Українське життя в Севастополi Бібліотека ім. Марії Фішер-Слиж Олена Телiга О краю мій… «І злитись знову зі своїм народом»

	Просвіта	Дзвін Севастополя	Союз українок	ТРЦ Бриз
На першу	Галерея	Вільна трибуна	УКІЦ	УГКЦ
Відгуки	Бібліотека	Пласт	Смішного!	Лінки


	Олена Телiга О краю мій… «І злитись знову зі своїм народом» Ще кілька років тому про Олену Телігу в Україні не знали нічого. Тепер це ім’я викликає захоплення в кожного, кому дорогі незалежна Українська держава і ті, хто віддав за неї своє життя. Можна тільки дивуватися, як в одній людині сплелися безмежна жіночність, краса, розум, талант, беззастережна хоробрість, незламність. Творче життя і героїчна смерть Олени Теліги спричинилися до того, що вона стала символом невмирущості української нації. Олена Теліга повертається на Батьківщину після багатьох років забуття на рідній землі, яку так палко любила, про повернення на яку мріяла на вимушеній еміграції, за визволення якої від будь-яких зайд віддала своє життя. О краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жодний ворог,— це були не просто поетичні рядки, а її життєве кредо. За межами Вітчизни, скрізь, де живуть українці, давно стало легендою ім’я Олени Теліги — талановитої поетеси і героїчної жінки, яка залишила такі прекрасні вірші (хай і небагато!), яка напророкувала собі «гарячу смерть» саме в той вимріяний і вистражданий момент, коли зійде «на каменистий верх» свого життя, прийшовши «на клич задимлених вогнів — на наш похмурий і прекрасний берег». Вона розділила долю багатьох співвітчизників, які боролися за свою вільну незалежну державу, але подвиги їхні, як і самі імена, не були відомі переважній більшості людей в радянській Україні, бо будь-які спроби відірвати Україну від «незламного» Союзу — нової більшовицької імперії кваліфікувалися як величезний злочин. І хоч «найдемократичніша в світі» конституція СРСР проголошувала право республік на вихід із цього «добровільного» союзу, навіть розмови про можливість реалізації цього права на практиці загрожували багатьма роками ув’язнення, а то й смертною карою. Що ж говорити про людей, які не тільки ставили метою свого життя незалежну Українську державу, а й активно боролися за досягнення цієї мети? Більшовицька пропаганда все робила для того, щоб стерти їхні імена з людської пам’яті. Тож і не дивно, що ім’я Олени Теліги вперше з’явилося на сторінках преси в Україні лише тоді, коли комуністична ідеологія дала відчутну тріщину і захиталися підвалини, на яких трималася ця величезна імперія. 1989 року в журналі «Україна» № 43 були опубліковані присвячена Олені Телізі стаття Леоніда Череватенка «Вмерти в Києві» і добірка її віршів. Після цього потекли струмочки інформації: окремі поезії в періодиці, статті про життя і творчість поетеси — як передруки з діаспорних видань, так і написані в Україні авторами, яким стали доступні закордонні видання творів О. Теліги і досліджень про неї. Їх зустрічали з великим зацікавленням, та не могли вони повністю втамувати спрагу читачів. Разом з тим з ініціативи Організації Українських Націоналістів (ОУН) було розгорнуто роботу із вшанування пам’яті Олени Теліги. Її ім’ям названо видавництво при Фундації імені О. Ольжича. 21 лютого 1992 року в Києві встановлено дерев’яний Хрест у Бабиному Яру, де поховані розстріляні ґестапівцями Олена та її чоловік Михайло Теліга, друзі — співробітники газети «Українське Слово», члени Спілки українських письменників. Увечері того дня в колишньому будинку Центральної Ради було проведено урочисту академію до 50-річчя з часу загибелі Олени Теліги та інших героїв націоналістичного підпілля. Її учасники звернулися до Київської міської Ради з пропозицією назвати одну з вулиць столиці іменем Олени Теліги. Невдовзі таке рішення було ухвалене, і відтоді в Шевченківському районі, неподалік від Бабиного Яру, є вулиця, яка носить горде ім’я цієї української поетеси й героїні. 