ѕросв≥та ƒзв≥н —евастопол€ —оюз украњнок “–÷ Ѕриз
Ќа першу √алере€ ¬≥льна трибуна ” ≤÷ ”√ ÷
¬≥дгуки Ѕ≥бл≥отека ѕласт —м≥шного! Ћ≥нки

ќлена “елiга
ќ краю м≥йЕ

Ђ≤ злитись знову з≥ своњм народомї

ўе к≥лька рок≥в тому про ќлену “ел≥гу в ”крањн≥ не знали н≥чого. “епер це ≥мТ€ викликаЇ захопленн€ в кожного, кому дорог≥ незалежна ”крањнська держава ≥ т≥, хто в≥ддав за нењ своЇ житт€.
ћожна т≥льки дивуватис€, €к в одн≥й людин≥ сплелис€ безмежна ж≥ночн≥сть, краса, розум, талант, беззастережна хоробр≥сть, незламн≥сть. “ворче житт€ ≥ героњчна смерть ќлени “ел≥ги спричинилис€ до того, що вона стала символом невмирущост≥ украњнськоњ нац≥њ.
ќлена “ел≥га повертаЇтьс€ на Ѕатьк≥вщину п≥сл€ багатьох рок≥в забутт€ на р≥дн≥й земл≥, €ку так палко любила, про поверненн€ на €ку мр≥€ла на вимушен≥й ем≥грац≥њ, за визволенн€ €коњ в≥д будь-€ких зайд в≥ддала своЇ житт€.

ќ краю м≥й, моњх €сних прив≥т≥в
Ќе д≥ставав в≥д мене жодний ворог,Ч

це були не просто поетичн≥ р€дки, а њњ життЇве кредо.
«а межами ¬≥тчизни, скр≥зь, де живуть украњнц≥, давно стало легендою ≥мТ€ ќлени “ел≥ги Ч талановитоњ поетеси ≥ героњчноњ ж≥нки, €ка залишила так≥ прекрасн≥ в≥рш≥ (хай ≥ небагато!), €ка напророкувала соб≥ Ђгар€чу смертьї саме в той вимр≥€ний ≥ вистражданий момент, коли з≥йде Ђна каменистий верхї свого житт€, прийшовши Ђна клич задимлених вогн≥в Ч на наш похмурий ≥ прекрасний берегї. ¬она розд≥лила долю багатьох сп≥вв≥тчизник≥в, €к≥ боролис€ за свою в≥льну незалежну державу, але подвиги њхн≥, €к ≥ сам≥ ≥мена, не були в≥дом≥ переважн≥й б≥льшост≥ людей в рад€нськ≥й ”крањн≥, бо будь-€к≥ спроби в≥д≥рвати ”крањну в≥д Ђнезламногої —оюзу Ч новоњ б≥льшовицькоњ ≥мпер≥њ квал≥ф≥кувалис€ €к величезний злочин. ≤ хоч Ђнайдемократичн≥ша в св≥т≥ї конституц≥€ —–—– проголошувала право республ≥к на вих≥д ≥з цього Ђдобров≥льногої союзу, нав≥ть розмови про можлив≥сть реал≥зац≥њ цього права на практиц≥ загрожували багатьма роками увТ€зненн€, а то й смертною карою. ўо ж говорити про людей, €к≥ не т≥льки ставили метою свого житт€ незалежну ”крањнську державу, а й активно боролис€ за дос€гненн€ ц≥Їњ мети? Ѕ≥льшовицька пропаганда все робила дл€ того, щоб стерти њхн≥ ≥мена з людськоњ памТ€т≥.
“ож ≥ не дивно, що ≥мТ€ ќлени “ел≥ги вперше зТ€вилос€ на стор≥нках преси в ”крањн≥ лише тод≥, коли комун≥стична ≥деолог≥€ дала в≥дчутну тр≥щину ≥ захиталис€ п≥двалини, на €ких трималас€ ц€ величезна ≥мпер≥€. 1989 року в журнал≥ Ђ”крањнаї є 43 були опубл≥кован≥ присв€чена ќлен≥ “ел≥з≥ статт€ Ћеон≥да „ереватенка Ђ¬мерти в  иЇв≥ї ≥ доб≥рка њњ в≥рш≥в. ѕ≥сл€ цього потекли струмочки ≥нформац≥њ: окрем≥ поез≥њ в пер≥одиц≥, статт≥ про житт€ ≥ творч≥сть поетеси Ч €к передруки з д≥аспорних видань, так ≥ написан≥ в ”крањн≥ авторами, €ким стали доступн≥ закордонн≥ виданн€ твор≥в ќ. “ел≥ги ≥ досл≥джень про нењ. ѓх зустр≥чали з великим зац≥кавленн€м, та не могли вони повн≥стю втамувати спрагу читач≥в.
–азом з тим з ≥н≥ц≥ативи ќрган≥зац≥њ ”крањнських Ќац≥онал≥ст≥в (ќ”Ќ) було розгорнуто роботу ≥з вшануванн€ памТ€т≥ ќлени “ел≥ги. ѓњ ≥мТ€м названо видавництво при ‘ундац≥њ ≥мен≥ ќ. ќльжича. 21 лютого 1992 року в  иЇв≥ встановлено деревТ€ний ’рест у Ѕабиному яру, де похован≥ розстр≥л€н≥ іестап≥вц€ми ќлена та њњ чолов≥к ћихайло “ел≥га, друз≥ Ч сп≥вроб≥тники газети Ђ”крањнське —лової, члени —п≥лки украњнських письменник≥в. ”вечер≥ того дн€ в колишньому будинку ÷ентральноњ –ади було проведено урочисту академ≥ю до 50-р≥чч€ з часу загибел≥ ќлени “ел≥ги та ≥нших героњв нац≥онал≥стичного п≥дп≥лл€. ѓњ учасники звернулис€ до  ињвськоњ м≥ськоњ –ади з пропозиц≥Їю назвати одну з вулиць столиц≥ ≥менем ќлени “ел≥ги. Ќевдовз≥ таке р≥шенн€ було ухвалене, ≥ в≥дтод≥ в Ўевченк≥вському район≥, неподал≥к в≥д Ѕабиного яру, Ї вулиц€, €ка носить горде ≥мТ€ ц≥Їњ украњнськоњ поетеси й героњн≥.
1993 року в  иЇв≥ було створено перший осередок нин≥ в≥домого ¬сеукрањнського ж≥ночого товариства ≥мен≥ ќлени “ел≥ги. ≤ вже за його клопотанн€м ≥мТ€ ќлени “ел≥ги присвоЇно б≥бл≥отец≥ є 15 дл€ д≥тей та юнацтва у столиц≥,  ињвськ≥й спец≥ал≥зован≥й середн≥й школ≥ є 97 з поглибленим вивченн€м англ≥йськоњ мови, середн≥й школ≥ є 1 у м≥ст≥ ‘еодос≥њ ( рим). «асновано ћ≥жнародну л≥тературно-мистецьку прем≥ю ≥мен≥ ќлени “ел≥ги, першим лауреатом €коњ стала видатна украњнська поетеса Ћ≥на  остенко. “радиц≥йними стали всеукрањнськ≥ конкурси на краще виконанн€ твор≥в ќлени “ел≥ги Ђўоб дал≥ йти дорогою одноюї, €к≥ щороку в лютому проводить “овариство.
¬ечори памТ€т≥ ќлени “ел≥ги провод€тьс€ в тих м≥стах ≥ селах, де живуть люди, не байдуж≥ до своЇњ ≥стор≥њ. ≤ вперше в ”крањн≥ на ур€довому р≥вн≥ було вшановано памТ€ть ќлени “ел≥ги в дн≥ в≥дзначенн€ њњ 90-л≥тнього юв≥лею.
ќлена “ел≥га стала в≥домою в ”крањн≥ ≥ за њњ межами, твори поетеси перекладен≥ англ≥йською, французькою, польською, б≥лоруською, грузинською та ≥ншими мовами (див. док. 211Ч215, с. 288Ч292). «р≥с попит на њњ твори й на л≥тературу про нењ, €ких, на жаль, обмаль. Ѕ≥бл≥ограф≥чною р≥дк≥стю став виданий за кордоном ≥ перевиданий в ”крањн≥ зб≥рник Ђќлена “ел≥гаї, укладений ќ. ∆дановичем.
¬ажко переоц≥нити ту величезну, подвижницьку працю, €ку зд≥йснив ќ. ∆данович, з≥бравши, збер≥гши й опубл≥кувавши творчу спадщину ќ. “ел≥ги та матер≥али про нењ. ¬же 1947 року, невдовз≥ п≥сл€ зак≥нченн€ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, в≥н видав зб≥рник Ђѕрапори духа. ∆итт€ ≥ творч≥сть ќлени “ел≥гиї, €кий прот€гом тридц€ти рок≥в був основним джерелом ≥нформац≥њ про творч≥сть поетеси та њњ життЇвий шл€х. «б≥рник Ђќлена “ел≥гаї, що вийшов за його ж редакц≥Їю 1977 року, був доповнений к≥лькома њњ поетичними та прозовими творами, а також новими спогадами й л≥тературно-критичними статт€ми про њњ творч≥сть. Ѕ≥ограф≥чний нарис, написаний ќ. ∆дановичем дл€ Ђѕрапор≥в духаї, був перенесений ≥ в зб≥рник Ђќлена “ел≥гаї. Ќа жаль, цей нарис мав де€к≥ неточност≥ й суперечност≥, бо ќ. ∆данович писав його з памТ€т≥, документи були йому недоступн≥. ј оск≥льки в основному саме з цього зб≥рника, перевиданого в ”крањн≥, брали матер≥ал ус≥, хто донедавна писав про ќ. “ел≥гу, то повторювалис€, тиражувалис€ й неточност≥.
—тало конче необх≥дним звернутис€ до першоджерел, до документальних матер≥ал≥в, €к≥ дали б змогу уточнити де€к≥ суперечливо викладен≥ в л≥тератур≥ факти ≥ створити основу дл€ науковоњ б≥ограф≥њ ќлени “ел≥ги. јрх≥ви, на жаль, зберегли мало документ≥в, €к≥ стосуютьс€ ќлени “ел≥ги безпосередньо. ѕ≥шли з житт€ майже вс≥, хто м≥г би щось доповнити, в≥дпов≥сти на запитанн€, €ких виникаЇ безл≥ч. Ѕагато з них, очевидно, назавжди залишатьс€ без в≥дпов≥д≥.
«≥бравши по крих≥тках усе, що вдалос€ ви€вити в арх≥вах, прочитати в доступних в ”крањн≥ матер≥алах, спробую в≥дтворити б≥ограф≥ю ќлени “ел≥ги на тл≥ епохи, в €ку вона жила. –озум≥ю, що завданн€ це непосильне, не претендую на повне його вир≥шенн€ ≥ розгл€даю цю роботу €к той крок, за €ким, спод≥ваюс€, будуть ≥нш≥. ўоб полегшити њх дл€ майбутн≥х досл≥дник≥в, посилаюс€ на джерела, €кими послуговувалас€, ф≥ксую увагу читач≥в на пом≥чених помилках ≥ неточност€х своњх попередник≥в з Їдиною метою: щоб њх не повторювали т≥, хто писатиме п≥зн≥ше. ’ай вони шукають нов≥ документи, виправл€ють моњ помилки, заповнюють б≥л≥ пл€ми, ≥ тод≥ поступово буде написаний близький до реального портрет чар≥вноњ ж≥нки, талановитоњ поетеси, великоњ патр≥отки, перед €кою ми в неоплатн≥м боргу.

Ќародилас€ ќлена 21 липн€ 1906 року в ≤лл≥нському п≥д ћосквою1 в родин≥ талановитого ≥нженера-г≥дротехн≥ка ≤вана ќпанасовича Ўовгенова, €кий у той час жив ≥ працював у ћоскв≥. Ѕатько ќлени походив ≥з —лобожанщини. Ќародивс€ в≥н 12 вересн€ ст. ст. 1874 року в с.  амТ€нц≥  упТ€нського пов≥ту ’арк≥вськоњ губерн≥њ. ” метричн≥й книз≥ ћиколањвськоњ церкви с.  амТ€нки записано, що його батьком був державний сел€нин ќпанас ™встаф≥йович Ўовген€, мати Ч ‘еодос≥€  ирил≥вна2. —≥мТ€ мала, очевидно, середн≥ статки, бо, заповнюючи одну з анкет у кв≥тн≥ 1922 року, ≤. Ўовген≥в на запитанн€: Ђ„и маЇ нерухоме майно, €ке ≥ де саме?ї в≥дпов≥в: над≥л в 4 дес€тини земл≥ на ’арк≥вщин≥ ≥ хату. ћабуть, це був батьк≥вський спадок3.
«ак≥нчивши у 1893 роц≥ курс ≤зюмського реального училища, ≤ван Ўовген≥в вступив до —анкт-ѕетербурзького ≥нституту ≥нженер≥в шл€х≥в сполученн€. ћабуть, саме в цей час його украњнське пр≥звище Ўовген€ стало писатис€ на рос≥йський лад Ч Ўовгенов. ≤нститут в≥н зак≥нчив 1899 року за першим розр€дом, того ж року одруживс€ з ”л€ною Ќаль€нч- ачковською ≥ розпочав свою трудову д≥€льн≥сть, займаючи посл≥довно так≥ посади: пом≥чника начальника роб≥т з виправленн€ перекат≥в р≥ки ¬олги за допомогою регул€ц≥йних споруд; начальника Ќижньогородськоњ техн≥чноњ д≥льниц≥ на ¬олз≥; начальника ћосковськоњ техн≥чноњ д≥льниц≥ та ≥нспектора судноплавства ≥з зав≥дуванн€м ш≥стьма гребл€ми, а також землечерпальними машинами; ≥нспектора при ћосковському окруз≥ шл€х≥в сполученн€. –азом з тим в≥н з 1905 по 1911 р≥к викладав курс лекц≥й за своњм фахом у ћосковському ≥нженерному училищ≥4.
≤ван Ўовген≥в на цей час пос≥дав досить високе становище, був в≥домою в ћоскв≥ людиною, мав ранг колезького асесора. –одина Ўовгенових мешкала в ћоскв≥ 5 Ч по Ћуковому провулку, 4, а вл≥тку в≥дпочивала в п≥дмосковному ≤лл≥нському, де й побачила св≥т ќленка. ” с≥мТњ було вже два сини, ≥ д≥вчинка стала загальною улюбленицею.
 оли ќленц≥ було пТ€ть рок≥в, Ўовгенови 1911 року перењхали до ѕетербурга, де батько працював ≥нженером-г≥дротехн≥ком, а пот≥м в≥це-директором департаменту земельних пол≥пшень, очолював техн≥чний ≥ г≥дролог≥чний ком≥тети, викладав у ѕетроградському ≥нститут≥ шл€х≥в сполученн€. —аме там, у ѕетербурз≥-ѕетроград≥, ќлена почала себе усв≥домлювати, там минули њњ дит€ч≥ роки, згадки про €к≥ в розмовах з друз€ми дали њм п≥дставу вважати ѕетербург м≥сцем њњ народженн€6.
«ростала ќленка в достатках, п≥д оп≥кою гувернантки, €ка навчала њњ н≥мецькоњ, французькоњ та рос≥йськоњ мов. ÷ими мовами вона оволод≥ла досить добре, а ось украњнськоњ не знала ≥ украњнкою себе не усв≥домлювала, за що п≥зн≥ше не раз докор€ла своњм батькам. ” родин≥ Ўовгенових ус≥ любили книгу, ≥ ќленка багато читала, була дитиною розвиненою, рухливою, робила спроби складати в≥рш≥. ѕ≥зн≥ше друз≥ пригадували, що вона любила бавити њх ≥ себе жартами з≥ своњх дит€чих спроб в≥ршуванн€.
ќднак у€вленн€ про њњ безхмарне дитинство, €к≥ випливають ≥з л≥тератури, мабуть, дещо переб≥льшен≥. «гадуючи п≥зн≥ше, в ем≥грац≥њ, своњ дит€ч≥ роки, ќлена писала в лист≥ до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ про в≥дчутт€ Ђбездомност≥ї: ЂЅатько, €ко ≥нженер, њздив по р≥жних к≥нц€х бувшоњ –ос≥њ ≥ т€гав нас за собою. Ћише л≥то, ≥ то не часто, ми проводили на р≥дн≥й дл€ батька ’арк≥вщин≥, але в р≥жних м≥сц€х, так що ≥ вона не була моњм Ђдомомї.
ƒл€ мене цим домом став  ињв... ї Ч з≥знавалась вона7.
” революц≥йн≥ дн≥ 1917Ч1918 рок≥в, коли п≥сл€ пад≥нн€ царського самодержавства широко розгорнувс€ украњнський нац≥онально-визвольний рух, професор ѕетроградського ≥нституту шл€х≥в сполученн€, ≥нженер-г≥дролог ≤ван Ўовген≥в, €кий за сумл≥нну працю на р≥зних посадах у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ був в≥дзначений орденами —тан≥слава III ≥ II ступен≥в, јнни Ч III ≥ II ступен≥в, мав ранг статського радника, вир≥шив послужити р≥дн≥й ”крањнськ≥й держав≥.
” травн≥ 1917 року Ўовгенови перењхали на ’арк≥вщину в м. ≤зюм до батькових родич≥в, а навесн≥ 1918 Ч до  иЇва. ≤ван Ўовген≥в 1 кв≥тн€ 1918 року вступив на службу до департаменту вод€ного ≥ шосового господарства ћ≥н≥стерства шл€х≥в, а з вересн€ того ж року почав, не припин€ючи роботи в департамент≥, викладати в  ињвському пол≥техн≥чному ≥нститут≥. 10 вересн€ в≥н був обраний за конкурсом радою ≥нженерного факультету викладачем  ѕ≤ дл€ читанн€ спец≥ального курсу внутр≥шн≥х водних сполучень та настанов при складанн≥ спец≥альних проект≥в, а 14 вересн€ рада ≥нституту своњм р≥шенн€м затвердила ≤. Ўовгенова на ц≥й посад≥8.

ќлена у вересн≥ 1918 року почала навчатис€ в третьому клас≥ приватноњ  ињвськоњ ж≥ночоњ г≥мназ≥њ ќлександри ƒучинськоњ, куди була переведена з м≥ста ≤зюма. √≥мназ≥€ ќ. ƒучинськоњ була одним ≥з найстар≥ших навчальних заклад≥в ≥з гарними традиц≥€ми, њњ заснувала ще 1878 року в≥дома в той час педагог-меценат ¬≥ра ¬ащенко-«ахарченко. Ќа момент в≥дкритт€ г≥мназ≥€ м≥стилас€ в будинку язева на Ѕ≥б≥ковському бульвар≥, а п≥зн≥ше дл€ нењ було спец≥ально споруджено будинок по вулиц≥ “имоф≥њвськ≥й, 7 (тепер Ч ћ.  оцюбинського). —аме тут навчалас€ ќлена9.
” г≥мназ≥њ вона вивчала закон Ѕожий, рос≥йську ≥стор≥ю, арифметику, н≥мецьку, французьку й украњнську мови. ќц≥нки мала р≥зн≥, з украњнськоњ Ч Ђ4ї (див. док. 4, с. 172Ч173). ћешкали Ўовгенови на Ўул€вц≥, б≥л€ ѕол≥техн≥ки, де жили родини професор≥в. ” кол≥ њхн≥х знайомих були ѕетро ’олодний, —оф≥€ –усова та ≥нш≥ в≥дом≥ д≥€ч≥ украњнськоњ культури. ¬елис€ розмови про нац≥ональне в≥дродженн€, про ”крањнську державу, про зм≥ну влад, та навр€д чи цими проблемами дуже переймалас€ ќленка-п≥дл≥ток. ’оч у памТ€т≥  ињв лишивс€ Ђв бо€х раненийї, однак, поки родина була разом, житт€ видавалос€ б≥льш-менш благополучним.
Ѕатько працював з кв≥тн€ 1918 по с≥чень 1919 року в ћ≥н≥стерств≥ шл€х≥в директором департаменту вод€ного ≥ шосового господарства, а з с≥чн€ 1919 до евакуац≥њ ур€ду ”Ќ– з  иЇва Ч товаришем (заступником) голови ¬ищоњ техн≥чно-економ≥чноњ ради. « травн€ 1919 в≥н Ч голова мел≥оративноњ секц≥њ ”крањнськоњ јкадем≥њ наук, а з кв≥тн€ 1920 Ч ком≥сар вод€них ≥ шосових шл€х≥в ”крањни. ”весь цей час ≤. Ўовген≥в не полишав роботи в  ињвському пол≥техн≥чному ≥нститут≥, спочатку лектором ≥ кер≥вником дипломних проект≥в, а з березн€ 1919 року Ч професором10. “а, очевидно, ур€довець ”Ќ– дуже незатишно почувавс€ Ђчервонимї професором. ≤ коли јрм≥€ ”Ќ– разом ≥з польськими в≥йськами на короткий час зайн€ла  ињв, ≤. Ўовгенову знову запропонували попередню посаду в ћ≥н≥стерств≥ шл€х≥в. ќформивши в≥дпустку до ¬≥нниц≥ терм≥ном на 28 д≥б, починаючи з 30 травн€, в≥н разом ≥з старшим сином јндр≥Їм вињхав з  иЇва. ¬ињжджав посп≥хом, нав≥ть дов≥дки про в≥дпустку не забрав, не був обт€жений ≥ речами, спод≥вавс€ скоро повернутис€. як згадувала п≥зн≥ше ќлена, Ђтато вињхав з  иЇва..., €к вс≥ тод≥ думали, на Ђдва тижн€ї, отже, залишив маму, мене ≥ —ерг≥€ без коп≥йкиї11.
јле дол€ ≤вана Ўовгенова була вже в цей час повТ€зана з драмою ур€ду ”Ќ–, ≥ до  иЇва в≥н б≥льше не повернувс€. 12 червн€ м≥сто зайн€ли червоноарм≥йц≥, јрм≥€ ”Ќ– в≥дступала на зах≥д. Ќа зас≥данн≥ –ади Ќародних ћ≥н≥стр≥в, €ке в≥дбулос€ 17 червн€ 1920 р. на станц≥њ ѕроскур≥в, було ухвалено постанову про призначенн€ ≥нженера ≤вана Ўовгенова на посаду директора департаменту вод€ного та дорожнього господарства ћ≥н≥стерства шл€х≥в з 15 травн€ 1920 року12. якийсь час в≥н перебував у  амТ€нц≥-ѕод≥льському, а 14 листопада разом з ≥ншими ур€довц€ми був евакуйований до польського м≥ста “арнова, м≥сц€ ос≥дку ур€ду ”Ќ–13. “ут в≥н перебував до кв≥тн€ 1922 року, займаючи посади: з травн€ 1920 Ч товариша м≥н≥стра шл€х≥в ≥ керуючого цим ћ≥н≥стерством, а також ћ≥н≥стерством пошт ≥ телеграф≥в з 14 вересн€ 1921 року14.
ј в  иЇв≥ дружина ≥ двоЇ д≥тей залишилис€ п≥д б≥льшовицьким режимом без засоб≥в до ≥снуванн€. ѕриватн≥ навчальн≥ заклади рад€нська влада закрила, вс≥ школи стали Їдиними трудовими. ќдну з таких шк≥л до 1920 року в≥дв≥дувала ќлена. ћати њњ змушена була продавати реч≥, щоб придбати харч≥, але њх завжди не вистачало, ≥ вона з болем у серц≥ просила д≥тей њсти €кнайменше. ƒл€ ќлени зак≥нчилос€ те безхмарне дитинство, коли вередливу д≥вчинку умовл€ли њсти €йц€ ≥ пити молоко. “реба було сам≥й дбати про шмат хл≥ба.
«гадуючи про цей пер≥од свого житт€, вона писала в лист≥ до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ 24 липн€ 1932 року: Ђ...€ вступила посильним в т≥й сам≥й ѕол≥техн≥ц≥, де був колись професором м≥й батько. “ому м≥й зверхник з особливою насолодою ган€в мене в саму жахливу погоду в найдальш≥ к≥нц≥  иЇва15. ¬ л≥т≥ € сапала ≥ полола ц≥л≥ довг≥, пекуч≥ дн≥ на комун≥стичних огородах, щоб прогодувати себе та й додому принести €кийсь Ђпайокї. як же ж т€жко мен≥ було, Ќатус€, € була маленька, ще ≥ слабенька, ≥ мен≥ т€жко було Ђгнати р€дкиї нар€ду з бабами, €к≥ були призвичаЇн≥ до такоњ роботи. ƒогл€дач≥ кричали на мене немилосердно, а € старалас€, що Ї сили, щоб т≥льки мене не вигнали. ÷е було дек≥лька верст в≥д  иЇва, отже, € додому ходила лише в нед≥лю, а ц≥лий тиждень жила там, спала в сара€х, на солом≥, пом≥ж баб.
’л≥б дл€ мене був мр≥Їю, бо њли ми лише картоплю ≥ пшон€ний кул≥ш. ¬се це без масла чи сала. ƒл€ того, щоб роздобути цей хл≥б чи кавалок сала, € з товаришкою њздили в €кесь село, щоб зм≥н€ти там рушник чи серветку на ц≥ продукти. “и знаЇш, в т≥ часи пот€ги були переповнен≥, отже, нам часто доводилос€, на в≥тру ≥ мороз≥, дек≥лька годин в≥с≥ти на п≥дножц≥, чи тремт≥ти на криш≥ ваіона.
ўоб д≥стати дрова на опал, теж њздили чи ходили в л≥с, сам≥ пил€ли ≥ рубали, а пот≥м т€гнули на своњх плечах чи везли на тачц≥ї16.
јле не т≥льки так≥ сумн≥ думки нав≥ювали њй спомини про  ињв. Ќавпаки, згадувати  ињв було й рад≥сно, бо вона дуже любила це м≥сто, його чудов≥ парки, схили над ƒн≥пром ≥ сам —лавутич. «гадувала себе юну, переповнену рад≥стю житт€ в час, €кий в≥дзначавс€ жорсток≥стю, аморальн≥стю ≥ хамством. —аме тод≥ прийшло до нењ перше захопленн€17, любов чи њњ Ђпередчутт€ї Ч настроњ, €к≥ породжують у душ≥ особливе п≥днесенн€. ≤ €к не т€жко жилос€ в  иЇв≥ два роки без батька, але молод≥сть брала своЇ. ЂЕвсе ж ц≥ два роки були дл€ мене м≥стер≥Їю, чудом житт€, незабутньою казкою,Ч д≥лилас€ вона з подругою,Ч бо що ж значила пригор≥ла каша, сукн€ з п≥дшивки ≥ собачий холод в пор≥вн€нню з тим, що € перетворювалас€ з дитини в панну, а тому весь св≥т ставав дл€ мене ≥ншим!ї18
”сю щоденну роботу вона виконувала мов у сн≥, думаючи про те, €ке чудове житт€, ск≥льки всього ц≥кавого чекаЇ њњ попереду. ќсобливу ж рад≥сть приносили години в≥дпочинку. ѕригадувала: Ђ оли ж к≥нчалас€ мо€ щоденна прац€, тод≥ житт€ було мов кв≥тка, що ледве починаЇ розпускатис€, а що маЇ тис€ч≥ пелюстк≥в.  ожний в≥рш, образ, зах≥д сонц€, кожне миле обличч€ ≥ н≥жне слово приймала мо€ душа гостро ≥ здивовано. ¬есь св≥т був дл€ мене, а € дл€ всього св≥туї19.
—воЇ св≥тов≥дчутт€ тод≥шньоњ, пТ€тнадц€тил≥тньоњ, вона п≥зн≥ше, пригадуючи св≥й Ђв бо€х раненийї, Ђтраг≥чний  ињвї, прекрасно передала у в≥рш≥ ЂѕТ€тнадц€та ос≥ньї:

≤ чула €: моњ дит€ч≥ дн≥
“≥кають швидко, €к мал≥ €гн€та,
«л≥тають в д≥л, ховаютьс€ на дн≥,
ј € не хочу б≥гти й доган€ти.

Ќемов рослина у €сн≥м в≥кн≥,
яка неждано вигнулась стр≥льчасто,
я в≥дчувала струнк≥сть власних н≥г
≤ гнучк≥сть рук, що можуть дати щаст€.

Ќезнана рад≥сть ≥ незнаний сум,
Ќе розплеснувши, колихнули пов≥нь...
Ќе бур€ ще Ч њњ далекий шум,
ўе не любов Ч передчутт€ любови.

Ќа ш≥стнадц€тому роц≥ свого житт€, у травн≥ 1922 року, ќлена вињхала з ”крањни20, надовго залишивши улюблений  ињв. « мамою ≥ братом —ерг≥Їм вони нелегально перейшли кордон ≥, п≥сл€ короткочасного перебуванн€ в “арнов≥, в липн≥ 1922 року21 перењхали до „ехословаччини, до м≥стечка ѕодЇбради, де батько ќлени ≤ван Ўовген≥в 28 кв≥тн€ того року був обраний ректором ”крањнськоњ господарськоњ академ≥њ (”√ј)22.
Ќевеличке курортне м≥сто ѕодЇбради в „ех≥њ в 1920-х роках стало одним з осередк≥в культурного житт€ украњнськоњ ем≥грац≥њ, в €ке зразу ж активно включилас€ ќленка. ѓњ подруга «о€ ѕл≥тас згадувала: ЂЅув серпень 1922 року Ч ѕодЇбради в „ехословаччин≥. ѕерша величава украњнська ман≥фестац≥€ в цьому новому украњнському осередку, серед чужого нам ще тод≥ чеського населенн€. ÷е було Ђ—в€то поневоленоњ ”крањниї з багатьма алегоричними возами, що проњздили вулиц€ми тод≥ ще невеликого, але славного купелевого м≥ста ѕодЇбрад. Ќа одному з таких воз≥в, що представл€в образ багатоњ ≥ плодовитоњ ”крањни й де центральною постаттю була ”крањна Ч гарна висока молодиц€, що спиралась ≥з серпом у руц≥ на великий сн≥п жита (√ал€ ћельник), наперед≥ вм≥щено дв≥ родини: одна представл€ла украњнське сел€нство, а друга Ч украњнську ≥нтел≥генц≥ю. ћене прит€гнено до ≥нтел≥гентськоњ групи, а юна Ћеночка була вбрана €к молода сел€нська д≥вчинаї23.
” ѕодЇбрадах працювали матуральн≥ курси дл€ юнак≥в ≥ д≥вчат Ч украњнських ем≥грант≥в, €к≥ або не мали зак≥нченоњ середньоњ осв≥ти, або через складн≥ обставини, €к≥ довелос€ пережити, втратили документи, що давали право вступу до вузу. ќтримати такий документ (матуру) п≥сл€ р≥чного навчанн€ ≥ давали можлив≥сть курси, на €к≥ восени 1922 року вступила ќлена.
Ќавчатис€ було њй нелегко, бо мала велику перерву та й украњнською мовою в≥льно не волод≥ла. јле працювала наполегливо. ∆адоба знань, бажанн€ надолужити прога€ний час, неаби€ка амб≥тн≥сть ≥ допомога друз≥в, недавн≥х во€к≥в јрм≥њ ”Ќ–, €к≥ залюбки давали юн≥й доньц≥ ректора уроки не лише математики й украњнськоњ мови, а й нац≥онального самоусв≥домленн€, поступово приносили св≥й результат. ”св≥домленн€ себе украњнкою приходило до ќлени пов≥льно, бо була вона вихована на рос≥йськ≥й культур≥, дававс€ взнаки вплив столиц≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, а перебуванн€ в зрос≥йщеному  иЇв≥ мало що зм≥нило в њњ св≥домост≥.
—ередовище украњнськоњ ем≥грац≥њ спочатку приголомшило. ѕро своњ перш≥ враженн€ п≥сл€ прибутг€ до ѕольщ≥ вона так розпов≥дала ”ласов≥ —амчуков≥: Ђћен≥ пТ€тнадц€ть рок≥в, € ж народжена у царств≥ ≥мператора вс≥х ройс≥в, вихована на мов≥ ѕушк≥на ≥ враз, перейшовши границю, опинилас€ не лише в ѕольщ≥, що здавалас€ мен≥ романом —ЇнкЇв≥ча, не лише Ђв ≈вроп≥ї, але й у абстрактному царств≥ ѕетлюри, що говорило Ђна мов≥ї ≥ було за Ђсамост≥йнуї. ¬и це ледве чи можете зрозум≥ти... ”€в≥ть соб≥ великодержавного, петербурзького, ≥мпер≥€льного шов≥н≥ста, €кий з перших дит€чих рок≥в звик дивитис€ на весь прост≥р на сх≥д, зах≥д ≥ п≥вдень в≥д ѕетербургу, €к на свою кишенькову власн≥сть. ≤ €кого не обход€ть н≥ т≥ жив≥ людськ≥ ≥стоти, що той прост≥р заповн€ють, н≥ т≥ життьов≥ ≥нтереси, що в тому простор≥ ≥снують. ќт така соб≥ Ѕогом дана –усь, у €к≥й вс≥ т≥ Ђпол€ч≥шк≥ ≥ чухнаї лише Ђдр€ньї, €ка кричить, що њй Ђавтоном≥€ нужнаї...ї24
Ђќпинившись у ѕодЇбрадах,Ч продовжувала розпов≥дь ќлена,Ч € була приголомшена, що м≥й власний батько, в≥домий ≥ заслужений справжн≥й рос≥йський професор ≤ван Ўовгенов, €кого чомусь перезвали на Ўовген≥ва, Ї не що ≥нше, €к ректор школи, €ку звуть господарською академ≥Їю, де викладають Ђна мов≥ї ≥ де на ст≥нах вис€ть портрети ѕетлюриї25.
ѕоступово звикала, прислухалас€ до розмов товариш≥в по курсах ≥ студент≥в академ≥њ, до палких дискус≥й про минуле ”крањни, про причини поразки недавньоњ нац≥онально-визвольноњ боротьби, безпосередн≥ми учасниками €коњ була переважна б≥льш≥сть юнак≥в з њњ тепер≥шнього оточенн€.
Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна, пригадуючи т≥ часи, писала, що в академ≥њ вс≥х вражало те, що ќлена ≥ њњ брат —ерг≥й говорили м≥ж собою рос≥йською. Ђћи зустр≥чалис€ з ќленкою т≥льки на веч≥рках та вс€ких товариських сходинах в академ≥њ. ¬она завжди була оточена студентами, €к≥ постановили навчити њњ украњнськоњ мови. Ќайзавз€т≥ше вз€вс€ за це кубанець бандурист ћихайло “ел≥га. “а й Ћеон≥д ћосендз зробив немало в ц≥й справ≥, бо п≥дготовл€в њњ до матуриї26.
јле сп≥лкувалас€ вона ≥ з рос≥йськими ем≥грантами в побут≥, на молод≥жних веч≥рках. ќдна з таких веч≥рок стала дл€ нењ памТ€тною на все житт€, бо саме на н≥й вона гостро в≥дчула, що њњ р≥дна мова Ч украњнська. ѕро цей випадок вона так розпов≥дала ”ласов≥ —амчуков≥: Ђ÷е було на великому балю у зал€х Ќародного дому на ¬иноградах, що його улаштовував €кийсь доброд≥йний ком≥тет рос≥йських монарх≥ст≥в п≥д патронатом в≥домого  арла  рамажа. я була тод≥ у товариств≥ блискучих кавалер≥в, ми сид≥ли при столику ≥ пили вино. Ќе в≥домо хто ≥ не в≥домо, з €кого приводу, почав говорити про нашу мову за вс≥ма в≥домими Ђзал≥з€ку на пуз€куї, Ђсобач≥й €зикї... Ђћордописн€ї... ¬с≥ з того реготалис€... ј € враз почула в соб≥ гострий протест. ” мен≥ дуже швидко наростало обуренн€. я сама не знала чому. ≤ € не витримала цього напруженн€, миттю встала, вдарила кулаком по столу ≥ обурено крикнула: Ђ¬и хами! “а собача мова Ч мо€ мова! ћова мого батька ≥ моЇњ матер≥! ≤ € вас б≥льше не хочу знати!ї
я круто повернулас€ ≥, не огл€даючись, вийшла. ≤ б≥льше до них не вернулас€. « того часу € почала, €к ≤лл€ ћуромець, що тридц€ть три роки не говорив, говорити лише украњнською мовою. Ќа велике здивуванн€ ус≥х моњх знайомих ≥ вс≥Їњ √осподарськоњ академ≥њї27.
”крањнську мову та л≥тературу вона обрала своњм майбутн≥м фахом, готувалас€ стати студенткою ”крањнського педагог≥чного ≥нституту ≥мен≥ ћ. ƒрагоманова в ѕраз≥. “а виникла перша перешкода.
Ќавчанн€ в ≥нститут≥ розпочалось у вересн≥ 1923 року, випуск же матуральних курс≥в мав бути т≥льки в жовтн≥. ≤ 26 жовтн€ того ж року вона одержить св≥доцтво про зак≥нченн€ повного курсу 7-го класу реальноњ школи на ”крањнських матуральних курсах у м. ѕодЇбрадах28 з досить добрими усп≥хами: з 16 предмет≥в, €к≥ викладалис€ на курсах, задов≥льну оц≥нку мала лише з пТ€ти, чотири були оц≥нен≥ Ђдуже добреї, останн≥, в тому числ≥ й украњнська мова та ≥стор≥€ письменства Ч Ђдобреї. јле ж так не хот≥лос€ втрачати р≥к! ≤ ќлена 14 вересн€ 1923 року пише за€ву такого зм≥сту29:


Ђƒо пана ƒиректора
”крањнського ¬ищого ѕедагогичного
≤нст≥туту ≥мени ƒрагоманова
—лухачки ћатуральних курс≥в в ѕодЇбрадах
ќлени Ўовгеновоњ

ѕроханн€
¬ жовтн≥ м≥с€ц≥ € маю над≥ю зак≥нчити матуральн≥ курси в ѕодЇбрадах, а п≥сл€ цього хот≥ла би продовжити свою осв≥ту в ѕедагогичному ≤нст≥тут≥; тому маю за шану просити ¬ас, пане ƒиректоре, прин€ти мене студенткою дорученого ¬ам ≥нст≥тута ≥ призначити мен≥ стипенд≥ю.
ќлена Ўовгенова
14/≤’ р. 1923ї

ѕроханн€ задовольнили, ≥ вона стала студенткою ≥сторико-л≥тературного в≥дд≥лу (п≥дв≥дд≥л украњнськоњ мови ≥ л≥тератури)30. ѓњ професорами були визначн≥ украњнськ≥ вчен≥. —оф≥€ –усова викладала теор≥ю й ≥стор≥ю педагог≥ки, дидактику та ≥нш≥ педагог≥чн≥ дисципл≥ни, Ћеон≥д Ѕ≥лецький Ч народну поез≥ю, вступ до ≥стор≥њ л≥тератури, ≥стор≥ю украњнськоњ л≥тератури, методику та ≥стор≥ю поез≥њ, ƒмитро ƒорошенко Ч ≥стор≥ю ”крањни, ¬асиль —≥мович Ч украњнську та старословТ€нську мови, ƒмитро „ижевський Ч ф≥лософськ≥ дисципл≥ни, —ерг≥й Ўелухин Ч основи права, —тепан —≥рополко Ч школознавство та б≥бл≥отекознавство.
ќлена поринула в студентське житт€. Ћекц≥њ, б≥бл≥отеки, —тудентський ƒ≥м у ѕраз≥, прогул€нки вулиц€ми великого Ївропейського м≥ста. ¬се було таким ц≥кавим ≥ незвичним! ќленин тогочасний настр≥й переданий у њњ в≥рш≥, €кий , за спогадом студента ”√ј ™вгена Ќауменка, збер≥гс€ в його записнику31.

Ћюблю € проходити помалу
¬ час, коли засв≥т€ть л≥хтар≥,
ѕо старому пражському цвинтар≥
—кр≥зь подв≥рТ€ й вулички стар≥.

¬с≥ будинки таЇмничо строг≥,
«аховали спогади своњ
ѕро блискуч≥ лицарськ≥ остроги
ѕро кр≥вав≥ лицарськ≥ боњ.


ќлена була активною учасницею студентських вечор≥в. ѕро це св≥дчать €к спогади њњ товариш≥в, так ≥ арх≥вн≥ документи, зокрема т≥, що були сп≥вроб≥тниками посольства ”крањни в „еськ≥й –еспубл≥ц≥ ви€влен≥ й любТ€зно надан≥ ¬сеукрањнському ж≥ночому товариству ≥м. ќлени “ел≥ги. —еред них Ч записка управител€ канцел€р≥њ ≥нституту, €кою за дорученн€м ректора прос€ть студентку ќлену Ўовгенову неодм≥нно прибути 9 кв≥тн€ 1927 року на пробу декламац≥њ до академ≥њ-концерту на вшануванн€ памТ€т≥ “. Ўевченка, а також програма цього концерту чеською мовою, де серед учасник≥в колективноњ декламац≥њ поеми “. Ўевченка Ђ¬еликий льохї значитьс€ ≥ ќ. Ўовген≥вна-“ел≥гова. “а це буде вже п≥зн≥ше, на останньому курс≥ навчанн€32. ј про один ≥з перших вечор≥в ќлени-першокурсниц≥ згадуЇ «о€ ѕл≥тас.
÷е був концерт у —тудентському ƒом≥ у ѕраз≥ взимку 1924 року, €кий в≥дбувавс€ п≥д кер≥вництвом ™вгена ¬ирового ≥ €кий завз€то допомагала орган≥зовувати ќленка (друз≥ називали њњ Ћена, Ћеночка). ¬еч≥р влаштовувало Ђ¬идавництво ”крањнськоњ ћолод≥ї, пройшов в≥н усп≥шно. Ќа виручен≥ кошти було видано зб≥рник в≥рш≥в √ал≥ ћазуренко, а п≥зн≥ше й твори ≥нших молодих автор≥в. ЂЌайб≥льшою нагородою дл€ Ћеночки за њњ в≥ддану працю.., Ч €к св≥дчить подруга, Ч було њњ знайомство з ћихайлом “ел≥гою, њњ майбутн≥м чолов≥ком, €кий на т≥й веч≥рц≥ грав на бандур≥ та сп≥вав украњнськ≥ думиї33.
ќленка закохалас€ в ставного кубанського козака ≥ прекрасного бандуриста. ¬она з нетерп≥нн€м чекаЇ на њхн≥ зустр≥ч≥ у ѕраз≥ або в ѕодЇбрадах, к≥лька дн≥в розлуки здаютьс€ нестерпно довгими, њх заповнюють листами. ¬ арх≥в≥ ”ласа —амчука збер≥гс€ один з тогочасних ќлениних лист≥в до ћихайла “ел≥ги, що його той разом з ≥ншими паперами та речами залишив у –≥вному, €к думалос€ тод≥, на тимчасове збер≥ганн€ перед в≥дТњздом до  иЇва в листопад≥ 1941 року. “ож загл€ньмо в цей ≥нтимний лист, а через нього Ч у закохану душу юноњ ќленки Ўовгеновоњ.

Ђ30. IV. 1925. √орн≥ „ернош≥це

“ам за в≥концем розцв≥л≥ вишн≥,
ј тут, в к≥мнат≥ Ч ф≥€лки син≥.
„ому ж зникли вс≥ сни колишн≥?
„ому на душу л€гають т≥н≥?

