше тепло додавало сил. І хлопці знову взялися за справу. Про це свідчить і бюлетень секретно-інформаційного відділу Совнаркому УССР № 18/255 від 1 березня 1922 року: "По сообщению ВУЧК, остатки банды Иванова в 9 сабель оперируют в районе ст. Долгинцево. 21/2 бандиты убили в с. Троицком 2 местных работников и захватили с собой членов волостной налоговой комиссии" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 2, спр. 11, арк. 67].
Бюлетень секретно-інформаційного відділу Совнаркому № 20/257 від 21 березня 1922 року засвідчував зростання бойової активності іванівців. "НА ЖЕЛЕЗНЫХ ДОРОГАХ. Усиление бандитизма. По данным Уполнаркомпути, бандитизм на дорогах Украины в первой половине марта значительно усилился. По данным Уполнаркомпути, в январе бандиты совершили 10 налетов на транспорт, в феврале – 18… а с 1 по 13 марта – 20. Паралельно с увеличением колличества бандитских налетов на транспорт увеличилась и численность банд; в марте зарегистрированы случаи, когда налеты совершали банды в 40 – 50 чел. численностью, чего не наблюдалось в январе… Рост количества бандитских налетов на Екатеринославских жел. дорогах об'ясняется большой активностью остатков банды ИВАНОВА" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 2, спр. 11, арк. 77].
Додає штрих до висвітлення боротьби на Криворіжжі й бюлетень секретно-інформаційного відділу Совнаркому УССР № 21/258 від 28 березня 1922 року: "Банда "ивановцев" в 12 чел. разгромила Волисполком с. Федоровки Криворожского уезда" [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 2, спр. 11, арк. 80].
Боротьба на Криворіжжі не вщухала весь 1922 рік. Очолили опір отамани Лютий (Ялисей Черевик), Чорний Ворон (Платон Черненко) і Василь Шкляр (Сірко).
А завершую тим, з чого почав: біографія видатного борця за волю України отамана Іванова потребує вивчення.
Де ви, криворізькі дослідники?

Роман КОВАЛЬ

Далі