Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Ол. Ол. ЛУГОВИЙ
ВИЗНАЧНЕ ЖІНОЦТВО УКРАЇНИ

ВІД АВТОРА

«Післямова без передмови, то краще без неї», — казав великий Тарас. Є, однак, причини, що написати післямову автора просто заставляють. Перша і головна є та, що автор не подає джерел, звідки він черпав матеріали до книжки. Деякі джерела автор згадує у тексті і свідомий того, що в книжці повинна бути бібліографія, тобто покажчик джерел, Але джерел тих надто багато і коли б їх перечислювати, вказувати сторінки тої чи іншої праці, якою автор послуговувався, то самий покажчик зайняв би парудесять сторінок, а це збільшило б розмір книжки і відповідно до того кошти видання, яких у автора брак. Друга причина,— автор на еміграції роздобути ті матеріали і не взмозі, та й нема де їх роздобути. Книжка «Визначне жіноцтво України» — це праця десятка років, до якої матеріали автор почав збирати ще в своїй ранній молодості. Коли щось розкопалося, записалося у виборку, а джерела імені автора, назви праці, сторінку і не записалося. Та, сказавши по правді, автор книжки й не застановлявся у ті часи над тим, що, може, колись прийдеться видати матеріали, а збирав виборки просто з вродженого замилування до історії й літератури...
Все ж загально автор може бодай головніші джерела згадати. Князівський період написаний головно на підставі літописних вісток з Київського, Галицько-Волинського, Новгородсько-Софійського, Іпатіївського, Лаврентіївського та частинно Супрасльського літописів, деяких родинних архівів, і, зрозуміло, восьмитомової «Історії України» проф. М. Грушевського. Але побіжно автор користався й працями чужих літописців, особливо «Історією Польщі» середньовічного історика Яна Длугоша, 12-томовою «Історією Церкви» митрополита Макарія, «Історією Росії» Сергія Соловйова (29 томів). Дальші періоди написані також на підставі літописних записок наших і чужих. Велику роль у написанні Козацького періоду відігравала наша історична література «Історія Росії» Сергія Соловйова, «Історія Церкви» митрополита Макарія (Булгакова) тощо.
Оба нові періоди по зібранні джерел особливих труднощів не являють; лихо лише в тім, що джерела ті автор мусив вибирати з різних часописів і журналів. Придалася загально і «Українська Енциклопедія», хоч завдяки недоглядам у ній, вона спричинила у книжці кілька історичних похибок, бо відомості автора ніяк не сходилися з енциклопедійними, а її ж вважають за авторитет. Тим часом той авторитет виявився хибним, тож автор виправляє історичні похибки на свойому місці.
Часи давні, аж до кінця 19-го віку, автор старався дати як можна повніше, нікого не опустивши. У модерних часах може кого й пропущено. Війна зірвала всякі зв’язки з краєм, тож не знаємо, хто там і чим особливо визначається. Та зрештою, хто знає ще, чим закінчать свою діяльність ті, які дали добрі початки. В історії було немало випадків, що віддані в початках якійсь ідеї працівники опісля ставали її заїлими ворогами, плювали на те, перед чим колись молилися.
Що ж до самого стилю книжки — автор старався уникати так званого високого стилю. Вживав якнайпростіших висловів і найпростішої будови речень, так щоб і дитина розуміла читаючи. Правда, високий літературний стиль у нас забагато вживається, та чи його пересічний читач розуміє — це ще питання. Автор книжки писав її не для дипломованих вчених, а для нашого селянства й робітництва у першу чергу.
Певний, що книжка викличе багато нападів на її автора. Не подобатиметься вона нашим сусідам, не подобатиметься і декому з українців, що історичної правди не люблять. Ще перед виходом її в світ велася проти неї завзята агітація деким з нашої нібито й свідомої інтелігенції, яка рукопису книжки не бачила навіть, однак твердила людям, що його читала, та проголошувала книжку «большевицькою», ну, а автора, зрозуміло, «большевиком». Однак, чим більше люди агітували, тим завзятіше працювали прихильники автора, що й спричинили вихід книжки в світ замовленнями на покриття коштів друку. Автор тепер і здає цю книжку на безсторонній осуд читача — прихильника й чесного ворога.

 

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