÷е початок мого в≥рша, €кий н≥коли не буде мати зак≥нченн€, м≥й Їдиний, м≥й коханий ћихайлик! Ѕо € т≥льки одержала в≥д ¬ас листа, ≥ одразу з душ≥ зникли вс≥ Ђт≥н≥ї, ≥ € певна, що зТ€вл€тьс€ вс≥ колишн≥ сни, а за в≥кном так≥ чудов≥ вишн≥, а в к≥мнатц≥ ф≥€лки.
“а й взагал≥, жити на св≥т≥ чудово!
ѕравда, ≥нод≥ жують все батьки, ну да що ж њм стареньким робити, €к не читати нотац≥њ своњй безшабашн≥й дочц≥? ” них же нема таких важливих справ, €к, наприклад, у нас з ¬ами, €к≥ потребують чип≥шити годинами, та й того дуже мало. Ќу ≥ хай соб≥ бурчать трошечки, але драм, њй-Ѕогу, н≥€ких не було, а мого Їдиного ћихайлика вс≥ наш≥ виключно поважають ≥ на р≥дк≥сть дов≥р€ють йому.
ћ≥ж ≥ншим, папа прињздив до ѕраги ≥ опов≥дав, €к ¬и чудово грали на €к≥йсь веч≥рц≥ ≥ €кий ¬и були Ђхолосийї в украњнському вбранню. ќт шкода, що € ¬ас не бачила!!!
ћихайлику Їдиний, зустр≥ч мо€ найсв≥тл≥ша! яке ж щаст€, € зустр≥нулас€ з ¬ами. “епер, що з≥ мною не буде, € завжди буду знати, що Ї на св≥т≥ люди так≥, €к ¬и. Ќе пошл≥, не порожн≥ Ч мил≥, мил≥...
¬и пишете, що прињдете до ѕраги аж за тиждень, бо в цю суботу поњдете на веч≥рку. ÷е, звичайно, шкода, бо € за ¬ами буду скучати... јле, звичайно, на веч≥рку п≥ти варто. ѕот≥м будете опов≥дати мен≥ про нењ, й € буду така горда, що ось ¬и бачите ст≥льки людей, панночок, але кохаЇте лише одну мене!
ЂЋюбов своб≥днаї, ћихайлику, ≥ € н≥коли не в≥зьму н≥€ких об≥ц€нок ≥ н≥чого такого... –об≥ть, любий, €к знаходите краще, ход≥ть всюди, знайомтесь, танцюйте, Ђфл≥ртуйтеї. ≤ мен≥ ¬и н≥коли не зробите неприЇмности. “≥льки така любов гарна, €к у нас, коли вона не Ђкаторга Їгипетськаї, не обовТ€зок, а св≥тле, рад≥сне, в≥льне щаст€! Ћюбов неможлива без повного ц≥лком дов≥рТ€. ј € ¬ам в≥рю безмежно! “≥льки будьте завжди щирим, а € знаю, що € дл€ ¬ас Ч ™ƒ»Ќј.
ћ≥ж ≥ншим, ћихайлику, з фотограф≥Їю у мене вийшла мука!!!! (я попала до €когось дивного фотографа. «фотографувавши мене, в≥н залишивс€ незадоволений першою фотограф≥Їю (—лечна в≥пада лепше, н≥ж на подобенце)* ≥ зафотографував мене ще раз, причому примусив мене фотографуватис€, кр≥м того, ще раз в капелюс≥ (¬се за ту ж ц≥ну Ч чудак!!). ≤ одн≥ з цих фотограф≥й будуть готов≥ в понед≥лок, а друг≥ в середу. я роблю так: в понед≥лок посилаю ¬ам фотограф≥ю одного типу Ч в≥дразу ж, а в середу Ч другого. ќдна фотограф≥€ буде маленька ≥ буде нагадувати, €ка ќленочка малесенька, а друга велика буде нагадувати ¬ам про велике моЇ коханн€... («наЇте, Ї такий в≥рш: Ђя любви не числю и не мерю... Ќет, любовь есть вс€ мо€ душаї). “ак що в в≥второк ¬и вже будете мати €кусь мою фотограф≥ю.
якби ¬и знали, ћихайлику, €ка € тепер зайн€та! јкуратно ходжу на лекц≥њ. ’оджу на студ≥ю театральну. ¬ суботу у нас академ≥чне св€то, ≥ проф. ¬агнер мучаЇ мене з в≥ршами.
ѕот≥м € де€кий час мушу уд≥л€ти своњм Ђпретендентамї ≥ вести з ними Ђ≥нтел≥гентн≥ї розмови. ≤ це найт€жче.  раще три години лекц≥њ Ѕ≥лецького плюс реферат з грецькоњ л≥тератури, н≥ж година розмови з де€кими з них.
≤ найменше часу уд≥л€ю € моЇму Їдиному ћихайликов≥... “а зате думкою € ввесь час з ¬ами. ’оч би скорше ¬и прињздили до ѕраги, аби ¬ас могла побачити. ÷≥лую ¬ас щиро ≥ м≥цно, надовго ¬аша ќленка.
ѕ—. ј € вже думала, що ¬и мене забули, коли ¬и мен≥ не писали.
ѕиш≥ть!!!ї34

Ѕезсумн≥вно, ћихайло “ел≥га в≥д≥грав велику роль у тому, що з донедавна рос≥йськомовноњ панночки ЋЇночки Ўовгеновоњ постала визначна украњнська поетеса ≥ патр≥отка ќлена “ел≥га. ј зв≥дки ж до кубанського козака ћихайла “ел≥ги прийшло таке глибоке усв≥домленн€ нац≥ональноњ г≥дност≥, украњнського патр≥отизму, €ким в≥н щедро д≥ливс€ з≥ своЇю подругою, а пот≥м ≥ дружиною? ѕро це в≥н розпов≥в сам.
«береглис€ ун≥кальн≥ документи Ч спогади студент≥в ”крањнськоњ господарськоњ академ≥њ в ѕодЇбрадах. ќчевидно, це њхн≥ твори на задану тему Ч про те, що найб≥льше запамТ€талос€ з власного житт€. ћайже вс≥ студенти були учасниками нац≥онально-визвольних змагань 1917Ч1921 рок≥в, ≥ кожний з них описав €кийсь еп≥зод ≥з свого недавнього минулого або €кусь згадку з житт€ на Ѕатьк≥вщин≥. “в≥р ћихайла “ел≥ги маЇ характерну назву: Ђяк € став св≥домим украњнцемї35.
¬≥н розпов≥в, що першим поштовхом до нац≥онального самоусв≥домленн€ стала його зустр≥ч ≥з кобзарем у  атеринодар≥ 1915 року п≥д час навчанн€ в в≥йськово-фельдшерськ≥й школ≥. √ра кобзар€ справила на нього надзвичайне враженн€, ≥ в≥н вир≥шив, що й сам неодм≥нно маЇ навчитис€ грати на цьому чар≥вному ≥нструмент≥. ќдин ≥з знайомих учн≥в, котрий сам грав на бандур≥, познайомив його з ћиколою Ѕогуславським, €кий не т≥льки вчив грати на кобз≥, а й давав читати украњнськ≥ книжки, в≥в розмови про украњнську ≥стор≥ю.
ќпов≥даючи своњ перш≥ враженн€ в≥д майбутнього вчител€, ћихайло писав: Ђѕочав в≥н говорити про те, що от, мовл€в, ми козаки, нащадки того лицарства, €ке в≥ками боронило украњнський народ, звелись н≥нащо, нав≥ть говорити не вм≥Їмо по-свойому, а що вже забули, хто ми, чињх батьк≥в, так про це й говорити не доводитьс€. я почував, що в≥н ганьбить наше козацтво за щось, т≥льки не розум≥в, чому в≥н так н≥ з того н≥ сього почав таку розмову. ѕот≥м уз€в €кусь велику книгу й почав читати з першоњ стор≥нки. “о була ≥стор≥€ ”крањни јркаса, ≥ в≥н вичитав прекрасний вступ до нењ. “е читанн€ зробило на мене враж≥нн€. —лова јркасови глибоко запали мен≥ в душу, ≥ вже в т≥й хвилин≥ € в≥дчув, що сила тих сл≥в €кось перевертаЇ увесь м≥й психичний уклад. я став розум≥ти тод≥, чому в≥н гн≥ваЇтьс€ на козацтво. ћен≥ стало соромно за самого себе, що € до цього часу не ставив соб≥ питанн€: Ђ’то € ≥ що €? як це € й дос≥ не знав, що Ђукрањнська нац≥€ не вчорашн€, а маЇ за собою тис€чел≥тню ≥стор≥юї, €к почув з≥ вступу јркаса. ƒумки п≥шли роЇм у голов≥...ї
«ац≥кавивши свого учн€, ћ. Ѕогуславський дл€ початку дав почитати ћихайлов≥ ≥сторичну пов≥сть ј.  ащенка Ђ” запал≥ боротьбиї, €ка захопила його.
ѕочалис€ навчанн€ гри на бандур≥, читанн€ украњнських книжок, бес≥ди з учителем, €кий, за словами ћихайла, гуртував б≥л€ себе молодь, зворушував своњм словом любов до р≥дноњ мови, ≥стор≥њ та взагал≥ до всього, що т≥льки могло спричинитис€ до нац≥онального вихованн€. Ђќтже, Ч написав у к≥нц≥ своЇњ опов≥д≥ ћихайло “ел≥га,Ч все почалос€ з бандури: чари њњ мене не поминули... Ч вхопили мене ≥ повели т≥Їю стежкою, на к≥нц≥ €коњ € бачу щаст€ свого народуї.
¬есь в≥льний час ћихайло тепер в≥ддавав гр≥ на бандур≥ та читанню украњнських книжок, на придбанн€ €ких витрачав ус≥ своњ грош≥. Ђя став ц≥лком св≥домим украњнцем, Ч пише в≥н. Ч ќдначе власна мо€ св≥дом≥сть мене не задовольн€ла. ћен≥ хот≥лось, щоби ≥ моњ товариш≥ також знали, хто вони. ћен≥ було дуже бол€че, що ми, козаки, нащадки запорожц≥в, не п≥шли шл€хом наших д≥д≥в Ч лицар≥в, а обернулись у €кусь купу см≥тт€, стали сл≥пою та ще й ганебною зброЇю в руках московських пос≥пакї.
≤ в≥н збирав навколо себе товариш≥в, давав њм читати украњнськ≥ книжки, €к ум≥в, викликав любов до р≥дноњ мови та звичањв. Ђћи вже вс≥ ум≥ли добре розмовл€ти украњнською л≥тературною мовою ≥ скр≥зь нею демонструвалиї,Ч писав в≥н.
 оли вибухнула революц≥€, ћихайло жив мр≥Їю про ¬елику —оборну ”крањну. ¬≥н пильно стежив за под≥€ми, €к≥ в≥дбувалис€ в ”крањн≥, передплачував газету ЂЌова –адаї та катеринославськ≥ Ђѕросв≥т€нськ≥ в≥ст≥ї.  оли в  атеринодар≥ в≥дбувалас€ революц≥йна ман≥фестац≥€, ћихайло з товаришами вир≥шили продемонструвати свою нац≥ональну св≥дом≥сть. ¬они замовили великого жовто-блакитного прапора, ≥ н≥с його ћихайло. Ќа здивован≥ запитанн€ з юрби, що то за прапор, Ђми, Ч пише в≥н, Ч з горд≥стю в≥дпов≥дали, що це наш нац≥ональний Ч украњнський прапорї.
ќписуЇ ћихайло й д≥€льн≥сть  убанськоњ Ќац≥ональноњ –ади, заходи, €к≥ вживалис€ дл€ украњн≥зац≥њ школи, виданн€ украњнськоњ л≥тератури, розповсюдженн€ ун≥версал≥в ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади. Ђƒуже пишно почала цв≥сти  убанщина,Ч пише ћ. “ел≥га.Ч “а недовго. Ћютий московський хижак обступив  убанщину з ус≥х бок≥в ≥ почав затискати, що мав сили. ¬орог почав правити перемогуї.
Ѕагато було винищено на  убан≥ украњнських ≥нтел≥гент≥в. ћихайло задумав перебратис€ в ”крањну. ¬≥н писав: Ђћен≥ тод≥ було неповних 18 рок≥в, одначе час був такий, що € мус≥в бути десь у в≥йську. ќтже, € тод≥ й р≥шив: €к маю десь ≥ за щось може покласти своЇ житт€, так подамс€ € туди, де буде за що умерти, тобто на ”крањну, в украњнське в≥йської.
” серпн≥ 1918 року ћихайло вирушив з дому ≥ подавс€ туди, де, вважав в≥н, Ђкувалас€ ¬елика ”крањнська ƒержавн≥стьї, Ч до  иЇва. ”  иЇв≥ в≥н став учасником орган≥зованоњ ¬. ™мцем першоњ  обзарськоњ капели, €ка за час≥в гетьмана ѕ. —коропадського дала к≥лька концерт≥в у в≥домому театр≥ ЅергоньЇ, а за час≥в ƒиректор≥њ виступала перед во€ками. ѕ≥сл€ розпаду капели ћ. “ел≥га залишивс€ у в≥йську36. Ќавчавс€ в ёнацьк≥й школ≥ в  амТ€нц≥-ѕод≥льському, €к в≥йськовий фельдшер п≥д час боњв р€тував поранених б≥йц≥в, а п≥сл€ бою... грав њм на бандур≥37. ƒовелос€ ћихайлов≥ бути певний час ≥ адТютантом √оловного отамана —имона ѕетлюри. ѕот≥м майже чотири роки був на ≥нтернац≥њ.
“акий шл€х пройшов ћихайло “ел≥га до того часу, коли став студентом л≥сового в≥дд≥лу агроном≥чно-л≥сового факультету ”крањнськоњ господарськоњ академ≥њ в ѕодЇбрадах.
јкадем≥€ була оф≥ц≥йно в≥дкрита 19 травн€ 1922 року. ¬она розм≥стилас€ в старовинному замку корол€ ёр≥€ ѕодЇбрадського над р≥чкою Ћабою. ” просторих залах замку студенти академ≥њ слухали лекц≥њ, тут також працювали б≥бл≥отека й численн≥ лаборатор≥њ. ” ресторан≥ Ђ”крањнаї, €кий м≥стивс€ в цьому самому замку, в≥дбувалис€ украњнськ≥ веч≥рки ≥ бали.
÷€ вища спец≥альна школа мала подв≥йну мету: перша Ч п≥дготовка молодих, нац≥онально-св≥домих украњнц≥в, що опинилис€ за кордоном, до активноњ участ≥ в майбутн≥й в≥дбудов≥ господарства ”крањни ≥ друга Ч в процес≥ науково-педагог≥чноњ прац≥ в академ≥њ згуртувати осередок ≥нтел≥генц≥њ, €ка, фахово п≥дготовлена, ознайомлена з кращими вз≥рц€ми Ївропейських метод≥в науки ≥ практики, могла б у св≥й час, коли складутьс€ в≥дпов≥дн≥ умови, стати до послуг украњнського громад€нства в його неминуч≥й, велетенськ≥й прац≥ розбудови держави.
’оч не зд≥йснилас€ мр≥€ засновник≥в академ≥њ про те, що вони ≥ њхн≥ вихованц≥ ближчим часом повернутьс€ в ”крањну дл€ практичноњ роботи, академ≥€ в≥д≥грала велику роль €к центр украњнськоњ культури ≥ нац≥онального вихованн€ молод≥, про що говорилос€ в багатьох прив≥танн€х, €к≥ над≥йшли на адресу академ≥њ в дн≥ св€ткуванн€ њњ дес€тил≥тнього юв≥лею.
ѕерший ректор академ≥њ професор, ≥нженер ≤. Ўовген≥в, €кий на той час уже працював у ѕольщ≥, у своЇму прив≥танн≥ писав: Ђ« нагоди дес€тил≥тт€ ≥снуванн€ ”крањнськоњ √осподарськоњ јкадем≥њ прошу прийн€ти моЇ гар€че сердечне прив≥танн€. ƒушею своЇю € завжди з јкадем≥Їю, в ц≥ ж дн≥ з особливою €скрав≥стю пригадую перш≥ наш≥ кроки при утворенню на ем≥грац≥њ р≥дноњ вищоњ школи ≥ почуваю себе щасливим, що в так≥й важлив≥й нац≥ональн≥й справ≥ судилос€ мен≥ вз€ти близьку участь. ƒай же, Ѕоже, щоб јкадем≥€ й надал≥ залишилас€ вогнищем ≥ розсадником украњнськоњ культуриї38.
¬ ≥ншому прив≥танн≥ також наголошувалос€: ЂЌе т≥льки науков≥ скарби, створен≥ професорами јкадем≥њ, високо ц≥нують њњ, а й те нац≥ональне завданн€, нац≥ональне вихованн€ й зм≥цненн€ молод≥, майбутн≥х захисник≥в нац≥ональноњ ≥дењ й державности ”крањниї39.
якими ж методами зд≥йснювалос€ нац≥ональне вихованн€? ¬ ”√ј працювала студентська јкадем≥чна √ромада, €ка обТЇднувала переважну б≥льш≥сть студент≥в. ¬она ставила своњм завданн€м: ввести студентське житт€ в орган≥зоване русло, налагодити сп≥вжитт€ своњх член≥в, п≥днести ≥нтелектуальний р≥вень член≥в громади ≥ забезпечити њхнЇ матер≥альне становище. « ц≥Їю метою √ромада вступила до складу ÷≈—”—а (÷ентральний —оюз ”крањнського —тудентства), влаштовувала зв≥ти, лекц≥њ, дискус≥њ, екскурс≥њ, заснувала б≥бл≥отеку, клуб, читальню, видавала часописи й журнали, орган≥зовувала акторськ≥ та спортивн≥ гуртки.
 р≥м спортивного гуртка, що нал≥чував 100 ос≥б, працював хор, у €кому було понад 50 ос≥б, струнний оркестр, репертуар €кого складавс€ переважно з твор≥в музичноњ класики. √уртков≥ бандурист≥в Ђ обзарї, €кий нал≥чував близько 30 ос≥б, надавалось особливе значенн€, оск≥льки з бандурою, €к ≥з нац≥ональним украњнським ≥нструментом, повТ€зувалис€ козацьке минуле ≥ козацька традиц≥€. ј ще ж ≥снували драматична секц≥€ з 25 ос≥б та ≥нш≥ аматорськ≥ гуртки.
” житт≥ студентства академ≥њ поважне м≥сце займали лекц≥њ, що влаштовувалис€ у в≥льн≥ в≥д обовТ€зкових навчань години. «авданн€м цих лекц≥й було зТ€суванн€ або ц≥лком нових питань з р≥зних галузей науки, що не входили до циклу обовТ€зкових зан€ть, або тих проблем, €к≥ щоденно висувалис€ тогочасним житт€м. « лекц≥€ми перед студентами виступали в≥дом≥ вчен≥, активн≥ учасники визвольних змагань 1917Ч1921 рок≥в: ƒмитро ƒорошенко, ќлександр Ўульгин, ≤саак ћазепа та ≥нш≥40.
Ѕагато студент≥в, €к≥ навчалис€ у ѕраз≥ в ”крањнському в≥льному ун≥верситет≥ чи в ”крањнському педагог≥чному ≥нститут≥ ≥м. ћ. ƒрагоманова, пост≥йно проживали в ѕодЇбрадах ≥ на лекц≥њ њздили поњздом (серед них була ≥ ќлена Ўовгенова). ќтже, в ѕодЇбрадах проходила значна частина њхнього житт€, сп≥лкуванн€ з друз€ми, в≥дв≥дуванн€ лекц≥й, участь у р≥зноман≥тних гуртках.
¬ арх≥в≥ збереглис€ два фотоальбоми родини “ел≥г, в €ких Ї фотограф≥€, де ќлена й ћихайло Ч серед член≥в аматорського гуртка. Ќа к≥лькох фотограф≥€х Ч зан€тт€ танцювального гуртка41, де ќлена ≥ ћихайло Ч пор€д з кер≥вником гуртка ¬асилем јвраменком, €кий у майбутньому на весь св≥т прославить украњнський танок. ј на ≥нш≥й фотокартц≥, датован≥й 1925 роком, ќлена ≥ ћихайло Ч пор€д в украњнських костюмах п≥д час танцю. «о€ ѕл≥тас згадувала, що ќлена була Ђосередкомї Ђтанковоњ школиї ¬асил€ јвраменка, народн≥ танц≥ виконувала просто незр≥вн€нно, а про виконанн€ танцю разом з ћихайлом писала так: Ђќцей сп≥льний Ђ озачокї молодоњ, стрункоњ пари був видовищем, що його так легко не можна забутиї42. —аме Ђпанна Ўовгеневаї, очевидно, €к краща учениц€ школи ¬. јвраменка, вручала йому адрес в≥д ≥мен≥ вс≥х учн≥в на вечор≥ нац≥онального танку, влаштованому в ѕодЇбрадах перед в≥дТњздом учител€ до —Ўј43.
“анц≥ були великим захопленн€м ќлени. Ђ“анцювальнаї тема проходить через багато њњ в≥рш≥в (Ђ озачка вдар€ю поп≥д мурами...ї; Ђќ дивне таніо, Ч ≥ сум, ≥ пристрасть...ї; Ђ—ьогодн≥ кожний крок хот≥в би бути вальсом...ї та ≥нш≥).
ј ще любила вона л≥тературн≥ вечори, диспути, л≥тературн≥ суди, що тод≥ були дуже попул€рними в студентському середовищ≥ й не раз орган≥зовувалис€ у ѕраз≥ та ѕодЇбрадах. «о€ ѕл≥тас пригадувала суд над Ђмаленькою господинею великого будинкуї ƒжека Ћондона, коли ќлена впродовж к≥лькох тижн≥в переживала настроњ ос≥б цього сильного з психолог≥чного боку твору, €кий глибоко вразив њњ душу.

ќлена вз€ла активну участь у вечор≥ украњнськоњ поез≥њ, €кий в≥дбувс€ у травн≥ 1925 року в помешканн≥ —тудентського ƒому. Ђ—тудентський ¬≥стникї пов≥домл€в, що на цьому вечор≥ читали своњ в≥рш≥ молод≥ галицьк≥ поети ёра Ўкрумел€к, ¬асиль —офрон≥в-Ћевицький, ќлесь Ѕаб≥й, Ђа пот≥м ќ. Ўовген≥вна прочитала к≥лька поез≥й неприсутн≥х автор≥в, а саме –омана  упчинського, ¬асил€ Ѕобинського та ≤вана  рушельницькогої. Ђѕерший веч≥р молодоњ галицькоњ музи на ем≥грац≥њ зробив приЇмне враженн€ї44, Ч в≥дзначалос€ в пов≥домленн≥.
 оло сп≥лкуванн€ ќлени Ч њњ товариш≥ по ≥нституту, њхн≥ сп≥льн≥ з ћихайлом друз≥ й при€тел≥ Ч студенти ”√ј. Ѕагато ≥з них з часом стануть в≥домими украњнськими письменниками, поетами, громадськими д≥€чами, науковц€ми, а поки що вони в тиш≥ б≥бл≥отек ≥ гамор≥ дискус≥й шукали шл€хи дальшого розвитку украњнськоњ нац≥њ, боротьби за незалежну ”крањнську державу, творили украњнську л≥тературу. –азом з ќленою на одному курс≥ навчалис€: ¬асиль  уриленко, √ал€ ћазуренко-Ѕоголюбова, ќл€ –усова, курсом п≥зн≥ше йшли: на п≥дв≥дд≥л≥ л≥тератури Ч ёр≥й ƒараган, на п≥дв≥дд≥л≥ ≥стор≥њ Ч ќлег  андиба, ёр≥й Ўкрумел€к та ≥нш≥. ” той самий час у педагог≥чному ≥нститут≥ навчавс€ майбутн≥й член-засновник та ≥деолог ќ”Ќ ёл≥€н ¬асси€н. ¬ ”√ј в цей же час навчалис€ ™вген ћаланюк, Ћеон≥д ћосендз, ћикола —ц≥борський.
—еред друз≥в ќлени були також студенти ”√ј Ћеон≥д –оманюк ≥ однокурсник ћихайла “ел≥ги ™вген Ќауменко, €кий так згадував про т≥ часи: Ђ” велик≥й украњнськ≥й колон≥њ в ѕодЇбрадах витворювалос€ багато товариських гуртк≥в людей, €ких звТ€зували сп≥льн≥ завданн€ або ≥нтереси. ќдним з таких гуртк≥в був гурток близьких при€тел≥в, €кий утворивс€ при родин≥ ћихайла “ел≥ги, що був надзвичайно зд≥бним бандуристом. Ѕув членом (громади) бандурист≥в в ѕраз≥ та по своЇму наданню гри на бандур≥ вважавс€ за попул€рним бандуристом ™мцем на першому м≥сц≥ перебуваючих в „—– майстр≥в гри на цьому нац≥ональному музичному ≥нструмент≥.
¬≥н женивс€ на дочц≥ першого ректора ”√ј ќлен≥ Ўовген≥вн≥. <Е>
÷е була надзвичайно талановита, зд≥бна людина, що захоплювалась л≥тературою, ≥ в тому час≥ почали друкуватись њњ в≥рш≥. Ѕула це широкого уму симпатична та весела ж≥нка, €ка находила сп≥льну мову з кожною людиною. Ѕула душею товариства, мала талант чудово опов≥дати ≥ часто опановувала ц≥лим товариствомЕ ƒосить часто в цьому маленькому товариств≥ гралис€ товариськ≥ ≥гри, фанти, писалис€ гумористичн≥ в≥рш≥ та ≥ншеЕ Ќа наших сходинах досить часто читали своњ в≥рш≥ €к ќлена “ел≥га, так ≥ €Е ¬ моЇму записнику заховалос€ к≥лька в≥рш≥в ќлени “ел≥ги, що були написан≥ нею ще п≥д час њњ студ≥й в ѕраз≥Еї ƒо цього гуртка, за словами ™. Ќауменка, кр≥м нього, належали: ѕетро «апорожець, ¬асиль Ђмалийї  уриленко, ¬асиль Ђвеликийї “каченко, ¬олодимир —тефанович, Ћеон≥д –оманюк та ≥нш≥45.
ќсобливо н≥жна дружба звТ€зувала ќлену з ¬асилем  уриленком. –азом з Ћ. ћосендзом в≥н в≥д≥грав важливу роль у перетворенн≥ ќленки з рос≥йськомовноњ д≥вчинки, €кою вона прибула на ем≥грац≥ю, на св≥дому украњнку46. ¬ альбомах “ел≥г його фотограф≥й найб≥льше: ≥ окремо, ≥ в груп≥ товариш≥в, а одна з них Ч з ≥нтерТЇром його к≥мнати в ѕодЇбрадах (на першому план≥ Ч бандура, на столику Ч фотограф≥€ ќлени “ел≥ги) Ч п≥дписана на зворот≥: Ђ“об≥, ћиша, мойому учителев≥, наставнику, пораднику ≥ щирому при€тельов≥ в≥д слухн€ного учн€. ¬асиль. 9/≤≤≤.1929. ѕодЇбрадиї. Ќа ≥нш≥й Ч ¬асиль пор€д з ќленою ≥ ћихайлом “ел≥гами, а на зворот≥ Ч автограф: Ђ12.VII.1929. Ќайдорожчим у св≥т≥ двом ≥стотам, найр≥дн≥шим ќленочц≥ та ћиш≥. ўоби не трапилось, прошу тебе, ќленочко, ≥ тебе особливо, ћиша, не зм≥н€ти свого до мене в≥дношенн€. ¬асиль. ѕодЇбрадиї47.
ќлена завжди п≥дтримувала ¬асил€, коли той п≥дупадав духом або через т€жку легеневу хворобу, або через смерть в≥д такоњ ж хвороби його нареченоњ Ч молодоњ украњнськоњ поетеси ћарус≥ “имканич. ќлена “ел≥га присв€тила йому два в≥рш≥: Ђ∆итт€ї та Ђ—он€шний спогадї. ” в≥рш≥ Ђ∆итт€ї вона радила другов≥ не п≥ддаватись в≥дчаю, закликала не дати душ≥ з≥мТ€т≥й, сл≥п≥й, безкрил≥й зсунутись на дно:

ј ти њњ лови! “римай! “€гни нагору!
√реби скор≥ше ≥ пливи, пливи!
ѕов≥р: незнане щось у нев≥дому пору
“ебе зустр≥не рад≥сним: Ђ∆иви!ї

Ќа все житт€ залишатьс€ ќлена ≥ ¬асиль в≥рними своњй дружб≥, збережуть тепл≥ спогади про роки юност≥, проведен≥ в ѕодЇбрадах. ”же коли ќлена з ћихайлом житимуть у ѕольщ≥, подЇбрадськ≥ друз≥ ¬асиль  уриленко та Ћеон≥д –оманюк над≥шлють њм сп≥льну фотограф≥ю з теплими, жарт≥вливими написами. ¬асиль  уриленко напише:
Ђ—ьогодн€ 3-е червн€ 1930.
—ес€ хвотограф≥€ нехай ¬ам, ЋЇна й ћиша, нагадуЇ ус€ке, що було в ѕодЇбрадах. ¬се ж таки гарн≥ були роки. Ќай ми ще вс≥ зустр≥немос€ на ”крањн≥. Ќай!
¬асильї48.
ј ќлена, здобувши вже певний життЇвий досв≥д, багато в чому г≥ркий, переживши удари в≥д непевних друз≥в ≥ певних ворог≥в, звернетьс€ подумки саме до нього, в≥рного друга своЇњ молодост≥:

÷е знову ти, н≥коли не коханий
≤ завжди близький, спогадом гориш.

≤ в њњ у€в≥ зрине сон€шний спогад про дн≥ њхньоњ молодост≥:

ƒень липневий жовто-червоний
≤ дзв≥нкий, мов веселий р≥й!
„и ж не молод≥сть наша дзвоном
–озл≥талась в≥д наших мр≥й?

” вод≥ швидк≥ перегони,
¬≥дпочинок на межах п≥ль.
„и ж не молод≥сть наша дзвоном
”дар€ла у ср≥бло хвиль?

≤ в≥д сонц€ ц≥лком бронзов≥,
«аблукавши в зелену т≥нь,
ћи зв≥р€лись соб≥ в любов≥...
ƒо героњв ≥ до богинь.

“ак, роки молодост≥ пройшли у пошуках героњв, що могли б слугувати за приклад у житт≥, €ке ще все було попереду, бог≥в, €ким належало молитис€. ” ќлени пошуки ор≥Їнтир≥в в≥дбувалис€ п≥д впливом оточенн€, що складалос€ в основному з недавн≥х во€к≥в јрм≥њ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки, €к≥ зазнали поразки в боротьб≥ за незалежну ”крањнську державу, гостро цю поразку переживали, не хот≥ли з нею змиритис€, шукали њњ причини ≥ свою в тому провину. —ебе усв≥домлювали покол≥нн€м Ђсп≥зненимї, €ке под≥њ 1917Ч1920 рок≥в застали недостатньо св≥домим пол≥тично, що й стало одн≥Їю з причин трагед≥њ ”крањни ≥ њхньоњ особистоњ.
Ќайкраще про це сказав ™вген ћаланюк, €кий ≥ себе до того покол≥нн€ в≥дносив: Ђѕод≥њ застали бо нас в т≥м критичн≥м в≥ц≥, коли в≥дбуваЇтьс€ Ђмутац≥€ї з молодика на мужа. ¬с≥ ми (отже в л≥тератур≥ Ч ё. ƒараган, ё. Ћипа, ќ. —тефанович, Ћ. ћосендз, ћ. √рива ≥ ≥нш≥) мали тод≥ приблизно коло 20 л≥т... ѕро жадну передачу Ђпол≥тичногої досв≥ду покол≥нь Ч не було мови, незалежно в≥д того, хто з нас з €коњ верстви вийшов, або в €ких обставинах виховувавс€ (хоч, переважно, вс≥ ми мали т. зв. нац≥ональну св≥дом≥сть в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥). ѕереважно в≥йськовики (≥ в цьому най€скрав≥ше наша св≥дом≥сть, скорше ≥нстинктивно, про€вилас€), ми були пол≥тично незр≥л≥, покладаючись на старше в≥д нас покол≥нн€ї49.
“а старше покол≥нн€, л≥дери украњнськоњ революц≥њ, кер≥вники в≥дродженоњ на њњ хвил€х нац≥ональноњ держави Ч ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки Ч не виправдали над≥й молодого покол≥нн€, не зум≥ли орган≥зувати захист власноњ держави. Ђјле розчаруванн€, а з ним б≥ль, досада ≥ сп≥знений жаль,Ч продовжував ћаланюк,Ч прийшли вже в таборах, де була нагода продумати недавнЇ минуле, особливо читавши ƒонцова та ЂЋистиї нещадного своЇю лог≥кою Ћипинського.
–озчаруванн€ в Ђстаршихї довершило нашу пол≥тичну св≥дом≥сть, зробило нас пол≥тично зр≥лими, але це сталос€ жахливо п≥зно, себто коли ми були вже обеззброЇн≥ ≥ збройна ¬извольна ¬≥йна дл€ нас була ск≥нчена.
якби ж та пол≥тична дозр≥л≥сть прийшла була вже не на 10, а хоч би на 2Ч3 роки ран≥ше!
ѕрих≥д пол≥тичноњ нашоњ дозр≥лости в розпачливо-таборових умовинах обеззброЇного в≥йська ≥ спричинив своЇр≥дну Ђпсих≥чну травмуї, €ка повела наше покол≥нн€ в науку (ѕодЇбради), в мистецтво, а нашу групу завело в л≥тературу (переважно в поез≥ю)ї50. ÷≥ роздуми ™вгена ћаланюка певною м≥рою по€снюють ≥ такий феномен, €к ѕразька поетична школа, до €коњ в≥днос€ть ёр≥€ ƒарагана, Ћеон≥да ћосендза, ќлексу —тефановича, ќксану Ћ€туринську, ћаксима √риву, ћиколу „ирського, ќлега ќльжича, ќлену “ел≥гу та ≥н.
“аким було оточенн€, в €кому формувалас€ ќлена “ел≥га €к поетеса ≥ украњнська патр≥отка, нац≥онал≥стка.
„ому ж украњнц≥ ви€вилис€ неспроможними утвердити ≥ захистити власну державу?
ќдну з причин, чи не найголовн≥шу, бачили в недостатн≥й згуртованост≥ нац≥њ, у в≥дсутност≥ належноњ вол≥ до перемоги, в слабкост≥ пров≥дник≥в, €к≥ ор≥Їнтувалис€ на демократичн≥ методи дос€гненн€ мети в той час, €к противник застосував брутальну силу. √оловним ворогом вважали московський ≥мпер≥ал≥зм, що стол≥тт€ми гнобив ”крањну ≥ в новому обличч≥, в обличч≥ б≥льшовизму, задушив молоду ”крањнську державу, €ка постала в результат≥ революц≥њ 1917Ч1921 рок≥в.
ќтож доходили висновку: щоб дос€гти перемоги в майбутн≥й боротьб≥ за незалежну ”крањнську державу, украњнц≥ насамперед повинн≥ усв≥домити свою нац≥ональну окрем≥шн≥сть, необх≥дн≥сть зТЇднанн€ вс≥х воль в одну волю, п≥дпор€дкуванн€ вс≥х ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в найвищ≥й мет≥ Ч боротьб≥ за нац≥ю ≥ нац≥ональну державу. 1926 року побачила св≥т прац€ ƒмитра ƒонцова ЂЌац≥онал≥змї, у €к≥й обірунтовувалась ≥деолог≥€ украњнського ≥нтегрального нац≥онал≥зму51, наголошувалось на тому, що лише нац≥€, €ка у ворожому оточенн≥ ви€витьс€ дужчою ≥ пристосован≥шою, здатна утвердити себе ≥ вижити. ÷€ та ≥нш≥ роботи ƒ. ƒонцова, що друкувалис€ в редагованому ним ЂЋ≥тературно-Ќауковому ¬≥стникуї, активно обговорювалис€ в кол≥ ќлениних друз≥в та при€тел≥в. «ахоплювалис€ вони й модною на той час ф≥лософ≥Їю волюнтаризму јртура Ўопенгауера та ‘р≥др≥ха Ќ≥цше.
÷≥ ≥дењ носилис€ в пов≥тр≥, њх вбирала ќленина св≥дом≥сть, вони в≥дгукнутьс€ в њњ творах дещо п≥зн≥ше, коли остаточно сформуютьс€ њњ св≥тогл€д ≥ естетична позиц≥€. ј поки що вона молода й щаслива, вона в центр≥ ц≥кавого товариства, њњ см≥х дзв≥нкий ≥ веселий, њњ кохаЇ красивий, ставний козак, справжн≥й лицар, ≥ незабаром њхнЇ вес≥лл€. “ато одержав гонорар за виданн€ в јмериц≥ одн≥Їњ з своњх книжок, ≥ грош≥ вир≥шили витратити на ќленине вес≥лл€. ѓй запропонували на виб≥р: або влаштувати скромне вес≥лл€ в кол≥ найближчих при€тел≥в, а пот≥м молод≥ могли б на два тижн≥ поњхати в шлюбну подорож, або влаштувати Ђгучнеї вес≥лл€, але без шлюбноњ подорож≥, бо на все грошей не вистачало. ¬она вибрала Ђгучнеї вес≥лл€.
¬ес≥лл€ ќлени ≥ ћихайла детально описала √алина Ћащенко, €ка була на ньому молодшою дружкою. ” нењ збереглос€ запрошенн€, €ке на це вес≥лл€ одержала њњ родина: Ђёл≥€ —тепан≥вна та ≤ван ќпанасович Ўовген≥ви, спов≥щаючи про шлюб своЇњ доньки ќлени з ћихайлом “ел≥гою, прос€ть ¬ас вшанувати своЇю присутн≥стю в≥нчанн€ в Ївангел≥йськ≥й церкв≥ 1 серпн€ о годин≥ 7 вечора та вес≥льний чай, що маЇ бути того ж дн€ п≥сл€ в≥нчанн€ в готел≥ Ђ÷ентральї52.
јле √. Ћащенко не пише, в €кому роц≥ в≥дбулос€ вес≥лл€. ѕ≥зн≥ше вона не могла пригадати точно, в €кому саме роц≥ Ч 1926 чи 1927 сталас€ ц€ под≥€. јвтор прим≥ток до Ћистуванн€ наводить р≥зн≥ аргументи на користь т≥Їњ чи ≥ншоњ дати, але остаточноњ в≥дпов≥д≥ не даЇ53. ѕитанн€ залишалос€ в≥дкритим, доки з допомогою посольства ”крањни в „еськ≥й –еспубл≥ц≥ не вдалос€ розшукати ориг≥нальний документ про реЇстрац≥ю шлюбу. Ќа адресу ¬сеукрањнського ж≥ночого товариства ≥м. ќлени “ел≥ги над≥йшла ксерокоп≥€ запису про шлюб у  низ≥ реЇстрац≥њ шлюб≥в православноњ Їпарх≥њ у ѕраз≥ при храм≥ —в€того ћикола€54.
÷ей документ засв≥дчуЇ, що вес≥лл€ в≥дбулос€ 1 серпн€ 1926 року в ѕодЇбрадах. ќбр€д шлюбу проводив православний св€щеник отець ™вген ѕогорецький. ѕро наречених у документ≥ заф≥ксован≥ так≥ дан≥. Ќаречений Ч “ел≥га ћихайло, студент ”крањнськоњ господарськоњ академ≥њ в ѕодЇбрадах, син якова ‘илимоновича “ел≥ги, фельдшера станиц≥ јхтирськоњ, та ™фросин≥њ, народженоњ ѕобаженськоњ, православний, народивс€ 21 листопада 1900 р., неодружений. ÷≥каво, що м≥сце народженн€ ћихайла було записане так: Ђ—т. јхтирська, область  убанська, ”крањна, –ос≥€ї. Ќаречена Ч Ўовгенова ќлена, дочка ≤вана Ўовген≥ва, ≥нженера в ѕодЇбрадах, та ёл≥њ  ачковськоњ, мешкаЇ в ѕодЇбрадах в готел≥ Ђ÷ентральї, народилас€ в ≤лл≥нському, ћосковськоњ губ. в –ос≥њ 8 липн€ 1906 р., православна, незам≥жн€. ћабуть, через те, що наречений ≥ наречена народилис€ в –ос≥њ, обоЇ були записан≥ €к рос≥йськ≥ ем≥гранти. —в≥дками при реЇстрац≥њ шлюбу були: јндр≥й Ўовген≥в та ѕетро ѕетренко, студент в ѕодЇбрадах.
÷е були дан≥ оф≥ц≥йного документа. ј тепер знову надамо слово молодш≥й дружц≥ Ч св≥дков≥ под≥њ. ¬она розпов≥дала: Ђ¬≥нчанн€ було ввечор≥ в Ївангел≥йськ≥й церкв≥. Ћюдей поприходило багато, повна церква. Ѕули там не лише украњнц≥, але й чехи. ѕрийшли подивитись з ц≥кавости на православне в≥нчанн€. Ѕадьоро ≥ рад≥сно сп≥вав хор. ћолодих обвели трич≥ навколо анало€. —в€щеник каже њм урочист≥ ≥ гарн≥ слова, повн≥ глибокого зм≥сту. ѕри св≥тл≥ св≥чок ≥ л€мп виринаЇ схвильоване ≥ рад≥сне обличч€ молодоњ. «абулась Ч про що ми умовились напередодн≥ Ч подивитись, хто стане перший на килимчик, ќлена чи ћихайло. Ѕо за давн≥м звичаЇм, той, хто стане перший, буде головою в дом≥.
« церкви молод≥ поњхали додому, де њх зустр≥ли батьки ќлени з≥ св€тим образом. ѕан≥ Ўовген≥ва була в б≥л≥й сукн≥. ќбличч€ њњ було втомлене ≥ вигл€дало старшим њњ в≥ку. «ате професор Ўовген≥в мав вигл€д дуже св≥жий ≥ молодий. —ьогодн≥ виходила зам≥ж найулюблен≥ша з його трьох д≥тей, його Ћеночка. ¬ родин≥ так ≥ рахувалось: Ћеночка Ч Ђтатова дочкаїї55.
«апамТ€талос€ присутн≥м на вес≥лл≥, €к п≥сл€ традиц≥йного заст≥лл€ повиносили столи, зв≥льнили залу ≥ молода з молодим танцювали козачка. Ђќлена “ел≥га ви€вила св≥й хист до танцю, Ч писала √алина Ћащенко, Ч њњ танець, особливо њњ козачок, це не було лише добре техн≥чне виконанн€ певних ф≥гур ≥ па. ¬она вс€, кожним ф≥бром своЇњ ≥стоти, в≥ддавалась ритму танцю, њњ танець Ч це було саме житт€, сама рад≥сть, самий см≥х! „и ж не мусить бути €краз таким наш козачок?!

 ожний крок Ч сл≥пуча блискавиц€,
ј душа Ч польовий буйний в≥тер.
–озгор€ютьс€ уста ≥ лиц€
Ќеспок≥йним пурпуровим кв≥том.
Ќе вп≥ймаЇш! я Ч вогонь, € Ч вихорї56.