1993 року в Києві було створено перший осередок нині відомого Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. І вже за його клопотанням ім’я Олени Теліги присвоєно бібліотеці № 15 для дітей та юнацтва у столиці, Київській спеціалізованій середній школі № 97 з поглибленим вивченням англійської мови, середній школі № 1 у місті Феодосії (Крим). Засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Олени Теліги, першим лауреатом якої стала видатна українська поетеса Ліна Костенко. Традиційними стали всеукраїнські конкурси на краще виконання творів Олени Теліги «Щоб далі йти дорогою одною», які щороку в лютому проводить Товариство. Вечори пам’яті Олени Теліги проводяться в тих містах і селах, де живуть люди, не байдужі до своєї історії. І вперше в Україні на урядовому рівні було вшановано пам’ять Олени Теліги в дні відзначення її 90-літнього ювілею. Олена Теліга стала відомою в Україні і за її межами, твори поетеси перекладені англійською, французькою, польською, білоруською, грузинською та іншими мовами (див. док. 211—215, с. 288—292). Зріс попит на її твори й на літературу про неї, яких, на жаль, обмаль. Бібліографічною рідкістю став виданий за кордоном і перевиданий в Україні збірник «Олена Теліга», укладений О. Ждановичем. Важко переоцінити ту величезну, подвижницьку працю, яку здійснив О. Жданович, зібравши, зберігши й опублікувавши творчу спадщину О. Теліги та матеріали про неї. Вже 1947 року, невдовзі після закінчення Другої світової війни, він видав збірник «Прапори духа. Життя і творчість Олени Теліги», який протягом тридцяти років був основним джерелом інформації про творчість поетеси та її життєвий шлях. Збірник «Олена Теліга», що вийшов за його ж редакцією 1977 року, був доповнений кількома її поетичними та прозовими творами, а також новими спогадами й літературно-критичними статтями про її творчість. Біографічний нарис, написаний О. Ждановичем для «Прапорів духа», був перенесений і в збірник «Олена Теліга». На жаль, цей нарис мав деякі неточності й суперечності, бо О. Жданович писав його з пам’яті, документи були йому недоступні. А оскільки в основному саме з цього збірника, перевиданого в Україні, брали матеріал усі, хто донедавна писав про О. Телігу, то повторювалися, тиражувалися й неточності. Стало конче необхідним звернутися до першоджерел, до документальних матеріалів, які дали б змогу уточнити деякі суперечливо викладені в літературі факти і створити основу для наукової біографії Олени Теліги. Архіви, на жаль, зберегли мало документів, які стосуються Олени Теліги безпосередньо. Пішли з життя майже всі, хто міг би щось доповнити, відповісти на запитання, яких виникає безліч. Багато з них, очевидно, назавжди залишаться без відповіді. Зібравши по крихітках усе, що вдалося виявити в архівах, прочитати в доступних в Україні матеріалах, спробую відтворити біографію Олени Теліги на тлі епохи, в яку вона жила. Розумію, що завдання це непосильне, не претендую на повне його вирішення і розглядаю цю роботу як той крок, за яким, сподіваюся, будуть інші. Щоб полегшити їх для майбутніх дослідників, посилаюся на джерела, якими послуговувалася, фіксую увагу читачів на помічених помилках і неточностях своїх попередників з єдиною метою: щоб їх не повторювали ті, хто писатиме пізніше. Хай вони шукають нові документи, виправляють мої помилки, заповнюють білі плями, і тоді поступово буде написаний близький до реального портрет чарівної жінки, талановитої поетеси, великої патріотки, перед якою ми в неоплатнім боргу. Народилася Олена 21 липня 1906 року в Іллінському під Москвою1 в родині