Юрій Горліс-Горський
ХОЛОДНИЙ ЯР

Восьме видання, виправлене, доповнене

Нічне ярмаркування в Олександрівці

Увечері двісті бурлак і місцевих повстанців зібралися коло сільської управи.
З Мельників і Медведівки прибуло сорок підвід на кращих конях. Ще десять підвід мали взяти по дорозі в Матвіївці. Кіннотників брали тільки десять – для розвідки і роз'їздів по дорозі. Групу розбили на чотири відділи, при кожному – ручний кулемет. Мети маршу ніхто не знав, окрім штабу. Головківку перейшли не затримуючись. У Матвіївці приєдналися підводи. Матвіївських хлопців, які теж приготувалися до походу, чекало розчарування: групу не збільшували, щоб зберегти її рухливість. Польовими дорогами, обминувши Триліси, під'їхали після опівночі під Олександрівку. Залишивши підводи позаду, розмістилися на краю ліска під самим містечком. Посилаємо дванадцять чоловік обійти із двох боків місток, через який мали увірватися і тихо зняти або, як не вдасться, то збити з нього заставу. Деркач приставив до кожної групи людей, які добре знали містечко, і пояснив завдання.
Залогу і місцевих комуністів сподіваємося захопити зненацька, бо, після того як отаман Богдан поліг весною 1920 року в бою із сотнею будьонівської кінноти, Олександрівка вже відвикла від нальотів.
На містку, до якого було не більше трьохсот кроків, розляглося кілька пострілів, потім – наш умовний свист. Біжимо туди. Один із висланих нам назустріч хлопців пояснює, що застава, помітивши їх, дала кілька пострілів і втекла до містечка. Наш авангард погнався за нею. Рушаємо всі через міст. Домчавши до площі, відділи розбігаються кожний на свою "роботу". Через міст уже гуркотіли підводи. Про невдачу не могло бути й мови, бо озброєних ворогів в Олександрівці не більше сотні. Треба тільки швидко впоратися, щоб не підоспіла їм підмога з Кам'янки або Знам'янки, якщо Кваші чи Жукові не вдалося пошкодити залізницю. Взявши із собою кіннотників, заскакую на пошту, де був телеграф і телефон. Застаю там лише дві панни: чергову телеграфістку та телефоністку. Вони трохи злякано, але з цікавістю приглядаються до нас. Питаю, чи сповіщав хтось Знам'янку або Кам'янку про напад. Відповідають, що Кам'янка від одинадцятої, а Знам'янка від дванадцятої години не відгукуються. Є сполучення тільки зі станцією Фундукліївкою, яка також сповістила, що зв'язок на обидва боки перервано. Отже, наші хлопці свою справу зробили. Полагодити залізницю "товаріщі" швидко не зможуть. Боячись засідки, вони майже завжди чекають дня. Забравши обидва апарати, виїжджаємо на площу до штабу. Отамана не застали – поїхав на цукроварню.
Незабаром на площу стали з'їжджатися підводи, навантажені цукром, сіллю, сірниками і різним потрібним для нас крамом із магазинів "госбази". Дядьки жартують, що добре "ярмаркувалося". Групи Василенка і Чорноти прибули з підводами, на яких було два кулемети, рушниці й набої, захоплені в міліції та караульників. Знищити вдалося небагатьох, бо всі розбігалися, кинувши зброю.
Отаман приїхав заводською бричкою. На бричці – чимала валіза з совєтськими грошима. За півтори години роботу закінчено.
Запаливши "госбазу", виступаємо в напрямку Івангорода. Обходимо його і прямуємо до лісу Нерубай. Тут дожидали нас групи Кваші і Отаманенка. Ввечері вирушаємо назад за залізницю. Перейшли її коло Соснівки. Отаманенко з холодноярцями і своїми хлопцями приєднався до нас. Кваша, переговоривши з Деркачем, повернувся до своїх лісів. Його люди мали розпустити у селах чутку (щоб вона дійшла до червоних), що на Олександрівку напав невідомий партизанський загін, який "пішов на Херсонщину".
Перетнувши залізницю без жодних пригод, перед Цвітною звертаємо на польові дороги. Обминаємо також Любомирку і на світанку в'їжджаємо в Матвіївку...
У Мельниках все привезене поступило на "склади" в розпорядження господаря. Частину грошей виділили на розвідку та інші витрати поза межами Холодного Яру. Гроші, призначені для "внутрішніх" видатків, послали до Одеси, щоб через своїх людей обміняти на українські гривні та карбованці. В Одесі українські гроші цінувалися вже низько, а коло Холодного Яру селяни зовсім не хотіли брати совєтських – лише українські й "миколаївські".
Через кілька днів у зв'язку з чуткою, що в напрямку Черкас рухаються нові червоні частини, близько трьохсот холодноярців стали табором безпосередньо в Холодному Яру. Там же був і штаб. Решта селян-козаків були напоготові, хоча і не відривалися від праці.

1 Підкладка, виворіт або слід у взутті (примітка упорядника).
______________________________
1 Мій Абрек скалічів на ноги, після того як врятований ним від смерті Гриб нагодував його на радощах через міру ячменем, не давши як слід прохолонути (примітка автора).

До змісту Юрій Горліс-Горський ХОЛОДНИЙ ЯР