¬≥дгуло-в≥дгрим≥ло вес≥лл€, зак≥нчилис€ кан≥кули, потр≥бно було повертатис€ до студентських аудитор≥й. ћихайло продовжував навчанн€ на л≥совому в≥дд≥л≥ агроном≥чно-л≥сового факультету ”√ј, в≥дв≥дував лекц≥њ, п≥д кер≥вництвом спец≥ал≥ста в галуз≥ зоолог≥њ та ентомолог≥њ доцента академ≥њ ёр≥€ –усова працював над майбутньою дипломною роботою.
ј в ќлени навчанн€ щось не заладилось. ѓй залишалос€ зак≥нчити останн≥й р≥к навчанн€ в ”крањнському педагог≥чному ≥нститут≥ ≥м. ћ. ƒрагоманова, щоб одержати диплом про вищу осв≥ту, але цього курсу вона так ≥ не зак≥нчила. ¬ажко сказати напевне, чому так сталос€, адже з б≥льшост≥ предмет≥в, €к≥ вона склала, €к св≥дчать матер≥али њњ особовоњ справи, вона мала висок≥ оц≥нки: њњ знанн€ з теор≥њ й ≥стор≥њ педагог≥ки, з ≥стор≥њ ”крањни, з г≥г≥Їни, з вступу до ф≥лософ≥њ, з ≥стор≥њ грецькоњ л≥тератури, з лог≥ки, чеськоњ мови та де€ких ≥нших предмет≥в були оц≥нен≥ €кнайвище Ч Ђвизначної, а з основ народного господарства та з соц≥олог≥њ мала оц≥нку Ђдуже добреї. ѕравда, ц≥ оц≥нки одержан≥, в основному, на першому та другому курсах. ј дал≥ в њњ Ђвиказ≥ виклад≥вї (це щось на зразок нашоњ зал≥ковоњ книжки) проти назви предмет≥в та пр≥звищ професор≥в усе част≥ше зустр≥чаютьс€ порожн≥ м≥сц€. ћабуть, амб≥тн≥сть дозвол€ла њй ≥ти на ≥спит лише тод≥, коли почувала себе добре п≥дготовленою.
√алина Ћащенко згадувала, що њњ родич ≤.  абачк≥в, €кий працював в ≥нститут≥, говорив про ќлену €к про хорошу студентку, але з нев≥домоњ причини вона втратила ≥нтерес до навчанн€, перестала в≥дв≥дувати зан€тт€ ≥ в≥дмовилась одержувати стипенд≥ю. Ѕатьки сприйн€ли це €к трагед≥ю, але, незважаючи на напол€ганн€ батьк≥в, вона до ≥нституту не повернулас€ ≥ скоро п≥сл€ цього вийшла зам≥ж за ћихайла “ел≥гу57.
ћожливо, що в ц≥й згадц≥ факти в≥дмови в≥д стипенд≥њ ≥ припиненн€ навчанн€ зм≥щен≥ в час≥, а можливо, вона к≥лька раз це робила, бо щось под≥бне трапилос€ й у 1924 роц≥, що видно ≥з за€ви, написаноњ студенткою ќленою Ўовгеновою 5 серпн€ 1924 року на ≥мТ€ директора ≥нституту, €ка збер≥гаЇтьс€ в њњ особов≥й справ≥:

Ђѕрошу вибаченн€ у ¬ас, ѕане ƒиректоре, за моЇ необдумане проханн€ про зв≥льненн€ мене з ≥нституту, €ке було викликане простим непорозум≥нн€м, та маю за шану просити ¬ас не давати ходу мойому проханню, а залишити мене надал≥ студенткою педагогичного ≥нституту ≥ дозволити тримати ≥спити в осени. ўоби мати можлив≥сть усп≥шно вчитис€, прошу про уд≥ленн€ мен≥ ст≥пенд≥њї.

Ќа за€в≥ резолюц≥€ в≥д 9 серпн€ 1924 року: Ђ«адовольнити проханн€ щодо анулюванн€ попередньоњ за€ви ≥ щодо ≥спит≥в. ј про стипенд≥ю клопотатиї58.
” вс€кому раз≥, документи св≥дчать, що залишила вона ≥нститут не до того, €к вийшла зам≥ж, а п≥зн≥ше. ” в≥домост≥ на виплату стипенд≥њ за с≥чень 1927 року вона ще значилась, 31 березн€ того ж року њњ однокурсниц€ ќл€ –усова написала дорученн€ з проханн€м отримати свою стипенд≥ю за кв≥тень студентц≥ ќ. Ўовгенов≥й59, а 7 кв≥тн€ њњ через канцел€р≥ю ≥нституту запрошували Ђна пробу декламац≥њї до академ≥њ-концерту на вшануванн€ памТ€т≥ “. Ўевченка ≥ просили пов≥домити, з €коњ причини не прибула на пробу 6 кв≥тн€60.
≤ все-таки можна вважати встановленим факт, що у визначений терм≥н ќлена ≥нституту не зак≥нчила, бо у зв≥т≥ ректора ”крањнського педагог≥чного ≥нституту ≥м. ћ. ƒрагоманова у ѕраз≥ серед студент≥в набору 1923 року, €к≥ не отримали диплома через те, що не зак≥нчили курсу, зазначена й ќлена Ўовгенова61.
ƒокументи, одержан≥ з арх≥в≥в ѕраги, дають змогу певною м≥рою пролити св≥тло на те, чому ќлена не одержала диплома у визначений терм≥н. ѓњ лист до професора ≤.  абачкова, написаний 10 кв≥тн€ 1930 року, вже п≥сл€ перењзду до ¬аршави, даЇ п≥дставу припустити, що на €комусь етап≥ навчанн€ в ≥нститут≥ вона втратила впевнен≥сть у тому, що њњ покликанн€м Ї саме профес≥€ педагога. –обота ж у школ≥ пробудила в н≥й любов до ц≥Їњ профес≥њ й бажанн€ зак≥нчити ≥нститут. ¬она писала:

Ђ“ут, в ¬аршав≥, € працюю в маленьк≥й дит€ч≥й школ≥; викладаю украњнську мову. ƒуже полюбила цю справу, багато працюю ≥ переконалас€, що € не така вже не зд≥бна до ц≥Їњ справи, €к € гадала ран≥ш. ќтже, хочу обовТ€зково мати д≥плом, щоб мати можлив≥сть хоч в майбутньому поважно працювати по цьому фаху.
<Е>
ѕоки працюю тут, безкоштовно, мен≥ д≥плом не потр≥бний, але ц€ прац€ дала мен≥ в≥ру в свою зд≥бн≥сть до учителюванн€ ≥ велику енері≥ю до прац≥ ≥ до зак≥нченн€ студ≥йї.

¬она писала, що маЇ нам≥р працювати над дипломною роботою з л≥тератури п≥д кер≥вництвом професора Ѕ≥лецького, хот≥ла порадитис€ з професорами —≥мовичем та Ѕ≥лецьким про терм≥ни складанн€ ≥спит≥в ≥ просила вислати њй необх≥дн≥ дов≥дки, щоб могла вињхати в „ех≥ю дл€ завершенн€ навчанн€ в ≥нститут≥62.
ѕрофесор ≤.  абачк≥в в≥дпов≥в, що в ≥нститут≥ з рад≥стю допоможуть њй, висловив стурбован≥сть тим, що випускникам ≥нституту в той час було важко влаштуватис€ на роботу, але був переконаний у тому, що за спри€тлив≥ших умов вони високо ц≥нуватимутьс€, бо њхн€ профес≥йна п≥дготовка стоњть дуже високо63.
Ќа жаль, нам не в≥домо, чи зд≥йснила ќлена своњ нам≥ри щодо завершенн€ навчанн€ в ≥нститут≥.
¬ останн≥ роки проживанн€ в ѕодЇбрадах у житт≥ ќлени “ел≥ги сталас€ визначна под≥€ Ч њњ ≥мТ€ €к поетеси стало в≥домим широкому колу читач≥в. ¬ажко сказати точно, коли ќлена почала писати в≥рш≥. —погади тих, хто знав њњ в студентськ≥ роки, а також цитований ран≥ше њњ лист до ћихайла “ел≥ги в≥д 30 кв≥тн€ 1925 року дають п≥дставу дл€ висновку про те, що тод≥ вже вона в≥рш≥ писала, але читала њх лише у вузькому кол≥ друз≥в. “ак, √алина Ћащенко, €ка познайомилас€ з ќленою незадовго до њњ вес≥лл€, п≥зн≥ше згадувала: Ђ÷≥каво, що н≥ ќлена, ан≥ н≥хто з родини Ўовген≥вих не говорили про те, що ќлена пише в≥рш≥. ѕоетом в родин≥ вважали —ерг≥€, але в≥н писав по-рос≥йськи ≥ був членом рос≥йських л≥тературних гуртк≥в у ѕраз≥: Ђ—кит поэтовї ≥ Ђƒалиборкаї. Ћиш багато п≥зн≥ше € дов≥далась, що ќлена вже тод≥ писала в≥рш≥. јле це були њњ л≥тературн≥ початки ≥ вона не хот≥ла ще ними хвалитис€ї64.
«о€ ѕл≥тас також згадувала, що в студентськ≥ роки ќлена своњ в≥рш≥ читала охоче т≥льки друз€м65. ” њхньому вузькому кол≥ ќленине захопленн€ в≥ршуванн€м було, безперечно, в≥домим. ћихайло ћухин у Ђћатер≥алах до життЇпису ќ. “ел≥гиї, описуючи њњ оточенн€ в ѕодЇбрадах та ѕраз≥ й згадуючи, зокрема, ћаксима √риву, малюЇ таку картину: Ђќдного разу, десь вл≥тку 1925 чи 1926 року, в украњнськ≥й студентськ≥й њдальн≥ в замку корол€ ёр≥€ з ѕодЇбрад, € побачив √риву, що з зосередженим виразом обличч€ щось час од часу вносив ол≥вцем своњм др≥бним ч≥тким письмом до розгорненого зошиту. Ќа моЇ машинальне запитанн€ Ђщо поробл€Їте?ї, в≥н з усм≥шкою в≥дпов≥в: Ђ“а ось пан≥ ќлена викликала мене на поетичний турн≥рї... ѕан≥ ќлена <Е> сид≥ла оподал≥к за сумежним столом ≥з виразом пильноњ учениц≥, що пише ≥спитову писемну працю й зр≥дка, в≥дриваючи оч≥ в≥д свого зшитка, кидала погл€д на √ривуї66.

ƒл€ датуванн€ початк≥в поетичноњ творчост≥ ќ. “ел≥ги ц≥кавим видаЇтьс€ такий документ. ” згадуваному вже родинному альбом≥ “ел≥г вм≥щена фотограф≥€, на €к≥й зображен≥ ќлена “ел≥га ≥ два юнаки. ќдин ≥з них Ч ¬асиль  уриленко, особу другого поки що встановити не вдалос€. —аме в≥н, очевидно, на зворот≥ фотограф≥њ червоним ол≥вцем написав:
Ђ17/’≤ 1927
Ђѕоетичeска€ тройц€!ї
÷≥каво, €кими ми зустр≥немос€ ще через 3 роки?ї67 Ч ≥ п≥дпис, €кий розшифрувати не вдалос€.
” цьому слов≥ Ђпоетичeска€ї ≥з проставленим наголосом на передостанньому склад≥ був, мабуть, нат€к на те, що жили й творили ц≥ поети в „ех≥њ, а слово Ђтройц€ї, зв≥сно ж, св≥дчило про те, що поетами вважали себе вс≥ троЇ.
“а одна справа бути поетом, визнаним у кол≥ друз≥в, ≥ зовс≥м ≥нша Ч бути в≥домим широкому колу читач≥в. “ому факт першоњ публ≥кац≥њ в прес≥ маЇ надзвичайно велике значенн€ в б≥ограф≥њ кожного поета. ѕерша публ≥кац≥€ поез≥њ ќлени “ел≥ги зТ€вилас€ завд€ки ≥стор≥њ майже детективн≥й, €ка стала в≥домою з документ≥в, що збер≥гаютьс€ в арх≥в≥ ƒ. ƒонцова в Ќац≥ональн≥й б≥бл≥отец≥ ¬аршави.  оп≥њ њх на наше проханн€ любТ€зно над≥слала сп≥вроб≥тниц€ б≥бл≥отеки пан≥ X. Ћаскажевська.
—еред одержаних документ≥в були коп≥њ двох лист≥в за п≥дписом Ђќлена “ел≥гаї до редактора ЂЋ≥тературно-Ќаукового ¬≥стникаї, €ким був тод≥ ƒ. ƒонцов. ƒатован≥ вони 3-м вересн€ ≥ 17-м жовтн€ 1928 року. ѕерший з них був такого зм≥сту:

Ђ3. ≤’ 1928
¬исокоповажаний ѕане –едакторе!
ћен≥ хочетьс€ знати ¬ашу думку щодо моњх в≥рш≥в. „и мен≥ варто писати дал≥ чи може залишити? ћоже б можна було у Ћ.-Ќ. ¬≥стнику вм≥стити котрийсь ≥з них? ’оч у ¬ас ≥ багато прац≥, але напиш≥ть мен≥ пару сл≥в щодо цього. якщо би €кийсь м≥й в≥рш був ум≥щений в журнал≥, так мен≥ зашл≥ть один прим≥рник.
ѕрошу вибачити за турботи ≥ наперед д€кую з глибоким поважанн€м

ќлена “ел≥га.ї68

ƒал≥ йде њњ адреса в ѕодЇбрадах чеською мовою ≥ приписка: Ђ¬ прилоз≥ три в≥рш≥ї. Ќа жаль, не зазначено, €к≥ саме в≥рш≥ були в т≥й Ђприлоз≥ї.
якби не було в нашому розпор€дженн≥ автограф≥в ќлени, то можна було б подумати, що перед нами Ч перший лист молодоњ, ще не досв≥дченоњ, не впевненоњ в своњх силах поетеси до одного з найв≥дом≥ших л≥тературознавц≥в ≥ публ≥цист≥в, редактора часопису, дуже авторитетного в украњнських ем≥грантських колах.
“а просте з≥ставленн€ почерку, €ким написаний цей лист, з в≥домими автографами ќлени “ел≥ги ≥ ознайомленн€ ≥з зм≥стом нею таки написаного листа переконують у тому, що процитований лист писала не вона. ¬≥н був написаний в≥д њњ ≥мен≥ й, мабуть, без њњ в≥дома кимось ≥з њњ друз≥в. “а ƒ. ƒонцов про це не знав ≥, €к видно з листа ќлени, в≥дпов≥в молод≥й поетес≥, п≥дтримав њњ, висловив упевнен≥сть у тому, що вона може писати, вказав на недостатню опрацьован≥сть в≥рш≥в, порадив, кого з поет≥в ≥ прозањк≥в треба читати.
ћожна у€вити соб≥, €к≥ почутт€ здивуванн€, н≥€ковост≥ ≥ разом з тим великого щаст€ пережила юна поетеса, одержавши неспод≥ваного листа в≥д самого редактора ЂЋ≥тературно-Ќаукового ¬≥стникаї з п≥дтримкою ≥ доброзичливими порадами.
—вого першого листа до ƒ. ƒонцова в≥д 17 жовтн€ 1928 року69
ќлена почала так:

Ђ¬исокоповажаний ѕане –едакторе!
ћен≥ дуже незручно, що € так довго не в≥дпов≥дала на ¬ашого ласкавого листа, але справа в тому, що лист ¬аш був дл€ мене справжньою, щасливою неспод≥ванкою. ¬≥рш≥ моњ, д≥йсно, попали до ¬ас просто Ђз печиї, бо њх без мого дозволу ≥ в≥дома заслали разом з моЇю адресою моњ добр≥ при€тел≥. ќтже, одержавши ¬ашого листа, € дуже ≥ дуже зрад≥ла, але н≥чого не зрозум≥ла, ≥ лише за де€кий час ви€снила, €ким чином д≥сталис€ до ¬ас, ѕане –едакторе, моњ в≥рш≥.
ѕрийм≥ть мою глибоку под€ку, ѕане –едакторе, за ¬аш≥ вказ≥вки та поради.
÷≥лковито погоджуюс€ з ¬ами щодо своњх хиб: прим≥тивного ритму та прим≥тивних рим. Ѕезумовно, сама б € н≥коли не набралас€ б см≥ливости в≥д≥слати своњ в≥рш≥ в такому Ђдомашньомуї вигл€д≥, в €кому вони д≥сталис€ до ¬аших рукї.
ƒал≥ вона пов≥домл€Ї, що до цього часу в≥рш≥ писала лише дл€ себе, н≥коли њх не виправл€ла ≥ н≥кому не показувала, за вин€тком близьких знайомих. Ќа своЇ виправданн€ з приводу прим≥тивност≥ засланих в≥рш≥в пише, що написан≥ вони були в 1925 ≥ 1926 роках, Ђколи мен≥ було лише 17 ≥ 18 рок≥вї.
Ђѕ≥сл€ цих в≥рш≥в, Ч продовжуЇ вона, Ч € ще писала багато, але так само н≥коли њх не оброблювала, ≥ думка заслати њх в €кийсь журнал хоч ≥ приходила мен≥ в голову, але € гадала виконати њњ лише в далекому майбутньому, але оск≥льки ¬и, ѕане –едакторе, вважаЇте, що € можу писати, то € буду до своњх справ ставитис€ б≥льш поважно. Ѕуду працювати над ними, обробл€ти та обточуватиї.
« цього листа д≥знаЇмос€ й про л≥тературн≥ уподобанн€ ќлени “ел≥ги, й про њњ власну естетичну концепц≥ю. ¬≥дпов≥даючи ƒонцову на запитанн€ про тематику њњ в≥рш≥в, вона пише, що дл€ дек≥лькох ≥з них брала теми з давноминулих час≥в, брала мотиви з легенд ≥ казок (на жаль, жоден з цих в≥рш≥в до нас не д≥йшов). Ђјле все ж таки, Ч наголошуЇ ќлена “ел≥га, Ч мене найб≥льш т€гне заф≥ксувати в своњх в≥ршах саме Ђживе житт€ї з його с≥рою буденщиною ≥ надзвичайною, св€точною рад≥стю, ≥ з безмежною к≥льк≥стю р≥жних настроњв з њх невловимими або ледве вловимими нюансами.
ќтже, € в б≥льшости випадк≥в с≥даю писати, щоб передати певний настр≥й. Ќе змалювати ц≥лий образ, а лише дати в≥дчути настр≥й.
ћожливо, €краз тому мен≥ так мало подобаЇтьс€ щось з в≥рш≥в наших найб≥льш видатних закордонних поет≥в. я завжди щиро дивуюс€ њх великому словнику чужих сл≥в, надзвичайному знанню ≥сторичних факт≥в ≥, нарешт≥, Ђвишуканимї назвам њх в≥рш≥в або ц≥лих зб≥рник≥в (Ђ“ам, де Ѕеатриче...ї, Ђ≤ покотилос€ коло...ї).
јле так мало € зустр≥чала в≥рш≥в, €к≥ б мен≥ хот≥лос€ вз€ти ≥ ще раз перечитати. Ќ≥бито ≥ все Ї: вишуканий ритм, ориі≥нальний зм≥ст, але настрою Ч души Ч немаЇ.
≤з поет≥в ¬еликоњ ”крањни (з тих, що ¬и мен≥ радили прочитати) € добре знайома з –ильським ≥ люблю його, читала «ерова, але лише тепер д≥стану ≥ прочитаю ѕлужника та ‘≥л≥повичаї.
ўодо решти автор≥в, €к≥ ƒ. ƒонцов рекомендував њй, то пише, що Ѕодлера ≥ –≥льке читала, що √амсун ≥ «удерман Ч њњ улюблен≥ автори, що досить добре знайома з чеською л≥тературою ≥ дуже любить ћахара, а тих, кого не читала, об≥ц€Ї обовТ€зково це зробити.
Ћист св≥дчить про високу культуру ќлени “ел≥ги. ¬она, зокрема, пише, що добре знаЇ мови Ч рос≥йську, чеську та н≥мецьку, французьку ж Ч г≥рше (Ђлише читаю в≥льної), а про украњнську пише так: Ђјле зараз € працюю над своЇю р≥дною украњнською мовою, €ку €, на жаль, знаю дуже недавно ≥ над €кою мен≥ прийдетьс€ багато попрацювати, щоб волод≥ти нею €к р≥дноюї.
«ак≥нчуЇтьс€ лист такими словами:
Ђ ≥нчаючи листа, € ще раз глибоко д€кую ¬ам, ѕане –едакторе, за ¬ашу ласкав≥сть, за т≥ щаслив≥ хвилини, що ¬и мен≥ принесли своњм листом.
—под≥ваюс€, що ≥ надал≥ ¬и не в≥дмовите мен≥ в своњй критиц≥ та порадах, €к≥ будуть дл€ мене завжди надзвичайно ц≥нн≥.
«≥ щирою пошаною до ¬ас
ќлена “ел≥гаї.

ƒ. ƒонцов зум≥в розглед≥ти поетичний талант у тих недосконалих творах молодоњ авторки, вир≥шив њњ п≥дтримати, зразу ж дав одержан≥ в≥рш≥ в наб≥р, ≥ вони побачили св≥т в останн≥х книгах ЋЌ¬ за 1928 р≥к (Ђ¬есн€неї в кн. 11, Ђ“≥льки веч≥р зл≥таЇ на м≥стої в кн. 12) ≥ в перш≥й книз≥ за 1929 р≥к Ч Ђ–ад≥стьї. ÷е й були перш≥ кроки ќлени “ел≥ги в украњнську л≥тературу.

” червн≥ 1929 року ћихайло “ел≥га захистив дипломну роботу70, д≥став фах ≥нженера-л≥с≥вника, ≥ “ел≥ги восени того ж року перењхали до ¬аршави71. ўе в 1928 роц≥ туди вињхали ќленин≥ батьки, через р≥к, у червн≥ 1929 року, померла в≥д лейкем≥њ њњ мати72. ќлена дуже т€жко переживала цю втрату. ƒумалос€, що њхн≥й перењзд полегшить батьков≥ його сам≥тн≥сть, та й спод≥валис€ знайти в ѕольщ≥ роботу.
ѕро ѕрагу й ѕодЇбради назавжди залишилис€ тепл≥ спомини €к про м≥ста, де минули найкращ≥ роки њхньоњ молодост≥, наповнен≥ особливою атмосферою закоханост≥, сп≥лкуванн€ з друз€ми ≥ чимось невловимо-прекрасним, що й словами передати важко, а неодм≥нно зостаЇтьс€ в памТ€т≥ на все житт€. „ерез дес€тки л≥т, у 1971 роц≥, коли вже в≥д≥йдуть у в≥чн≥сть б≥льш≥сть ≥з тих, хто в 1920-х роках прогулювавс€ вулиц€ми ѕраги ≥ ѕодЇбрад, неповторну тогочасну атмосферу передасть у в≥рш≥ ЂЋ≥ричний спогадї Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна. ¬она пригадаЇ ту добу, неповторну Ђ€к поез≥€ ћаланюкаї, закоханого в нењ у той час поета, його першу зб≥рку Ђ—тилет ≥ стилосї, в≥рш≥ ќксани Ћ€туринськоњ, своњх друз≥в Ч Ћеон≥да ћосендза та ќлену “ел≥гу:

≤ знайомий голос вчуЇтьс€:
Ђќсь, маленька, сама йдете,
≥ н≥хто не знаЇ на вулиц≥,
€ке в вас чудо цв≥теї.
”см≥хнетьс€ в≥д вуха до вуха
з-за озер пенсне Ћеон≥д:
Ђ¬и не зводьте мен≥ друга,
не л≥тайте в≥дьмою в н≥чї.
–укавом махне ќлена Ч
тод≥ Ћеночка ще дл€ вс≥х Ч
≥ сипне очима зеленими
по обличч€х см≥х.
ј вино, що його в≥дмучимо
голод≥вкою к≥лька дн≥в,
роз≥ллЇтьс€ думками блискучими
й дотепом блисне на дн≥73.

ѕольща зустр≥ла “ел≥г неприв≥тно. –оботу знайти було важко. ѕочалос€ ем≥грантське житт€ Ђбездомних волоцюгї ≥з щоденним пошуком роботи ≥ незм≥нною в≥дпов≥ддю: ЂЌа дн€хї. «а горло стискав Ђт€жких турбот ржав≥ючий ланцюгї. “римала лише взаЇмна любов молодого подружж€, готовн≥сть перебороти будь-€к≥ труднощ≥, не скласти рук ≥ все под≥лити: Ђ¬се разом: ≥ добро ≥ зло, ¬с≥ шл€хи: ≥ п≥сок ≥ брук!ї
ѕершого року п≥сл€ перењзду њх матер≥ально п≥дтримував ќленин батько, було легше. ќлена працювала в школ≥ дл€ украњнських д≥тей, але безплатно, ≥ була то робота Ђдл€ душ≥ї, а не дл€ зароб≥тку. “а п≥сл€ того, коли батько одруживс€ ≥з ц≥лком зрусиф≥кованою украњнкою «оЇю Ћ≥перовською74, з €кою в ќлени стосунки не склалис€, батьк≥вська допомога припинилас€, ≥ треба було давати раду самим. ћихайло знайшов роботу землем≥ра в сел≥ ∆ел€зна ∆ондова, де кл≥мат був вологий, холодний, що нищило њхнЇ здоровТ€. јле мусили обоЇ жити там ул≥тку, а взимку часом жили окремо. ћихайловоњ платн≥ вистачало лише на те, щоб заплатити за к≥мнату, тож ќлена змушена була сама заробл€ти на житт€.
Ђ÷ей р≥к був дл€ мене страшний,Ч писала вона 24 липн€ 1932 року в лист≥ до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ. Ч я њла, переважно, раз на день. ѕрацювала, €к тоб≥ в≥домо, в склеп≥, €к моделька, часом по дек≥лька годин сто€ла перед кравчин€ми ≥ кравц€ми в одн≥й комб≥нац≥њ. јле все це було б н≥чого, €кби завжди була робота, а то це ж бувало лише пер≥одами. „асом, дл€ цього ж склепу, переписувала €к≥сь [стар≥] книги, а часом не мала жадноњ прац≥. ÷е було найг≥рше75. ѕор≥внюючи умови свого житт€ в ѕольщ≥ з тим, що було в Ђ—овдеп≥њї, вона пише, що тод≥ було дуже важко, але там майже вс≥ довкола мучилис€, ≥ там було почутт€, що вони терпл€ть, бо батько десь далеко виконуЇ св≥й обовТ€зок. Ђ¬ ¬аршав≥ мен≥ т€жче, Ч продовжувала ќлена. Ч ƒовкола кипить житт€, люди, в б≥льшости, њд€ть, вд€гаютьс€, розважаютьс€. ћ≥й тато живе через вулицю, ≥ живе непогано, а € мушу голодати, ходити в рван≥й б≥л≥зн≥ ≥ не мати можливости п≥йти на €кусь веч≥рку чи концерт. ќх, €к же часто € не мала 50-ти грошей на трамвай, щоб прињхати до тебе в суботуї76.
–€тували оптим≥зм ќлени, њњ весела вдача. ЂЋена була вс€ мажор, Ч писала про нењ Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна. Ч ≤ то тим дивн≥ше, що житт€ њњ майже з дитинства було дуже т€жкеї77. “€жке житт€ не озлоблювало њњ, а лише загартовувало волю. —ама вона з≥знавалас€: Ђ—умно буваЇ, та й то часом, т€жко завжди, але ледви € пориваюс€ хоч на годину в ≥нший св≥т, напр[иклад], до тебе, в ѕрометей, в кавТ€рню, € завжди буваю весела ≥ на душ≥ у мене робитьс€ рад≥сно, щиро рад≥сної78. ¬ ≥нших листах вона також пише про те, €к не терпить Ђцю рису Ч оханн€ над своњм станомї, про свою вдачу, €ка не дозвол€Ї впадати у в≥дчай, хоч на душ≥ часто буваЇ невесело. Ђ“а € не маю права сумувати, бо належу до типу таких людей, €к≥ вс≥х дивують, коли перестають см≥€тис€, а вже не дай Ѕоже зажуритис€ Ч в≥дразу ж у вс≥х насовуЇтьс€ питанн€, чи € не хораї79.

ћо€ душа й по темн≥м трунку
Ќе хоче слухати порад,
≤ знову рад≥сно ≥ струнко
Ѕ≥жить п≥д в≥тер ≥ п≥д град.

“а все ж таки життЇв≥ обставини 1929Ч1931 рок≥в (смерть матер≥, перењзд ≥з ѕодЇбрад, побутова невлаштован≥сть, одруженн€ батька ≥ втрата колишньоњ його близькост≥ через ≥нтриги другоњ дружини) не спри€ли, очевидно, поетичному натхненню ќлени, бо ж писала завжди п≥д настр≥й, т≥льки дл€ себе, а коли виходило щось, на њњ погл€д, непогано, в≥дсилала до ЋЌ¬. ѕ≥сл€ зауважень редактора до перших в≥рш≥в ставилас€ до своЇњ творчост≥ особливо вимогливо. “ож довгий час в≥дсилати було н≥чого.
ѕ≥сл€ публ≥кац≥њ в перш≥й книз≥ ЋЌ¬ за 1929 р≥к ще ран≥ше написаного в≥рша Ђ–ад≥стьї наступний зТ€вивс€ лише в останньому числ≥ 1931 року80. ÷е в≥рш Ђ«а кордономї, у €кому вона з само≥рон≥Їю розпов≥даЇ про свою у€вну подорож у св≥тлому, блискучому експрес≥, Ђу купе з лавками оксамитнимиї кудись далеко, де здибаЇ своЇ щаст€, ≥ про крах цих ≥люз≥й у реальному житт≥.

“ак € мр≥€ла. ≤ ось п≥д дощиком
јбо душними, т€жкими ранками
ѕом≥ж с≥л чужих ≥ станц≥й дощатих
ѓжджу € розбитими фурманками.

≤ п≥д скрип п≥ску поп≥д колесами,
ѕ≥д гуд≥нн€ комар≥в ≥ овод≥в
—в≥тлим мр≥€м про житт€ з експресами
я справл€ю невесел≥ проводи.

ќлена вживалас€ в нове дл€ себе ем≥грантське оточенн€ Ч варшавське. ” к≥нц≥ 1920-х Ч на початку 1930-х рок≥в ¬аршава стала одним ≥з центр≥в украњнськоњ пол≥тичноњ ем≥грац≥њ. —юди почали зТњжджатис€ молод≥ украњнськ≥ ем≥гранти, €к≥ зак≥нчили навчанн€ в ≥нших крањнах ≥ спод≥валис€ знайти тут роботу за фахом. ” ¬аршав≥ перебував ур€д ”Ќ–, тут пост≥йно мешкав наступник —имона ѕетлюри јндр≥й Ћ≥вицький, батько поетеси Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ. ѓњ мати Ч ћар≥€ Ћ≥вицька очолювала —оюз украњнок-ем≥гранток у ѕольщ≥, €кий збирав шанувальник≥в мистецтва на л≥тературн≥ й драматичн≥ вечори. ¬ечори проводили Ќатал€ ƒорошенко, колишн€ актриса  ињвського драматичного театру, та Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна, €ка нещодавно разом ≥з чолов≥ком, ѕетром ’олодним, перењхала з ѕраги до ¬аршави.
” дом≥ Ћ≥вицьких, де любила бувати ќлена “ел≥га, перетиналис€ шл€хи багатьох пол≥тик≥в, учених, митц≥в, письменник≥в ≥ поет≥в. Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна так згадувала т≥ часи в лист≥ до л≥тературознавц€ Ћеон≥да  уценка: Ђћи збиралис€ уже пост≥йно. Ќаша група зб≥льшилас€. ѕриЇдналис€ старш≥ варшавТ€ки Ћевко ™вгенович „икаленко та знаний шевченкознавець ѕавло ≤ванович «айцев. ѕрибували галичани на студ≥њ, так≥, €к ƒригинич, що п≥зн≥ше був знаний €к Ћесич. „асто бували у ¬аршав≥ так≥ ц≥кав≥ особи, €к Ѕ.-≤. јнтонич та —в. √ординський. «устр≥чались у нас, а часом у малому ресторан≥ з дивовижною назвою ЂЅар сатирї. « цих людей постала т. зв. ¬аршавська √рупа, де головою був ћаланюк, а душею ёр≥й Ћипаї81.
” польськ≥й столиц≥ перебував заснований у 1921 роц≥ ”крањнський ÷ентральний  ом≥тет Ч центральний орган украњнськоњ ем≥грац≥њ з центральноњ ≥ сх≥дноњ ”крањни, €кий був близько звТ€заний з украњнським ур€дом в екзил≥, мав представництво в ус≥х польських м≥стах, де мешкали украњнськ≥ ем≥гранти, а також у √аличин≥ та ¬олин≥. ƒрукованим органом його √оловноњ управи став щор≥чник ЂЎл€хом незалежностиї (1929Ч1934, а в 1935Ч1939 роках Ч бюлетень Ђ«а Ќезалежн≥стьї). ” ньому сп≥впрацювали: Ћевко „икаленко, ёр≥й Ћипа, ™вген ћаланюк та ≥нш≥ давн≥ й нов≥ знайом≥ ќлени, з €кими вона часто сп≥лкувалас€, обговорюючи проблеми, що хвилювали украњнську громадськ≥сть. Ѕули у м≥ст≥ й ≥нш≥ украњнськ≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ, зокрема —п≥лка ”крањнських ≤нженер≥в ≥ “ехн≥к≥в, серед д≥€льних член≥в €коњ були ≤ван Ўовген≥в ≥ ћихайло “ел≥га82.
«аходами екзильного ур€ду ”Ќ– при польському ћ≥н≥стерств≥ в≥рувань та осв≥ти постав ”крањнський Ќауковий ≤нститут у ¬аршав≥. ≤снував в≥н €к автономна установа, €ка ставила перед собою завданн€ Ђплекати студ≥њ на р≥зних д≥л€нках р≥дного словаї83. « 1932 року ≥нститут почав роботу над критичним виданн€м твор≥в “. Ўевченка за редакц≥Їю ѕ. «айцева, видавалис€ й ≥нш≥ прац≥, зокрема перекладена ћ. –ильським поема ј. ћ≥цкевича Ђѕан “адеушї.
≤снувало у ¬аршав≥ й —ловТ€нське товариство культури ≥ мистецтва. …ого украњнську секц≥ю, до €коњ належала ќ. “ел≥га, очолював ё. Ћипа. ¬≥н був дл€ нењ головним магн≥том у цьому клуб≥, а його твори Ч Ђпатентом на його непохитну чесн≥сть ≥ украњнськ≥стьї84. Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна згадувала, що ќлена ходила туди на допов≥д≥, на веч≥рки, а найб≥льше њњ принаджувало те, що членом того “овариства був Ћипа. ѕроте п≥зн≥ше вона почала ставитис€ до того “овариства ≥з застереженн€м ≥ врешт≥ вийшла з нього85.
„имало украњнц≥в студ≥ювало в р≥зних навчальних закладах ¬аршави, в тому числ≥ в јкадем≥њ ћистецтв, де створили св≥й мистецький гурток Ђ—пок≥йї. ƒо нього належав живописець ≥ граф≥к ѕетро ’олодний (молодший), чолов≥к Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ, €кий п≥сл€ зак≥нченн€ празьких ”крањнських студ≥й пластичного мистецтва навчавс€ в јкадем≥њ ћистецтв у ¬аршав≥.
—тудентськ≥ орган≥зац≥њ працювали дуже активно, њх координувала ”крањнська студентська громада. Ќа академ≥€х √ромади часто виступали вчен≥ та письменники, серед них була й ќлена “ел≥га.
јктивно працювала студентська корпорац≥€ Ђ«апорожж€ї. ўосуботи проводилис€ з≥бранн€ з читанн€м реферат≥в, на €ких бувала Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна, найближча подруга ќлени “ел≥ги в перш≥ роки житт€ у ¬аршав≥. ћожливо, ќлена також в≥дв≥дувала ц≥ з≥бранн€. ¬≥дТњжджаючи до чолов≥ка на село на ц≥ле л≥то, вона пише Ќатал≥ 22 травн€ 1932 року, що дуже хот≥ла бачити њњ перед в≥дТњздом, розшукувала, Ђбо Ђ«апорожж€ї мало €краз в цей веч≥р свою веч≥рку, ≥ ти, безумовно, мала бути там. “елефонувала тоб≥ дв≥ч≥ з р≥жних цукерень, але все не могла дозвонитис€. Ўкода, бо тебе, одну тебе, хот≥ла € б≥льш в≥д усього бачити ≥з вс≥х своњх варшавських знайомихї86.
« села ќлена часто писала листи Ќатал≥, вона в≥дчувала велику потребу в сп≥лкуванн≥ з нею, д≥лилас€ найпотаЇмн≥шими думками ≥ почутт€ми. Ќа щаст€, збереглис€ й опубл≥кован≥ т≥ листи, написан≥ вл≥тку 1932 ≥ 1933 рок≥в, Ч ун≥кальн≥ документи, що народилис€ в найпл≥дн≥ший час дл€ њњ поетичноњ творчост≥, в той пер≥од житт€, коли вже сформувалис€ њњ св≥тогл€д ≥ естетична концепц≥€. Ќаписан≥ щиро, в≥дверто, з почутт€м гумору ≥ само≥рон≥њ, вони дають змогу проникнути в духовний св≥т ≥ творчу лаборатор≥ю поетеси, д≥знатис€ про њњ ставленн€ до людей, що були в кол≥ сп≥лкуванн€, про обставини щоденного нелегкого ем≥грантського житт€. ÷е Ч своЇр≥дний автопортрет ќлени “ел≥ги в пору розкв≥ту њњ поетичного таланту.
÷≥ листи допомагають в≥дтворити живий образ ж≥нки, поетеси, патр≥отки та у€вити соб≥, в €ких умовах пройшли Ђтри л≥таї ќлени “ел≥ги в глухому польському сел≥ ∆ел€зна ∆ондова, де ћихайло “ел≥га знайшов роботу землем≥ра ≥ куди на л≥то прињжджала до нього дружина.
ѕро св≥й с≥льський побут ќлена писала в багатьох листах, скаржилас€ на страшенну нудьгу, самотн≥сть, бо ц≥кавих людей в њњ оточенн≥ не було, а чолов≥к ц≥лими дн€ми був на робот≥ й так утомлювавс€, що й у в≥льний час не завжди м≥г њњ супроводжувати на прогул€нках. ќсновн≥ њњ зан€тт€: читанн€, вишиванн€, домашнЇ господарство. “а незабаром зТ€вилос€ й нове захопленн€ Ч стр≥льба в ц≥ль. Ђ« кожним днем стр≥л€ю все краще ≥ краще. ƒл€ мене це велика розвага, але ћ≥ша мусить жити в в≥чному страху, що € когось п≥дстрелю. “а все ж в≥н подарував мен≥ вчора 100 набоњвї87.

