Ми упали в сніги,
наші очі викльовують круки,
А нащадків навчать,
як тим крукам співати хвали.

Україно, спаси!
Простягаєм прострілені руки,
Україно, прости,
що на поглум тебе віддали.

Боже нив і дібров,
ясних зор і захмарного лету,
Божа Матір, Вкраїну
хоч Ти захисти i спаси,

Ми упали в сніги
і хорунжі, і просто поети,
А її роздирають розбрату
розлючені пси.

Ми упали в сніги,
нас підступно ударили в спину
комісарський наган
І незгода у хаті вітця.

Україно, прости!
Воювали оружно до згину
І не знали, що крови,
що крови не буде кінця.

Ми конаєм в снігах,
в Київ сунуть нові муравйови.
Хоч були ми орли
нас онук-яничар розпина.

Україно, устань!
Дай зневіреним сили й любови.
Україно, прости,
Коли є ще за нами вина

Невідома авторка

Пластовий вісник України