талановитого інженера-гідротехніка Івана Опанасовича Шовгенова, який у той час жив і працював у Москві. Батько Олени походив із Слобожанщини. Народився він 12 вересня ст. ст. 1874 року в с. Кам’янці Куп’янського повіту Харківської губернії. У метричній книзі Миколаївської церкви с. Кам’янки записано, що його батьком був державний селянин Опанас Євстафійович Шовгеня, мати — Феодосія Кирилівна2. Сім’я мала, очевидно, середні статки, бо, заповнюючи одну з анкет у квітні 1922 року, І. Шовгенів на запитання: «Чи має нерухоме майно, яке і де саме?» відповів: наділ в 4 десятини землі на Харківщині і хату. Мабуть, це був батьківський спадок3. Закінчивши у 1893 році курс Ізюмського реального училища, Іван Шовгенів вступив до Санкт-Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення. Мабуть, саме в цей час його українське прізвище Шовгеня стало писатися на російський лад — Шовгенов. Інститут він закінчив 1899 року за першим розрядом, того ж року одружився з Уляною Нальянч-Качковською і розпочав свою трудову діяльність, займаючи послідовно такі посади: помічника начальника робіт з виправлення перекатів ріки Волги за допомогою регуляційних споруд; начальника Нижньогородської технічної дільниці на Волзі; начальника Московської технічної дільниці та інспектора судноплавства із завідуванням шістьма греблями, а також землечерпальними машинами; інспектора при Московському окрузі шляхів сполучення. Разом з тим він з 1905 по 1911 рік викладав курс лекцій за своїм фахом у Московському інженерному училищі4. Іван Шовгенів на цей час посідав досить високе становище, був відомою в Москві людиною, мав ранг колезького асесора. Родина Шовгенових мешкала в Москві 5 — по Луковому провулку, 4, а влітку відпочивала в підмосковному Іллінському, де й побачила світ Оленка. У сім’ї було вже два сини, і дівчинка стала загальною улюбленицею. Коли Оленці було п’ять років, Шовгенови 1911 року переїхали до Петербурга, де батько працював інженером-гідротехніком, а потім віце-директором департаменту земельних поліпшень, очолював технічний і гідрологічний комітети, викладав у Петроградському інституті шляхів сполучення. Саме там, у Петербурзі-Петрограді, Олена почала себе усвідомлювати, там минули її дитячі роки, згадки про які в розмовах з друзями дали їм підставу вважати Петербург місцем її народження6. Зростала Оленка в достатках, під опікою гувернантки, яка навчала її німецької, французької та російської мов. Цими мовами вона оволоділа досить добре, а ось української не знала і українкою себе не усвідомлювала, за що пізніше не раз докоряла своїм батькам. У родині Шовгенових усі любили книгу, і Оленка багато читала, була дитиною розвиненою, рухливою, робила спроби складати вірші. Пізніше друзі пригадували, що вона любила бавити їх і себе жартами зі своїх дитячих спроб віршування. Однак уявлення про її безхмарне дитинство, які випливають із літератури, мабуть, дещо перебільшені. Згадуючи пізніше, в еміграції, свої дитячі роки, Олена писала в листі до Наталі Лівицької-Холодної про відчуття «бездомності»: «Батько, яко інженер, їздив по ріжних кінцях бувшої Росії і тягав нас за собою. Лише літо, і то не часто, ми проводили на рідній для батька Харківщині, але в ріжних місцях, так що і вона не була моїм «домом». Для мене цим домом став Київ... » — зізнавалась вона7. У революційні дні 1917—1918 років, коли після падіння царського самодержавства широко розгорнувся український національно-визвольний рух, професор Петроградського інституту шляхів сполучення, інженер-гідролог Іван Шовгенів, який за сумлінну працю на різних посадах у Російській імперії був відзначений орденами Станіслава III і II ступенів, Анни — III і II ступенів, мав ранг статського радника, вирішив послужити рідній Українській державі. У травні 1917 року Шовгенови переїхали на Харківщину в м. Ізюм до батькових родичів, а навесні 1918 — до Києва. Іван Шовгенів 1 квітня 1918 року вступив на службу до департаменту водяного і шосового господарства Міністерства шляхів, а з вересня того ж року почав, не припиняючи роботи в департаменті, викладати в Київському політехнічному інституті. 