ћабуть, це захопленн€ зТ€вилос€ не випадково. —в≥т ставав дедал≥ тривожн≥шим, приходило розум≥нн€ того, що рано чи п≥зно украњнським патр≥отам доведетьс€ боротис€ за свою нац≥ю ≥ державу не лише зброЇю слова.
—≥льська обстановка ќлену страшенно дратуЇ, вона ненавидить те село, де немаЇ елементарних вигод, антисан≥тар≥€ отруюЇ житт€, а хвороби за в≥дсутност≥ в сел≥ л≥кар€ завдають чимало клопоту. Ѕрак вигод, зокрема ванни, ќлена описувала з притаманним њй гумором. Ђѕро ванну € мр≥ю, мов про рай. Ќе думай, що € тут н≥коли не миюс€, але, сама х≥ба знаЇш, що це за митт€ в р≥жних бал≥€х! –аз € викупалас€ нав≥ть в бочц≥!! ÷е було досить приЇмно, бо можна було вл≥зти у воду аж по горло, але зате т≥сно там було неймов≥рно, так що намилитис€ €к сл≥д не можна було, але саме страшне було... Ђќбратный путьї. ”€ви соб≥, €кби тоб≥ довелос€ вл≥зти у дуже високу ≥ вузьку бочку! я вже ≥ п≥днималас€ на руках, ≥ нахил€ла цю бочку. Ќадаремно! ƒоки не прийшла мо€ господин€ ≥ не виплеснула (њй Ѕогу!) мене разом з водою до €коњсь лоханкиї88.
ќлена Ч турботлива дружина, вона п≥клуЇтьс€ про ћихайла, €кий часто хвор≥Ї, ≥, хоч також почуваЇтьс€ погано, не може прийн€ти запрошенн€ подруги прињхати до ¬аршави, бо чолов≥к ще слабкий п≥сл€ хвороби ≥ повинен добре харчуватис€ та й моральноњ п≥дтримки з њњ боку потребуЇ. ≤нколи в домашньому господарюванн≥ знаходить ќлена й певне задоволенн€, насамперед в≥д того, що своњм старанн€м хоч трохи скрашуЇ одноман≥тний с≥льський побут. Ђ оли почуваю себе добре, то багато господарюю. –аз на тиждень, обовТ€зково, щось печу, ≥ то ц≥лий дес€ток лист≥в: б≥скв≥т, коржики, р≥жн≥ т≥стечка. ” нас тут така одноман≥тна њжа, що хоч ц≥м вношу щось ц≥каве в наше меню. “и знаЇш, € дуже люблю господарство, звичайно, не митт€ посуду, а саму хем≥ю. ћене н≥що так не заспокоюЇ, €к напр[иклад] вим≥шуванн€ т≥ста. ƒуже гарно тод≥ думаЇтьс€: лоіично, ч≥тко ≥ тверезої89.
«ароб≥тки в ћихайла були мал≥, грошей не вистачало на найнеобх≥дн≥ше: од€г, взутт€, а ≥нколи нав≥ть на марки дл€ лист≥в. “а найважче було переживати душевний дискомфорт через необх≥дн≥сть сп≥лкуванн€ з небажаними людьми. ” с≥льському оточенн≥ ќлени зовс≥м не було ц≥кавих дл€ нењ людей, вона не раз п≥дкреслювала, що коли нема доброго товариства, то вол≥ла б краще не мати н≥€кого, але це було неможливо, тож мусила терп≥ти. Ђќтож, сама не буваю майже н≥коли, Ч писала вона. Ч «ранку до мене приходить дружина другого м≥рничого з≥ своЇю сестрою ≥ т€гнуть мене гул€ти. Ќа об≥д, чи по об≥д≥, приходить ≥нж[енер] ‘едор≥в, €кий теж живе тут, сидить до вечора ≥ опов≥даЇ без перерви про своњ геройськ≥, в≥йськов≥ вчинки, а мен≥ ≥ ћ≥ш≥ не даЇ ≥ слова п≥кнути! ¬вечер≥ приходить техн≥к або знов обидв≥ пан≥ ≥ т€гнуть нас гул€ти знов або кличуть до себе. ≤ так Ч щодн€! як на зло, вс≥ ц≥ люди надзвичайно нец≥кав≥: н≥чого не читали, н≥чого не бачили ≥ н≥коли не думали! –озмовл€ють лише про себе ≥ про своњ од€ги...ї90
ќлена дуже страждала морально в≥д того, що вони змушен≥ були зносити в≥д таких людей приниженн€, аби ћихайло не втратив роботи. Ђќх, Ќатус€, €ке пониженн€ мусить часом зносити людина, аби не загубити шматок хл≥ба! ÷≥ ж≥нки ц≥лком не≥нтел≥іентн≥, але ћ≥шин шеф Ї дл€ одноњ чолов≥ком, а дл€ другоњ братом, отже, вони на нас з ћ≥шею дивл€тьс€ €к на нижчих ≥стот, бо чим же ми можемо њм за≥мпонувати?ўо з того, що ћ≥ша ≥нженер, €кий блискуче вчивс€, €кщо в≥н д≥стаЇ таку м≥зерну платню ≥ займаЇ становище нижче в≥д њх чолов≥ка ≥ брата? ÷е ж польки, €к≥ не оц≥н€ть моњх добрих душевних чи розумових €костей, але побачуть, що € маю лише дв≥, та й то не модних, сукн≥, ћ≥ша ходить в латаних черевиках, ≥ ми не маЇмо шикарного серв≥зу. ÷е досить, щоб вони ставилис€ до нас згориї91.
™диною вт≥хою дл€ ќлени залишалос€ листуванн€ й читанн€. „итала вона дуже багато, все, що могла д≥стати. Ђ„итаю Ч прорвуї, Ч писала в одному з лист≥в92, завжди д≥лилас€ з подругою своњми враженн€ми в≥д прочитаного, мр≥€ла про те, €к при зустр≥ч≥ обм≥н€ютьс€ думками з цього приводу: ЂЌам буде так ц≥каво под≥литис€ своњми враж≥нн€ми з того, що ми прочитали л≥том, тим б≥льше, що ти читала, переважно, французьких автор≥в, а € н≥мецьких, аніл≥йських ≥ польськихї93.
Ќайкраще передаЇ сутн≥сть людини њњ ставленн€ до ≥нших людей, особливо ж до близьких, знайомих, друз≥в. Ћисти ќлени в цьому план≥ дають багатий матер≥ал.
ƒо того часу, поки ќлена не подружилас€ близько з≥ своЇю нин≥шньою адресаткою, вона не мала подруги, €ка була б такою близькою з нею духовно й ≥нтелектуально, з €кою було б так багато сп≥льних ≥нтерес≥в, з €кою хот≥лос€ б пост≥йно сп≥лкуватис€ й обм≥нюватис€ найпотаЇмн≥шими думками ≥ почутт€ми. –ан≥ше були в нењ при€тельки, котрих, €к наприклад «ою ѕл≥тас, вона н≥жно любила, але все-таки це були не т≥ особистост≥, €к≥ б дали ќлен≥ те, чого потребували њњ душа ≥ розум. ’оч була ќлена жвавою, балакучою ≥ зовн≥ видавалас€ людиною в≥двертою, насправд≥, €к з≥знавалас€ сама, була дуже скритною: спочатку вит€гала з людини все, що могла, а пот≥м вир≥шувала, чи може бути в≥двертою.
ƒо дружби вона ставила висок≥ вимоги ≥ в≥рила, що саме стосунки з Ќаталею Ћ≥вицькою-’олодною в≥дпов≥датимуть њњ ≥деалов≥ ж≥ночоњ дружби, в €ку ран≥ше не в≥рила, а тепер була щасливою, що зТ€вилас€ в њњ житт≥ ж≥нка, з €кою могла под≥литис€ вс≥м. Ђ≤ € в≥дчуваю, що тоб≥ можу написати ≥ про €кесь своЇ захопленн€, ≥ про своњ думки, ≥ про те, що у мене подралис€ черевики чи бол≥в живот≥к... ÷е так гарно не ховати н≥чого в своњй душ≥!ї94, Ч з≥знавалас€ подруз≥, висловлювала спод≥ванн€, що дружба њхн€ буде м≥цною, щирою ≥ збагатить обох, спри€тиме њхньому ≥нтелектуальному ≥ моральному самовдосконаленню. ѕ≥д враженн€м твору польськоњ письменниц≥ •абр≥ели «апольськоњ, €ка майстерно викривала негативн≥ риси ж≥ночоњ вдач≥, ќлена закликала подругу Ђкожний, найменший в≥друх цих рис виривати з кор≥нн€м ≥з своЇњ душ≥ї95.
ќсобливо гостро ќлена переймалас€ тим, що не вс≥ письменники й поети, €к њхн≥ сп≥льн≥ знайом≥, так нав≥ть ≥ в≥дом≥ класики, в своЇму особистому житт≥ дотримуютьс€ тих моральних принцип≥в, €к≥ проголошують у своњх творах. Ђ«вичайно, Ч писала вона, Ч житт€ одне, а творч≥сть Ч друге, але дл€ мене незрозум≥ло, €к можна виголошувати €к≥сь ≥дењ ≥ не служити њм?ї Ќав≥вши ц≥лий р€д приклад≥в такоњ нев≥дпов≥дност≥, вона звертаЇтьс€ до подруги: Ђћи з тобою будемо старатис€, щоб наш≥ слова не розходилис€ з д≥ломї96.
Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна так згадувала ц≥ часи ≥ њхнЇ з ќленою сп≥лкуванн€: Ђќлена “ел≥га була правдивою л≥тераткою. ѕисати своЇ ≥ читати чуже, обм≥нюватис€ думками, доповнювати свою осв≥ту, удосконалювати себе Ч це було њњ житт€. я в той час зак≥нчувала ¬аршавський ун≥верситет, вивчаючи романськ≥ л≥тератури. ћене тепер дивуЇ, €к ќлена, не маючи спец≥€льноњ осв≥ти в ц≥й д≥л€нц≥, могла знати таку силу твор≥в св≥товоњ л≥тератури. ”любленим нашим зан€тт€м було сид≥ти десь у затишному кутку каварн≥ ≥ вести неск≥нченн≥ дискус≥њ про те, що ми прочитали.
¬ наших розмовах ≥ в нашому листуванн≥ потроху ви€сн€лис€ наш≥ погл€ди, наш≥ погодженн€ ≥ наш≥ розходженн€. Ќайб≥льше ми розходилис€ щодо оц≥нки автор≥в, €ких ми читали. ƒл€ мене автор л≥тературного твору, €кий € вважала прекрасним, м≥г бути нав≥ть злочинцем. ƒл€ Ћени б≥ограф≥чн≥ подробиц≥ авторового житт€ мали величезне значенн€. ” нењ слово не см≥ло розходитис€ з д≥ломї97.
ўо ж саме так приваблювало ќлену в подруз≥, чим вона так њй ≥мпонувала, у чому вбачала духовну близьк≥сть ≥з нею? ¬ одному з лист≥в читаЇмо: Ђя рад≥ю, що ти непохитн€ украњнка. –ад≥ю, що ти так же палко любиш поез≥ю ≥ л≥тературу, €к ≥ €, ≥ що ти зд≥бна творити н≥жн≥ ≥ гарн≥ в≥рш≥. –ад≥ю, що ти любиш житт€ ≥ що ти так тонко ≥ гостро в≥дчуваЇш  оханн€ї98.
¬она д≥литьс€ з подругою своњми роздумами про сенс цього прекрасного почутт€, €ке займало велике м≥сце в поетичн≥й творчост≥ њх обох. —аме €к великому майстру ≥нтимноњ л≥рики присв€тила ќлена “ел≥га Ќатал≥ Ћ≥вицьк≥й-’олодн≥й св≥й в≥рш Ђ¬≥дв≥чнеї, де Ї так≥ р€дки:

“об≥,  оханн€, «олота ÷арице,
ћи заховали в≥кову лампаду!

Ќаписаний був цей в≥рш у червн≥ 1932 року. ќлена “ел≥га хот≥ла його опубл≥кувати з присв€тою подруз≥ в липневому числ≥ ЋЌ¬, але саме тод≥ в≥н перестав виходити.  оли продовжилось його виданн€ п≥д назвою Ђ¬≥стникї, в≥рш був опубл≥кований у друг≥й книз≥ м≥с€чника за 1933 р≥к з присв€тою: ЂЌ. Ћ≥вицьк≥й-’олодн≥йї.
Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна у в≥дпов≥дь присв€тила ќлен≥ “ел≥з≥ в≥рш Ђ«а вогнем шкарлатуї, опубл≥кований у Ђ¬≥стникуї в тому ж роц≥ (кн. 5. Ч —. 321Ч322):

–озлет≥лис€ сни ≥ мр≥њ,
ќддзвен≥ла весна, од≥йшла.
«ацв≥тають тепер нов≥њ
 в≥ти щаст€ ≥ кв≥ти зла.

¬же не травень €сний над нами,
Ќе жасмин≥в солодкий прив≥т,
√оробиними вже ночами
“ьм€но пахне нам липи цв≥т.

¬же тр≥почуть над нами крила
ћиготливих, палких блискавиць.
ќ, не думай, що € безсила,
ўо боюсь € пром≥нних птиць.

я п≥дставлю п≥д зливу лиц€
≤ п≥ду кр≥зь липнев≥ в≥три,
як ходила колись по птицю,
—иню птицю дит€чих мр≥й.

ќ, € знаю тепер багато:
—иню птицю пов≥к не знайти.
я тепер за вогнем шкарлату
Ѕуду в н≥ч горобину йти,

“а коли у п≥тьм≥ незр€ч≥й
«ацв≥таЇ пурпури цв≥т,
 ожний раз € так г≥рко плачу
«а блакиттю весн€них л≥т.

„им же вм≥ли вони запалити Ђвогонь шкарлатуї, €ку роль у житт≥
ж≥нки в≥д≥граЇ зовн≥шн€ краса, а €ку Ч ≥нтелект? ÷≥ запитанн€ не
могли не хвилювати подруг, ≥ вони д≥лилис€ своњми роздумами ≥
життЇвими спостереженн€ми.
«овн≥шн€ краса, вважала ќлена, далеко не все, що потр≥бно, щоб подобатис€ чолов≥кам. —ебе красивою не вважала, але ж мала у своЇму житт≥ багато тепла, н≥жност≥ й пошани в≥д чолов≥к≥в. « цього робила висновок, що все залежить в≥д того, чи маЇ ж≥нка ту Ђродзинкуї (Ђ≥зюминкуї), €ка Ї плодом розуму, душ≥, дотепу ≥ Ђтворить те Ђщосьї, €ке затираЇ неправильн≥сть наших рисї99. ¬они з Ќаталею њњ мали.
ј ще ќлена була переконана, що ж≥нка не повинна занадто перейматис€ роздумами про св≥й в≥к, бо€тис€ кожноњ зморшки ≥ сивоњ волосини, бо головне Ч бути молодою душею. ѕро себе писала 22 липн€ 1933 року: Ђ¬чора мен≥ стукнуло 27 рок≥в! —таралас€ засумувати, але це мен≥ не вдалос€, бо день був чудесний, а € себе почувала молодою, €к ≥ завжди. ”милас€ з н≥г до голови (не в бочц≥, а в бал≥њ!), вд€гнула кв≥тчасту сукню, намисто, €ке ти мен≥ подарувала ≥ €ке € дуже люблю, ≥ п≥шла до л≥су. „им Ї страшна Ђтридц€ткаї? “и вже маЇш њњ, а ти ц≥лком молода, ≥ нав≥ть польськ≥ Ђбабиї визнають це. ћабуть, ≥ € буду теж молодою, коли њњ матимуї100.
ќлена вважала, що Ђж≥нки стар≥ютьс€ найб≥льше в≥д страху перед стар≥стю, €ку бачать в кожн≥й зморщц≥, в кожному сивому волос≥, ≥ цей страх в≥дбиваЇтьс€ на њх обличчю, позбавл€ючи його €сного виразу. «рештою, зморщки зникають в≥д масажу, сиве волосс€ не старить н≥кого, але вираз жаху залишаЇтьс€.
“и скажеш: найб≥льше старить людину горе ≥ незадоволенн€ житт€м. ћоже. јле тод≥ треба шукати €когось виходу, щоб в≥дмолодитис€ знову. ¬≥дмолодитис€ душею, €ка, д≥йсно, стар≥Їтьс€, задихаЇтьс€, коли немаЇ потр≥бного њй щаст€ї101.
“ут доречно було б нагадати, €к оц≥нювали зовн≥шн≥сть ≥ характер ќлени “ел≥ги т≥, хто њњ знав особисто, хто з нею сп≥лкувавс€. ћайже вс≥ говорили про њњ чар≥вн≥сть, в≥дзначаючи разом з тим, що не мала правильних рис обличч€. √алина Ћащенко так описувала њњ зовн≥шн≥й вигл€д у 20 рок≥в, коли вони вперше познайомилис€: Ђ¬исока, тоненька, з живими очима, в €сн≥й сукн≥, в б≥л≥м капелюс≥ з широкими крисами, вона була така весн€на, €к њњ 20 рок≥в, така ≥скриста, €к сон€шний день навколо нењ. ѓњ обличч€ було дуже м≥нливе. “о зовс≥м звичайне, а часом таке миле, що т€жко знайти мил≥ше. –иси обличч€ мала неправильн≥, н≥с надто короткий, тонк≥ нервов≥ уста. јле такий особливий склад обличч€, що де€к≥ дефекти мало його псували. Ќе була красун€, але гарненька, приваблива ≥ дуже ж≥ночаї102.
ќлег ∆данович вважав, що √алина Ћащенко найв≥рн≥ше описала обличч€ ќлени “ел≥ги, ≥ в≥д себе додавав, що приваблив≥сть њњ лежала не в Ђправильних рисахї, €ких вона не мала, хоч про них говорилос€ в багатьох спогадах, Ђа у внутр≥шньому чар≥ї103.
ƒодамо ще й згадку ”ласа —амчука про зовн≥шн≥сть ќлени “ел≥ги, €ка не розходитьс€ з наведеним вище, а доповнюЇ його де€кими рисами: Ђ...ћала чудове злото-бронзове, густе, неслухн€не волосс€, гарний, злегка кирпатий носик, правильн≥, вольов≥ уста, дуже гарн≥ ноги, енерг≥йну ходу ≥ такий же, тр≥шечки зањкуватий, тон мови. Ќе дуже гарн≥, темно-зеленкав≥ оч≥...ї104
ѕро характер ќлени “ел≥ги, стиль њњ житт€ ≥ повед≥нки Ї також
чимало р€дк≥в у спогадах. ¬≥дзначають, €к правило, њњ веселу ≥ разом
з тим запальну вдачу, товариськ≥сть, любов до танц≥в ≥ гарного
од€гу, до чолов≥чого товариства, Ђхот≥ла подобатись мужчинам ≥
см≥€лас€ з ж≥нок з пуританськими нахилами, хоча засадничо вона
була великою захисницею ж≥нокї105. ”лас —амчук звернув увагу на
таку рису њњ характеру €к нелюбов до критики. Ђƒуже не любила,
коли њй робили €к≥сь зауваженн€ щодо њњ зовн≥шност≥, не переносила
критики взагал≥, сама н≥кого не критикувала також, за вин€тком
добродушного, при€тельського, доброзичливого вислову своњх враж≥ньї106.

Ќа завершенн€ психопортрета ќлени “ел≥ги наведемо в≥рш п≥д такою самою назвою, написаний —ерг≥Їм  ушн≥ренком, €кий у середин≥ 1930-х рок≥в навчавс€ у ¬аршав≥, був членом ”крањнськоњ студентськоњ громади, добре знав ќлену “ел≥гу. ¬≥рш був опубл≥кований у Ђ¬≥стникуї в 1936 роц≥ (кн. 9.Ч —. 625).

ѕ—»’ќѕќ–“–≈“
(ќлена “ел≥га)

ѕриродно жива, мов пот≥к, балакуча,
«алюблена в ритм≥ку сон€шних дн≥в.
’оч пройдений шл€х Ч це кр€ж≥, нав≥ть круч≥,
ќбличч€ не знаЇ: що смуток, що гн≥в.
√либоко в душ≥ вс€ ≥ржа, вс€ г≥рчав≥нь,
¬она ж молода ≥ ф≥гл€рно-струнка!
≤ ось в елегантських, майстерних р€дках
ѕрибоЇм хвилюЇ житт€ надпочате.
¬ очах ще дитинство ≥ танц≥, ≥ сальта,
“ак близько ще жарт ≥ палкий кал€мбур...
„екайте! Ќ≥ матер≥ вдома, н≥ тата.
«акурим?

ѕсихопортрет ќлени “ел≥ги буде неповним, €кщо не згадати про њњ дивовижний дар передбаченн€. ѕрогностичний дар, €к в≥домо, мають талановит≥ поети, багато хто з них передбачив св≥й траг≥чний к≥нець. јле в поез≥€х ќлени “ел≥ги вражаЇ те, що де€к≥ под≥њ свого житт€, наприклад поверненн€ в ”крањну, вона передбачила нав≥ть у детал€х.  оли ми тепер маЇмо змогу пор≥вн€ти њњ поетичн≥ прогнози з фактами та под≥€ми њњ житт€, особливо на останньому етап≥, то не можемо не подивуватис€ њх глибин≥.
ƒмитро ƒонцов писав про ќлену “ел≥гу, що Ђз нењ говорить пророчиц€-в≥щун€, €ка бачить лихо, неминуче, €к удар Ѕожого бича по спантеличен≥й, здурн≥л≥й людськост≥, ≥ €ка знаЇ своЇю великою ≥нтуњц≥Їю, ≥ свого народу, ≥ своЇ власне призначенн€ в ц≥й зав≥рюс≥ї107.
ќлена й сама ≥нколи пом≥чала в соб≥ незвичайн≥ властивост≥, хоч не сприймала њх всерйоз, а розпов≥дала швидше з гумором. ќсь один ц≥кавий еп≥зод.  оли вона вињздила весною 1933 року на село, то не знала, де тим л≥том в≥дпочиватиме Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна, з нетерп≥нн€м чекала в≥д нењ зв≥стки. ј коли одержала листа ≥ гл€нула на адресу, то дуже здивувалас€ ≥ писала подруз≥: Ђ« цим ѕоповим Ч ц≥кава р≥ч: снитьс€ мен≥ колись, що ти п≥дходиш до мене ≥ кажеш Ђћо€ адреса Ч Popowo nad Bugiemї. я це на другий же день опов≥ла своњм знайомим, ≥ ось, вчора, д≥стаю листа в≥д тебе з ≥дентичною адресою!! „и це не дивно!!ї108
≤нша розпов≥дь стосувалас€ њњ здатност≥ до самонав≥юванн€. ¬осени 1932 року “ел≥ги збиралис€ вже вињхати з села, ќлена малювала в у€в≥ рад≥сн≥ картини зустр≥ч≥ у ¬аршав≥ з подругою, д≥лилас€ з нею в листах своњми планами, ≥ раптом Ч ћихайла затримали на робот≥. –озчаруванню ≥ смутку ќлени не було меж. ўе майже два тижн≥ сид≥ти в ненависному оточенн≥, в холодн≥й хат≥. «бираючись в≥дТњжджати, розрахувалис€ з б≥бл≥отекою, читати н≥чого, Ђстрашна погодаї, Ђстрашна тоскаї, пише вона Ќатал≥. Ђќх, Ќатусь, що € тут буду робити до 1-го? ѓй Ѕогу, не [знаю].  очен≥ю в≥д холоду, а до цього всього вранц≥ забол≥в у мене шалено зуб. я почекала п≥вгодини, пот≥м голосно сказа[ла:] ЂЌу, це вже занадто!ї ≤ у€ви соб≥ Ч €к рукою зн€лої109.
„и не з надзвичайними зд≥бност€ми ќлени “ел≥ги звТ€зана була њњ здатн≥сть полегшувати стан хворих людей, про що також писала в одному з лист≥в, об≥ц€ючи подруз≥ допомогу в догл€д≥ за хворою њњ донькою ≤дою: Ђя мало розум≥юс€ на догл€д≥, але знаю, ледве хтось ≥з моњх близьких хор≥в, завжди хот≥ли, щоб догл€дала €ї110.
ћала ќлена й неаби€кий педагог≥чний хист, любила д≥тей, ≥ д≥ти любили њњ дуже. «о€ ѕл≥тас писала: Ђѓњ любили теж ≥ д≥ти, €ких вона сама дуже любила й ум≥ла до них п≥дходити. ѕригадую такий випадок: одного разу, п≥д час нашоњ подорож≥, на станц≥њ Ћиса ув≥йшов до нашого перед≥лу чолов≥к ≥з 4-л≥тн≥м хлопчиком. ≤ вже за 10Ч15 хвилин Ћеночка так спри€телювала з хлопчиком, що коли ми доњхали до ѕраги, дитина не хот≥ла розлучатис€ з неюї111. ѕро свою роботу в украњнськ≥й школ≥, €ка вселила в нењ впевнен≥сть у педагог≥чн≥ зд≥бност≥, писала ќлена в згадуваному лист≥ до професора  абачкова, а ћар≥€ Ѕачинська-ƒонцова п≥дтверджувала, що коли ќлена працювала в украњнськ≥й ем≥грантськ≥й школ≥, Ђд≥ти любили њњ €к Ѕогаї112. —ама вона писала подруз≥ з ∆ел€зноњ ∆ондови: Ђƒ≥ти тут мене дуже любл€тьї, вони зворушили њњ тим, що принесли Ђвеликий букет з перших волошокї113.
–оздуми ќлени “ел≥ги над проблемами дит€чого вихованн€ нер≥дко зустр≥чаютьс€ в њњ листах до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ. ј про своЇ незд≥йснене материнство з жалем писала, що хоч ≥ дуже любить д≥тей, не наважуЇтьс€ мати свою дитину, бо не впевнена, що зум≥Ї присв€тити њй усе житт€ ≥ правильно виховати.
Ѕагато можна говорити про ќлену “ел≥гу €к добру ≥ щиру товаришку. ÷е заф≥ксували ≥ спомини про нењ, ≥ њњ листи до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ та ≥нших адресат≥в, €к≥ св≥дчать про њњ ставленн€ до своњх товариш≥в, зокрема до Ћеон≥да ћосендза, €кий у 1932 роц≥ л≥кувавс€ в санатор≥њ в≥д туберкульозу ≥ з €ким вона в той час також активно листувалас€, нав≥ть надсилала йому грош≥, хоч сама переживала матер≥альну скруту.
22 травн€ 1932 р. вона писала Ќ. Ћ≥вицьк≥й-’олодн≥й: Ђћосендз пише з санатор≥њ. ќдержала перший лист в≥д нього з приводу свого в≥рша Ђ„олов≥камї, а тепер в≥н взагал≥ мен≥ часто пише хорош≥, тепл≥ листиї114. ј в лист≥ в≥д 26 червн€ того ж року читаЇмо: Ђћосендз по-старому пише метров≥ листи, але надзвичайно ц≥кав≥, так≥ ц≥кав≥, що розбурхують мене завжди на пару дн≥вї115. ” лист≥ в≥д 9 серпн€ ќлена д≥литьс€ з подругою враженн€ми в≥д лист≥в, що над≥йшли в≥д друз≥в, ≥ пише з великим болем: Ђ“а найсумн≥ший лист був в≥д ћосендза. ¬≥н вже вийшов ≥з санатор≥њ, але становище його жахливе. ѕопередню свою посаду в≥н загубив за час хороби, а новоњ роботи нема. √рошей теж нема... —идить тепер в Ѕратислав≥, в брудному барац≥ ≥ не у€вл€Ї, €к житиме. Ќе дуже-то в≥н розписуЇтьс€ над своЇю б≥дою, але розпач, аж в душу, вдарила мен≥ з його листа.
ћи з ћ≥шею недавно ц≥лком неспод≥вано д≥стали трохи грошей Ч старий борг. «автра хочу в≥д≥слати, хоч в лист≥, Ћеон≥дов≥. јле що ж це?  рапл€ в мор≥... ќх, дорогесенька, €к же т€жко на душ≥, коли не можеш допомогти своњм при€тел€мї116.
Ћисти л≥та 1933 року також наповнен≥ згадками про ћосендза. ¬она рад≥Ї його листам, дуже ц≥нуЇ його думку про своњ поез≥њ, даЇ доброзичливу, хоч ≥нколи й критичну, оц≥нку його творам. Ђ¬≥дписала ћосендзов≥, чекаю в≥д нього листа з подр≥бним описом його житт€. ’вилююс€ за нього, бо в≥н весь час без посади, а здоровл€ ж у нього неважне. Ѕ≥долаха!ї ≤ дал≥: Ђя вже писала тоб≥, що ћосендз зустр≥в мого Ђѕодорожньогої з великим захопленн€м. Ќаписав мен≥ багато доброго про нього. Ќайголовн≥ший же його плюс, на думку Ћеон≥да, Ї зТЇднанн€ Ђнайкращоњ ж≥ночости з найкращою мужн≥стюї. ƒуже мен≥ була приЇмна його критика... ї117. ÷е з листа ќлени “ел≥ги в≥д 13 липн€ 1933 року. ј в наступному лист≥, 22 липн€, вона знову пише: Ђ¬≥д ћосендза мала листа вчора. ѕрислав мен≥ теж Ђ¬≥стникї Ч маленький журнал, €кий виходить в Ѕратислав≥. Ћеон≥д пише тепер в≥нок сонет≥в (15!), €кий маЇ бути присв€чений €к≥йсь панн≥. —траждаю за нього, бо це ж треба 21 однакових рим!! Ќа це зд≥бний лише ћосендз. ѕише теж л≥р≥чну драму з час≥в... визволенн€ Ќ≥дерл€нд≥в ≥ перекладаЇ –≥льке ЂKarl der Zwolfte von Schweden reitet in der Ukrajneї. ¬ цьому весь ћосендзї118.
÷≥ неоц≥ненн≥ документи €кнайкраще розкривають ставленн€ ќлени “ел≥ги до Ћеон≥да ћосендза, допомагають зрозум≥ти, чому саме йому вона присв€тила через де€кий час один з найкращих своњх в≥рш≥в Ч ЂЋистї, ≥ глибше проникнути в його зм≥ст.
ѕо€ву цього твору ≥нколи по€снюють тим, що “ел≥га ≥ ћосендз, залишаючись друз€ми, на час написанн€ ЂЋистаї роз≥йшлис€ ≥дейно. ¬ажко у€вити, щоб ќлена “ел≥га при њњ безкомпром≥сност≥ залишилась у дружн≥х стосунках ≥з людиною, з €кою роз≥йшлась ≥дейно. ≤де€ важила дл€ нењ надто багато! “ак само важко у€вити, що при розходженн€х ≥дейних вона присв€тила б ћосендзов≥ в≥рш, у €кому так щиро розкрила свою душу, висловила життЇве кредо й передбачила св≥й траг≥чний к≥нець, благала,

ўоб Ѕог з≥слав мен≥ найб≥льший дар:
√ар€чу смерть Ч не зимне умиранн€,

знаючи, що при перш≥й же можливост≥ п≥де Ђна клич задимлених вогн≥в Ч Ќа наш похмурий ≥ прекрасний берегї. Ѕачила вже це в поетичн≥й у€в≥, розум≥ла, що пох≥д той дл€ нењ особисто може завершитис€ тим, що Ђжитт€ хитнетьс€ й в≥дпливе Ч ћов корабель у заграв≥ пожеж≥!ї ÷е й буде п≥к њњ життЇвого шл€ху, сходженн€ Ђна камТ€нистий верх  р≥зь темн≥ води й полумТ€н≥ меж≥ї, адже розум≥ла, що в тод≥шн≥х ≥сторичних реал≥€х дос€гти запов≥тноњ мр≥њ Ч незалежноњ ”крањни Ч не вдастьс€ без жорстокоњ боротьби, а вона осторонь в≥д нењ залишитис€ не зможе.
“о чим же можна по€снити протиставленн€ авторкою себе адресатов≥ славнозв≥сного ЂЋистаї? ¬ажко в≥дпов≥сти на це запитанн€ однозначно, не знаючи, на жаль, зм≥сту того ћосендзового листа, €кий розбудив у ќлени “ел≥ги так≥ думки ≥ почутт€, €к≥ вилилис€ в натхненн≥ поетичн≥ р€дки.
Ќайб≥льш в≥рог≥дним видаЇтьс€ те, що з часом усе рельЇфн≥ше про€вл€лос€ р≥зне св≥тов≥дчутт€, св≥тосприйманн€ емоц≥йноњ поетеси (наст≥льки емоц≥йноњ, наст≥льки пристрасноњ, що змушувала себе тамувати почутт€, заган€ти в рамку душу, €ка ту рамку дерла) ≥ стриманого вченого-анал≥тика (хоч також талановитого прозањка ≥ поета), житт€ €кого њй у€вл€лос€ €к Ђхолодний св≥тлий став Ч без темних вир≥в ≥ дзв≥нких прибоњвї. ÷≥нуючи л≥тературну творч≥сть ћосендза, “ел≥га все ж зауважувала, що в де€ких його в≥ршах розум бере гору над почутт€ми. ” лист≥ до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ в≥д 26 червн€ 1932 року вона писала: Ђћосендз пише продовженн€ своЇњ пов≥сти Ђ«ас≥вї, а тепер послав ƒонцову 5 в≥рш≥в п≥д сп≥льною назвою Ђ риниц€ н≥жностиї. ≤з 5-ти переслав мен≥ лише один. “€жко судити, €ка решта, але цей один задуманий дуже ц≥каво, але виконаний, на мою думку, досить т€жко. ¬ийшов €кимось занадто розумним, але бездушним. ј чи може бути така Ђ риниц€ н≥жностиї?119.
ћабуть, стиль житт€ ≥ повед≥нки Ћеон≥да ћосендза був таким, що змушував сприймати його насамперед €к ученого. ≤ в≥н справд≥ був в≥домим ученим. ™вген ћаланюк, €кий його добре знав, в≥дзначав, що Ђсправжн≥м покликанн€м Ћ. ћосендза була наука, в н≥м-бо кор≥нивс€ вчений в найточн≥ш≥м знач≥нн≥ цього, на жаль, так стертого за останн≥й час словаї120.
ј про ќлену “ел≥гу той же ™. ћаланюк писав: Ђ÷е була людина, €ка хот≥ла радости, хот≥ла барвистости, повноти, ≥ ще радости, ≥ ще радости з ус≥м корол≥вським значенн€м цього словаї121.

„и не правда, з≥ставленн€ цих характеристик малюЇ в у€в≥ зовс≥м р≥зн≥ характери? —хоже на те, що так сприймала њхню в≥дм≥нн≥сть ≥ ќлена “ел≥га. ¬чений ћосендз дошукувавс€ ≥стини, вивчаючи обТЇктивн≥ закони природи, ≥ сам процес п≥знанн€ намагавс€ в≥добразити в поетичних р€дках:

“ой сам закон напр€мно-точних л≥н≥й
обмежуЇ обчислений кристал,
≥ сн≥гов≥ з≥рки, й волошки син≥,
≥ мутно нашарований опал.
—п≥раль стих≥й на скрайн≥х межах неба,
прудкий в орб≥тн≥м лет≥ електрон...
¬≥д с€йв зен≥ту до глибин ≈реба
один у Ќеобх≥дност≥ закон.

…ого п≥знать в≥д альфи до омеги.
…ому в≥ддать напружен≥сть турбот.
¬≥д точки охопити аж до ¬еги
матер≥њ незупинимий льот.

≤ перейти дорогами Ќютон≥в,
в жаху перед Ќев≥домим вкл€кать...
ўоб метаф≥зикою дл€ закон≥в
достатн≥сть необх≥дности надать122.

¬ ќлени ж Ђдн≥ Ч бунтують ≥ кричать, ѕ≥двладн≥ власним, не чужим законамї, вона не шукаЇ лог≥чного по€сненн€ €вищ, сприймаЇ св≥т лише емоц≥йно: €кась малесенька деталь (Ђна жовт≥й кв≥тц≥ дек≥лька краплинї) пробуджуЇ в њњ у€в≥ Ђƒалекий шум незроджених поез≥йї. —воЇ Ђемоц≥ої вона протиставл€Ї його Ђрац≥ої:

¬ ос€йну ж мить, коли останком сил
ƒень розливаЇ недопите сонце,
–удим конем летить за небосхил
ћо€ душа Ч в червон≥й амазонц≥.

≤ вже тод≥ сама не розберу:
„и то м≥й б≥ль упав ≥ржавим птахом,
„и зах≥д сонц€ заливаЇ брук...
ƒл€ тебе ж зах≥д Ч завжди т≥льки зах≥д!

як би там не було, а саме давньому ≥ в≥рному своЇму другов≥ Ћеон≥дов≥ ћосендзу присв€тила ќлена “ел≥га в≥рш, €кий сприймаЇмо нин≥ €к њњ спов≥дь ≥ пророцтво, €к лист, адресований у в≥чн≥сть.
Ћисти до Ќ. Ћ≥вицькоњ-’олодноњ, ≥нш≥ документи св≥дчать, що ќлена “ел≥га найб≥льше ц≥нувала в люд€х чесн≥сть, доброту, благородство ≥ нац≥ональну св≥дом≥сть (Ђукрањнськ≥стьї). Ђ∆итт€ Ї гарне, але €ке ж т€жке! Ч писала в одному з лист≥в.Ч ќсобливо дл€ людей, €к≥ не вм≥ють пристосуватис€ до нього. ƒл€ людей абсолютно чесних. јле все ж, Ќатус€, €ке щаст€ бути д≥йсно чеснимиї123.
ѓњ ставленн€ до людини великою м≥рою визначалос€ тим, €к ц€ людина ставитьс€ до ”крањни. Ќе могла примиритис€ з тим, що п≥сл€ батькового одруженн€ з «оЇю Ћ≥перовською в њхньому дом≥ запанувала рос≥йська атмосфера. ÷е стало одн≥Їю з причин охолодженн€ стосунк≥в не лише з мачухою, а й з батьком. ќписуючи Ќатал≥ Ћ≥вицьк≥й-’олодн≥й своњ стосунки з батьковою дружиною, ќлена скаржилась: Ђѕри пап≥ вона була до мене солодкою, ледве ж батька не було, починала ла€ти украњнц≥в ≥ мене, €ка була ост≥льки низькою, що Ђбрикнула в –ос≥юї. я њй Ђдерзилаї, але батьков≥ н≥коли не жал≥лас€, бо не хот≥ла Ђнастроюватиї його проти мене. Ќатом≥сць вона завжди жал≥лас€ на мене, а м≥й папа ставав до мене все сухшим ≥ сухшим.
“а найб≥льше мене мучила ц€ рос≥йська атмосфера в дом≥ батька: рос[≥йськ≥] знайом≥, рос[≥йська]мова, іазети, ≥нтереси, ну все. ј колись вона притвор€лас€ такою украњноф≥лкою. я не могла зрозум≥ти, €к папа все це терпить, ≥ не раз ви€вл€ла пап≥ своЇ обуренн€. ¬≥дношенн€ наш≥ все псувалис€ ≥ псувалис€... ї124. –оз≥йшлас€ вона й з братом —ерг≥Їм через його антиукрањнськ≥ настроњ ≥ ставленн€ до –ос≥њ €к ЂЇдиноњ, непод≥льноњї.
«ате будь-€ку щиру прихильн≥сть до ”крањни ≥ роботу заради украњнськоњ справи ќлена “ел≥га ц≥нувала дуже високо. ј про себе ≥ про Ќаталю Ћ≥вицьку-’олодну писала: ЂЌаша Ђукрањнськ≥стьї не п≥дпадаЇ п≥д жадн≥ в≥три, не йде на жадн≥ компром≥сиї125.
«а багато чеснот, у тому числ≥ й за те, що була Ђсв≥домою украњнкоюї, любила ќлена “ел≥га й свою давню подругу «ою ѕл≥тас, ≥мТ€ €коњ досить часто зустр≥чаЇтьс€ в њњ листах до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ.
≤з «оЇю –авич (таким було д≥воче пр≥звище «оњ) ќлена познайомилас€ зразу ж п≥сл€ прибутт€ до ѕодЇбрад. ¬они часто сп≥лкувалис€ ≥ в ѕодЇбрадах, ≥ у ѕраз≥, ≥ по дороз≥ м≥ж цими м≥стами, бо обидв≥ њздили на навчанн€ до ѕраги, де «о€ студ≥ювала медицину. ¬ 1925 роц≥ «о€ одружилас€ з ™вгеном ћаланюком, але шлюб њхн≥й не був щасливим. „ерез €кийсь час п≥сл€ розлученн€ вона вийшла зам≥ж за л≥кар€ ”√ј Ч грека за походженн€м ќлександра ѕл≥таса, €кого ќлена характеризувала €к людину чудову, шл€хетну, пор€дну, але нудну й обмежену126.
ƒружн≥ почутт€ до «оњ ќлена зберегла назавжди. як св≥дчив ќлег ∆данович, вона з сумом говорила у ¬аршав≥: ЂЌу й пощо було ™вгенов≥ (ћаланюков≥) розводитись ≥з «оЇю... Ѕула б мен≥ тут товаришка, а д≥м њх був би справд≥ украњнським осередком...ї127
” листах до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ ќлена не раз п≥дкреслювала, що дуже любить «ою, що вона дуже хороша ≥ сп≥лкуванн€ з нею даЇ багато саме дл€ душ≥. Ђјх, Ќатусь-дорогусь, €кби ти знала, €ка вона добра. я н≥коли не зустр≥чала б≥льш вт≥леноњ добрости, €к вона. ÷€ њњ добр≥сть аж рветьс€ з кожного њњ словаї128.
’оч ≥нколи вона по-дружньому ≥рон≥зувала над тим, що «о€ не могла обТЇктивно оц≥нити своњ зд≥бност≥ й бралас€ не за свою справу (наприклад, писанн€ в≥рш≥в), завжди намагалас€, не маючи дл€ того н≥€кого хисту, зайн€тис€ тим, чим захоплювалас€ близька њй людина. јле при цьому ќлена пост≥йно п≥дкреслювала, що «о€ Ђхороша, добра, сердечна ≥, о, в≥р мен≥, не дурна. Ћише вона беретьс€ не за те, що треба. „ому, скажемо, € не хапаю бандуру, щоб грати на н≥й, ≥ не сп≥ваю дум, хоч ћ≥ша це робить? „ому ти можеш знести спок≥йно, без зуд≥нн€ в руках, коли ѕетрусь малюЇ, а не в≥дпихуЇш його, щоб сам≥й схопитис€ за фарби? Ч «о€ ж, обовТ€зково, оск≥льки б одружилас€ з ћ≥шею, грала б, ≥ то власно на бандур≥, а оск≥льки б дол€ њй призначила на чолов≥ка ѕетрус€ Ч малювала б щодн€ ≥ спец≥ал≥зувалас€ б на іраф≥ц≥ї129. јле, разом з тим, вона про€вл€Ї велику дел≥катн≥сть стосовно «оњ, боњтьс€ њњ образити, критикуЇ прислан≥ нею в≥рш≥ Ђдуже н≥жної.
Ќелицарська повед≥нка ™. ћаланюка щодо першоњ дружини ≥ одруженн€ з чешкою (що ќлена розц≥нювала €к шлюб з розрахунком) були серед причин неоднозначного њњ ставленн€ до ћаланюка. ћала вона й чимало ≥нших застережень стосовно його повед≥нки ≥ пр€мо писала Ќатал≥ Ћ≥вицьк≥й-’олодн≥й, що не шануЇ його €к людину130. «наючи, що ™. ћаланюк збер≥г до Ќатал≥ добре ставленн€, ќлена не раз просила њњ вплинути на нього. ¬ одному з лист≥в вона, посилаючись на Ћ. ћосендза, спов≥щала, що ћаланюк у льв≥вському журнал≥ дл€ молод≥ Ђ¬огн≥ї написав Ђв≥дозвуї до молод≥, щоб не писала в≥рш≥в. ќлена обурювалас€: Ђ„и можна звернутис€ до молод≥ з гаслом: не сп≥вайте, не танцюйте, не грайте! «вичайно Ч н≥! “ак само не педагогично кричати њм Ч не пиш≥ть в≥рш≥в! Ѕезперечно, сотн≥ з них пишуть чорт знаЇ що, але на ц≥ сотн≥ з €когось одного виробитьс€, можливо, справжн≥й поет, а €к н≥хто не буде писати, то н≥ з кого н≥чого не вийдеї131.
ќлена була людиною щирою ≥ в≥двертою, у стосунках з людьми не лицем≥рила, то ж, очевидно, њњ ставленн€ до ћаланюка не було дл€ нього таЇмницею, ≥ той реагував в≥дпов≥дно132.
јле поетичний талант ™вгена ћаланюка ќлена “ел≥га ц≥нувала дуже високо. ¬она вважала, що дещо з його в≥рш≥в Ђможе р≥вн€тис€ з найкращими творами св≥товоњ поез≥њї, що ™. ћаланюк ≥ ќ. ќльжич Ђмають колосальну варт≥сть €к д≥йсно ≥нтел≥іентн≥ поети, €ких так бракуЇ наш≥й поез≥њ, переобт€жен≥й соловейками, злими-дол€ми, ≥ д≥вчинами-чар≥вниц€миї133.
 оли вийшла друком зб≥рка ™. ћаланюка Ђѕерстень ѕол≥кратаї, ќлена “ел≥га сама зголосилас€ дати на нењ реценз≥ю. 17 травн€ 1939 року вона звернулас€ до редакц≥њ Ђ¬≥стникаї з такою пропозиц≥Їю134, а 19 червн€ вже над≥слала реценз≥ю, €ка була опубл≥кована в 7/8-й книз≥ Ђ¬≥стникаї за 1939 р≥к. ” н≥й даЇтьс€ надзвичайно висока оц≥нка поез≥њ ™. ћаланюка, а дл€ нас вона ц≥нна насамперед тим, що допомагаЇ ос€гнути сутн≥сть естетичноњ концепц≥њ самоњ ќлени “ел≥ги, њњ розум≥нн€ патр≥отичноњ м≥с≥њ поета-нац≥онал≥ста. ” цьому неважко переконатис€, звернувшись до тексту реценз≥њ. ѕочинаЇтьс€ вона цитатою з ™. ћаланюка, в €к≥й висловлене його розум≥нн€ сутност≥ поез≥њ, суголосне думкам рецензентки: Ђѕоез≥€ се в≥рш, наладований енері≥Їю, под≥бною до елЇктричности.  оли т≥Їњ наладованости немаЇ, тод≥ в≥рш, хоч €к техн≥чно досконалий, з≥ вс≥ма римами й ал≥терац≥€ми, залишаЇтьс€ лише в≥ршемї. «ауваживши, що так ћаланюк сформулював Ђ≥стоту справжньоњ поез≥њї у своњй статт≥, опубл≥кован≥й у Ђ¬≥стникуї в 1936 роц≥ (кн. 7/8), ќлена “ел≥га дал≥ пише:
Ђќстанн€ зб≥рка ћаланюка Ђѕерстень ѕол≥кратаї зТ€вл€Їтьс€ найглибшим виразом власне такого в≥дчутт€ поез≥њ. …ого кождий в≥рш, кождий образ Ч ц≥лковито насичений т≥Їю енері≥Їю, €ка тремтить в досконало-р≥зьблен≥й форм≥. Ќ≥ одна з попередн≥х зб≥рок сього поета ≥, см≥ю твердити, що х≥ба н≥ одна з пореволюц≥йних наших зб≥рок по тому ≥ по сьому боц≥ «бруча, не була ще так €скраво тим, чим Ї Ђѕерстень ѕол≥кратаї ≥ чим властиво повинна бути поез≥€, без огл€ду на њњ тематику Ч поез≥Їю великих почувань.
≤ д≥йсно, за €ку тему не бравс€ б ћаланюк Ч в≥н н≥що нам не змальовуЇ спок≥йно, €к обсерватор, лише в усе вдихаЇ живу душу, змушуючи св≥й тв≥р тремт≥ти пристрастю, захопленн€м чи ненавистю ≥ гн≥вом. ƒл€ нього не ≥снуЇ краса у непорушному стан≥, у вигл€д≥ спл€чоњ корол≥вни. ѕ≥д дотиком його натхненн€ оживаЇ все: починаЇ двигот≥ти даль, Ђƒальн≥й гом≥н росте, мов гарматний заобр≥йний гурк≥тї, Ђ ров жене солодке злої ≥ власне з такоњ гар€чоњ, неспок≥йноњ крови викв≥тають п≥зн≥ше на

Ђ…ого жив≥й земл≥ Ч червон≥ макиї.

