Юрій Горліс-Горський
ХОЛОДНИЙ ЯР

Восьме видання, виправлене, доповнене

Хмари над Лубенцями

Години за дві кінна розвідка донесла, що червоні частини, на які ми чекали, наближаються вже до Лубенців.
Деркач передав до лубенського отамана Пономаренка, щоб повстанці та члени їхніх родин виступили з села до лісу.
Постановили пропустити червоних через Лубенці без бійки, дати їм можливість наблизитися до Мельників і вступити в бій із 2-м куренем та мельничанськими сотнями.
Третій курінь вирушив на край лісу під Лубенцями. 1-й курінь і штаб бригади залишилися в монастирі.
За якийсь час розвідка повідомила, що червоні вступили в село і розташувалися там на відпочинок.
Ще за годину-півтори від Третього куреня прискакав зв'язковий із запискою від Кваші. Большевики палять Лубенці...
Пономаренка з його хлопцями не можна стримати – хочуть наступати.
Що робити?
Деркач, Грицаєнко, Отаманенко, Петренко і я, сівши на коней, скачемо на край лісу. Над Лубенцями – хмари чорного диму. Горіли хати Пономаренка, сотника Вишневецького і ще кільканадцяти родин. Разом з отаманом 3-го куреня радимося, що робити. Деркач наполягає, що треба дати ворогові вирушити на Мельники і тоді оточити його.
У цей час під'їхав до нас Чорнота з селянином, котрий прискакав верхи з Лубенців. Селянин розповів, що червоні, запаливши кільканадцять хат повстанців, розстріляли батька і жінку одного з лісовиків та, пограбувавши село, вирушили в напрямку моста через Тясмин. Шукали родини Пономаренка і Вишневецького. Кількох селян захопили із собою.
Видно, хтось розповів ворогові про все, що діялося в селі1. Довідавшись, що таке Холодний Яр, червоні, очевидно, покинули намір ліквідувати його наявними силами і хочуть втекти за Тясмин.
Деркач послав вершника до Мамая, щоб той із 2-м куренем і медведівчанами перерізав ворогові шлях до моста. Але червона колона вже перейшла Тясмин. Після короткої перестрілки через річку москалі відійшли за кучугури і посунули далі по черкаській дорозі. На ніч затрималися в одному із сіл, верст за десять.
Холодноярська бригада і села провели цю ніч у поготівлі.
Рано до штабу зголосилося двоє із п'яти селян, котрих червоні захопили були з Лубенців як заложників. Оповіли, що всіх їх увечері сильно побили у червоному штабі, вимагаючи сказати, скільки "петлюровскіх салдат" у Холодному Яру. Потім пов'язали і замкнули до льоху під будинком колишнього кооперативу.
Вночі, як змінилася варта, стійковий червоноармієць відімкнув двері й розговорився з полоненими. Розповів, що він сам "хахол", колоніст із Поволжя, в Червону армію мобілізований проти волі й хоче дезертирувати.
Ще по дорозі з Бобринської до Лубенців він умовився в одному селі з селянином, що той прийме його і за допомогу в роботі переховає, поки большевизм завалиться.
Хлопець чув, як командир говорив, що заложників рано розстріляють. Отож він сам постарався потрапити на варту. Тепер він розв'яже їм руки, віддасть рушницю і втече разом із ними. За це вони мають дати йому, взамін військового, селянський одяг і вивести на дорогу до того села. Та треба залишити якийсь слід, який навів би червоних на думку, що на льох здійснено напад і його, вартового, захопили із собою нападники, бо інакше можуть зазнати лиха його батьки.
Колодку по виході всіх замкнули і потім скрутили люфою рушниці. Червоноармійського кашкета один із побитих селян змочив своєю кров'ю і кинув на східцях до льоху.
У тому будинку ніхто не мешкав, і вони вшістьох щасливо вибралися із села й дісталися Лубенців. Вдячні тому червоноармійцеві за врятоване життя, селяни прийшли до штабу за дозволом, щоб він залишився у них у Лубенцях.
Отаман розпорядився, аби начальник штабу видав колишньому червоноармійцеві двісті тисяч совєтських рублів та відповідні документи, але з обережності – хай він іде собі до села, в якому мав намір залишитися. Не можна бути певним, що червоні не підлаштували цієї історії навмисно, щоб вкинути між нас свого розвідника.
Грицаєнко поїхав верхи до Лубенців і, повернувшись, оповів, що хлопець справив на нього добре враження. "Дезертир" повідомив, що частини ті вирушили із Самари на врангелівський фронт. У Бобринській дістали наказ висадитися. Вчора мали наступати з Лубенців на Холодний Яр, та під час відпочинку командир зібрав частину і вичитав з аркуша паперу, кого треба спалити, коло арештувати, а потім наказав рушати до мосту.
Говорили, що командир одержав відомості, що у лісі зібралася величезна банда, яку зачіпати небезпечно.
Червоноармійця відвезли до бажаного села.
Під вечір із Кам'янки наспіла звістка, що курсанти сіли до ешелону і від'їхали на фронт.

_________________________________________________
1 Значно пізніше ми довідалися, що то зробив лубенський селянин, який служив кільканадцять років урядником царської поліції. Московський монархіст за переконаннями, він ненавидів український національний рух і за першої ж нагоди "прислужився" своїм односельчанам (примітка автора).

До змісту Юрій Горліс-Горський ХОЛОДНИЙ ЯР