ƒал≥ ќлена “ел≥га робить докладний анал≥з ум≥щених у зб≥рц≥ поез≥й ≥ п≥дсумовуЇ:
Ђ¬ласне с€ виразна ≥ндив≥дуальн≥сть поета визначуЇ йому ц≥лком особливе ≥, безперечно, передове м≥сце в наш≥й поез≥њ. ћаланюк Ї поетом нац≥онал≥стичним. Ћише не в розум≥нн≥ тенденц≥йно-пол≥тичному, а в розум≥нн≥ протиставленн€ нац≥онал≥зму €к св≥тогл€ду, €к св≥тов≥дчуванн€, побудованого на критер≥€х сили ≥ безсмертности духа Ч матер≥€л≥змов≥.

—€ поез≥€ не маЇ н≥чого сп≥льного з бл€шаною бомбастикою, на €ку так охоче наш≥ критики прил≥плюють завжди етикетку нац≥онал≥зму...
Ѕо оск≥льки та Ђнац≥онал≥стичнаї поез≥€ здушуЇ все найб≥льш живе у металев≥й мертвот≥ тр≥скучих сл≥в, ост≥льки поез≥€ ћаланюка нав≥ть метал меча оживлюЇ молитвою ≥ силою духа злютовуЇ розум й серц€ безсмертних мертвих, що мають збудити мертвих живихї135.
Ќе виключено, що, пишучи ц≥ слова, ќлена “ел≥га прим≥р€ла њх ≥ на себе. Ѕо сама думала над своЇю м≥с≥Їю поетеси, нац≥онал≥стки, ж≥нки. як поЇднати ц≥ три ≥постас≥, щоб ≥ в житт≥ ≥ в поез≥њ залишитис€ в≥рною соб≥, своњм переконанн€м, щоб сказати те, що хот≥ла сказати, Ђбез металевих сл≥вї, але такими словами, €к≥ б запалили душу ≥ збудили розум?
”перше за€вила про свою громад€нську позиц≥ю, про своЇ розум≥нн€ рол≥ ж≥нки в боротьб≥ в≥ршем Ђћужчинамї. ¬важала його дл€ себе програмним, бо включила (Їдиний ≥з своњх твор≥в) у нею ж п≥дготовлену зб≥рку в≥рш≥в украњнських поет≥в ЂЅуде бур€!ї, €ка мала вийти в ѕраз≥ 1941 року ≥ повинна була спри€ти патр≥отичному вихованню136.
¬≥рш Ђћужчинамї побачив св≥т у четверт≥й книз≥ ЂЋ≥тературно-Ќаукового ¬≥стникаї за 1932 р≥к. ” ньому звучить передчутт€ бою, в €кий ж≥нки зберуть своњх чолов≥к≥в. ј €кою ж маЇ бути њхн€, ж≥нок, власна роль? Ќайвища м≥с≥€ ж≥нки Ч дарувати чолов≥кам свою н≥жн≥сть, в≥ру в њхню м≥ць ≥ цим п≥дтримувати бойовий дух. Ѕратис€ за спис Ч не ж≥ноча справа... јле, коли треба буде дл€ здобутт€ перемоги, ж≥нка стане пор€д ≥з чолов≥ком ≥ п≥де з ним до к≥нц€.

√ойдайте ж кличний дзв≥н!  реш≥ть вогонь ≥з кремн≥в!
ћи ж, рад≥стю житт€ вас напоњвши вщерть,
Ѕез металевих сл≥в ≥ без з≥тхань даремних
ѕо ваших же сл≥дах п≥демо хоч на смерть!

ѕроголошен≥ в цьому в≥рш≥ ≥дењ ќлена “ел≥га розвиватиме в багатьох своњх поетичних ≥ публ≥цистичних творах. Ћ≥рична героњн€ њњ Ђ¬еч≥рньоњ п≥сн≥ї готова перебрати у своњ долон≥, на своњ кол≥на вс≥ т€гар≥, €к≥ пригн≥чують душу коханого, своЇю н≥жн≥стю розтопити його тривоги ≥ цю ж н≥жн≥сть передати €к найм≥цн≥шу зброю дл€ майбутньоњ боротьби.

ј € поц≥лунком теплим,
ћТ€ким, €к дит€чий см≥х,
«гашу полумТ€не пекло
¬ очах ≥ думках твоњх.

“а завтра, коли простори
ѕрор≥же перша сурма Ч
¬ задимлений чорний морок
«беру € тебе сама.

Ќе в≥зьмеш плачу з собоюЧ
я плакать буду п≥зн≥ш.
“об≥ ж подарую зброю:
÷≥лунок гострий, €к н≥ж.

ўоб мав ти в зал≥зн≥м свист≥
ƒл€ крику ≥ дл€ мовчань Ч
”ста р≥шуч≥, €к вистр≥л,
“верд≥, €к лезо меча.

ѕрагнула до зТЇднанн€ Ђнайкращоњ ж≥ночости з найкращою мужн≥стюї ≥, коли це вдавалос€, рад≥ла. Ѕо вважала, що таке поЇднанн€ маЇ бути характерним дл€ украњнськоњ ж≥нки. ѕереймалас€ тим, що в украњнськ≥й л≥тератур≥ не створено ≥деального образу ж≥нки-украњнки. —воњ роздуми з цього приводу в гостр≥й полем≥чн≥й форм≥ виклала в реферат≥ Ђякими нас прагнете?ї, що був опубл≥кований у Ђ¬≥стникуї в 1935 роц≥ (кн. 10.Ч —. 735Ч745). ƒокор€ла украњнським письменникам, у тому числ≥ ™. ћаланюков≥ Ч Ђнайвизначн≥шому поетов≥ нашоњ добиї за те, що в л≥тератур≥ ж≥ноч≥ типи малюютьс€ двома кольорами: ж≥нка-рабин€ ≥ ж≥нка-вамп. ™ ще, правда, й трет≥й тип: р≥зка, енерг≥йна, позбавлена сантименту, Ђж≥нка-товаришї, але в н≥й Ђтак мало ж≥ночости, що Ч викликаючи пошану Ч н≥коли не викликаЇ любови й адорац≥њї137.
ѓњ хвилюЇ не т≥льки те, €к≥ образи украњнськоњ ж≥нки Ї в л≥тератур≥, а й €кою вона Ї в житт≥ ≥ €кою прагне бути. ¬она п≥дкреслюЇ, що в житт≥ все част≥ше ≥ част≥ше зустр≥чаютьс€ ж≥нки, €к≥ порвали з≥ старим шаблоном Ђж≥нки-рабин≥ї ≥ нов≥тн≥м Ђвампомї, вони в≥ддають ус≥ своњ думки, усю свою працю ≥ хот≥ли б в≥ддати своЇ житт€ р≥дному краю. јле багато з них, на думку ќлени “ел≥ги, стали Ђтепер суворими амазонками, мужчинами в сп≥дниц€х, позбавленими вс€коњ ж≥ночости. Ѕезперечно, вони можуть багато зробити дл€ сусп≥льности, але той викривлений, хоч часом ≥ корисний, тип ж≥нки н≥коли не стане джерелом натхненн€ мужчини, €кий потребуЇ поважности в чин≥ й при прац≥, але н≥жности й гумору Ч в перерв≥ї138.
ƒл€ ќлени “ел≥ги ≥деалом украњнськоњ ж≥нки, €кий найб≥льше в≥дпов≥даЇ доб≥ ≥ до €кого вона сама намагалас€ наблизитис€, була ж≥нка, €ка Ђвже не хоче бути н≥ рабинею, н≥ Ђвампомї, н≥ амазонкою.
¬она хоче бути ∆≥нкою. Ћише такою ж≥нкою, що Ї в≥дм≥нним, але р≥вноварт≥сним ≥ в≥рним союзником мужчини в боротьб≥ за житт€, а головне Ч за нац≥юї139.
—аме в сп≥впрац≥ з чолов≥ками повинн≥ шукати ж≥нки своЇ м≥сце в громадському житт≥, вважала ќлена “ел≥га, ≥ дуже скептично ставилас€ до тих ж≥ночих орган≥зац≥й, €к≥ ≥золюютьс€, Ђтвор€ть св≥й власний ЂбабТ€чийї св≥т з нањвними журналами, з≥бранн€ми, п≥дкреслюючи на кожному кроц≥ ≥ на кожному слов≥ свою р≥вн≥сть з чолов≥ками ≥ в той же час вкладаючи в свою справу чисто бабську нањвн≥сть ≥ др≥бн≥чков≥сть. ∆≥нки н≥коли сам≥, Ч вважала вона,Ч не зможуть створити ц≥кавоњ іазети, журналу, клюбу. « цим треба погодитис€. Ћише в сп≥впрац≥ з чолов≥ками, а не замикаючис€ в т≥сн≥ фем≥нистичн≥ оріан≥зац≥њ, ж≥нка може розвинутис€ ц≥лковитої140.
÷≥ думки вона п≥зн≥ше розвинула й обірунтувала в статт≥ Ђ—л≥па вулиц€ (ќгл€д ж≥ночоњ преси)ї, €ка була опубл≥кована 1938 року в Ђ¬≥стникуї (кн. 4.Ч —. 290Ч297).
–азом з тим вона часто наголошувала, що мало ≥снуЇ ж≥нок, в €ких би гармон≥йно поЇднувалис€ розум ≥ ж≥ночн≥сть. ™ розумн≥ ж≥нки, писала вона Ќатал≥ Ћ≥вицьк≥й-’олодн≥й, Ђале вже тод≥ вони ц≥лковито позбавлен≥ естетики, поез≥њ ≥ взагал≥ всього ж≥ночого. ƒумаю, що € тому тебе так полюбила (не Ђвозгордис€ї), що ти ≥ розумна, ≥ ж≥ноча, н≥жнаї141.

1932 р≥к можна вважати руб≥жним у творч≥й б≥ограф≥њ ќлени “ел≥ги, бо саме цього року побачили св≥т поез≥њ, в €ких прозвучав њњ неповторний голос, про€вилас€ притаманна њњ творчост≥ особлив≥сть, €ку л≥тературознавц≥ визначать €к Ђпас≥онарн≥сть любовноњ л≥рикиї142.
—л≥дом за в≥ршем Ђћужчинамї у шост≥й книз≥ ЋЌ¬ за той р≥к було опубл≥ковано прекрасний триптих: Ђ„ужа веснаї, Ђ—онний деньї, Ђѕлом≥нний деньї. Ќа жаль, до зб≥рника Ђѕрапори духаї в≥н не був включений, а в зб≥рнику Ђќлена “ел≥гаї Ч розбитий на окрем≥ в≥рш≥, €к≥ подан≥ були в дов≥льному пор€дку, через що ц≥л≥сн≥сть сприйманн€ цього твору була порушена. ј його треба читати саме €к триптих, де з частини в частину наростаЇ напруга почутт≥в. —початку Ч в≥дчутт€ чужоњ весни ≥ чужих людей (Ђ“и дл€ мене чужий, не з Їдиного краю, ј тому не затерти поплутан≥ меж≥...ї). ” другу частину, що починаЇтьс€ майстерно в≥дтвореною картиною сонного сон€чного дн€, €кий Ђвс≥ думки придушивї, де, здаЇтьс€, Ђћр≥њ, спогади Ч все згор≥ло...ї ≥ зТ€вл€Їтьс€ ≥люз≥€: ЂЋегко жить без великих хот≥нь!ї, раптом вриваЇтьс€ бур€ емоц≥й, викликаних згадкою про р≥дний край, його славне минуле:

√олос тв≥й затремт≥в, мов птиц€,
ѕ≥д потоком палаючих сл≥в
ѕро козацьк≥ степи й станиц≥
≤ про все, що лише приснитьс€
Ќе на р≥дн≥й земл≥.

 ожне з тих Ђпалаючих сл≥вї западаЇ в душу, збуджуЇ думку, породжуЇ бажанн€ чину, боротьби, готовност≥ до самопожертви, ≥ апогей цих почутт≥в виливаЇтьс€ в Ђѕлом≥нний деньї:

ƒень прозорий мерехтить, мов плом≥нь,
≤ душа мо€ горить сьогодн≥.
’очу жити, аж житт€ не зломить,
–ватись вгору чи лет≥ть в безодню.

’оч людей довкола так багато,
“а н≥хто з них кроку не зупинить,
якщо кинути в рухливий натовп
Ќайгостр≥ше слово Ч ”крањна.

ѓњ душа рветьс€ до боротьби, Ђт≥каЇ на шл€хи велик≥ї, вона хоче своњм полумТ€ним словом запалити, повести за собою ≥нших:

’ай м≥й клич з≥рветьс€ у висок≥сть
≤, мов прапор в сонц≥, затр≥поче,
’ай кружл€Ї, мов невтомний сок≥л,
≤ зриваЇ р≥дних ≥ охочих!

¬она передчуваЇ наближенн€ того часу, коли доведетьс€ вступити в жорстоку боротьбу за свою незалежну державу Ч ”крањну, коли слова, почутт€, пориви треба буде п≥дтвердити справами, ≥ вона до цього готова:

≤ коли закрутить непогода
≤ мене п≥дхопить, мов п≥щину,
’ай несуть мене бурхлив≥ води
¬≥д пориву до самого чину!

÷ього ж 1932 року був написаний ≥ знаменитий своњм передбаченн€м Ђѕоворотї. ” л≥тератур≥ про ќлену “ел≥гу цей в≥рш датуЇтьс€ р≥зними роками. ќ. ∆данович, а за ним ™. ќнацький та де€к≥ ≥нш≥ автори називають 1934 р≥к143. ÷ей же р≥к з посиланн€м на Ђ¬≥стникї, але без зазначенн€ числа ≥ стор≥нки, вказаний у публ≥кац≥њ Ђѕоворотуї в газет≥ Ђ¬олиньї 21 вересн€ 1941 року. ”лас —амчук, вз€вши еп≥графом до своњх спомин≥в р€док: Ђѕерейдемо убр≥д бурхлив≥ водиї, зазначив: Ђќлена “ел≥га. Ђѕоворотї. 1936ї144.
ќбидв≥ дати, €к зТ€сувалос€, помилков≥.

ѕро обставини написанн€ ≥ публ≥кац≥њ ц≥Їњ поез≥њ, €к ≥ про творчу лаборатор≥ю ќлени “ел≥ги, д≥знаЇмос€ з тих же њњ лист≥в до Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ. ”перше згадка про Ђѕоворотї зустр≥чаЇтьс€ в лист≥ в≥д 4 червн€ 1932 року: Ђя маю ще один в≥рш Ч поворот на ”крањну. Ќазагал, досить вдалий, але наголоси д≥Їсл≥в мене гризуть. Ќапиши, Ќатус€, €к ти кажеш: перейдемШo, перШeйдемо чи перейдШeмо? ≤ € ≥ чолов≥к кажемо перейдемШо, але € не в≥д≥шлю цього в≥рша без твоЇњ в≥дпов≥д≥. «наю, що кажуть так ≥ так, але €к Ї д≥йсно добре?ї145
ќлена дуже ц≥нувала Ќаталю за њњ добре знанн€ мови, не вивчене, а природне, €к п≥дкреслювала вона, ≥ завжди зверталас€ до нењ за порадою, особливо стосовно так званих сп≥рних наголос≥в146.
26 червн€ 1932 року вона писала, що в≥д≥слала недавно ƒонцову св≥й в≥рш Ђѕоворотї, не згадуючи при цьому, чи одержала в≥дпов≥дь Ќатал≥ стосовно наголос≥в ≥ чи врахувала њњ поради147.
—аме в цей час ЂЋ≥тературно-Ќауковий ¬≥стникї перестав виходити, ≥ в≥рш не встиг побачити св≥т на його стор≥нках. 19 вересн€ ќлена “ел≥га послала текст поез≥њ Ќатал≥ Ћ≥вицьк≥й-’олодн≥й, проставивши наголоси, в €ких сумн≥валас€148.  оли ƒ. ƒонцов у 1933 роц≥ в≥дновив виданн€ журналу п≥д назвою Ђ¬≥стникї, то вже в першому том≥ за цей р≥к (кн. 3. Ч —. 163) опубл≥кував Ђѕоворотї ќлени “ел≥ги.
ўо ж стало приводом до написанн€ ц≥Їњ поез≥њ? ќлена п≥дкреслювала не раз, що н≥коли не писала в≥рш≥в на замовленн€, що њй потр≥бний особливий настр≥й, натхненн€: Ђ...не можу писати без цього Ђстаромодногої Ќатхненн€ї149. Ќастр≥й, що надихнув њњ на створенн€ Ђѕоворотуї, зТ€вивс€ в≥д загостреного в≥дчутт€ бездомност≥ ≥ бажанн€ повернутис€ на р≥дну землю, €ке завжди жило в душах ем≥грант≥в. ÷≥каво, що назву Ђѕоворотї використали дл€ своњх в≥рш≥в не лише ќлена “ел≥га, а й Ћ. ћосендз, в≥рш €кого п≥д заголовком Ђѕовор≥тї був опубл≥кований у ЂЋ≥тературно-Ќауковому ¬≥стникуї (1929. Ч  н. 6. Ч —. 563), та ќ. ќльжич, €кий св≥й Ђѕоворотї опубл≥кував у ЋЌ¬ в 1932 роц≥ (кн. 3.Ч —. 198):

ƒень ос≥нн≥й Ч наче грецька паволока.
–усь мо€! «олототкана –усь!
¬иб≥гайте, припад≥ть до стремени:
ѕовернувс€ кн€зь ваш, повернувсь!

«а€чать ворота, наче лебед≥,
¬≥дкладутьс€ шоломи €сн≥.
ƒень ≥ н≥ч замр≥€ним метеликом
я чекатиму тр≥вожноњ весни.

Ѕездомн≥сть ≥ тугу за ”крањною переживала й Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна, д≥лилас€ своњми почутт€ми з подругою. ¬ ќлени суголосн≥ настроњ особливо загострилис€ в глухому польському сел≥. ¬≥дсилаючи Ќатал≥ Ђѕоворотї, вона писала, що в≥н мав бути надрукований у тому номер≥ ЋЌ¬, €кий уже не вийшов у св≥т: Ђ...посилаю його тоб≥, бо в ньому той настр≥й, €кий ти тепер в≥дчуваЇш, Ч Ђбездомн≥стьї150. ≤ €к же зрад≥ла, що в≥рш знайшов в≥дгук у серц≥ подруги. 8 жовтн€ 1932 року писала њй: Ђя така щаслива, що м≥й Ђѕоворотї д≥йшов до твого серц€. ÷ей в≥рш €, д≥йсно, писала Ђнервамиї, ≥ мен≥ бол€че було б, €кби цей м≥й настр≥й ти не зрозум≥ла. “ому € аж ахнула, коли ти в одному ≥з своњх лист≥в под≥лилас€ з≥ мною своњм бездомним настроЇм, таким под≥бним на той, про €кий € пишуї151.
«гадка про ”крањну, про роки юност≥ кра€ла болем њхн≥ серц€, а мр≥њ про поверненн€ були такими солодкими ≥ разом з тим л€кали: що њх там чекаЇ? ” лист≥ в≥д 12 жовтн€ 1932 року ќлена “ел≥га писала: Ђ«араз хочу тоб≥ написати про те, €к глибоко в≥дбилис€ в моњй душ≥ т≥ слова, €к≥ ти написала в останньому лист≥ про велику могилу, де похован≥ твоњх 15 л≥т Ч в «олотоношському ≥ ѕере€славському пов≥т≥. “и знаЇш, € дуже люблю житт€ ≥ дивлюсь на нього досить оптим≥стично, але, хоч поворот на ”крањну Ї дл€ мене найб≥льшою мр≥Їю, майже метою житт€, але, так €к ≥ тоб≥, мен≥ здаЇтьс€, що ≥ моЇ серце роз≥рвалось би, коли б € побачила могилу своњх 15 рок≥в. я над цим багато думала. “≥льки у мене ц€ могила не Ї такою великою, €к у тебе. Ђ ињв. ѕол≥техн≥каї. ÷е дл€ мене сам≥ незабутн≥ слова. ÷≥каво, що €, хоч ≥ трохи п≥зн≥ше, але, €к ≥ ти, вињхала з ”крањни на 16-ому роц≥ свого житт€ї.
¬она пригадала проведену в  иЇв≥ юн≥сть, своЇ перше захопленн€, ще раз подумки у€вила поверненн€ до улюбленого, р≥дного м≥ста ≥ повторила свою думку майже тими самими словами, €к≥ заримувала в Ђѕоворот≥ї:
ЂЅоже м≥й! ѕрињхати до ѕол≥техн≥ки! ”се нове... ≥нш≥ обличч€, а т≥ стар≥ так≥ зм≥нен≥, а може, й неприв≥тн≥.
Ѕагато дорогих вмерло, решта Ч зм≥нилас€.
ќ, Ќатусь, д≥йсно, серце могло б роз≥рватись.
“и знаЇш, це велике щаст€, ≥ велике нещаст€, так гостро все в≥дчувати, €к в≥дчуваЇмо ми з тобоюї152.

ћабуть, оц€ здатн≥сть ќлени “ел≥ги гостро все в≥дчувати ≥ передчувати ≥ породила в≥рш-пророцтво Ђѕоворотї.
…мов≥рно, що в к≥нц≥ 1932-го або на початку 1933-го року п≥д безпосередн≥м впливом страти 23 грудн€ 1932 року бойовик≥в ”¬ќ та ќ”Ќ ¬асил€ Ѕ≥ласа ≥ ƒмитра ƒанилишина був написаний присв€чений њм в≥рш Ђ«асудженимї, сповнений високим почутт€м патр≥отизму. ÷€ смерть змусила ќлену “ел≥гу серйозно задуматис€ над власною життЇвою позиц≥Їю, прим≥р€ти долю героњв до своЇњ.

Ќад могилою вашою тиша ≥ спок≥й,
“а по р≥дному краю Ч злов≥щ≥ вогн≥.
≤ п≥ти по сл≥дах ваших скошених крок≥в
–вучко т€гнутьс€ сотн≥ окрилених н≥г.

1933 р≥к у житт≥ ќлени “ел≥ги був позначений под≥€ми, €к≥ надихнули њњ на прекрасн≥ поез≥њ ≥ разом з тим наклали в≥дбиток не лише на стосунки з де€кими друз€ми, в тому числ≥ й Ќаталею Ћ≥вицькою-’олодною, а й на подальшу л≥н≥ю њњ повед≥нки.
” лютому цього року вона на одному диханн≥, п≥д враженн€м под≥њ в особистому житт≥, написала прекрасний в≥рш Ђѕодорожн≥йї153 ≥ пооб≥ц€ла його подати до першого числа новостворюваного альманаху Ђћиї, €кий готувала група митц≥в, що обТЇдналас€ п≥д такою ж назвою. ƒо ц≥Їњ групи, €дром €коњ були ™. ћаланюк ≥ ј.  рижан≥вський, ув≥йшли Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна, њњ чолов≥к ѕетро ’олодний та ≥нш≥. «а словами Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ, до них приЇдналас€ й ќлена “ел≥га, хоч сама ќлена з самого початку не вважала себе сп≥вроб≥тницею журналу Ђћиї, п≥дтвердженн€м чого Ї њњ запитанн€ в лист≥ до Ќ. Ћ≥вицькоњ-’олодноњ в≥д 17 серпн€ 1933 року: Ђ оли маЇ вийти ваш альманах?ї154. ќтже, про новостворюваний альманах запитувала €к про Ђвашї, а не про Ђнашї, хоч, перебуваючи в цей час у дружн≥х стосунках з людьми, €к≥ гуртувалис€ навколо Ђћиї, була, мабуть, не проти того, щоб друкувати в ньому своњ в≥рш≥.
Ќавесн≥ того самого року в≥дбулас€ њњ зустр≥ч ≥з ƒмитром ƒонцовим, €ка багато що зм≥нила. –ан≥ше вони лише листувалис€, вона перебувала п≥д великим впливом його твор≥в, а в с≥чн≥ 1933 року вони зустр≥лис€ вперше, на початку травн€ Ч вдруге, п≥сл€ чого у них склалис€ особлив≥ стосунки155. ќлена захопилас€ неординарною особист≥стю, в нењ виникло почутт€, €ке важко було визначити звичними пон€тт€ми (Ђўе не всьому зватис€ даної), бо ЂЌе любов, не н≥жн≥сть ≥ не пристрасть... јле серце Ч збуджений орел!ї ≤ зрозум≥ло, що це ж його Ђнатхненн≥ весла “емний берег вм≥ли в≥дштовхнутьї, ≥ душа воскресла знову мчалась Ђу ос€йну путьї. ”с≥ ц≥ р€дкиЧз в≥рша ќлени “ел≥ги, €кий у посмертних виданн€х друкувавс€ з присв€тою Ђƒ. ƒ.ї (ƒмитру ƒонцову), а у Ђ¬≥стникуї 1933 року (кн. 12.Ч —. 866) був опубл≥кований без присв€ти ≥ без назви. ƒонцову ж вона присв€тила п≥зн≥ше в≥рш Ђ1933Ч1939ї.
ј п≥д час зустр≥ч≥ з ƒ. ƒонцовим у травн≥ 1933 року ќлена “ел≥га показала йому Ђѕодорожньогої156. ¬≥рш ƒ. ƒонцову дуже сподобавс€, в≥н запропонував опубл≥кувати його у Ђ¬≥стникуї, ≥ ќлена, очевидно, не без вагань, погодилась. ÷им вона викликала велике невдоволенн€ групи Ђћиї, в тому числ≥ й Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ. јле њхн≥ дружн≥ стосунки ще продовжувались до того часу, поки не розгор≥лас€ гостра полем≥ка м≥ж Ђ¬≥стникомї ≥ Ђћиї, а персонально м≥ж ƒмитром ƒонцовим ≥ јндр≥Їм  рижан≥вським. ќбидва не вибирали засоб≥в у боротьб≥, €к зауважувала Ќатал€ Ћ≥вицька-’олодна,  рижан≥вський ви€вивс€ г≥дним учнем ƒонцова. ѕолем≥ка була надзвичайно брутальна ≥ неетична.
ƒо виходу квартальника Ђћиї ƒ. ƒонцов ставивс€ дуже ревниво, бо€вс€, мабуть, що нове виданн€ в≥дт€гне в≥д Ђ¬≥стникаї молодих талановитих автор≥в, а частина цих автор≥в не хот≥ла миритис€ з авторитаризмом ƒонцова ≥ прагнула до незалежност≥ у висловленн≥ своЇњ позиц≥њ. Ќам≥чалис€ й де€к≥ ≥деолог≥чн≥ розходженн€. “а все б н≥чого, €кби дискус≥њ велис€ цив≥л≥зовано, а вони набирали все гостр≥шого характеру ≥ переросли в р≥зк≥ нападки ј.  рижан≥вського на ƒ. ƒонцова та в тенденц≥йну критику ним тих автор≥в Ђ¬≥стникаї, €к≥ в≥дмовилис€ друкуватис€ в Ђћиї, в тому числ≥ й ќлени “ел≥ги.

”се це про€вилос€ у п≥дготовленому ј.  рижан≥вським огл€д≥ Ђ¬≥стникаї першого року виданн€. «а словами Ќатал≥ Ћ≥вицькоњ-’олодноњ, коли ј.  рижан≥вський читав свою реценз≥ю на зустр≥ч≥ сп≥вроб≥тник≥в Ђћиї, то вона ≥ ™. ћаланюк протестували проти такого тону критики, ≥ в≥н об≥ц€в його помТ€кшити. јле коли взимку 1934 року вийшла друга книга Ђћиї, то на њњ стор≥нках побачила св≥т та сама р≥зка верс≥€ статт≥  рижан≥вського, де, зокрема, й поез≥ю ќлени “ел≥ги в≥н критикував за Ђрозборсан≥сть ≥ недисципл≥нован≥сть настроњвї, вимушен≥сть образ≥в, м≥н≥мальн≥сть засоб≥в вислову тощо. √овор€чи про три њњ в≥рш≥ €к про один, критик зробив висновок: Ђ¬≥рш належало би зарахувати до категор≥њ альбомних, розрахованих на мельодраматичний, припадковий ефектї157.
«розум≥ло, що такоњ критики на свою адресу, а особливо нападок на ƒ. ƒонцова ќлена “ел≥га не могла пробачити ј.  рижан≥вському. “им б≥льше, що, €к видно з листуванн€ њњ з Ќ. Ћ≥вицькою-’олодною, ран≥ше в них були досить при€зн≥ стосунки, та й у ƒонцова, €к пише Ќ. Ћ≥вицька-’олодна,  рижан≥вський був Ђколишн≥й протежеї158. ќтже, таку його р≥зку зм≥ну позиц≥њ ќлена сприйн€ла €к людську непор€дн≥сть. ¬она р≥шуче стала на б≥к ƒ. ƒонцова ≥ Ђ¬≥стникаї, порвала товариськ≥ стосунки з варшавською групою л≥тератор≥в, €ка обТЇдналас€ навколо Ђћиї. “ак само, до реч≥, вчинив ≥ ™. ћаланюк.
Ќа цьому зак≥нчилас€ й дружба ќлени “ел≥ги з Ќаталею Ћ≥вицькою-’олодною. ѓхн≥ стосунки наст≥льки загострилис€, що, €к писала останн€, Ђ“ел≥ги перестали з нами в≥татис€ї159. ≤ хоч п≥зн≥ше вони на люд€х в≥талис€, колишн€ дружба вже не в≥дновилась. ќлена перестала бувати в тих м≥сц€х, де бувала Ќатал€ з друз€ми. ƒедал≥ б≥льше розходились ≥ њхн≥ пол≥тичн≥ позиц≥њ. Ќ. Ћ≥вицька-’олодна належала до тих, хто п≥дтримував ур€д ”Ќ– в екзил≥, ќлена “ел≥га схил€лас€ до ќрган≥зац≥њ ”крањнських Ќац≥онал≥ст≥в (ќ”Ќ), €ка була в опозиц≥њ до нього.
ќлена “ел≥га вела активну роботу в ”крањнськ≥й студентськ≥й громад≥, €ка в той час бойкотувала ур€д ”Ќ– в екзил≥ ≥ вс≥ звТ€зан≥ з ним установи та орган≥зац≥њ Ч —оюз украњнок-ем≥гранток, корпорац≥ю Ђ«апорожж€ї тощо. —тосунки м≥ж таборами загострювалис€, полем≥ка на р≥зних р≥вн€х тривала160.
” цю полем≥ку вт€гувалас€ й ќлена “ел≥га, але вона н≥коли не опускалас€ до особистих випад≥в на адресу колишньоњ подруги, а €кщо њњ ≥мТ€ у протисто€нн≥ табор≥в використовували ≥нш≥, протестувала. ѕро це св≥дчить њњ лист до редакц≥њ Ђ¬≥стникаї в≥д 12 грудн€ 1935 р. з приводу статт≥ Ђ√енерал≥сс≥мус духаї в журнал≥ прихильник≥в гетьманського руху Ђ”крањнський ветеранї, в €к≥й у нечемних тонах було зачеплено г≥дн≥сть Ќ. Ћ≥вицькоњ-’олодноњ. ќ. ∆данович був присутн≥й при розмов≥ ќлени “ел≥ги з редактором того журналу ¬арфолом≥Їм ™втимовичем, €кого вона попереджала про те, що збираЇтьс€ опубл≥кувати лист у Ђ¬≥стникуї, ≥ по€снювала, що роз≥йшлас€ з табором ”Ќ– з ≥деолог≥чних та пол≥тичних причин, њй прикро, що люди того табору ви€вили вороже ставленн€ до нењ, але вона не може чинити, €к вони, не може лишити враженн€, що мала €кесь в≥дношенн€ до атаки Ђ”крањнського ветеранаї на колишню при€тельку. “ому написала листа ≥ вм≥щуЇ його в журнал≥, в €кому сп≥впрацюЇ систематично й у €кому сп≥впрацювала Ќ. Ћ≥вицька-’олодна. ¬она п≥дкреслювала в цьому лист≥: Ђќсобливо прикро дл€ мене, що в статт≥, присв€чен≥й мен≥, поруч з гарними висловами про велик≥ ≥деали, знайшлис€ слова образи дл€ иншоњ ж≥нки ≥ поеткиї161.
ќлена “ел≥га дуже гостро переживала ≥ розрив з колишн≥ми друз€ми, ≥ нецив≥л≥зован≥ методи полем≥ки, що видно з позначеноњ глибоким драматизмом њњ поез≥њ Ђ„орна площаї:

—≥рий натовп, похмурий натовп,
≤ не оч≥, а темна муть!
’тось з≥гнувс€ Ч кам≥нь п≥дн€ти,
’тось з≥рвавс€ Ч мене штовхнуть.
ј один сковзнув по асфальт≥
≤ в лице мен≥ засвистав;
¬чора в≥н ц≥лував моњ пальц≥,
ј хот≥в ц≥лувать Ч уста.
—м≥х ж≥ночий злорадно тр≥снув
≤ у горл≥ здушив м≥й клич...
як же ж душно ≥ €к же ж т≥сно
¬ оливТ€них кл≥щах облич!

”€вити обстановку, в €к≥й опинилас€ в цей час ќлена “ел≥га, допомагаЇ њњ лист до Ѕогдана-≤гор€ јнтонича, €кий опубл≥кував у льв≥вському журнал≥ Ђƒажбогї фейлетон, де назвав ќлену “ел≥гу Ђприч≥пкоюї Ќ. Ћ≥вицькоњ-’олодноњ. Ќа цю публ≥кац≥ю Ђ¬≥стникї в≥дгукнувс€ репл≥кою, правда, без згадки ≥мен д≥йових ос≥б: Ђƒажбогї у кваз≥весел≥м фейлетон≥ Ђрозписавс€ про Ђпричепї в поез≥њ, з €ких н≥бито одну знайшов ≥ в Ђ¬≥стникуї. ћожемо запевнити дотепного автора, що правдив≥ причепи Ч €к≥ ч≥пл€лис€ нашого журналу, з сноб≥зму, давно в≥д нього в≥дчепилис€ (або њх в≥дчеплено). јвтори ж з Ђ¬≥стникаї своњх взор≥в шукають в самих соб≥ та ще в сп≥льн≥й ≥дењ, що ЇднаЇ њх з нашим м≥с€чникомї162.
ќлена ж на той час не була знайома з автором фейлетону особисто ≥ висловила своЇ обуренн€ редактору журналу ™.-ё. ѕеленському. “ой передав це Ѕ.-≤. јнтоничу, ≥ в≥н перед ќленою вибачивс€. ¬она написала у в≥дпов≥дь листа, в €кому вибачила йому Ђобмахї стосовно себе ≥ так охарактеризувала стосунки, €к≥ склалис€ в нењ з групою Ђћиї ≥ колишн≥ми при€тел€ми:
Ђѕодумайте т≥льки: м≥сцевий л≥тературний св≥тик, Ч себто сп≥вроб≥тники Ђћиї Ч ледве на голову не стають, аби помститис€ на мен≥ за мою ц≥лковиту в≥дмежован≥сть в≥д них. –еценз≥€ в Ђћиї Ї лише слабою, н≥жною луною тоњ ненависти, €кою обдаровують мене тут вс≥ з Ћ≥вицькою ≥  рижан≥вським на чол≥. ѕричиною ж тоњ ненависти Ї €краз мо€ ц≥лковита незалежн≥сть в≥д них ≥ в≥д њхн≥х вплив≥в.
ћоЇ Ђћиї Ч це Ї вс≥ т≥, що ірупуютьс€ б≥л€ Ђ¬≥стникаї ≥ Ђƒажбогаї, ≥ цього мен≥ не можуть вибачити. —воњ симпат≥њ ≥ антипат≥њ завжди довожу д≥лом: не беручи прикладу з наших крицевих поет≥в, з самого початку в≥дмовилас€ сп≥вроб≥тничати в журнал≥  [рижан≥всь]кого. ѕ≥д обурене сичанн€ того ж Ђћиї переповнювала чару њх терпеливости тим, що влаштовувала тут, у ¬аршав≥, в≥дчит зненавидженого ними ред[актора] Ђ¬≥стникаї ≥ т. п. ќтже, реценз≥€ в Ђћиї не здивувала мене зовс≥м, мимо того, що цей же самий ј[ндр≥й]  [рижан≥вський] так палко запрошував мене у сп≥вроб≥тники ≥ так захоплювавс€ моњми тепер Ђальбомнимиї, а ран≥ше Ђнадзвичайнимиї в≥ршами. Ќа зм≥ну його погл€ду зложилис€: стал≥сть моњх погл€д≥в + особист≥ порахунки  [рижан≥всь]кого з≥ мною.
≤ ось, в той час коли мен≥ тут дихати не дають за мою Ђнепричепн≥стьї, ¬и, м≥й товариш по Ђ¬≥стникуї, ухнули цей фейлЇтон, де робите мене Ђприч≥пкоюї Ћ≥вицькоњ, що Ї милою неспод≥ванкою дл€ вс≥х них, але великою прикр≥стю дл€ мене. ќце зветьс€ Ч п≥дтримали! ÷ього вже мен≥ було забагато, а головне Ч незрозум≥лої.
“ут же ќлена “ел≥га характеризуЇ св≥й поетичний стиль, п≥дкреслюючи його ц≥лковиту незалежн≥сть в≥д вплив≥в Ќ. Ћ≥вицькоњ-’олодноњ:
Ђ« Ћ≥вицькою ми, д≥йсно, товаришували, доки ≥ вона належала до Ђ¬≥стникаї. “а це н≥чого не значить. ѕро €кесь њњ т€гненн€ мене Ч не може бути й мови! <...>
” Ћ≥вицькоњ не позичала н≥коли н≥ њњ стилю, н≥ њњ погл€д≥в. “ематика? ѕод≥бна Ї лише ост≥льки, оск≥льки ми обидв≥ Ї ж≥нками. ѕоза тим њњ еротика Ї мен≥ так само чужа, €к њй мо€. ќ, chevalier јнтонич! „и ¬и бачили в моњх в≥ршах такий червоний шал ≥ таку шкарлатну пристрасть ?! „и ж у мене попел≥Ї хтось Ђв гр≥ любовн≥йї ?
÷≥ню талант Ћ≥вицькоњ. јле сама € пишу лише про своЇ чутт€, н≥коли не накидаючи н≥чого Ђйомуї. „и Ђв≥нї мр≥Ї Ђпро моњ солодк≥ устаї, чи н≥ Ч це вже його справа. …ому л≥пше знати. ’ай сам про це пише. я ж буду ≥ надал≥ старатис€, щоб в моњй ж≥ноч≥й поез≥њ не було ж≥ночоњ самозакоханости.
¬загал≥ ми з Ћ≥вицькою маЇмо так в≥дм≥нний стиль, що ¬и Ї першою людиною, що обТЇднуЇ насї163.
ќлена “ел≥га стаЇ складовою Ђв≥стник≥вськоњ квадригиї (™. ћаланюк, ќ. ќльжич, Ћ. ћосендз, ќ. “ел≥га), четв≥рки, €ка, на переконанн€ редактора ≥ читач≥в журналу, спроможна була вит€гнути з болота нац≥ональний украњнський дух. ¬она час в≥д часу нањжджаЇ до Ћьвова, зустр≥чаЇтьс€ з ≥ншими Ђв≥стник≥вц€миї, разом з ними виступаЇ перед публ≥кою, ≥ т≥ виступи незм≥нно мають усп≥х. ћар≥€ Ѕачинська-ƒонцова пригадувала: Ђѕан≥ ќлена приваблювала вс≥х своЇю особист≥стю. ј коли на вечор≥ Ђ¬≥стникаї львовТ€ни мали нагоду, опр≥ч в≥домого поета Ѕогдана  равцева, п≥знати ще поет≥в ќлену “ел≥гу ≥ ™вгена ћаланюка в≥ч-на-в≥ч, тр€слас€ велика зал€ Ќароднього ƒому в≥д оплеск≥в захоплених слухач≥в...ї164
∆урнал Ђќбр≥њї пов≥домл€в про л≥тературний веч≥р Ђ¬≥стникаї, €кий в≥дбувс€ 26 кв≥тн€ 1936 року ≥ Ђне мав соб≥ под≥бного на л≥тературному ірунт≥ї. ƒопов≥дав ƒ. ƒонцов, ™. ћаланюк читав своњ та ќльжича поез≥њ, а ќлена “ел≥га читала з ж≥ночою безпосередн≥стю своњ ≥ ћосендза165.
ќлена “ел≥га регул€рно друкуЇ у Ђ¬≥стникуї не лише поез≥њ, а й прозу та публ≥цистику. ѕравда, з прозових твор≥в оприлюднила лише фрагмент опов≥данн€ Ђјбо-абої, в основ≥ €кого були њњ власн≥ враженн€ в≥д пережитого в  иЇв≥ за рад€нськоњ влади. ƒ. ƒонцов побачив у ньому перспективи розширенн€ творчого д≥апазону ќлени “ел≥ги, п≥дкресливши, що там брин€ть Ђд≥йсно сильн≥ ноти (не надумано = сильн≥)ї166. ” публ≥цистичних творах вона виступаЇ €к посл≥довний прихильник нац≥онал≥стичноњ ≥деолог≥њ ƒ. ƒонцова, разом з тим вони св≥дчать про певну еволюц≥ю њњ св≥тогл€ду од в≥двертоњ апологетики його погл€д≥в (Ђ—ила через рад≥стьї) до виробленн€ власноњ позиц≥њ, хоч ≥ п≥д його впливом (Ђѕартач≥ житт€ї).
ќлена “ел≥га готувала до виданн€ зб≥рку своњх в≥рш≥в. ” лист≥ до Ѕ.-≤. јнтонича 4 лютого 1935 року, д€куючи йому за Ђмилий подарунокї Ч зб≥рку в≥рш≥в Ђ“ри перстен≥ї, висловлювала над≥ю Ђв недалекому майбутньому зреваншуватис€ тим самимї167. ј в лист≥ до ™.-ё. ѕеленського в≥д 29 липн€ 1936 року писала: Ђћаю над≥ю восени видати, нарешт≥, свою зб≥рку, але це ще не напевної168.
ќлена “ел≥га разом з в≥домою артисткою Ќ≥ною ƒенисенко та њњ чолов≥ком ƒмитром ƒенисенком-«убченком заснували у ¬аршав≥ ”крањнський театр та ”крањнську школу, а при н≥й в≥дд≥л нелегального украњнського ѕласту. ќлена “ел≥га працювала в т≥й школ≥ вчителькою169. ћихайло “ел≥га знайшов роботу на польськ≥й зал≥зниц≥ €к спец≥ал≥ст з оц≥нки дерева дл€ шпал. ѕодружж€ “ел≥г почало жити б≥льш ос≥длим ≥ стаб≥льним житт€м.
“а не було стаб≥льност≥ у св≥т≥. « ”крањни надходили все жахлив≥ш≥ в≥ст≥. Ѕ≥льшовицький режим нищив сел€нство: насильницьки, брутально заган€ли вс≥х до колгосп≥в, розкуркулювали, висилали до —иб≥ру н≥ в чому не винних людей т≥льки за те, що т≥ хот≥ли жити ≥ працювати на власн≥й земл≥, голодомор косив м≥льйони людей.
Ќищилась украњнська культура, мова, розв≥ювалис€ будь-€к≥ ≥люз≥њ стосовно проголошеноњ б≥льшовиками Ђукрањн≥зац≥њї, заарештовувались ≥ щезали безсл≥дно найталановит≥ш≥ письменники, митц≥. ѕ≥шов ≥з житт€, сам укоротивши соб≥ в≥ку, ћикола ’вильовий, €кого ќлена “ел≥га ц≥нувала дуже високо ≥ за те, що Їдиний в украњнськ≥й л≥тератур≥ в роман≥ Ђ¬альдшнепиї створив образ украњнськоњ ж≥нки јглањ, €кий наближавс€ до њњ ≥деалу, ≥ за те, що п≥сл€ своњх захоплень соц≥ал≥стичною революц≥Їю та п≥зн≥шого розчаруванн€ в њњ реальних результатах прийшов до переконанн€, Ђщо Їдиний шл€х, €ким в≥н ще може йти, то Ї шл€х не соц≥€льноњ, а нац≥ональноњ революц≥њ. ¬≥н р≥шив, що лише нац≥ональна горд≥сть ≥ в≥докрем≥шн≥сть може дати люд€м його нац≥њ повне житт€, дати в≥двагу до змаганн€ з конкретним ворогом ≥ цим в≥д≥рвати њх в≥д м≥щанських егоњстичних ≥нтерес≥в та поширити њх обр≥њї170. ÷≥нувала вона ћ. ’вильового й за ту цив≥льну в≥двагу та безкомпром≥сн≥сть, €ка дала йому сили зробити виб≥р м≥ж бездарним житт€м ≥ смертю, €ка одна лише в тих умовах могла Ђвпливати на душу свого оточенн€ так, щоб воно ≥з суц≥льноњ маси льокањв обернулос€ в нац≥ю, варту своњх великих героњвї171.

∆ахлив≥ реч≥ творилис€ на р≥дн≥й земл≥, а зах≥дн≥ демократ≥њ залишалис€ до того байдужими ≥ нав≥ть робили вигл€д, що н≥чого страшного не в≥дбуваЇтьс€. «давалос€, що Їдиною силою, €ка може зламати б≥льшовицький режим, Ї Ќ≥меччина. јдже √≥тлер збирав сили п≥д гаслом боротьби проти комун≥зму. Ќе було сумн≥ву, що рано чи п≥зно з≥ткнутьс€ ц≥ дв≥ сили: Ќ≥меччина ≥ —–—–. якщо переможе Ќ≥меччина, то, можливо, виникне шанс дл€ створенн€ в≥льноњ в≥д б≥льшовицького режиму ”крањнськоњ держави. ’ай спочатку нав≥ть п≥д протекторатом Ќ≥меччини, а там житт€ покаже... ј ще краще, €кщо два хижаки у взаЇмн≥й жорсток≥й в≥йн≥ знекровл€ть один одного, послабитьс€ њхн≥й тиск на ”крањну, ≥ вона зможе постати €к незалежна держава.
” далеке майбутнЇ зазирнути було важко, воно було в туман≥, але дл€ ќлени “ел≥ги ≥ њњ товариш≥в, €к≥ спов≥дували нац≥онал≥стичну ≥деолог≥ю, було зрозум≥лим, що наближаЇтьс€ час, коли патр≥оти ”крањни повинн≥ будуть не залишатис€ осторонь в≥д боротьби, ≥ до нењ треба готуватис€. √отувати не лише себе, а всю нац≥ю, гартувати њњ дух, бо саме в≥дсутн≥сть належноњ вол≥ до перемоги в боротьб≥ за власну нац≥ональну державу була, на њхн≥й погл€д, одн≥Їю з головних причин поразки украњнськоњ революц≥њ в 1917Ч1921 роках.
ќлена “ел≥га розум≥ла значенн€ полумТ€ного поетичного ≥ публ≥цистичного слова дл€ п≥днесенн€ духу нац≥њ, разом з тим вона виступала проти аскетичного в≥дреченн€ в≥д радощ≥в повноц≥нного житт€. ¬она полем≥зувала з ¬. —терницьким, €кий у статт≥ Ђ—тиль нового покол≥нн€ї перепов≥дав один ≥з розд≥л≥в книги ≈. •юнтер-•рюндел€ про м≥с≥ю нового покол≥нн€, що вийшла 1932 року в ћюнхен≥ й набула широкого розголосу. ¬. —терницький вважав, що цей розд≥л Ђповний ≥дей, близьких нам, ≥дей, €к≥ Ч майже в т≥м сам≥м оформленн≥ Ч б≥льш €к в≥д дес€тьох рок≥в пропагували Ђ¬≥стникї ≥ ЂЋ≥тературно-Ќауковий ¬≥стникї. ¬≥н зауважував, що, оск≥льки стиль молодого покол≥нн€ стверджуЇтьс€ з допомогою холодного в≥тру, сувороњ мужност≥, сучасна молодь не показуЇ своњх почутт≥в, нав≥ть береже њх щ≥льно зачиненими. Ќове покол≥нн€, писав в≥н, вважаЇ: Ђћи ст≥льки пережили, що не маЇмо сл≥в, щоб все це виразити. “а й не хочемо цього, бо маЇмо укриту думку при т≥м: те, чого ми не можемо ≥ не хочемо виразити в словах, стане живим в д≥лахї172. ѕ≥д враженн€м ц≥Їњ статт≥ ќлена “ел≥га написала в≥рш, €кий починаЇтьс€ строфою-цитатою:

ЂЌе треба сл≥в. ’ай буде т≥льки д≥ло.
…ого роби Ч спок≥йний ≥ суворий.
ƒуш≥ не плутай у гор≥нн€ т≥ла,
—ховай св≥й б≥ль. —тримай раптовий поривї.

ћ≥ж ≥ншим, у багатьох статт€х ≥ виступах, присв€чених ќлен≥ “ел≥з≥, ц≥ слова, вирван≥ ≥з контексту, цитуютьс€ €к так≥, що виражають њњ позиц≥ю. „омусь не звертаЇтьс€ увага на те, що за ц≥Їю тезою йде антитеза, ≥ позиц≥€ ќлени “ел≥ги Ч в н≥й:

јле дл€ мене Ч у св€т≥м союз≥
ƒуша ≥ т≥ло, щаст€ з гострим болем.
ћ≥й б≥ль бринить. «ате, коли см≥юс€,
≤ см≥х м≥й рветьс€ джерелом на волю.
Ќе л≥чу сл≥в. ƒаю без м≥ри н≥жн≥сть.
ј може в цьому й Ї мо€ см≥лив≥сть:
ѕалити серце Ч в хуртовин≥ сн≥жн≥й,
 упати душу Ч у холодн≥й злив≥.

—аме в цьому в≥рш≥-полем≥ц≥ ќлена “ел≥га проголосила слова, €к≥ стали н≥би еп≥графом до ц≥лого њњ житт€:

¬≥трами й сонцем Ѕог м≥й шл€х нам≥тив,
“а там, де треба, € тверда й сувора:
ќ краю м≥й, моњх €сних прив≥т≥в
Ќе д≥ставав в≥д мене жодний ворог.

як ≥ ран≥ше, ќлена “ел≥га мало переймаЇтьс€ буденними побутовими проблемами (ЂЌе цв≥туть на в≥кн≥ геран≥ Ч —онний символ спок≥йних будн≥вї), житт€ таке неспок≥йне, наближаЇтьс€ Ђканонада гр≥зного громуї, вона, зв≥сно ж, не буде осторонь боротьби. ≤ €к добре, що перед нев≥домими майбутн≥ми шл€хами вона не самотн€, пор€д з нею чолов≥к-однодумець. …ому присв€тила в≥рш, де були так≥ р€дки:

≤ тому, що в своњм полон≥
Ќе тримають нас реч≥ й ст≥ни,
Ќ≥ на день в душ≥ не холоне
ћолодече бажанн€ чину.

–€ди њњ однодумц≥в множатьс€, до нењ горнетьс€ студентська молодь. “од≥шн≥й голова ”крањнськоњ студентськоњ громади Ѕогдан “омк≥в згадував, що ќлена й ћихайло “ел≥ги за€вили про своЇ бажанн€ в≥дв≥дувати заходи √ромади ≥, одержавши запрошенн€, активно долучилис€ до њњ д≥€льност≥. ќлена “ел≥га виголошувала допов≥д≥ на л≥тературн≥ теми та мала своњ авторськ≥ вечори, а ћихайло “ел≥га з≥ сп≥вом та грою на бандур≥ виступав на академ≥€х та веч≥рках √ромади. Ћюдина високоњ особистоњ культури, товариський, маломовний, ћихайло “ел≥га ум≥в тримати мил≥ стосунки з≥ студентами. Ђќлена “ел≥га, Ч пригадуЇ Ѕ. “омк≥в, Ч зате була повна житт€, ≥мпульсивна, з великою дозою гумору й ум≥ла см≥€тис€, темпераментна й культурна в дискус≥њ, усе, що думала, в≥дкрито говорила, могла з памТ€т≥ рецитувати не т≥льки своњ поез≥њ, але багато ≥нших давн≥х ≥ сучасних поет≥в. ќбоЇ себе добре доповнювали. ѕомагали вони √ромад≥ ф≥нансово, а ќлена “ел≥га не раз допомагала ур€дити буфет на баль чи веч≥ркуї173.
—еред юних друз≥в ќлени “ел≥ги Ч майбутн≥й соратник по боротьб≥ на р≥дн≥й украњнськ≥й земл≥ ≥ перший њњ б≥ограф ќлег Ўтуль. ¬≥н у ц≥ роки був активним д≥€чем ”крањнськоњ студентськоњ громади у ¬аршав≥ ≥ про цей пер≥од житт€ ќлени “ел≥ги писав €к безпосередн≥й св≥док, в≥дзначаючи, що вона працювала вчителькою в школ≥, брала активну участь у л≥тературному житт≥, захоплювала вс≥х своЇю енерг≥Їю, ширила ≥дењ украњнського нац≥онал≥зму, особливо у середовищ≥ молод≥, у варшавськ≥й ”крањнськ≥й студентськ≥й громад≥ вона Ч пост≥йний улюблений г≥сть:
Ђ∆оден в≥дчит, жодне св€ткуванн€, концерт чи звичайна дискус≥€ Ч не в≥дбулис€ без њњ активноњ участи. —тудентське середовище любить њњ й шануЇ; вона Ч старший товариш, дорадник, учитель, але й незр≥вн€ний учасник веч≥рок та розривок.
ѕрограми св€т, стиль ≥ проблематика культурно-осв≥тньоњ роботи нос€ть њњ печать. ѕ≥дтримуЇ, корегуЇ, заохочуЇ й запалюЇ до грунтовности в студ≥€х, до витривалости в прац≥, п≥ддаЇ теми. Ѕлискуч≥стю свого духа вказуЇ новий п≥дх≥д, показуЇ кожну проблему в новому, ц≥кав≥шому св≥тл≥.
¬она й њњ поез≥њ, хоч у них не знайдете слова ”крањна, це дороговказ у змаганн€х за перемогу украњнськоњ ≥дењ, без фальшивоњ патетики. ћайже кожен њњ в≥рш вдар€Ї в патр≥отичну струну, кличе до готовности боротисьї174.
як чутливий барометр, в≥дчуваЇ ќлена “ел≥га, що перебувають ус≥ вони напередодн≥ тих таЇмничих Ђнепочатих рок≥вї, де вже вчуваЇтьс€ Ђл≥так≥в непогамовний клек≥т, ≤ у руках Ч скажений скоростр≥лї. ≤ саме юному другов≥ ќлегов≥ Ўтулю присв€тила вона прекрасн≥ два сонети з символ≥чною назвою ЂЌапередодн≥ї, де передбачила т≥ недалек≥ дн≥, коли кинуть вони все, Ђщоб на гучн≥ майдани ѕ≥ти усл≥д за тис€чами н≥г...ї.

Ќе раз кажу: змагайс€ ≥ шукай!
¬дивл€йс€ в оч≥ пристрастей ≥ зречень!
≤ знаю € Ч в один затихлий веч≥р
ƒо ≥нших брам с€гне тво€ рука.

—лова ќлени “ел≥ги знаход€ть в≥дгук у серц€х молодих, вони суголосн≥ њхн≥м настро€м, вона серед тих, хто т≥ настроњ формуЇ ≥ найб≥льш адекватно њх висловлюЇ. ѕригадуючи т≥ часи ≥ настроњ своњ ≥ своњх однодумц≥в, ”лас —амчук писав: Ђћи готувалис€ до Ђвеликого зривуї, жили Ђдухом героњчного минулогої Ч ≥сторичного козацтва, античноњ √рец≥њ, кл€сичного –иму, ≈вропи ќкциденту. «удар двох гострих, фанатичних протилежностей комун≥зм Ч нац≥онал≥зм визначав наш св≥тогл€д.

Ђ„етверта граната дл€ ката,
ј пТ€та соб≥!ї

Ђ¬ шинел≥ с≥р≥й вмерти в≥д гранати...ї

Ђўоб Ѕог п≥слав мен≥ найб≥льший дар:
√ар€чу смерть Ч не зимне умиранн€ї.., Ч

≥деали не лишень поет≥в —тефановича, ќльжича чи ќлени “ел≥ги, а мотто нас ус≥хї175.
“ож зовс≥м не випадково, що ќлег Ўтуль до зв≥ту, виголошеного 15 травн€ 1937 року в ”крањнськ≥й студентськ≥й громад≥, де в≥н намагавс€ роз≥братис€ в причинах поразки украњнськоњ революц≥њ, €ка вибухнула в 1917 роц≥, ≥ виснувати з них уроки дл€ свого покол≥нн€, еп≥графом уз€в слова ќлени “ел≥ги: Ђ≤ знов думки ≥ серце у вогн≥, ј гостра туга Ч у невпинн≥м зрост≥ї Ч ≥ в текст≥ не раз цитував њњ поетичн≥ р€дки176.
¬≥н же у статт≥-реценз≥њ на поез≥ю ќлени “ел≥ги Ђ« ритмом житт€ї, опубл≥кован≥й 20 серпн€ 1937 року в журнал≥ Ђƒорогаї, дав њй високу оц≥нку й звернув увагу на те, що ќлена “ел≥га непопул€рна Ђв т. зв. широких колах нашого оф≥ц≥йного житт€ї, бо Ђширок≥ кола не любл€ть виразних ≥ндив≥дуальностейї. Ђјле нам, молодим,Ч п≥дкреслював ќ. Ўтуль,Ч по дороз≥ з ц≥Їю творч≥стю. ћи маЇмо так≥ ж сон€чн≥ оч≥, так же вм≥Їмо пТ€н≥ти рад≥стю житт€ ≥ знаЇмо такий же чорний б≥ль. ¬она близька нам, €к близький ритм житт€. ÷€ л≥тература близька нам, бо в н≥й здоровТ€ нац≥њ, ≥ в цьому здоровТњ, в таких люд€х наше майбутнЇ. яке близьке нам, €ке наше:

я руц≥, що била, не пробачу Ч
Ќе дл€ мене переможний бич!ї

ќ. Ўтуль наголошував, що њњ поез≥€ Ч Ђце ритм нашоњ Ђзубатоњ епохиї, посп≥шати за ним поможе нам творч≥сть ќлени “ел≥гиї177.
÷€ статт€ знайшла широкий в≥дгук серед читач≥в журналу, ≥ його редакц≥€ порушила питанн€ про потребу виданн€ окремоњ зб≥рки поез≥й ќлени “ел≥ги Ч Ђц≥Їњ найкращоњ сучасноњ поеткиї. Ќа жаль, ц€ ≥н≥ц≥атива, €к в≥домо, залишилас€ нереал≥зованою. јле редакц≥€ журналу Ђƒорогаї запропонувала своњм читачам уривки з њњ статт≥ Ђ—ила через рад≥стьї (1938, ч. 1/2), €ка була вже опубл≥кована у Ђ¬≥стникуї, п≥дкресливши, що ц€ статт€ Ђтака притаманна авторц≥ ≥ така близька сучасному молодому покол≥ннюї178. ƒрукувалис€ в цьому журнал≥ й ≥нш≥ твори ќлени “ел≥ги.
¬она сп≥вроб≥тничала також у л≥тературно-мистецькому та науковому часопис≥ нац≥онал≥стичного напр€му ЂЌапередодн≥ї, €кий виходив у Ћьвов≥ за редакц≥Їю Ѕогдана  равцева. ” ньому ќлена “ел≥га 15 с≥чн€ 1938 року опубл≥кувала св≥й в≥рш Ђ”се Ч лише не цеї.

” години в≥дпочинку ќлена завжди була в центр≥ уваги будь-€кого товариства. √остре слово, веселий см≥х, приваблива зовн≥шн≥сть, елегантний од€г, завжди модний капелюшок ≥ в ц≥лому магнетизм неординарноњ особистост≥ прит€гували сп≥врозмовник≥в.  ожний, хто з нею зустр≥чавс€, не м≥г њњ забути. ѕро це св≥дчать численн≥ спогади. „ерез дес€тил≥тт€ пронесли памТ€ть про чар≥вну Ђпан≥ ќленуї мешканц≥ пол≥ського села «ал≥си, де в родин≥ м≥сцевого св€щеника ƒанила Ўтул€, батька њњ юного друга ќлега, в≥дпочивала ќлена “ел≥га вл≥тку 1938 року179. ј ёр≥й  линовий (—тефаник) про свою першу зустр≥ч з ќленою “ел≥гою так згадував майже через сорок рок≥в: Ђѕознайомивс€ € з ќленою “ел≥гою 8 листопада 1938 р., коли ћар≥€ Ѕачинська-ƒонцова св€ткувала гостиною ≥менини свого чолов≥ка ƒмитра ƒонцова. Ќа св€то прийшло багато гостей, а з далекоњ ¬аршави прибула ќлена “ел≥га ≥ ™вген ћаланюк... —ид≥ла вона коло ≥менинника, вродлива ж≥нка в зеленому костюм≥, €кий з н≥жною виразн≥стю передавав принади њњ стрункоњ постат≥...
Ѕагато рок≥в минуло з того часу, багато детал≥в, здавалос€, записаних нестертими картинами в моЇму мозку, вмерло в його с≥рих зво€х, проте не вс≥. ѕамТ€таю, €к сьогодн≥, що по врочист≥й вечер≥ вс≥ ми гурмою п≥шли до н≥чного льокалю при ѕекарськ≥й вулиц≥, що приманливо звавс€ ЂѕЇкЇлкої. ћи зл≥зли сходами вниз, св≥тла в ньому були тьм€н≥, червон≥, н≥би намагалис€ вдавати справжнЇ пекло, невеличка оркестра мр≥йно грала модн≥ тод≥ таніа ≥ фокстроти, т≥льки р≥дко вальси. ћи с≥ли за великий ст≥л, €кий дл€ нашоњ чималоњ компан≥њ вибрала чемна прислуга, замовили пл€шку шампана, дехто пив каву ≥ л≥кер. ’оч € був не ц≥лком тверезий, у моњй голов≥ палала ще одна л€мпа, кр≥м т≥Їњ, €ку засв≥тив алькоголь, це захопленн€ чарами поетеси, њњ р≥шучим словом, €ким вона панувала над товариством. ¬ цьому € не був самотн≥й, вс≥, старш≥ й молодш≥,Ч ƒонцов мав тод≥ 55 рок≥в, був м≥ж нами найстарший,Ч ентуз≥€стично розмовл€ли з ќленою, кожний намагавс€ втиснути своЇ ваговите слово. “ихенько сид≥в десь на с≥рому к≥нц≥ стола т≥льки €; хоч ≥ повернувс€ тод≥ з другого к≥нц€ св≥ту, € був несм≥лий, може, нав≥ть трохи засоромлений своњм захопленн€м, що його скрити н≥€к не м≥г. „ервон€в≥ т≥н≥ падали всюди, прикрашували все, ≥ обстанову ≥ людей, а ƒонцов ≥з своњм меф≥стофел≥вським обличч€м вигл€дав на справжнього господар€ цього н≥чного св€та.
јж ось почулис€ л≥ричн≥ звуки таніа, щось наче електричний шок п≥шов по гост€х. “од≥ сталос€ диво, €кого € й дос≥ не годен соб≥ по€снити. я рвучко п≥дв≥вс€, п≥д≥йшов до ќлени ≥ без одного слова пот€гнув њњ в танокї180.

 оли нападом Ќ≥меччини на ѕольщу 1 вересн€ 1939 року розпочалас€ ƒруга св≥това в≥йна ≥ перш≥ бомби впали на голови варшавТ€н, ќлена “ел≥га була серед них. ѕ≥д вогнем ус≥х вид≥в зброњ випробовувала свою силу вол≥, п≥дбадьорювала навколишн≥х. ѕ≥сл€ кап≥тул€ц≥њ ¬аршави безпосередньо з≥ткнулас€ з т≥Їю силою, про €ку до цього вона ≥ њњ однодумц≥ розм≥рковували теоретично ≥ нав≥ть трохи ≥деал≥зували. –омантичн≥ ≥люз≥њ розв≥ювалис€ п≥д жорстокими ударами д≥йсност≥, адже ж був уже й траг≥чний досв≥д  арпатськоњ ”крањни. “а не сид≥ти ж склавши руки, коли весь св≥т ут€гуЇтьс€ в б≥йку ≥, можливо, дл€ ”крањни це останн≥й шанс вибороти незалежн≥сть? “реба було остаточно вибирати своЇ м≥сце в боротьб≥, ≥ ќлена “ел≥га, €ка давно вже спов≥дувала нац≥онал≥стичну ≥деолог≥ю, все б≥льше схил€лас€ до думки, що настав час стати членом ќрган≥зац≥њ ”крањнських Ќац≥онал≥ст≥в. ≤ вона зробила св≥й виб≥р.
” грудн≥ 1939 року “ел≥ги перењхали до  ракова. “од≥ ж у крак≥вськ≥й кавТ€рн≥ Ђ‘ен≥ксї зустр≥лис€ давн≥ знайом≥ Ч ќлена “ел≥га ≥ ќлег  андиба-ќльжич. ѓхн≥ життЇв≥ шл€хи перетнулис€ ще у ѕраз≥ в студентськ≥ роки, коли вона була ќленкою Ўовгеновою, б≥льше в≥домою €к донька ректора ”√ј, а в≥н Ч ќлегом  андибою, закоханим в археолог≥ю сином в≥домого поета ќлександра ќлес€. ѕ≥зн≥ше стежили за поетичною творч≥стю одне одного, зустр≥чалис€ €к автори на стор≥нках ЂЋ≥тературно-Ќаукового ¬≥стникаї та Ђ¬≥стникаї, а в житт≥ зустр≥тис€ не випадало. ≤ ось тепер перед ќленою “ел≥гою за столиком напроти сид≥в не лише визначний поет, €кого вона високо ц≥нувала, а й член ѕроводу ”крањнських Ќац≥онал≥ст≥в, розмова з €ким визначила всю њњ подальшу долю, бо п≥сл€ ц≥Їњ зустр≥ч≥ вона вз€лас€ до активноњ роботи в культурн≥й д≥л€нц≥ ќ”Ќ181.
Ќа цей час до  ракова зТњхалис€ тис€ч≥ б≥женц≥в ≥з зах≥дних областей ”крањни, зайн€тих рад€нськими в≥йськами, м≥сто стало центром украњнського культурного ≥ пол≥тичного житт€. ќлена опинилас€ в своњй стих≥њ. ¬она активно працювала в крак≥вськ≥й Ђѕросв≥т≥ї, зокрема в њњ мистецьк≥й секц≥њ Ђ«аревої, управу €коњ очолила з лютого 1940 року, секретарем управи був ќлег Ўтуль182. ќлена “ел≥га ув≥йшла до складу жур≥, €ке мало п≥дсумувати оголошений Ђ”крањнським видавництвомї у  раков≥ л≥тературний конкурс на ≥сторичн≥ або побутов≥ л≥тературн≥ твори, тематично повТ€зан≥ з ѕ≥дл€шш€м, ’олмщиною, ѕос€нн€м або Ћемк≥вщиною183. ¬она готувала випуск л≥тературного альманаху ЂЅуде бур€!ї, де мали бути вм≥щен≥ твори патр≥отичного звучанн€, написала до нього передмову184. ѓњ пр≥звище було в 1940 роц≥ серед сп≥вроб≥тник≥в журналу ЂѕробоЇмї.
√азета Ђ рак≥вськ≥ в≥ст≥ї час в≥д часу спов≥щала про л≥тературно-мистецьк≥ акц≥њ, у €ких брала участь ќлена “ел≥га. ќсь к≥лька приклад≥в. 15 травн€ 1940 року газета писала, що в≥дбувс€ л≥тературно-мистецький веч≥р з нагоди в≥дкритт€ б≥бл≥отеки Ђѕросв≥тиї у  раков≥. Ђѕрегарне вступне слово виголосила в≥дома поетка ќлена “ел≥га, висовуючи значенн€ книжки, €к духовоњ зброњї. ѕрозвучали поез≥њ ™. ћаланюка, ќ. ќльжича, ќ. “ел≥ги, ќ. Ћ€туринськоњ ≥ Ѕ.  равцева, а також музичн≥ твори, зокрема, наголошувалос€, що гра на бандур≥ ≥нженера ћихайла “ел≥ги викликала Ђр€сн≥ оплескиї.
«находимо в газет≥ й пов≥домленн€ про те, що 6 червн€ 1940 року заходом ж≥ночоњ секц≥њ при товариств≥ Ђѕросв≥таї у  раков≥ в≥дбулас€ св€точна академ≥€ в памТ€ть в≥домоњ украњнськоњ д≥€чки, виховниц≥ молодих покол≥нь професора —оф≥њ –усовоњ. Ђјкадем≥ю почала вступним словом в≥дома украњнська письменниц€ ќ. “ел≥га про два типи ж≥нок-украњнок та њхн≥й вплив на вихованн€ молодого покол≥нн€ї185.
”се це була видима сторона д≥€льност≥ ќлени “ел≥ги. јле з не меншим захопленн€м в≥ддавалас€ вона нелегальн≥й робот≥. —кладала в≥дозви, летючки, вишк≥льний матер≥ал, виступала перед слухачами школи орган≥зац≥йного активу з питань украњнськоњ культури та метод≥в њњ використанн€ дл€ п≥днесенн€ нац≥ональноњ св≥домост≥. ќ. Ўтуль, що працював тод≥ пор€д з нею, п≥зн≥ше писав: Ђ“ут чулась вона в своњй стих≥њ. –еволюц≥йне п≥дп≥лл€, що залишалось п≥дп≥лл€м ≥ на ем≥грац≥њ, манило њњ не лише своЇю таЇмнич≥стю. “ут чула вона передовс≥м серйозн≥сть. „ула в≥ддан≥сть ≥ конкретн≥сть, позбавлену вс€кого сл≥ду фрази й порож- нього теоретизуванн€ Ч так властивих каварн€ному пол≥тиканству. “ут чулась в р€дах справжн≥х во€к≥в п≥дп≥лл€. “ут панувала д≥ловит≥сть ≥ точн≥сть, зумовлена напругою пост≥йноњ гри з≥ смертю. ≤ н≥хто, певно, не п≥дходив так д≥ловито, так щиро, так в≥ддано, н≥хто не працював так точно й сол≥дно в ц≥й кухн≥ п≥дп≥льноњ боротьби на украњнських земл€х, €к ќлена “ел≥гаї186.
ѕобут родини “ел≥г, €к ≥ ран≥ше, налагодженим не був. —початку вони жили у  раков≥ в маленьк≥й к≥мнатц≥ при театральн≥й студ≥њ. ƒо к≥мнати треба було переходити через залу вправ. ћар≥€ Ѕачинська-ƒонцова, €ка в≥дв≥дала там “ел≥г, писала у спогадах: Ђ≤з зал≥ вправ доходив до к≥мнатки р≥вном≥рний стук≥т вправл€ючих адепт≥в танку чи ритм≥ки. ј що це були початкуюч≥ адепти, що ще не набрали легкости, стук≥т був незносний. я почала говорити, що вони повинн≥ д≥стати ≥нше мешканн€, ≥ п. ћихайло потвердив мен≥, що в≥н уже робить у т≥й справ≥ заходиї. „ерез де€кий час “ел≥ги перењхали до маленького мешканн€, €ке, за спомином ћ. Ѕачинськоњ-ƒонцовоњ, м≥стилос€ Ђпоблизу ‘льор≥€нськоњ брамиї187. ”лас —амчук, €кий своњ мемуари писав на основ≥ щоденник≥в, тому вони характерн≥ точн≥стю деталей, подаЇ адресу мешканн€ “ел≥г у  раков≥, де в≥н часто бував,Ч —лавкавська, 30 , м.12-а188.
Ќа час перењзду до  ракова ќлена “ел≥га була вже визнаним майстром поетичного цеху, написан≥ були вже вс≥ в≥дом≥ нам њњ поез≥њ, ≥ в украњнському середовищ≥  ракова вона була особою пом≥тною. —в€тослав √ординський, €кий особисто познайомивс€ з ќленою “ел≥гою т≥льки тепер, у  раков≥, так описав своњ враженн€:
Ђќлену “ел≥гу знав вже € дуже добре з њњ друкованих поез≥й. “акими речами, €к Ђ¬еч≥рн€ п≥сн€ї ≥ присв€чений Ћ. ћосендзов≥ ЂЋистї, вона стала в моњх очах Ч в цьому € не мав сумн≥ву Ч поб≥ч Ћес≥ ”крањнки. Ѕуло щось, що њх близько одну з одною Їднало, €кийсь поетичний тембр, ≥нтонац≥€ Ч ц≥ чи не найважлив≥ш≥ в поез≥њ елементи; при вс≥й т≥й сп≥льност≥ њњ Ч “ел≥ги голос був зовс≥м власний, щирий ≥ неп≥дкуплений. <...>
¬ нењ було €кесь велике в≥дчутт€ ж≥ночоњ великости, €коњсь емансипац≥њ, що вселюдно формувала св≥й власний духовий св≥т. ÷ей комплекс ставав у њњ поез≥њ елементом драматичного напруженн€, конфл≥ктом, що ≥нтригуЇ увагу й почутт€. ¬се те, в результат≥, дало своЇр≥дну постать украњнськоњ поез≥њ, що Ђп≥двладна власним, не чужим законамї. ¬ њњ поез≥њ нав≥ть досить р≥дк≥ моменти чолов≥чого характеру, що в кого ≥ншого могли б вражати €к позуванн€, виходили €кось природно ≥ щиро. ¬ нењ не було, власне, розриву м≥ж житт€м ≥ творч≥стю.
ќсобисто вона мала незаперечну чар≥влив≥сть, що п≥дкреслювала ще б≥льше њњ, сказати б, столичн≥ манери, елеганц≥ю справжньоњ варшавТ€нкиї189.
”крањнська ем≥грац≥€ ™вропи чекала з≥ткненн€ Ќ≥меччини з –ад€нським —оюзом, з цим повТ€зувалис€ над≥њ на поверненн€ на Ѕатьк≥вщину. Ќац≥онал≥сти, а з ними й ќлена “ел≥га, збирали сили, готувалис€ розгорнути роботу дл€ в≥дродженн€ нищеноњ б≥льшовиками украњнськоњ культури. ≤ раптом, у той самий момент, коли найб≥льше потр≥бна була Їдн≥сть ус≥х сил, ставс€ розкол у стан≥ ќ”Ќ, €кий ќлена “ел≥га сприйн€ла дуже бол€че. ¬≥н пройшов через њњ вразливе серце, в р≥зних таборах опинилис€ колишн≥ њњ добр≥ товариш≥ й друз≥, њњ шарпали в р≥зн≥ боки. «алишилас€ з ќльжичем, —ц≥борським, з тими, хто п≥дтримав полковника јндр≥€ ћельника. –озум≥ла, що розрив послабив сили, зменшив шанси на перемогу в боротьб≥ проти двох могутн≥х тотал≥тарних систем. јле в≥дступати в≥д мети не збиралас€: вона мусить повернутис€ до  иЇва, боротис€ за свою державу, за р≥дну культуру, ск≥льки буде сил ≥ можливост≥, розд≥лити з≥ своњм народом його долю. ’оч сумн≥в≥в було немало.
ѕро настроњ, €кими жило оточенн€ ќлени “ел≥ги перед нападом Ќ≥меччини на —–—–, розпов≥в ”лас —амчук. Ќаближенн€ ц≥Їњ под≥њ породило нов≥ над≥њ, снувалис€ плани роботи на р≥дних земл€х. Ђјле все таки не в≥рилос€,Ч писав в≥н,Ч що це принесе нам справжнЇ визволенн€. Ќе було дл€ цього передумов психолог≥чних. Ќ≥мц≥ були в зен≥т≥ своњх перемог, њх воЇнне щаст€ переливалос€ через край, њх тр≥юмфальн≥ фанфари не вгавали, на заход≥, п≥вдн≥ ≥ п≥вноч≥ все перед ними скорилос€, лишаЇтьс€ т≥льки сх≥д Ч безпосередн€ ≥ пр€ма мета њхнього п≥дприЇмства. ѕригадуючи мр≥њ њх вожд€, висловлен≥ в Ђћайн  ампфї, € не мав н≥€кого сумн≥ву, що настане час, коли т≥ мр≥њ мали б зд≥йснитис€. ≤ поки що не було на це поважних перешкод. —х≥д з його —тал≥ном був готовий до кап≥тул€ц≥њ. ѕ≥сл€ ф≥нсько-совЇтськоњ в≥йни остаточно розв≥€лас€ легенда про силу совЇтськоњ арм≥њ, не були н≥€кою таЇмницею загальн≥ настроњ совЇтського населенн€, ≥ т≥льки €кесь чудо могло вр€тувати червону ≥мпер≥ю в≥д повного розвалу.
ўо ж до наших украњнських визвольних можливостей, то фактично вони були ц≥лковито спарал≥зован≥. Ѕомба, п≥дсунута ¬алюхом-яценком полковников≥  оновальцев≥ у –оттердам≥, виконала своЇ завданн€ на вс≥ сто в≥дсотк≥в. Ќайб≥льша ≥, можливо, Їдина пол≥тична сила зах≥днього украњнства Ч ќ”Ќ перестала ≥снувати. “е, що з≥сталос€ ≥ що зараз д≥Ї у  раков≥, це лише залишки, €к≥ взаЇмно себе нищать, а те, що Ї десь там, на сход≥, це ц≥лковита терра ≥нкоін≥та.
≤ взагал≥ сама собою, в≥ддана Ђна власн≥ силиї, без союзник≥в ≥ зап≥лл€, наша визвольна концепц≥€ реально не могла мати над≥њ на усп≥х. ƒ≥€ли, бо треба д≥€ти. ¬≥рилось у чудо, у €кийсь с≥мнадц€тий р≥к, у зм≥ну умов в≥йни, у полагодженн€ наших внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в ≥, нарешт≥, в≥рилось у нашу крањну. “ам, мовл€в, справжнЇ вир≥шенн€ справи, там не ем≥грац≥€, там знайдутьс€ люди, ≥ вони, а не ми, будуть вир≥шувати. ј в загальному хот≥лос€ зм≥ни, в≥рилос€ у фатум ≥ в остаточному на Ђ€кось то будеї... ї190.
ћожливо, в €кихось детал€х думки ≥ настроњ ќлени “ел≥ги й були в≥дм≥нн≥ в≥д викладених, але в ц≥лому њх напр€мок був под≥бним, бо визначавс€ ситуац≥Їю. —под≥валис€ на чудо ≥ д≥€ли, бо не могли не д≥€ти, ≥ готували до д≥њ ≥нших. —в≥тосприйманн€ ќлени “ел≥ги ≥ њњ тогочасн≥ настроњ виражен≥ в п≥дготовлених ≥ виголошених у той пер≥од рефератах: Ђ¬ступне слово на јкадем≥ю в честь ≤вана ћазепиї та Ђѕартач≥ житт€ї.
ѕерший був проголошений авторкою 22 вересн€ 1940 року в  риниц≥ Ч сел≥-курорт≥ на Ћемк≥вщин≥, у зал≥ театру, де заходом ф≥л≥њ Ђѕросв≥тиї в≥дбулас€ св€точна академ≥€ на честь гетьмана ≤вана ћазепи. ћар≥€ Ѕачинська-ƒонцова, €ка була св≥дком ц≥Їњ под≥њ, так описувала св€то ћазепи в  риниц≥ ≥ допов≥дь ќлени “ел≥ги: Ђ√арно виголошена, небуденна зм≥стом допов≥дь дуже сподобалас€. ¬загал≥, це св€то ћазепи було добре п≥дготовлене й оформлене, а молодь  риниц≥ вложила в нього багато в≥дданоњ прац≥ <...> ѕан≥ ќлену в  риниц≥ приймали кв≥тами ≥ в≥тали дуже сердечно, що, видимо, њњ т≥шилої191.
ј Ђ рак≥вськ≥ в≥ст≥ї 6 жовтн€ 1940 року так пов≥домл€ли про цю под≥ю: Ђ—лово про гетьмана ћазепу виголосила в≥дома поетка п. ќлена “ел≥га, що просто й зм≥стовно намалювала образ невтомного пров≥дника нашого народу й ¬еликого Ѕорц€ за —амост≥йну й —оборну ”крањнуї. —п≥вали патр≥отичн≥ п≥сн≥, читали в≥рш≥. Ѕадьорий настр≥й, €к писала газета, п≥дтримала мистецька гра на бандур≥ ≥нженера ћ. “ел≥ги, що в≥д≥грав з≥ сп≥вом Ђƒуму про ќлекс≥€ ѕоповичаї, вТ€занку народних п≥сень ≥ Ђƒуму про ћаксимаї. јкадем≥€ справила добре враженн€ на сел€н, що прибули з прикордонних с≥л192.
«≥ зм≥сту Ђ¬ступного слова...ї видно, €к≥ проблеми хвилювали його авторку, м≥ж р€дками прочитуютьс€ аналог≥њ м≥ж ¬еликою –уњною, €ку переживала ”крањна час≥в ћазепи, ≥ т≥Їю руњною, €коњ завдала њй ћосковщина нин≥. як тод≥ ћазепа шукав шл€х≥в, €к Ђобрубати нахабн≥ московськ≥ пальц≥, що вже глибоко вбилис€ в живе т≥ло украњнськоњ нац≥њї, ≥ в ц≥й боротьб≥ шукав соб≥ союзник≥в серед ворог≥в ћоскви, був ≥ лисом ≥ левом, бо Ђослаблена ”крањна не могла в безпосередн≥й одверт≥й боротьб≥ поставити чоло перебудован≥й ≥ зм≥цнен≥й ѕетром московськ≥й держав≥ї, так само тепер мали д≥€ти нин≥шн≥ борц≥ за незалежну ”крањну.
ƒл€ “ел≥ги Ђћазепа Ч це символ справжнього голови держави ≥ символ змаганн€ за њњ суверенн≥сть.
як голова держави Ч це той, хто вз€в виключно на своњ плеч≥ всю в≥дпов≥дальн≥сть перед Ѕогом, ≥стор≥Їю ≥ власним народом.
÷е той, хто вже тод≥ розум≥в, що таке держава ≥ що таке нац≥€.
–озум≥в, що держави сто€ть не на династ≥њ, а на внутр≥шн≥й Їдност≥ ≥ сил≥ народу.
≤ це той, хто силу нац≥њ бачив не лише в озброЇнн≥ в≥йськовому, а ≥ в духовому. як символ змагань, ћазепа Ч це той незламний дух, що з зал≥зною консеквенц≥Їю в≥в св≥й нар≥д з безнад≥йноњ руњни до т≥Їњ незалежности, €ка ≥ дос≥ дл€ нас вс≥х Ї найвищою метоюї193.
«верненн€ до постат≥ ≤вана ћазепи було дл€ ќлени “ел≥ги нагодою ще раз задуматис€ над проблемою рол≥ в ≥стор≥њ пров≥дник≥в ≥ маси, вона висловила своЇ переконанн€, що Ђнародн€ маса завжди готова до чину, т≥льки треба вм≥ти њњ попровадити, бо народн€ маса завжди €к чарод≥йний музичний ≥нструмент, на €кому великий мистець дасть прекрасний, величний концерт, а в руках ≥ншого цей ≥нструмент буде або мовчати, або фальшувати безжал≥сної194.

” допов≥д≥ Ђѕартач≥ житт€ (ƒо проблеми цив≥льноњ в≥дваги)ї, €ка була написана весною 1941 року ≥ проголошена у крак≥вськ≥й Ђѕросв≥т≥ї, ќлена “ел≥га розвиваЇ думку, що, шануючи ≥ п≥днос€чи нац≥ональних героњв, необх≥дно њхн≥ думки й ≥дењ закр≥плювати в житт≥, готувати маси до сприйн€тт€ тих ≥дей, щоб могли вони зрозум≥ти вчинки своњх героњв ≥ вони не здавалис€ б њм дикими ≥ безглуздими. ћожна зараз не погодитис€ ≥з занадто категоричними оц≥нками ќленою “ел≥гою де€ких в≥домих громадських д≥€ч≥в за в≥дсутн≥сть у них, на њњ погл€д, достатньоњ цив≥льноњ в≥дваги. ќднак не можна не в≥дзначити щироњ њњ стурбованост≥ тим, що багато в житт≥ Ї його Ђпартач≥вї, людей, не здатних захистити свою власну г≥дн≥сть ≥ про€вл€ти цив≥льну в≥двагу в щоденному житт≥, а без цього найсв€т≥ша ≥де€ не зможе перемогти.
Ђѕартач≥ житт€, Ч на њњ думку,Ч це Ї т≥ люди, що не мають звичайноњ, не геройськоњ, а буденноњ цив≥льноњ в≥дваги, без оперт€ €коњ найвищий героњзм зависав у пов≥тр≥, не пустивши кор≥нн€ ан≥ в землю, ан≥ в маси. “ому власне тепер, коли ст≥льки сл≥в присв€чуЇтьс€ героњзмов≥, мусимо сказати соб≥ одверто: культ героњзму Ї не до подуманн€ без культу цив≥льноњ в≥дваги, про €ку чомусь Ч забуваЇмо ц≥лковитої195.
ўо ж Ї, за визначенн€м ќлени “ел≥ги, цив≥льна в≥двага? Ђ“о Ї,Ч вважаЇ вона,Ч передус≥м вм≥нн€ сказати Ђн≥ї, коли в≥д тебе вимагаютьс€ реч≥, противн≥ твоњй г≥дност≥ ≥ твоњм переконанн€м. <...>
“о Ї вм≥нн€ бути собою у вс≥х обставинах ≥ перед людьми р≥зних погл€д≥в ≥ р≥зних становищ, одверто ман≥фестувати ≥ боронити своњ власн≥ переконанн€ ≥ людей, думки €ких ти д≥лиш.
“о Ї вм≥нн€ п≥дтримувати людей, €ких ти шануЇш, ризикуючи нав≥ть з цього приводу р≥зними неприЇмност€ми та охолодженн€м з боку ≥нших. ≤ то Ї, зрештою, вм≥нн€ сказати в оч≥ г≥рку правду тим, кому ц€ правда належитьс€, а не шепот≥ти њњ по кутах ≥ншим, нагороджуючи при зустр≥ч≥ обТЇкт своњх шепот≥нь дружн≥м погл€дом ≥ сердечним стиском рукиї196.
—ама таку в≥двагу мала ≥ д≥њ своњ прим≥р€ла до цього нею ж виробленого кодексу чест≥.
≤ от настав день 22 червн€ 1941 року. Ќ≥мецьк≥ в≥йська рушили на —–—–, на украњнську землю. ўо ж мали робити украњнськ≥ ем≥гранти, нац≥онал≥сти? «нову слово ”ласов≥ —амчуков≥, товаришев≥ ќлени “ел≥ги ≥ њњ супутников≥ в поход≥ в ”крањну. Ќа постале перед ними запитанн€ в≥дпов≥дали так: ЂЌ≥чого ≥ншого, €к ≥ти по сл≥дах в≥йни на той наш зачарований сх≥д, ту нашу безмовну батьк≥вщину, по земл≥ €коњ, €к ≥ в давн≥ часи, гарцюють ворож≥ арм≥њ, не питаючи нашоњ згоди ≥ не бажаючи там нас бачити взагал≥. јле та земл€ Ч наша земл€, там нас хочуть бачити, ≥ ми там хочемо бути, ≥ ми там будемо. ≤ також н≥кого не питаючи. ƒо  ракова, €к на  лондайк п≥д час золотоњ гар€чки, пот€гнулис€ зо вс≥х к≥нц≥в ≈вропи втомлен≥ чужиною люди, €к≥ хочуть вернутис€ туди, зв≥дки поход€ть њх батьки, д≥ди ≥ прад≥ди, де вони хот≥ли б зак≥нчити дн≥ свого житт€.  аб≥нети ќльжича, —еника ≥ —ц≥борського заповнилис€ м≥н≥страми, генералами, ≥нженерами, артистами... Ќу, ≥ звичайними людьми без титул≥в, €к≥ хот≥ли лише там бути ≥ щось там потр≥бне робити. ƒо цих останн≥х належав ≥ €ї197. ƒодамо в≥д себе, що до них належала й ќлена “ел≥га. ¬она н≥ на хвилину не сумн≥валас€ в тому, що при перш≥й же можливост≥ вињде в ”крањну, до  иЇва.
ƒруз≥ в≥дмовл€ли. ќдн≥ вважали, що не можна ризикувати талановитими поетами, наражати њх на небезпеку, €ка чекаЇ в прифронтов≥й смуз≥. “аким в≥дпов≥дала: Ђ оли ми, поети, пишемо про в≥двагу, тверд≥сть, шл€хетн≥сть посв€ти й цими творами запалюЇмо та шлемо на небезпеки ≥нших, то €к можемо ми сам≥ цього не робити? —правжн€ поез≥€ Ч це не видумана комб≥нац≥€, це виплив душ≥. як же ж чутимусь €, коли п≥ду проти своЇњ поез≥њ?  оли € загину, то знатиму й ≥ншим покажу, що жила так, €к хот≥ла й €к повинна була жити, коли ж сид≥тиму в безпечн≥м зап≥лл≥ Ч це вже буде зрада мене самоњ!ї198.
≤нш≥, що не в≥рили в реальний оптим≥стичний результат ц≥Їњ подорож≥, також наводили р≥зн≥ аргументи. —еред таких був ≥ ™. ћаланюк, €кий писав у Ђ–озпов≥д≥ про Ћенуї: ЂЌ≥€к≥ розумов≥ аргументи не переконували њњ, щоб вона ц≥Їњ подорож≥ до  иЇва не робила. «окрема, Ч признаюсь, € мав цей гр≥х Ч € њњ переконував; може, тому, що € вже не був дуже зелений пол≥тично, дещо бачив ≥ дещо думав. я не мав особисто ан≥ крихти, ан≥ грама €когось оптим≥зму, €кий все-таки був конечний дл€ такого роду подорож≥ в батьк≥вщину... «окрема, мен≥ видавалос€, що це просто нерац≥онально. я все переконував Ћену: ЂЌу, добре... ¬и поњдете до  иЇва, м≥сцеве зац≥л≥ле громад€нство буде на вас дивитис€, €к на когось, хто щось знаЇ, у щось втаЇмничений, але ви ≥ не втаЇмничен≥, ≥ н≥чого не знаЇте. «начить, ви будете поставлен≥ в фальшиве становищеї. Ќ≥чого не помогло. ¬она кинулась туди з €коюсь несамовитою енерг≥Їю, з несамовитою силою. Ѕуло, може, й бажанн€ пригоди. Ѕуло, може, чисто ж≥ноче Ч €кась ц≥кав≥сть до т≥Їњ батьк≥вщини. Ѕуло, може, все... ≤ € пригадую соб≥, вона писала досить регул€рно, ск≥льки можна було в дороз≥. ѕерш≥ листи були дуже ентуз≥€стичн≥, але памТ€таю останн≥й лист, €кий був кинутий у ∆итомир≥: там були так≥ слова: ЂЅоюсь, що ¬и мали рац≥юї. ƒумаю, що п≥сл€ ∆итомира вона вже, безперечно, знала, на що йде. «нала, що йде на жертву ≥ що в жертву буде принесене њњ все ж таки молоде ≥ ще повне творчости житт€ї199.
—упутником ќлени “ел≥ги в ц≥й небезпечн≥й подорож≥ на першому њњ етап≥ був ”лас —амчук. ћихайло ще не м≥г залишити  рак≥в ≥ мав вињхати в ”крањну п≥зн≥ше. ќлена планувала спочатку д≥статис€ до Ћьвова, а пот≥м Ч до  иЇва. як д≥€ч  ультурноњ референтури ќ”Ќ вона повинна була звТ€затис€ там з м≥сцевими украњнськими нац≥онал≥стичними силами ≥ посилити боротьбу за згуртован≥сть нац≥њ, за в≥дродженн€ культури, за незалежн≥сть.
«  ракова вињхали в понед≥лок 14 липн€ 1941 року. ѕерше м≥сце зупинки Ч ярослав, де за даною ќльжичем адресою повинн≥ були знайти людей, котр≥ допоможуть перейти р≥чку —€н, по €к≥й проходив кордон м≥ж окупованими н≥мц€ми ѕольщею ≥ ”крањною. « цього м≥ста ќлена написала першу лист≥вку чолов≥ков≥. Ћист≥вка збереглас€ в арх≥в≥ ”. —амчука. ќлена писала:
Ђƒорогий ћихайлику!
ўасливо доњхали до ярослава ≥ чекаЇмо на об≥д у ресторац≥њ. Ќараз≥ почуваЇмо себе добре, хоч ще не застали дома, кого було треба. ѓхалос€ добре. Ќад≥Їмос€, що все буде гаразд. “и теж не турбуйс€. ÷≥лую м≥цно, м≥цно,
“во€ ќлена.
ѕан≥ ќлена ще н≥чого не згубила. ”. —ам.ї200.

”лас —амчук згадував, €к вони з ќленою, чекаючи людей, €к≥ повинн≥ були поспри€ти њм у переход≥ через кордон, п≥шли на луку поблизу —€ну ≥ мали там короткий спочинок. ѕочутт€, пережит≥ ними в т≥ хвилини, в≥н передав так:
Ђ–озвантажуЇмось, л€гаЇмо на св≥ж≥й трав≥, дивимось у синЇ, вже украњнське, небо ≥ сп≥ваЇмо:

ƒ≥вчинонько люба, де будеш ти спати,
Ќа ¬крањн≥ далек≥й!
¬ степу п≥д вербою, аби, серце, з тобою,
Ќа ¬крањн≥ далек≥й.

ќлен≥ цей сп≥в дуже ≥мпонуЇ. ¬она компонуЇ дал≥. ўо будеш робити? ўо будеш њсти? «ам≥сть зелене жито жати, ми будем Ђв≥рш≥ писати й когось там воюватиї... ј що, коли б ми п≥шли отак до —€ну ≥ поплили на другий б≥к? ÷е ж всього подати рукою. Ќ≥. ¬ тих верболозах сид€ть десь зелено-син≥ вартовики. Ќегаразд було б одразу попастись до њх рук. ÷е була б велика хиба нашого мандру. ќпов≥дали, що декому це коштувало концентрац≥йного табору, ≥ згадувалось, що нав≥ть когось там розстр≥л€ли. ƒ€кую. ћи ще хочемо житиї201.
¬и€вилос€, що переходити —€н в ярослав≥ небезпечно, ≥ њм порадили зробити це в сел≥ —осниц≥, де Ї над≥йн≥ люди, що допоможуть у ц≥й справ≥. 15 липн€ пот€гом, а дал≥ п≥шки д≥йшли до —осниц≥, де з допомогою отц€ ≤нокент≥€ –удавського 16 липн€ Ђперейшли убр≥дї р≥чку —€н ≥ опинилис€ на омр≥€ному Ђтому боц≥ї. ѕеред в≥дходом ќлена “ел≥га залишила в –удавських таку картку дл€ чолов≥ка:

Ђ16. V≤≤.

ћ≥й дорогий ћихайличку!
ѕишу тоб≥ за годину до переходу. —иджу у надзвичайно симпатичного панства, родини п. о. –удавського в —осниц≥, зв≥дки переходимо. “ут ми були к≥лька годин ≥ н≥ч, €к у себе дома. якби ти мав колись переходити Ч зайди обовТ€зково сюди. Ќ≥де так не було мило ≥ затишно... Ќад≥Їмос€, що перейдемо р≥чку щасливо, здаЇтьс€, тут н≥чого не чекаЇ злого.
ѕри перш≥й оказ≥њ передай мен≥ куферок ≥ поклади туди ≥ с≥рий капелюх. ј головне Ч збирайс€ ≥ сам!..ї

ѕанотець в≥д себе дописав: Ђѕишу тих пару сл≥в, бо хочу ¬ас пов≥домити, що ¬аша ѕан≥ щасливо перейшла сьогодн≥ о 13.00 год. –удавськийї202.
ѕерех≥д —€ну ≥ почутт€, €к≥ при цьому переживали ќлена “ел≥га ≥ ”лас —амчук, останн≥й описав у споминах, ≥ вони дивовижно, нав≥ть у детал€х зб≥гаютьс€ з тим, що передбачила поетеса в своЇму Ђѕоворот≥ї. Ђ—€н ви- ступив перед нами неспод≥вано, Ч пригадував ”лас —амчук. Ч Ќевелика, поетично заросла р≥чка крок≥в пТ€тдес€т шириною. Ќа вс≥ боки огл€нулис€ Ч ≥ з Ѕогом. Ўвидко скинули взутт€, € забрав своњ ≥ ќленин≥ реч≥... ¬ода була тепла, трохи бурхлив≥ша ≥ каламутн≥ша, н≥ж звичайно. ћи йшли дуже швидко, € попереду, ќлена, тримаючись за моЇ плече, за мною. Ќа середин≥ вода с€гала сливе до по€са, але ми швидко њњ перебрели. «а нами з берега сл≥дкували оч≥ наших друз≥в, а коли ми вирвалис€ на другий берег ≥ огл€нулис€ назад, вони помахали нам домовленими рухами, що все безпечно, ≥ зникли в кущах. ћи також метнулис€ у кущ≥ ≥ спонтанно кинулись у гар€ч≥, м≥цн≥ об≥йми. Ќаш≥ серц€ схвильовано билис€, наш≥ оч≥ захоплено гор≥ли. ћи ж були на украњнськ≥й земл≥! Ќа ”крањн≥!
«найти потр≥бн≥ слова, щоб висловити урочисту схвильован≥сть наших душ, той полумТ€ний салют, гостре збентеженн€ ≥ пекуче щаст€, нема змоги. ћи так розгубилис€, що за хвилину забули про небезпеку. јле довкруги було тихо ≥ порожньо. ћи швидко привели себе до пор€дку ≥ рушили вперед через луг, без стежки, навманн€, густою, висохлою, зеленою травою...
¬ одному м≥сц≥ ми натрапили на невеликий стовпчик, що ледве визирав з високоњ трави з випаленими на ньому л≥терами ———– ≥ знаком серпа ≥ молота. “ут ми вир≥шили зупинитис€. Ѕуло дивно, чудно, незбагненно. “ож це була та заборонена, заворожена, суворо бережена мертва смуга на пл€нет≥, €ка д≥лила св≥т на дв≥ непримиренн≥ частини. ћи огл€дали той дивовижний стовпчик, вдивл€лис€ у безлюдний прост≥р, на обр≥њ €кого здовж р≥чки лежали зруйнован≥ ≥ заросл≥ бурТ€нами села. ћи дивувалис€, що нам судилос€ бачити ≥ переживати це своњми очима ≥ своЇю душею без н≥€ких чужих дозвол≥в, н≥€ких прохань, н≥€ких в≥з.

≤ те, що мр≥Їю було роками,
¬се обернетьс€ в д≥йсн≥сть ≥ можлив≥сть,Ч
Ќам буде сонцем кожний кущ ≥ кам≥нь,
” ц≥ хвилини, гостр≥ ≥ щаслив≥!

ѕодумать т≥льки: наш≥ села й люди,
ј завтра прийдемо Ч до свого м≥ста!
«ахопл€ть владно зголодн≥л≥ груди
—воЇ пов≥тр€ Ч тепле та ≥скристе!

ќ, €к це точно, до подробиць, до найглибших тон≥в було нею наперед вичуте, ≥ €ке чудо, що все це так зд≥йснилос€. ќлена слухала ц≥ своњ власн≥ слова, €к≥ € њй декламував, ≥ в њњ очах св≥тилас€ екстазаї203.
ƒуже швидко вони мали п≥дтвердженн€ й ≥ншого њњ пророцтва з того самого в≥рша. ” першому ж сел≥ —т≥бному, куди вони зайшли за даною адресою, побачили занедбан≥ господарства, њм розпов≥ли про переживанн€ недавн≥х рок≥в, про виклики ≥ допити, про те, що в сел≥ майже не залишилос€ молод≥, бо одних вивезли до —иб≥ру, ≥нших забрали до в≥йська, а ще ≥нш≥ сам≥ п≥шли за —€н. —ел€ни намагалис€ хоч €кось утримати своњ зруйнован≥ господарства, щоб уникнути голоду.

“а зв≥дкись сум злов≥щий в≥тер вишле,
ўоб кинуть серце у крижаний прот€г:
”се нове... ≤ до староњ вишн≥
Ќе вийде мати рад≥сно напроти... Ч

пророчила свого часу ќлена. јле:

Ќе треба смутку! «беремось в≥дразу,
ўоб дал≥ йти Ч дорогою одною.

Ђћи так ≥ зробили, Ч писав ”.—амчук. Ч ћи вислухали мову панотц€, скромно перекусили, сказали не шукати дл€ нас н≥€коњ п≥дводи, забрали своЇ майно ≥ п≥шли Ђдорогою одноюї здовж —€ну...ї204.
ј дал≥ через м≥стечка ≥ села Ч ћедики, ћостиськ≥, ўегин≥, Ћуцька ¬ол€, Ћ€шки √остинцев≥, ÷в≥ржа, —оломТ€нка, —удова ¬ишн€, ƒовгомостиськ≥, √ородок (за ѕольщ≥ звавс€ ягейлонським ≥ був в≥домий трагед≥Їю Ѕ≥ласа ≥ ƒанилишина, €ким ќлена “ел≥га присв€тила в≥рш Ђ«асудженимї), зупин€ючись на короткий спочинок у м≥сцевих св€щеник≥в та вчител≥в, п≥дводами, а де й п≥шки ≥ лише на останньому в≥др≥зку дороги випадковою машиною д≥сталис€ нарешт≥ до Ћьвова, на вулицю јкадем≥чну (тепер “. Ўевченка), де м≥стилас€ головна квартира ќ”Ќ. “ут уже були ќ. ќльжич та добр≥ знайом≥ з р≥зних к≥нц≥в: ≤ван –огач ≥з «акарпатт€, ќрест „емеринський з Ѕерл≥на, ћихайло ћихалевич з ѕраги ≥ багато ≥нших205.
ƒн≥ у Ћьвов≥ були заповнен≥ п≥дготовкою до походу на  ињв, виступами, в≥зитами. –ад≥сть зустр≥чей перепл≥талас€ з невимовним болем в≥д непорозум≥нн€ ≥з своњми ж, недавн≥ми членами Їдиноњ орган≥зац≥њ, €к≥ тепер д≥лилис€ на Ђнашихї ≥ Ђненашихї, зустр≥чали докорами ≥ нав≥ть обструкц≥Їю. «окрема, така обструкц≥€ була влаштована ќлен≥ “ел≥з≥ й ”ласов≥ —амчуков≥ п≥д час виступу 23 липн€ у —п≥лц≥ украњнських письменник≥в. Ќаступного дн€ вона написала з≥ Ћьвова листа чолов≥ков≥, в €кому висловлювала спод≥ванн€, що Ђзавтра ми вже майже напевно њдемо на сх≥д, до  иЇваї, ≥ д≥лилас€ своњми враженн€ми в≥д тих збор≥в у —п≥лц≥ письменник≥в, де њй ≥з —амчуком довелос€ з≥ткнутис€, €к писала, Ђз ус≥Їю ц≥Їю публ≥коюї, Ђ€к≥ робл€ть з себе мученик≥в ≥ героњв, а на нас ем≥ірант≥в дивл€тьс€ €к на вт≥кач≥в до виг≥дного житт€: це було просто обурюючеї206.
–озкол у нац≥онал≥стичному рус≥ ќлена “ел≥га сприймала €к украњнську в≥кову трагед≥ю. “раг≥зм ситуац≥њ ще б≥льше посиливс€ п≥сл€ п≥дступного вбивства провокатором у серпн≥ 1941 року в ∆итомир≥ пров≥дних член≥в ќ”Ќ ћиколи —ц≥борського та ќмел€на —еника-√риб≥вського. ѕ≥дозра в орган≥зац≥њ вбивства впала на середовище —. Ѕандери. ѕ≥зн≥ше, п≥сл€ зак≥нченн€ в≥йни, зТ€вилис€ матер≥али, €к≥ давали ≥нше по€сненн€ ц≥й трагед≥њ, прихильники —.Ѕандери в≥дмежовувалис€ в≥д своЇњ причетност≥ до нењ. јле в той час, у серпн≥ 1941 року, пров≥д ќ”Ќ не мав ≥нших по€снень, що й стало причиною по€ви Ђ¬≥дозви  раЇвоњ ≈кзекутиви ќ”Ќї, основним автором €коњ була ќлена “ел≥га. ¬≥дозва засуджуЇ братовбивство, наголошуЇ на необх≥дност≥ Їднанн€ вс≥х сил заради пор€тунку скривавленоњ ”крањни, в н≥й наголошуЇтьс€ на тому, що вбивства —еника й —ц≥борського Ч це жахлив≥ насл≥дки впливу чорного духу руњни, €к≥, починаючи в≥д кн€жих м≥жусобиць, нищать хребет ≥ мозок украњнськоњ нац≥њ. ” в≥дозв≥ зустр≥чаютьс€ де€к≥ вирази, що майже зб≥гаютьс€ з поетичними р€дками поез≥й ќ. “ел≥ги: Ђ—кривавлена ”крањна потребуЇ великоњ прац≥ нашого мозку ≥ наших рук, а не спор≥в ≥ м≥жусобиць. “ому вс≥ своњ змаганн€, ц≥лу свою енерг≥ю ми спр€мували на гоЇнн€ ран нашоњ нац≥њ й на розбудову украњнського житт€. ћи залишили на боц≥ вс≥ внутр≥шн≥ спори, вс€к≥ полем≥ки, Ч розум≥ючи, що на останньому в≥дтинку нашого шл€ху до мети ми мусимо не поглиблювати, а засипати меж≥, вирит≥ злочинною рукою в середин≥ ќрган≥зац≥њї207.
¬она ж ≥ще девТ€ть рок≥в тому, малюючи в поетичн≥й у€в≥ картину поверненн€ в ”крањну, спод≥валас€:

«аметемо вогнем любови меж≥.
ѕерейдемо убр≥д бурхлив≥ води,
ўоб вз€ти повно все, що нам належить,
≤ злитись знову з≥ своњм народом.

≤ ось тепер, коли перейдено убр≥д бурхлив≥ води, коли треба вс≥ сили в≥ддати боротьб≥ за дос€гненн€ сп≥льноњ мети, меж≥ всередин≥ табору борц≥в не лише не вдалос€ засипати, а вони ще поглибилис€ через д≥њ провокатор≥в. ≤ Ђ¬≥дозва  раЇвоњ ≈кзекутиви ќ”Ќї покликана була скр≥пити р€ди нац≥онал≥ст≥в, член≥в ќ”Ќ у виборюванн≥ головного Ч ”крањнськоњ —амост≥йноњ —оборноњ ƒержави.
ќлена “ел≥га рвалас€ до  иЇва, не вплинули й аргументи самого ќ. ќльжича, €кий намагавс€ вберегти њњ в≥д небезпеки. “а боњ за  ињв ще тривали, ≥ вона 12 вересн€ прибула до –≥вного, куди ран≥ше вињхав ”лас —амчук ≥ де встиг уже налагодити випуск украњнськоњ газети Ђ¬олиньї. ќч≥куючи слушного моменту дл€ в≥дТњзду до  иЇва, вона сп≥впрацюЇ з редакц≥Їю Ђ¬олин≥ї. ” нед≥лю 21 вересн€ 1941 року на шпальтах ц≥Їњ газети зТ€вивс€ њњ в≥рш Ђѕоворотї, 5 жовтн€ Ч есе Ђ–озсипаютьс€ муриї, а пот≥м одне за одним ≥ще три: ЂЅратерство в народ≥ї, Ђѕрапори духаї, ЂЌарозст≥ж в≥кна!ї.
“ел≥га викриваЇ облудн≥сть, фальшив≥сть стал≥нського гасла дружби й братерства народ≥в, €ке, на перший погл€д, звучало так привабливо: ЂЅоже м≥й, та це ж мус≥в бути рай, шл€хетне сп≥вжитт€ народ≥в, з €ких кожний мав би право по своњй вол≥ розбудовувати вс≥ своњ ц≥нност≥, кожний мав би бути р≥вним у велик≥й дружн≥й родин≥ народ≥в ———–, де нав≥ть найменш≥ ≥ найб≥льш замурзан≥ д≥ти не мали б н≥коли д≥ставати в≥д б≥льших брат≥в штурханц≥в, лише братерськ≥ поц≥лунки та червон≥ цукерки. Ѕо так голосило гасло!ї ј натом≥сть брати-украњнц≥ були об≥бран≥ до нитки ≥ в под€ку не д≥ставали н≥чого, кр≥м терору ≥ голоду. ќтож вона закликаЇ чуж≥й ≥ ворож≥й ≥дењ ≥нтернац≥онал≥зму протиставити нац≥онал≥стичний св≥тогл€д, братерству народ≥в Ч братерство в народ≥.
Ђ≤ коли ми несемо ≥дею украњнського нац≥онал≥зму на своњ земл≥,ЧнаголошуЇ вона,Ч не см≥Ї бути н≥ одного порожнього слова.  ожне гасло маЇ вростати в нашу землю, а не засм≥чувати њњ порожньою лускою.  оли говоримо про нац≥ональну сп≥льноту, мусимо њњ в≥дчувати. “ак, €к тепер понад усе мусимо в≥дчувати нерозривний звТ€зок кров≥ Ч братерство в народ≥ї208.
ћабуть, найкраще про тогочасну ќлену “ел≥гу сказав њњ давн≥й в≥рний друг ≥ соратник ќлег Ўтуль, €кий у т≥ дн≥ був пор€д з нею. ¬ газет≥ Ђ¬олиньї 5 жовтн€ 1941 року в≥н передрукував присв€чене њй есе Ђ« ритмом житт€ї, що 1937 року друкувалос€ в Ђƒороз≥ї. ќднак к≥нц≥вка була новою. ќ. Ўтуль тепер писав: Ђќлена “ел≥га стоњть в розкв≥т≥ свого таланту. ¬ бурхлив≥ дн≥ сучасного вона в≥днаходить себе, бо про них вона мр≥€ла. «авжди вона памТ€тала, що там за л≥сами Ђнеспок≥йно спить в бо€х ранений, м≥й траг≥чний  ињвї, ≥ до нього вона пр€муЇ. —учасн≥ бурхлив≥ дн≥ кривавоњ в≥йни Ч це њњ стих≥€. —лушно писав про нењ ƒмитро ƒонцов: Ђѓњ скорше звал€ть будн≥, ан≥ж пов≥тр€ нашоњ апокал≥птичноњ доби, таке њй близьке, таке €скраве й гостре, €к њњ талантї. ѕов≥тр€ нашоњ доби Ч це њњ пов≥тр€.  оли сьогодн≥ все стоњть на в≥стр≥ багнета, коли св≥т д≥литьс€ на так ≥ н≥ Ч то це стаЇтьс€ в чин≥ те, що завжди було в њњ поез≥њ.
ѕоетка в перш≥й лав≥ нац≥онал≥стичноњ поез≥њ йде певно до ц≥л≥. ≤де крок у крок, поб≥ч ќльжича, ћаланюка та ћосендза Ч трьох дальших член≥в Ђв≥стник≥вськоњ квадригиї. Ўл€х њњ простий ≥ виразний, що виключаЇ вс€к≥ комплекси й знаЇ вс≥ труднощ≥.
ќлена “ел≥га своЇю творчою ≥нтуњц≥Їю давно цей шл€х передбачила у в≥рш≥ Ђѕоворотї, що постав багато рок≥в тому ≥ передруковувавс€ на стор≥нках нашого часопису. як же правильно передбачала, що:

над р≥дним, тим же самим полем
«ависне ≥нша, незнайома п≥сн€.
..................................................
„екаЇ все: ≥ розпач ≥ образа.

јле так €к поетка не кап≥тулюЇ н≥ перед чим, так не кап≥тулюЇ в цьому р≥шаючому момент≥. ¬она бачить ≥ тут перемогу духа нац≥ональноњ сп≥льноти:

«аметемо вогнем любов≥ меж≥,
ѕерейдемо убр≥д бурхлив≥ води,
ўоб вз€ти повно все, що нам належить
≤ злитись знову з≥ своњм народом!

Ўл€х ќлени “ел≥ги Ч це шл€х ц≥лоњ нац≥онал≥стичноњ поез≥њ, що розкв≥тла на ем≥грац≥њ ≥ високо тримала там винесен≥ за кордон бойов≥ украњнськ≥ прапори, щоб повернутис€ з ними дл€ будови нового украњнського майбутньогої 209.
ќлена “ел≥га прагнула €комога швидше д≥статис€ до  иЇва, щоб проголошен≥ ≥дењ вт≥лити в житт€, тим б≥льше, що ќ. ќльжич пов≥домив: њй дов≥рили кер≥вництво —п≥лкою украњнських письменник≥в210. Ќарешт≥ зТ€вилас€ над≥€, що вдастьс€ знайти транспорт дл€ поњздки до  иЇва. «бираючись до в≥дТњзду, вона 17 жовтн€ 1941 р. написала чолов≥ков≥ останнього листа з –≥вного, в €кому пов≥домл€ла: Ђя њду завтра до  иЇва, де мус≥ла вже бути давно, але т€жко туди д≥статис€. ѕерепусток не дають, способу комун≥кац≥њ теж нема, а з  иЇва ќльжич ал€рмуЇ, бо Ћенуш вибраний головою кињвських письменник≥в ≥ журнал≥ст≥в! ѕишуть, що дуже € там була потр≥бна, але €к туди д≥статис€? –≥дний м≥й! «автра думаЇмо (њхати), хоч би довелос€ ≥ п≥вдн€ сто€ти на роз≥ ≥ зупин€ти авта...ї

¬она пише своЇму Ђдорогомуї, Ђлюбомуї, Ђнайл≥пшому у св≥т≥ ћихайликов≥ї, €к сумуЇ без нього, €к хот≥ла б бути разом, кличе €комога швидше њхати до –≥вного, а зв≥дти Ч до  иЇва, до нењ. —ама ж перед далекою ≥ нев≥домою дорогою в≥дчуваЇ потребу порозмовл€ти з найдорожчою людиною, знаЇ, що чолов≥к ц≥кавитьс€ вс≥ма детал€ми њњ житт€, побуту, ≥ розпов≥даЇ про все докладно:
Ђя особисто своњм побутом тут задоволена. я тут писала статт≥ до Ђ¬олин≥ї, познайомилас€ з редакторською працею, знаю, що Ї п≥двал ≤, п≥двал II ≥ т. д., а кр≥м того, € тут добре п≥дживилас€, що мен≥, певно, придастьс€, отже, нав≥ть хвилююс€, що вже в мене сп≥дниц≥ зат≥сн≥. ѓмо тут чудов≥ борщ≥, багато масла, €Їць, сметани, молока. ≤ все це мен≥ коштувало... 14 рубл≥в денно.  р≥м того, ще те добре, що € тут все соб≥ переробл€ла ≥ переправл€ла, нав≥ть т≥ попорот≥ сукн≥, а нова сукн€, та, що ми купили у Ћьвов≥,Ч вийшла красун€!
≤ от коли € все це њм, коли у в≥кно дивлюс€ на Ђсто€ло золото Ч барвиста ос≥ньї Ч мен≥ так бол€че, що тебе нема з≥ мною. ћи б, певно, п≥дсварювалис€, але п≥зн≥ше мирилис€ б, м≥й ‘≥м≥вка поправивс€ б тут, поповн≥шав ≥ т≥шивс€ б з кожного числа Ђ¬олин≥ї з моЇю статтею. ћоњ статт≥ подобаютьс€, мен≥ багато людей казало, що часто питаютьс€, чи в цьому числ≥ Ї мо€ статт€, а € задоволена, що можу писати кожного тижн€ ≥ ЂполучаЇтьс€ї не зле.
ѕерше мучилас€ з головою, €ку € сама привела в пор€док перед  иЇвом. “€жко. ≤ не досконало! јле Ч Ђдоба жорстока, €к вовчиц€ї. “и, мабуть, ц≥кавишс€, €к € тут живу. ќтже, вранц≥, перед 8, њм сн≥данок з —амчуком, €кий живе в сус≥дньому мешканн≥. ѕ≥зн≥ше пор€дкую ≥ або пишу вдома, або ≥ду до редакц≥њ. ќ 2 об≥д Ч п≥зн≥ше знов редакц≥€. ”вечер≥ ≥нод≥ збираЇмос€ у —амчука, €кий живе на своњй ¬олин≥, мов хаз€њн домовитий. ѕриход€ть члени редакц≥њ ≥ к≥лька людей з т≥Їњ ф≥льмовоњ групи, що тут застали. ¬се украњнц≥ ≥ все люди дуже мил≥. ѕ≥зн≥ше сон у сам≥тн≥й хат≥, де за ст≥ною лише јнна јнтон≥вна211, мо€ добр€ча господин€. ќлег212 мешкаЇ з ¬асилем213, ƒемо214 й ≥ншими.
ќтже, –≥вне дл€ мене було такою ≥дил≥чно-гогол≥вською вставкою на моњй дороз≥ до  иЇва. јле про  ињв ход€ть тривожн≥ чутки, хоч ќльжич шле рад≥сн≥ в≥стки з л€йтмотивом Ч перемога за нами. Ќе знаю, що ≥ €к там буде, але знаю, що бандер≥вство само себе зл≥кв≥дувало своЇю глупотою ≥ нам уже терором не загрожуЇ.
ўо буде в  иЇв≥? як? Ќе знаю! ≤ сумно мен≥, сумно, що ти не њдеш з≥ мною, хоч хочу в≥рити, що швидко тебе у  иЇв≥ побачуї.
«авершуЇ лист такими щемливо-н≥жними словами:
ЂЋюбий м≥й, коханий! ¬же так п≥зно. Ѕажаю тоб≥, €к найдорожчого, здоровТ€ ≥ усп≥ху. ’ай тебе Ѕог хоронить! ¬≥рю, що ми зустр≥немос€ жив≥ ≥ здоров≥ ≥ заживемо знов разом. ѕамТ€тай одно: €ка € не Ї, але € тебе р≥дного дуже ≥ дуже люблю ≥ житт€ без тебе не у€вл€ю.
÷≥лую тебе, милий, м≥цно, м≥цно! ¬≥тай батька, €к будеш писати. ¬≥н мен≥ часто снитьс€. “в≥й ƒжен≥-ћул≥ї215.
20 жовтн€ ќлена “ел≥га ≥ њњ супутники вињхали з –≥вного, а 22 прибули до  иЇва. « листа “ан≥ ѕраховоњ до ”ласа —амчука знаЇмо, €к саме це було:
Ђ¬Тњздили ми до  иЇва в такий же день, ос≥нн≥й ≥ прозорий, €к у в≥рш≥ ќлени.  оли проњздили коло ѕол≥техн≥ки, ќлена так хвилювалас€, що мало не випала з авта. ѕот≥м с≥ли в трамвай (в  иЇв≥ трамвањ вже в рус≥) ≥ поњхали на ¬олодимирську вулицю...ї216
ќтже, все було так, €к ≥ передбачала в Ђѕоворот≥ї: ≥ Ђос≥нн≥й день прозорийї, ≥ перейден≥ бродом води, ≥ Ђгостр≥ ≥ щаслив≥ї хвилини зустр≥ч≥ з р≥дною землею, з≥ своњм м≥стом, ≥ сердечний б≥ль в≥д усв≥домленн€ того, що чужиною став р≥дний край, над €ким зависла Ђнезнайома п≥сн€ї.
—правд≥, було в≥д чого стиснутис€ серцю. Ќасамперед в≥д зустр≥ч≥ з омр≥€ним  иЇвом, в €кому, однак, господарювали чужинц≥, та й попередн≥ хаз€њ залишили т€жк≥ сл≥ди. ќсобливо ж Ч у людських душах, з €ких намагалис€ витравити найб≥льш≥ ц≥нност≥ Ч нац≥ональн≥ почутт€, ≥ мали в цьому немал≥ усп≥хи.
≤люз≥й не мала, в опубл≥кован≥й 5 жовтн€ у Ђ¬олин≥ї статт≥ Ђ–озсипаютьс€ муриї писала: Ђѕитанн€ нац≥ональноњ св≥домост≥ на —х≥дн≥й ”крањн≥ Ї тепер дуже модним. –ожев≥ оптим≥сти тверд€ть, що 98% украњнського населенн€ почувають себе св≥домими украњнц€ми в нашому розум≥нн≥ цього слова. „орн≥ песим≥сти понуро пророкують, що в краю, де вже прищепилос€ стал≥нське Ђбратерство народ≥вї, нац≥ональний св≥тогл€д буде видаватис€ диким божев≥лл€м, а т≥, що його несуть, будуть ц≥лковито чуж≥ на сх≥дних земл€х. ѕравда Ї безперечно десь посередин≥ ≥ нараз≥ Ч мабуть, ближча до погл€д≥в песим≥ст≥в.
20 рок≥в московськоњ завз€тоњ пропаганди не могли лишитис€ безсл≥дної217.
“а одна справа Ч знати це теоретично, ≥ зовс≥м ≥нша Ч з≥ткнутис€ безпосередньо з глухою ст≥ною нерозум≥нн€ ≥ п≥дозр≥лост≥ серед своњх же людей. “ож треба було використати будь-€ку можлив≥сть, щоб збудити в душах украњнц≥в заглушен≥ нац≥ональн≥ почутт€. ÷е, вважала ќлена “ел≥га, було найголовн≥шим завданн€м украњнц≥в ≥з зах≥дних земель, €к≥ мали кращ≥ умови дл€ формуванн€ свого нац≥онального св≥тогл€ду. “епер вони повинн≥ були допомогти своњм братам з≥ —ходу. ’от≥ла в≥рити в усп≥х. Ђћи ж не йдемо накидати згори €кусь нову ≥дею чужому середовищу, лише зливаЇмось з≥ своњм народом, щоб сп≥льними силами, великим вогнем любов≥ розпалити знов вс≥ т≥ почуванн€, €к≥ н≥коли не загасали: почутт€ нац≥ональноњ сп≥льноти ≥ гостроњ окрем≥шностиї218.
”  иЇв≥ ќлена “ел≥га зразу ж включилас€ в роботу —п≥лки украњнських письменник≥в, налагодила виданн€ ЂЋ≥тавр≥вї Ч л≥тературно-мистецького додатка до редагованоњ ≤ваном –огачем газети Ђ”крањнське —лової. ”в≥йшла ќлена “ел≥га й до складу створеноњ 5 жовтн€ 1941 року в  иЇв≥ з ≥н≥ц≥ативи ќ. ќльжича ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади219. ”Ќ–ада, €ку очолив професор ћикола ¬еличк≥вський, мала нам≥р стати представницьким органом, €кий перебрав би на себе цив≥льну владу на вс≥й територ≥њ ”крањни, окупован≥й н≥мц€ми, з тим щоб за допомогою легальних (а при необх≥дност≥ й нелегальних) заход≥в згуртувати нац≥ю дл€ в≥дбудови зруйнованого господарства, в≥дродженн€ украњнськоњ мови та культури, €к≥ винищувалис€ б≥льшовицькою владою, ≥ в перспектив≥, скориставшись знесиленн€м обох тотал≥тарних режим≥в у взаЇмн≥й жорсток≥й битв≥, утвердити незалежну ”крањнську державу.
—под≥ваючись на те, що €кийсь час украњнська цив≥льна влада зможе д≥€ти паралельно з н≥мецькою в≥йськовою владою, кер≥вники ”Ќ–ади змушен≥ були декларувати перед останньою свою ло€льн≥сть, наголошувати на тому, що першочерговим своњм завданн€м вважають Ђдопомагати вс≥ма силами н≥мецькому вермахту аж до к≥нцевоњ перемоги над ворогом ”крањни ≥ всього людства Ч над б≥льшовизмомї. ѕ≥сл€ цих сл≥в у зверненн≥ ”Ќ–ади до украњнського народу йшли так≥: ЂЌаступним по важливост≥ завданн€м Ї в≥дбудова нашого сусп≥льного ≥ громадського житт€ в ус≥х секторах. Ќаш дух ≥ сила наших рук мають зд≥йснити величезну роботу. ћи мусимо виконати цю роботу, памТ€таючи про те, що майбутн€ дол€ украњнського народу ≥ ”крањни знаходитьс€ в наших руках.
÷ю роботу ми повинн≥ виконувати згуртовано, усуваючи будь-€к≥ неузгодженн€. ÷е повинна бути Їдн≥сть на вс≥х р≥вн€х Ч церковно-рел≥г≥йна Їдн≥сть, Їдн≥сть села ≥ м≥ста. ћи повинн≥ йти згуртованими р€дами, €к орган≥чне ц≥ле, €к монол≥т.
ƒо такоњ Їдност≥ ≥ роботи, до послуху, дисципл≥ни ≥ пор€дку закликаЇ вс≥х украњнц≥в ”крањнська Ќац≥ональна –ада, €ка була утворена зразу ж п≥сл€ вступу н≥мецьких в≥йськ у столицю  ињв дл€ моб≥л≥зац≥њ вс≥х украњнських сил, дл€ в≥дбудови нашоњ зруйнованоњ крањни, сусп≥льного та громадського житт€ї220.
ќлена “ел≥га була включена до складу ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади €к украњнська письменниц€ ≥ голова —п≥лки украњнських письменник≥в. “ож основною сферою њњ д≥€льност≥ було гуртуванн€ д≥€ч≥в культури, письменник≥в. 15 листопада в≥дбулис€ загальн≥ збори новоутвореноњ —п≥лки украњнських письменник≥в, €к≥ затвердили перший, тимчасовий статут —п≥лки. Ќамагаючись в≥д≥йти в≥д шаблону —п≥лки рад€нських письменник≥в ”крањни, €ка д≥лилас€ на 4 в≥дд≥ли: поез≥њ, прози, драматург≥њ й критики, кожний з €ких, по сут≥, зд≥йснював контроль над творч≥стю л≥тератор≥в певного жанру, нова структура передбачала, що творче житт€ зосереджуЇтьс€ в клуб≥, де систематично (раз на тиждень) мали обговорюватис€ твори письменник≥в ус≥х жанр≥в та л≥тературн≥ й л≥тературно-ф≥лософськ≥ питанн€. ” робот≥ клубу брали участь ус≥ члени —п≥лки, а також запрошувалис€ прац≥вники сум≥жних галузей мистецтва221.
ѕлани у —п≥лки украњнських письменник≥в були велик≥. ќрган≥зовувалос€ видавництво Ђ ультураї з журналом т≥Їњ самоњ назви, готувалос€ виданн€ л≥тературно-критичного альманаху та зб≥рки недрукованих поез≥й ™вгена ѕлужника222, були, напевно, й ≥нш≥ задуми. “а реал≥зувати њх було справою нелегкою. ѕрактично вс≥ в≥дом≥ украњнськ≥ письменники вињхали або були вивезен≥ з  иЇва. «алишивс€ лише дехто з молодих, њм ≥ прид≥л€ла ќлена “ел≥га особливу увагу.
ј молодь була р≥зною. ќдн≥ усв≥домлювали себе украњнц€ми ≥ з великим захопленн€м слухали слова в≥домоњ поетеси, сприймали њњ заклики до створенн€ правдивого украњнського мистецтва, ≥нш≥, вихован≥ б≥льшовицькою пропагандою, нац≥онал≥стичних ≥дей душею не сприймали, але пристосовувалис€ до нових реал≥й, Ђпереор≥Їнтовувалис€ї, зам≥н€ли одн≥ ≥мена ≥ пон€тт€ на ≥нш≥, ≥ ц≥ Ђнов≥ї твори приносили њй до ЂЋ≥тавр≥вї. Ѕули так≥ не лише серед молодих. ¬≥двертого славосл≥вТ€ на адресу Ђвизволител≥вї не сприймала р≥шуче ≥ так≥ твори в≥дхил€ла, ризикуючи доносами в іестапо. ƒуже обережною не була, ≥ донос≥в, очевидно, було чимало. ¬же п≥сл€ арешту ќлени, коли ”лас —амчук робив спроби з допомогою знайомих н≥мц≥в, €к≥ прихильно ставилис€ до украњнц≥в, €кось њњ пор€тувати, йому розпов≥ли, що в іестапо був на нењ донос про те, що в €комусь дом≥ докор€ла господар€м, чому вони почепили портрет √≥тлера, а не когось ≥з своњх. Ќ≥мц≥ цього њй не могли дарувати223.
“а були серед нових знайомих ќлени “ел≥ги й щир≥ патр≥оти, €к≥ хот≥ли працювати на благо ”крањни за будь-€ких умов. —еред них Ч ћихайло —итник, €кий до прињзду ќлени “ел≥ги редагував додаток до Ђ”крањнського —ловаї Ч газету ЂЋ≥тература ≥ ћистецтвої. ¬≥н залишив спогади, €к≥ в≥дтворюють атмосферу роботи редакц≥њ Ђ”крањнського —ловаї, характеризують стиль роботи редакторки ЂЋ≥тавр≥вї, ставленн€ њњ до молод≥, вихованоњ ЂсовЇтамиї.

ћихайло —итник пригадував, що коли вперше прийшов до редакц≥њ Ђ”крањнського —ловаї, то найб≥льше здивувало його те, що н≥ сам редактор –огач, н≥ хтось ≥нший не вимагав ан≥ заповнювати анкети, ан≥ подавати б≥ограф≥њ та адреси, що було таким звичним дл€ тих, хто жив п≥д ЂсовЇтамиї.  оли ж сам запропонував це, то вс≥х насм≥шив. —итник так передаЇ слова ≤. –огача: Ђћи добре знаЇмо б≥ограф≥ю п≥дсовЇтськоњ молод≥Е ≥ цього з нас ц≥лком досить. ћи хочемо, щоб наш≥ когорти щодень зб≥льшувались ≥ то саме за рахунок украњнськоњ молод≥, тих колишн≥х комсомольц≥в, €к≥ звикли, €к ви кажете, заповнювати анкети. ¬≥римо вам на слово, враховуЇмо в першу чергу умовини, в €ких чверть в≥ку знаходилась ц€ молодь, а пот≥м вже св≥дом≥ чи несв≥дом≥ помилки, за €к≥ н≥кого не маЇмо на мет≥ каратиї.
Ђѕ≥сл€ такого щирого признанн€, Ч писав —итник, Ч про€снювалось сумл≥нн€, €к день п≥сл€ дощу. ≤ ставало так легко на душ≥. ѕоривало до прац≥, до своЇњ нац≥ональноњ прац≥. ≤ вчорашн≥ комсомольц≥ рад≥сно складали прис€гу ≥ ставали п≥д жовто-син≥й прапор, щоб боротис€ на два фронтиї224.
ѕро роботу редакц≥њ ЂЋ≥тавр≥вї цей же автор згадував так: Ђя передав редакц≥йну теку ЂЋ≥тературного додаткаї пан≥ “ел≥з≥. ¬ир≥шено випускати окремо в≥д Ђ”крањнського —ловаї л≥тературний часопис, €кому пан≥ “ел≥га дала назву Ч ЂЋ≥тавриї. “ака назва вс≥м нам, редакц≥йним прац≥вникам, була до вподоби. ≤ н≥хто з нас њњ не заперечував Ч така св≥жа ≥ головне бойова, що в≥дпов≥дала духов≥ наших революц≥йних будн≥в ≥ св€т.
Ч Ќехай гримл€ть наш≥ ЂЋ≥тавриї, щоб аж св≥т почув, Ч сказав хтось ≥з нас з п≥днесенн€м.
ќ. “ел≥га уважно перечитувала кожен матер≥€л, де€кий позначала
червоним ол≥вцем ≥ в≥дкладала окремо. ≤нш≥ клала, вже без пор€дку,
в одну купу, а пот≥м подала њх мен≥:
Ч ѕрошу цей мотлох кинути до коша, Ч сказала мен≥, Ч це фольксдойч≥вська графоман≥€. ÷е, мабуть, т≥ ж сам≥ писаки, що й —тал≥нов≥ так щедрували. як по-вашому? ј гл€ньте ось на цю н≥сен≥тницю Ч Ђ—ерце н≥мецького во€каї. ÷е писала пан≥ Ќ.  . яка швидка, вже встигла розкусити й серце н≥мецького во€ка! Ѕ≥дна ж≥нка, € можу њй т≥льки сп≥вчувати, але не можу помогти. ’ай береже в своЇму альбом≥. ЂЋ≥тавриї Ч т≥льки дл€ украњнського серц€ї225.
яр —лавутич, €кий у роки в≥йни сам був п≥дп≥льником на „ерн≥г≥вщин≥, в≥дв≥дував столицю ≥ €к молодий поет сп≥лкувавс€ з ќленою “ел≥гою, також св≥дчив, що вона засуджувала некритичне ставленн€ де€ких автор≥в до н≥мецького фашизму. ¬≥н не раз чув њњ блискуч≥ промови на нелегальних з≥бранн€х. Ђќ. “ел≥га, Ч писав в≥н, Ч палко викривала пол≥тику √≥тлера щодо ”крањни, називаючи н≥мецьких фашист≥в ≥ вс≥х рос≥йських комун≥ст≥в колон≥заторами, загарбниками, ворогами украњнськоњ самост≥йностиї226. ѕро своњ враженн€ в≥д зустр≥ч≥ з нею яр —лавутич розпов≥в у б≥ограф≥чн≥й поем≥ Ђћо€ добаї, де Ї спец≥альний розд≥л Ђ“ел≥га в  иЇв≥ї. ” ньому в≥дображен≥ жахлив≥ картини окупованого фашистами  иЇва, коли на зм≥ну московським зайдам наринули н≥мецьк≥ орди й Ђнесуть неволю, нищенн€ ≥ гн≥тї.

Ќараз, €к гр≥м ≥з темр€вих небес,
Ћ≥таври бТють на рад≥сть ”крањн≥;
ѕох≥дна група розгортаЇ скрес.
“ел≥га, ќльжич, –огач соловТњн≥
ѕускають поклики на св≥т увесь Ч
≤ по безкрањй, по страшн≥й руњн≥
ƒзвенить оун≥вський, в≥дважний клич
Ќад≥њ, в≥ри Ч мов луна стор≥ч!

Ђ р≥пись, народе! ¬ цю пекельну пору
∆ени в≥д себе нав≥сний к≥нець.
ѕол≥ську —≥ч, посв€тну ≥ сувору,
¬еде з п≥дп≥лл€ Ѕульба-Ѕоровець.
 р≥пись, народе, не ховайс€ в нору,
 уди вт≥каЇ лиш партацький мрець.
ѕростуй до вол≥ серед б≥д ≥ лиха!ї Ч
√олосить гасло бойове “ел≥га227.

Ќа стор≥нках ЂЋ≥тавр≥вї, перше число €ких вийшло у св≥т 16 листопада 1941 року, пропов≥дувалис€ нац≥онал≥стичн≥ ≥дењ, друкувалис€ кращ≥ зразки украњнськоњ л≥тератури, читач≥ мали змогу познайомитис€ з творами ™. ћаланюка, Ћ. ћосендза, ќ. ќлес€, ќ. ќльжича, ќ. —тефановича та ≥нших, €к≥ були заборонен≥ дл€ друку в рад€нськ≥й ”крањн≥, а також з творами письменник≥в, знищених б≥льшовицьким режимом, Ч ™. ѕлужника, ќ. ¬лизька, √.  осинки, улюбленого письменника ќлени “ел≥ги ћ. ’вильового та ≥нших.
Ќедовго судилос€ грим≥ти ЂЋ≥таврамї, 7 грудн€ вийшло останнЇ, четверте число. ” неймов≥рно т€жких умовах працювала —п≥лка украњнських письменник≥в. јле за короткий час ќлен≥ “ел≥з≥ вдалос€ згуртувати навколо себе чимало талант≥в. 15 с≥чн€ 1942 року вона писала ќлегов≥ Ћащенков≥ до ѕраги: ЂЅоже м≥й, €кий ц≥кавий журнал можна би видавати тепер у ѕраз≥, коли б € передавала зв≥дси матер≥€л!ї228. Ѕезумовно, це було результатом невтомноњ д≥€льност≥ ќлени “ел≥ги, великоњ прит€гальноњ сили њњ особистост≥.
ƒн≥ ќлени “ел≥ги були вщерть заповнен≥ роботою, њњ бачили то в редакц≥њ Ђ”крањнського —ловаї на вулиц≥ Ѕульварно- удр€вськ≥й, 24 (нин≥ Ч ¬оровського), то в прим≥щенн≥ —п≥лки украњнських письменник≥в на “рьохсв€тительськ≥й, 23 (тепер Ч ƒес€тинна, 9), то на  ороленка (тепер Ч ¬олодимирська), де в одному з будинк≥в розм≥стилас€ ”крањнська Ќац≥ональна –ада229, то на бульвар≥ Ўевченка, 10, в очолюваному ≤ваном  авалер≥дзе в≥дд≥л≥ мистецтв м≥ськоњ управи  иЇва, то в сам≥й управ≥230. «авжди п≥дт€гнута й елегантна, незважаючи на голод ≥ холод у  иЇв≥, бадьора ≥ готова п≥дтримати ≥нших.
ќлена “ел≥га клопоталас€ про комплектуванн€ б≥бл≥отеки —п≥лки украњнських письменник≥в231, вона потурбувалас€ про створенн€ при —п≥лц≥ кооперативу Ђ—лової, €кий допомагав налагодити постачанн€ письменникам додаткового хл≥ба, зверталас€ до ”крањнського „ервоного ’реста у справах допомоги тому чи ≥ншому письменников≥. ћарко јнтонович, €кий восени 1941 року працював у видавництв≥ Ђ”крањнського —ловаї ≥ €кийсь час мешкав в одному Ђколгоспномуї помешканн≥ на нин≥шн≥й ¬олодимирськ≥й вулиц≥ разом з ќленою “ел≥гою та ≥ншими товаришами, що прибули з пох≥дними групами ќ”Ќ, так згадував т≥ часи: ЂЌайчаст≥ше ми бачилис€ ввечер≥, коли вс≥ приходили додому, бо ж у  иЇв≥ тод≥ була пол≥ц≥йна година в≥д смерканн€ до св≥танн€. ” ц≥лому помешканн≥ була Їдина тепла, або, може, краще сказати, не дуже холодна к≥мната Ч кухн€, ≥ там ми њли сп≥льну вечерю, €ка день-у-день складалас€ лише з одн≥Їњ страви: гороху, звареного на вод≥, без соли й товщу, Ч а все ж таки це була основна наша њжа на день. “ам, за теплим гороховим супом, €кщо ту страву можна було так назвати, обговорювалис€ щоденн≥ переживанн€, р≥зн≥ зустр≥ч≥, справи. ≤ хоч ќлена “ел≥га була найстарша м≥ж намиЧ њй тод≥ було вже понад тридц€ть, Ч вона ви€вл€ла себе дуже добрим товаришем, порадником, р≥шуче протестувала проти того, щоб ми брали п≥д увагу те, що вона ж≥нка, й давали њй €к≥сь п≥льги в тих, до реч≥, не надто вибагливих господарських обовТ€зках.
ѕ≥д час всього того пер≥оду € пригадую њњ в тому самому суворому чорному костюм≥ й чорному капелюс≥. ÷е викликало враженн€ певноњ суворости; ≥ справд≥, вона була суворою до себе й до ≥нших, €к≥ пробували своњ особист≥ ≥нтереси поставити понад нац≥ональну справу, дл€ €коњ ми вс≥ там були.  р≥м того, вона була р≥шуча, безкомпром≥сова, а при тому дуже невимоглива щодо особистого житт€ й витривала, €кщо мовити про терп≥нн€ р≥зних невигод у неопалюваному помешканн≥, де вноч≥ замерзала вода в шкл€нках ≥ де лише в кухн≥ ≥ то ввечер≥, коли ми трохи топили, було тепл≥ше. ќднак у особистому життю вона була дуже мила, тепла, товариська!ї232
«находила ќлена “ел≥га час ≥ дл€ поетичноњ творчост≥, хоч, здавалос€, було не до того.  орн≥й “овстюк, що був разом з нею в  иЇв≥ восени 1941 року, писав у своњх споминах: Ђќлена “ел≥га в той час працювала над твором про героњзм спартанц≥в ≥ його в≥длунн€ в ”крањн≥. ћ≥й брат √еорг≥й ƒ≥д≥в €к латин≥ст консультував ќлену.
“в≥р починавс€ з еп≥графа: Diс, haspеs, Spartae, nos te hic vidisse jacentos, dum sanctis Patriae legibus obsequimur!
Ђ—кажи, подорожнику, —парт≥, що “и нас тут бачив полеглих п≥сл€ того, €к ми виконали св≥й св€тий обовТ€зок перед Ѕатьк≥вщиною! (ц≥ слова написан≥ на могил≥ оборонц≥в —парти)ї233.
ќлена передчувала, що њй ≥ њњ друз€м судилос€ повторити подвиг спартанц≥в, готувала себе до цього.
« великими труднощами серед сувороњ зими д≥ставс€ до  иЇва њњ коханий ћихайлик. ”лас —амчук, до €кого в≥н зањздив по дороз≥ в –≥вне, згадував, €к в≥н його проводжав у цю нелегку путь. Ђ... ¬ середу 29 листопада, в годинах ранн≥х за бурхливоњ сн≥жноњ погоди, € вир€жав його в дорогу до  иЇва. ¬≥н њхав в≥дкритим т€гаровим автом..., сид≥в на €кихсь скриньках €когось майна, бо в каб≥нц≥ не хватило дл€ нього м≥сц€. ¬≥н був увесь закутаний р≥зними теплими од€гами, голова покрита плетеним наголовником, що мав вигл€д лицарського шолома, на руках мав велик≥, тепл≥ рукавиц≥. Ќебо сипало згори сн≥гом ≥ засипало його б≥лим, легким пухом.  оли авто рушило, в≥н помахав мен≥ на прощанн€ своЇю т€жкою рукавицеюї234.
”  иЇв≥ “ел≥ги к≥лька раз≥в м≥н€ли помешканн€. якийсь час жили по вулиц≥  араваЇвськ≥й (тепер Ч Ћьва “олстого), недалекими сус≥дами були ќ. ќльжич, ќ. Ўтуль, ≤. –огач, ќ. „емеринський235. «биралис€, щоб обм≥н€тис€ новинами, виробити тактику повед≥нки в обстановц≥, що ускладнювалас€ з кожним днем.
ƒуже швидко стало зрозум≥ло, що н≥мц≥ не миритимутьс€ з будь-€кими д≥€ми, спр€мованими на в≥дродженн€ ”крањнськоњ держави. јдже це зовс≥м не входило в њхн≥ плани, €к≥ передбачали розчленуванн€ ”крањни з майбутн≥м приЇднанн€м њњ до Ќ≥меччини. ¬ ≥нструктивних вказ≥вках рейхском≥сар≥ату ”крањни говорилос€, що в≥н матиме своњм завданн€м готувати все т≥сн≥ше приЇднанн€ ц≥Їњ територ≥њ до Ќ≥меччини236.
Ќ≥мецьке командуванн€ розраховувало, що саме розмит≥сть нац≥ональноњ св≥домост≥ украњнц≥в полегшить њм вир≥шенн€ цього завданн€. ” зв≥т≥ професора √анса  оха про настроњ населенн€ на окупован≥й територ≥њ ”крањни станом на 30 вересн€ 1941 року констатувалос€, що б≥льшовизм залишив глибок≥ сл≥ди у св≥домост≥ населенн€. ¬и€вилос€ це, зокрема, в тому, що нац≥ональна св≥дом≥сть поступово розмивалас€. јдже пол≥тика –ад€нського —оюзу виходила з того, що нац≥ональност≥ повинн≥ розчинитис€, в результат≥ чого буде створений забарвлений у великоруський кол≥р рад€нський патр≥отизм. ѕон€тт€ Ђукрањнська державаї, писав в≥н, у даний час дуже приглушене. ”с≥ три спроби створенн€ нац≥ональноњ держави в 1917Ч1921 роках, про €к≥ ще памТ€таЇ покол≥нн€ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, себе скомпрометували. «в≥дси √анс  ох робить такий висновок: Ђѕриглушена украњнська св≥дом≥сть в≥дносно своЇњ державност≥ Ї кращою передумовою дл€ пол≥тичноњ форми н≥мецьких претенз≥й на кер≥вництво в цьому рег≥он≥.
якщо не спри€ти розвитку цього почутт€ прагненн€ до самост≥йноњ держави, а т≥льки обережно регулювати почутт€ батьк≥вщини, то украњнська нац≥€ перетворитьс€ з керованоњ рос≥€нами батьк≥вщини –ад€нського —оюзу в керовану н≥мц€ми ™вропуї237.
«розум≥ло, що н≥мц≥ не могли змиритис€ з д≥€льн≥стю тих нац≥онально св≥домих украњнських ≥нтел≥гент≥в, €к≥ ставили своњм завданн€м пробудженн€ в зденац≥онал≥зованого населенн€ прагненн€ до самост≥йноњ ”крањнськоњ держави.
ќсобливо п≥дозр≥ло н≥мц≥ ставилис€ до украњнц≥в, €к≥ прибули до  иЇва ≥з зах≥дних земель та з ем≥грац≥њ, бо саме вони були найактивн≥шими пропагандистами нац≥онал≥стичних ≥дей. ” зв≥т≥ начальника пол≥ц≥њ безпеки та —ƒ в м.  иЇв≥ про ситуац≥ю у  ињвському генеральному окруз≥ за лютий 1942 року п≥дкреслювалос€, що Ђчисленними ем≥грантами та зах≥дними украњнц€ми, €к≥ прибули до крањни, у сам≥й гнучк≥й форм≥ використовуЇтьс€ штучно викликана украњнська нац≥онал≥стична аг≥тац≥€ дл€ того, щоб змалювати украњнському народов≥ обстановку так, н≥би н≥мц≥ мають нам≥р п≥дсв≥домо придушувати саме ц≥ нац≥онал≥стичн≥ спод≥ванн€ та бажанн€ ≥ взагал≥ хочуть знищити вс≥ нац≥онал≥стичн≥ устремл≥нн€ шл€хом ф≥зичного впливуї238.
—л≥д зазначити, що н≥мецька окупац≥йна влада в  иЇв≥ була досить добре об≥знана з метою ≥ тактикою д≥€льност≥ ќ”Ќ. ” згаданому вище зв≥т≥, зокрема, про нам≥ри нац≥онал≥ст≥в говорилос€: Ђ“од≥, коли на фронт≥ оч≥куватимутьс€ труднощ≥, прийде час дл€ переговор≥в м≥ж н≥мецькою адм≥н≥страц≥Їю та ќ”Ќ, п≥д час €ких знову будуть висунут≥ вимоги щодо визнанн€ суверен≥тету крањниї239.
ѕоданий у цьому документ≥ анал≥з ситуац≥њ, €ка склалас€ в той час у  иЇв≥, проливаЇ св≥тло на обстановку, в €к≥й д≥€ли ќлена “ел≥га та њњ друз≥. ” зв≥т≥ сказано: Ђ—ьогодн≥ не варто сумн≥ватис€ в тому, що за рад€нських час≥в ”крањнськоњ нац≥онал≥стичноњ орган≥зац≥њ не ≥снувало.
¬идатн≥ украњнськ≥ д≥€ч≥ ви€вили св≥й подив з того приводу, з €кими далекос€жними фантастичними планами повернулис€ на украњнську землю, особливо в  ињв, п≥сл€ окупац≥њ, ем≥гранти, њх розгл€дають €к людей, €к≥, повертаючи колесо ≥стор≥њ в протилежний б≥к, не хот≥ли визнати зм≥н у манерах та характер≥ украњнського народу, що в≥дбулис€ за 23 роки рад€нського пануванн€ї240.
ќднак ц≥ далекос€жн≥ плани, €к≥ кињвським зденац≥онал≥зованим обивател€м здавалис€ фантастичними, дуже турбували н≥мецьку владу. ќсобливе занепокоЇнн€ викликала актив≥зац≥€ д≥€льност≥ ќ”Ќ ћельника, €ка поширювалас€ не лише на  ињв, а й на значну територ≥ю окупованоњ ”крањни. ” згадуваному зв≥т≥ зазначалос€, що звТ€зок м≥ж кер≥вництвом нелегальноњ орган≥зац≥њ ќ”Ќ та њњ членами п≥дтримувавс€ лист≥вками, €к≥ починалис€ заголовком: Ђ’ай живе самост≥йна ”крањнська державаї, Ђ’ай живе ќрган≥зац≥€ ”крањнських Ќац≥онал≥ст≥вї, проголошувалас€ здравиц€ јндр≥Їв≥ ћельнику, наводилис€ ч≥тк≥ ≥нструкц≥њ щодо пропаганди, метод≥в роботи, вербуванн€, обТЇднанн€ член≥в, обовТ€зку збер≥ганн€ таЇмниць, а також насл≥дк≥в зрадництва.
ѕро розгалужен≥сть мереж≥ нац≥онал≥стичного п≥дп≥лл€ та способи, €кими воно д≥€ло ≥ €кими намагалос€ перехопити цив≥льну владу в ”крањн≥, в зв≥т≥ говорилос€ так: Ђќрган≥зац≥йна робота ќ”Ќ поширилас€ вже з  иЇва на велику частину рейхском≥сар≥ату ”крањни зг≥дно ≥з зробленими ран≥ше настановами, в €ких йшлос€ про те, що центр нелегальноњ роботи знаходитьс€ в м≥ськ≥й управ≥ м.  иЇва, а саме: в одн≥й районн≥й управ≥. “акож доведено, що автори нелегальних лист≥вок, з €ких пр≥звища окремих в≥дом≥, були прийн€т≥ на службу в м≥ську управу бургом≥стром м.  иЇва Ѕагаз≥Їм, €кого на сьогодн≥шн≥й день заарештовано.
“од≥, коли перш≥ сформован≥ арм≥Їю загони м≥л≥ц≥њ частково перебували п≥д кер≥вництвом людей Ѕандери або в де€ких було багато бандер≥вц≥в, ќ”Ќ намагаЇтьс€ зробити вплив на так зван≥ охоронн≥ команди, €к≥ перебували п≥д кер≥вництвом охоронноњ пол≥ц≥њ. ƒоведено, що ќ”Ќ робила спроби орган≥зувати в галуз≥ украњнського цив≥льного управл≥нн€ охоронн≥ команди та поставити на службу своњх приб≥чник≥в. ≤нтелектуальне кер≥вництво повинно було бути в руках кер≥вник≥в ќ”Ќ. ѕро те, €к далеко заходили задуми ќ”Ќ, св≥дчить висловлюванн€ одного авторитетного члена ќ”Ќ, що потр≥бно систематично збирати ус≥ знайден≥ склади зброњ „ервоноњ арм≥њ ≥ готувати дл€ того моменту, коли њх потребуватимуть м≥л≥цейськ≥ частини. ” пров≥нц≥њ, де Ї т≥льки слабк≥ н≥мецьк≥ загони, сл≥д створити по можливост≥ велик≥ п≥дрозд≥ли м≥л≥ц≥њ. Ђякщо на пТ€теро н≥мц≥в припадатиме пТ€тдес€т м≥л≥ц≥онер≥в, хто буде господарем?ї —правд≥, створенн€ численних охоронних батальйон≥в у пров≥нц≥њ, що проводилос€ охоронною пол≥ц≥Їю, криЇ в соб≥ велику небезпеку. ” розпор€дженн≥ кожноњ роти перебуваЇ з самого початку в≥д двох до трьох н≥мц≥в.
‘ормуванн€ батальйон≥в залежить взагал≥ в≥д к≥лькости добровольц≥в, €к≥ ви€вили бажанн€ вступити на службу.  онтроль та перев≥рка Ї майже неможливими. “ому заповнити батальйони своњми людьми дл€ зац≥кавлених к≥л не становить н≥€ких труднощ≥в. Ќа чол≥ охоронного батальйону в м≥ст≥  иЇв≥ сто€в, наприклад, до 27.02 один паризький ем≥грант, в≥домий активний член ќ”Ќ, €кий також намагавс€ орган≥зувати охоронн≥ частини поза межами генеральноњ области.
ѕаралельно з цими устремл≥нн€ми виступають нам≥ри ќ”Ќ знову створити широку бойову орган≥зац≥ю нового зразка Ч Ђ—≥чї. Ќа вигл€д вона повинна бути нешк≥дливим г≥мнастичним гуртком. ѕор€д ≥з цим в окремих м≥сц€х було вже зроблено спроби знову провести в житт€ м≥сцев≥ групи Ђѕросв≥тиї, орган≥зац≥њ, €ка вже за царських час≥в ви€вила себе €к бойов≥ обТЇднанн€, що мають на мет≥ боротьбу за украњнську культуруї241.
” структурах, €к≥ мали на мет≥ в≥дродженн€ украњнськоњ культури ≥ д≥€льн≥сть €ких викликала занепокоЇнн€ н≥мецьких властей, працювали люди з близького оточенн€ ќлени “ел≥ги, що п≥дтверджують документи. “ак, у постанов≥ Ђѕро в≥дновленн€ д≥€льност≥ товариства Ђѕросв≥таї, п≥дписан≥й головою м.  иЇва ¬. Ѕагаз≥Їм, зазначалос€: Ђ«важаючи на те, що вже фактично в≥дновили свою роботу низов≥ культурн≥ товариства кол. Ђѕросв≥тиї та почали працювати хати-читальн≥, €к≥ вимагають допомоги та керуванн€ в своњй робот≥, та з огл€ду на потребу €кнайшвидше розвинути культосв≥тну роботу, знищену за час≥в б≥льшовик≥в, ухвалюю:
1. ¬≥дновити д≥€льн≥сть ”крањнського  ультурного “овариства Ђѕросв≥таї.
2. ѕереведенн€ орган≥зац≥йноњ роботи по в≥дновленню “овариства покласти на маг≥стра ќлега Ўтул€.
3. «агальне керуванн€ роботою по в≥дновленню “овариства та контролю над його д≥€льн≥стю покласти на ¬≥дд≥л пропагандиї242.
¬≥дд≥л пропаганди  ињвськоњ м≥ськоњ управи в той час очолював јндр≥й Ўекерик-ƒоник≥в243.
Ќ≥мецька окупац≥йна влада вир≥шила €кнайсувор≥ше придушити д≥€льн≥сть украњнських нац≥онал≥ст≥в. ”же 17 листопада вона наказала припинити д≥€льн≥сть ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади, €ка п≥шла в п≥дп≥лл€. ќкупанти зрозум≥ли, €ку загрозу дл€ них становить цей створений нац≥онал≥стами орган. ” донесенн≥ начальника пол≥ц≥њ безпеки ≥ —ƒ з  иЇва до Ѕерл≥на в≥д 4 лютого 1942 року говорилос€: Ђ÷ентр орган≥зац≥њ руху ћельника на —х≥дн≥й ”крањн≥ знаходитьс€ тепер у  иЇв≥. …ого кер≥вник на пр≥звище  андиба маЇ оточенн€ з в≥домих ≥ нев≥домих людей ≥з «ах≥дноњ ”крањни.  р≥м цього штабу ќ”Ќ, ≥снуЇ ще створена  андибою Ќац≥ональна –ада, на чол≥ €коњ стоњть професор ¬еличковський. <...> ¬еличковський Ї п≥дставна особа, €кою керуЇ  андиба, що фактично Ї душею Ќац≥ональноњ –адиї. <...>244

ѕочалис€ арешти. 12 грудн€ було заарештовано сп≥вроб≥тник≥в редакц≥њ Ђ”крањнського —ловаї Ч ≤вана –огача, ќреста ќршана-„емеринського та ≥нших. –едактором газети було призначено професора Ўтепу, що, €к стало тепер в≥домо, був совЇцьким агентом245. ¬≥н почав видавати газету ЂЌове украњнське слової, що мала зовс≥м ≥нший напр€мок: н≥що в газет≥ не повинно було засмучувати Ђвизволител≥вї. ќлена “ел≥га не могла п≥дтримати такий курс, ≥ ЂЋ≥тавриї були заборонен≥. Ќ≥мецька влада була дуже стурбована тим, що, €к говорилос€ в згаданому донесенн≥ в≥д 4 лютого, Ђрух ћельника поступово зайн€в кер≥вн≥ позиц≥њ в прес≥ (оф≥ц≥йн≥й). Ќав≥ть €кщо енерг≥йн≥ заходи ≥ страти винних редактор≥в допомогли очистити на де€кий час кињвську газету в≥д шк≥дливих елемент≥в, то в редакц≥€х пров≥нц≥йних газет ще знаход€тьс€ переважно нац≥онал≥стичн≥ елементи, €к≥ не т≥льки надають газетам бажану рухом ћельника тенденц≥ю, але, мабуть, забезпечують ќ”Ќ нелегальними матер≥аламиї.
ѕро очолювану ќленою “ел≥гою —п≥лку письменник≥в у цьому ж документ≥ говорилос€, що вона ЂЇ також чисто нац≥онал≥стичною орган≥зац≥Їюї246.
ќ. ќльжич, розум≥ючи, що ќлен≥ “ел≥з≥ загрожуЇ арешт, пропонував њй залишити  ињв, але вона категорично за€вила, що вдруге з  иЇва не поњде. ¬она зосередила всю увагу на робот≥ в —п≥лц≥ письменник≥в. ѕро обстановку, €ка в той час панувала в ц≥й орган≥зац≥њ ≥ в ц≥лому в  иЇв≥, про настроњ ќлени “ел≥ги д≥знаЇмос€ ≥з згадуваного њњ листа, адресованого ќлегов≥ Ћащенку до ѕраги в≥д 15 с≥чн€ 1942 року. ¬она писала:
ЂЎановний ≥ ƒорогий ѕане ќлег!
Ќарешт≥ маю оказ≥ю написати ¬ам листа, €кий передав би хоч трохи настр≥й  иЇва, у €кому ми з ¬ами так рад≥сно починали працювати перед неповними 3-ма м≥с€ц€ми... Ќав≥ть т€жко соб≥ у€вити, що з того часу не минуло ще трьох м≥с€ц≥в ≥ все вивернулось на другий б≥к, а люди також на другий б≥к вивернули своЇ в≥дношенн€ до нас.
Ѕагато з тих, що просто адорували нас у т≥, не дуже в≥ддален≥, часи, коли ми ще були Ђзнатними ≥ностранцамиї, не в≥таютьс€ при зустр≥ч≥ або говор€ть, що вони таки з нами; а друг≥, €к≥ були менш настирливими при€тел€ми, оточують власне тепер нас особливою пошаною ≥ п≥дтримкою. якби тепер все зм≥нилось знов Ч о, €к би легко можна було з≥брати соб≥ в≥дпов≥дних людей!ї
¬она пов≥домл€ла про те, що под≥њ, €к≥ сталис€ в редакц≥њ, поки що не торкнулис€ —п≥лки, њњ збори, на €ких було понад 40 душ, пройшли у вин€тково прихильн≥й атмосфер≥. ќдну людину, €ка Ђвил≥зла з закидами ”прав≥ (щодо напр€мку), решта член≥в абсолютно закричалаї. –обота —п≥лки йшла нормально, одержали њдальню, умеблюванн€, до —п≥лки приЇдналис€ ф≥льм≥вц≥, €к п≥дсекц≥€, розпочав роботу клуб. –азом з тим у словах ќлени чуЇтьс€ й тривога, що можливий провал, ≥ винн≥ в цьому будуть Ђне так т≥њ вороги, €к добр≥њ людиї, не задоволена вона позиц≥Їю свого заступника, €кий ЂдумаЇ скорше, €к новий редактор Ђ—ловаї, ан≥ж €к миї. “а т≥шить њњ те, що Ђсп≥вроб≥тники з ЂЋ≥тавр≥вї Ч незм≥нн≥, €к ≥ багато ≥ншихї.
ƒ≥литьс€ вона й своњми враженн€ми в≥д зустр≥ч≥ першого в р≥дному  иЇв≥ Ќового року, €ка ви€вилас€ не зовс≥м такою, €к мр≥€лос€, передаЇ настроњ перших холодних дн≥в 1942 року, в €ких чуЇтьс€, пор€д з тривогою,Ч незборимий ќленин оптим≥зм:
ЂЌовий –≥к зустр≥ли ми гучно в окрем≥й к≥мнат≥ реставрац≥њ Ђ ињвї. јле мен≥ було страшно сумно, що цей вимр≥€ний Ќовий –≥к у  иЇв≥, та ще й у Ђ иЇв≥ї, був без ¬ас ≥ нав≥ть без другого Ђвеликого ќлегаї247. ћи ж ст≥льки говорили про нього! ћи чекали на нього ст≥льки л≥т! ј все ж було багато тост≥в, багато в≥ри в майбутнЇ ≥ багато крику ≥ танцю з приступкою Ч галасливого Ў.248
≤ ось пройшов цей Ќовий –≥к у  иЇв≥. ¬≥три в≥ють безперестанку. ћороз такий, що вс≥ ми ходимо, €к св€т≥ ћиколи або сн≥гов≥ баби: волосс€, в≥њ, ком≥р пальта, все робитьс€ за хвилину б≥лим! «амерзаЇ вода у водопровод≥, з≥ св≥тлом ≥ теплом все робл€ть експерименти: то включають, то виключають. ќдним словом, Ї р≥шуче вс≥ т≥ родзинки, €к≥ ми у€вл€ли соб≥ в зимовому житт≥ в цьогор≥чному  иЇв≥. ѕальта у нас вс≥х неймов≥рно легк≥, а ≤рл€вський ходить у л≥тньому.  оли ми йшли вчора ввечер≥ коло засн≥женого ун≥верситету, сам≥ б≥л≥ й замерзл≥ так, що устами не можна було поворухнути, з холодного мешканн€ —п≥лки до холодного дому, € соб≥ €скраво усв≥домила, що та мить ≥ дл€ мене, ≥ дл€ ≤рл€вського, ≥ дл€...249 буде памТ€татис€, €к символ того Ђнайг≥ршогої в  иЇв≥, тим б≥льше, що перед тим ми мали ще в≥дпов≥дну розмову з нашим заступником ≥ бачили, €к з його прив≥тного обличч€ Ђрубахи-парн€ї вилазить ворог. ќдним словом: Ђ—н≥г ≥ в≥три над моЇю в≥тчизноюї.
јле за цим сн≥гом ≥ в≥трами в≥дчуваЇтьс€ вже €скраве сонце ≥ зелена весна. ÷е в≥дчуваЇтьс€ щодн€ в р≥зних розмовах у —п≥лц≥, в њдальн≥, в моњй хат≥. ÷е в≥дчуваЇтьс€ в тих в≥ршах ≥ рефератах, що мен≥ знос€ть до —п≥лки. ¬ дес€тках запрошень до р≥зних людей, що пропонують нав≥ть жити в них тепер. ј тому у нас вс≥х, нав≥ть помимо вс≥х прикростей, помимо голоду щодн€, помимо нав≥ть собачого холоду, Ч у вс≥х нас чудесний настр≥й, ≥ вс≥ ми почуваЇмос€ не лише псих≥чно, але й ф≥зично Ч ц≥лком добре. ЎкодуЇмо, що немаЇ тут з нами ¬ас, що взагал≥ нас тут не б≥льше, але гадаю, що ≥ це знов колись будеї250.
÷ей лист в укладеному ќ. ∆дановичем зб≥рнику маЇ заголовок Ђќстанн≥й лист ќлени “ел≥гиї. ќднак ”лас —амчук наводить адресований йому лист в≥д нењ, датований 23 с≥чн€. ” ньому, кр≥м в≥домостей про розмови ќлени з “анею ѕраховою щодо њњ стосунк≥в з адресатом, передан≥ такий самий бадьорий настр≥й авторки листа, њњ стурбован≥сть проблемами ≥нших людей, бажанн€ допомогти в гор≥.
Ђ” мене нараз≥ все гаразд, Ч писала ќлена. Ч —п≥лка ≥снуЇ, л≥тературний клюб в≥дбуваЇтьс€ щосуботи, ст€гаючи багато публ≥ки. ¬≥дношенн€ (публ≥ки) до мене добре... ¬ мешканню тепло, бо гр≥Ї теплоцентраль, з њжою можливо. ќтже, € себе почуваю ц≥лком у форм≥ ≥ збираюс€ виступати у клюб≥ з≥ своњми поез≥€ми. ѕрињзд≥ть! ѕрочитайте нам щось ≥ €к не маЇте нового, то з Ђ¬олин≥ї або Ђћар≥њї.
ѕисала б багато, та нема часу. —то справ чекають. ћаю до ¬ас проханн€: дов≥дайтесь, чи Ї серед полонених в –≥вному мал€р ќлександр ÷имбал, це брат мал€ра ÷имбала251, €кий Ї тепер в јмериц≥, ≥ артистки ÷имбал252, €ка граЇ тепер в театр≥ —адовського в  иЇв≥. ¬она дов≥далась, що н≥би в≥н там, ≥ прохаЇ ¬ас про це д≥знатис€. Ѕога ради! «роб≥ть це! ѕрикладаю докладн≥ дан≥, ≥ вона, ≥ € будемо вд€чн≥! ѕиш≥ть при кожн≥й нагод≥. ¬≥тайте јнну јнтон≥вну253, Ўеккер≥в, ¬асил€254 ≥ вс≥х. ¬аша ќленаї255.
ƒо арешту ќлени “ел≥ги ≥ њњ чолов≥ка та товариш≥в по —п≥лц≥ письменник≥в залишалос€ зовс≥м небагато часу.
ѕро останн≥ дн≥ ќлени “ел≥ги в  иЇв≥ та обставини њњ арешту розпов≥ли св≥дки тих под≥й: я. √айвас, ќ. Ўтуль-∆данович та ќл≥мп≥ада —корупська. « њхн≥х опов≥дей випливаЇ, що коли нависла небезпека арешт≥в ≥ ќ. ќльжич наказав ќлен≥ “ел≥з≥ залишити  ињв, вона категорично в≥дмовилась ≥ св≥домо п≥шла на смерть. ярослав √айвас докладно описав хвилюючу зустр≥ч та розмову ќлени “ел≥ги ≥ ќ. ќльжича на початку лютого 1942 року на консп≥ративн≥й квартир≥ у Ћ≥л≥ (ќл≥мп≥ади —корупськоњ).
Ђќлена прийшла, перебрана до невп≥знанн€, з н≥чною перепусткою на ≥нше пр≥звище. ¬ полусут≥нках не можна було побачити виразу њњ обличч€, але голос њњ був, €к завжди, дзв≥нкий ≥ веселий. ќльжич ходив по к≥мнат≥ з кута в кут. “а людина, €коњ, здавалос€, не покидали спок≥й ≥ здетерм≥нован≥сть, €ка на своЇму житт≥ мусила пережити ст≥льки арешт≥в, тортур≥в ≥ смертей своњх найближчих товариш≥в, тепер не могла знайти соб≥ м≥сц€.
« к≥мнати, де сид≥ла охорона, двер≥ були легенько розхилен≥, ≥ ми мали дорученн€ слухати ≥ занотовувати розмову. ¬с≥ орган≥зац≥йн≥ питанн€ вони обидвоЇ обговорювали вже на попередн≥х зустр≥чах, обм≥н€лис€ ≥нформац≥€ми, а тепер залишилос€ т≥льки одне: вињзд. ќльжич говорив здушеним голосом, над €ким не зовс≥м панував. √олос ќлени звучав мТ€ко, але р≥шуче.
Ч ѕан≥ ќлено, завтра вињжджаЇмо... автомашина чекатиме в ремонтн≥й майстерн≥ на ¬елико-¬асильк≥вськ≥й, €ка ¬ам в≥дома. «бираЇмос€ там в час≥ об≥ду, коли багато людей на вулиц€х ≥ менше звертають увагу на перехожих. ѕ≥демо одинцем заулками. як т≥льки зберемос€, зразу њдемо. ƒокументи на три особи, машину ≥ вод≥€ € маю при соб≥. ¬они зовс≥м над≥йн≥. ќсь тут на куснику паперу ¬аше пр≥звище ≥ ћихайла, €к≥ прошу запамТ€тати... ’вилина мовчанки. ј пот≥м:
Ч я не њду... я вже ¬ам не раз говорила про це, ≥ тепер повторюю. √оворила вона виразно, тепло, €к до близькоњ, дорогоњ людини, може до дитини.
Ч ќлено, це неможливо. ÷е питанн€ дек≥лькох дн≥в. ¬они ¬ас арештують ≥ знищать.
Ч ѕеред небезпекою € не т≥катиму. я з  иЇва б≥льше не вињду. я належу до нього.
Ч јле наказ!
Ч ™ вищ≥ реч≥ в≥д наказу! “ут мусить бути хтось, хто св≥домо дивитьс€ смерт≥ в оч≥ ≥ не в≥дступаЇ.
Ч јле ж таких ми тут мали багато, ≥ так≥ дал≥ залишаютьс€.
Ч я знаю. ј тому, що € така сама, €к ≥ ѕетри, ≥ ћиколи, € з ними залишус€ї.
ќльжич зробив ще одну спробу переконати ќлену, нагадавши, що вона Ч ж≥нка, але цим разом вона не вислухала його до к≥нц€, нав≥вши незаперечн≥ приклади того, що ж≥нки вм≥ють умирати не г≥рше в≥д чолов≥к≥в.
Ђћи почули, Ч згадуЇ я. √айвас, Ч що вони п≥днеслис€ з кр≥сел. —то€ла довга мовчанка. ѕот≥м рух, може, мужн≥й стиск руки, а може, дружн≥й поц≥лунок.
ќлена швидко вийшла, за нею њњ охорона, що мала в умовленому м≥сц≥ передати в≥д нењ плащ ≥ капелюхї256.
ќл≥мп≥ада —корупська пригадувала, що востаннЇ бачила ќлену “ел≥гу вранц≥ 9 лютого, коли за завданн€м ќльжича йшла покликати до нього ќ. Ўтул€, €кий мешкав разом з “ел≥гами. ѕо дороз≥ вона зустр≥ла ќлену “ел≥гу, €ка йшла до прим≥щенн€ —п≥лки письменник≥в, де призначила зустр≥ч з товаришами. Ќа пораду не йти туди, бо була небезпека арешт≥в, ќлена в≥дпов≥ла, що в хвилини небезпеки мусить бути з≥ своњми сп≥вроб≥тниками257.
ќлег Ўтуль так записав передан≥ нею останн≥ слова ќлени “ел≥ги: ЂЌа мене чекають люди. я не можу не прийти тому, що боюсь арешту. «рештою Ч њх також поарештують. я не можу вт≥кти, бо хтось м≥г би сказати: в небезпец≥ нас лишила, а перед небезпекою говорила про патр≥отизм ≥ жертвенн≥сть.  оли € не повернусь, то не забувайте про мене.  оли € загину, то знайте, що св≥й обовТ€зок сповнила до к≥нц€ї258.
„ерез годину за нею п≥шов ≥ ћихайло “ел≥га.
ј в прим≥щенн≥ —п≥лки вже з нед≥л≥ іестапо влаштувало зас≥дку.
¬с≥, хто туди заходив, назад вийти вже не змогли. Ѕ≥л€ пТ€тнадц€тоњ години іестап≥вц≥ за€вили: хто не належить до —п≥лки, може йти додому. ќдин ≥з член≥в —п≥лки вийшов, а ћихайло “ел≥га, хоч таким не був, залишивс€. ”с≥ були заарештован≥ й вивезен≥ на  ороленка, 33, в прим≥щенн€ іестапо. –азом з ќленою ≥ ћихайлом “ел≥гами заарештован≥ ≤ван ≤рл€вський, професор  ость √упало та ≥нш≥ украњнськ≥ письменники. —п≥лка письменник≥в фактично була розгромлена ≥ припинила д≥€льн≥сть. ” допов≥д≥ кер≥вника в≥дд≥лу культури ≥ осв≥ти на пленум≥ управи м.  иЇва 28 кв≥тн€ 1942 року констатувалос€: Ђ—п≥лка украњнських письменник≥в останн≥м часом фактично н≥€коњ роботи не провадить. “ам потр≥бно мати нове ѕравл≥нн€, €ке б енерг≥йно вз€лос€ за поновленн€ ≥ дальше розгортанн€ роботи сп≥лкиї259.
—л≥ди ц≥Їњ трагед≥њ знаходимо й у документах н≥мецькоњ окупац≥йноњ влади.
” зв≥т≥ начальника пол≥ц≥њ та —ƒ в м.  иЇв≥ зазначалос€, що на початку лютого 1942 року в  иЇв≥ Ђбула розкрита нелегальна орган≥зац≥€ ќ”Ќ (ћельника), €ка мала на мет≥ розбудувати струнко розчленовану парт≥йну орган≥зац≥ю, €ка, побудована на систем≥ пТ€тичленних кл≥тин, розширювалас€ б вгору до обласноњ орган≥зац≥њї260. ќчевидно, йшлос€ про ќлену “ел≥гу та њњ друз≥в. ”с≥х заарештованих письменник≥в ≥ журнал≥ст≥в, член≥в редакц≥њ Ђ”крањнського —ловаї, було розстр≥л€но й поховано в Ѕабиному яру. “очна дата трагед≥њ нев≥дома. Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в сход€тьс€ на тому, що сталос€ це 21 лютого 1942 року261.
—аме в цей день Ч 21 лютого Ч традиц≥йно вшановуЇмо ми памТ€ть героњв, €к≥, п≥дн€вшись на нер≥вний б≥й проти двох могутн≥х м≥л≥тарних сил, що роздирали т≥ло р≥дноњ земл≥, в≥ддали своЇ житт€ за ”крањну, за њњ незалежн≥сть. —еред них Ч ќлена “ел≥га, поетеса ≥ патр≥отка, €ка п≥шла у в≥чн≥сть, щоб нав≥ки злитис€ з≥ своњм народом, нав≥ки залишитис€ в його вд€чн≥й памТ€т≥.

ѕ–»ћ≤“ »

ƒо зм≥сту книги ќлена “елiга ќ краю м≥йЕ

≤де€ та наповненн€ - ћикола ¬Ћјƒ«≤ћ≤–—№ »…