10 вересня він був обраний за конкурсом радою інженерного факультету викладачем КПІ для читання спеціального курсу внутрішніх водних сполучень та настанов при складанні спеціальних проектів, а 14 вересня рада інституту своїм рішенням затвердила І. Шовгенова на цій посаді8. Олена у вересні 1918 року почала навчатися в третьому класі приватної Київської жіночої гімназії Олександри Дучинської, куди була переведена з міста Ізюма. Гімназія О. Дучинської була одним із найстаріших навчальних закладів із гарними традиціями, її заснувала ще 1878 року відома в той час педагог-меценат Віра Ващенко-Захарченко. На момент відкриття гімназія містилася в будинку Язева на Бібіковському бульварі, а пізніше для неї було спеціально споруджено будинок по вулиці Тимофіївській, 7 (тепер — М. Коцюбинського). Саме тут навчалася Олена9. У гімназії вона вивчала закон Божий, російську історію, арифметику, німецьку, французьку й українську мови. Оцінки мала різні, з української — «4» (див. док. 4, с. 172—173). Мешкали Шовгенови на Шулявці, біля Політехніки, де жили родини професорів. У колі їхніх знайомих були Петро Холодний, Софія Русова та інші відомі діячі української культури. Велися розмови про національне відродження, про Українську державу, про зміну влад, та навряд чи цими проблемами дуже переймалася Оленка-підліток. Хоч у пам’яті Київ лишився «в боях ранений», однак, поки родина була разом, життя видавалося більш-менш благополучним. Батько працював з квітня 1918 по січень 1919 року в Міністерстві шляхів директором департаменту водяного і шосового господарства, а з січня 1919 до евакуації уряду УНР з Києва — товаришем (заступником) голови Вищої технічно-економічної ради. З травня 1919 він — голова меліоративної секції Української Академії наук, а з квітня 1920 — комісар водяних і шосових шляхів України. Увесь цей час І. Шовгенів не полишав роботи в Київському політехнічному інституті, спочатку лектором і керівником дипломних проектів, а з березня 1919 року — професором10. Та, очевидно, урядовець УНР дуже незатишно почувався «червоним» професором. І коли Армія УНР разом із польськими військами на короткий час зайняла Київ, І. Шовгенову знову запропонували попередню посаду в Міністерстві шляхів. Оформивши відпустку до Вінниці терміном на 28 діб, починаючи з 30 травня, він разом із старшим сином Андрієм виїхав з Києва. Виїжджав поспіхом, навіть довідки про відпустку не забрав, не був обтяжений і речами, сподівався скоро повернутися. Як згадувала пізніше Олена, «тато виїхав з Києва..., як всі тоді думали, на «два тижня», отже, залишив маму, мене і Сергія без копійки»11. Але доля Івана Шовгенова була вже в цей час пов’язана з драмою уряду УНР, і до Києва він більше не повернувся. 12 червня місто зайняли червоноармійці, Армія УНР відступала на захід. На засіданні Ради Народних Міністрів, яке відбулося 17 червня 1920 р. на станції Проскурів, було ухвалено постанову про призначення інженера Івана Шовгенова на посаду директора департаменту водяного та дорожнього господарства Міністерства шляхів з 15 травня 1920 року12. Якийсь час він перебував у Кам’янці-Подільському, а 14 листопада разом з іншими урядовцями був евакуйований до польського міста Тарнова, місця осідку уряду УНР13. Тут він перебував до квітня 1922 року, займаючи посади: з травня 1920 — товариша міністра шляхів і керуючого цим Міністерством, а також Міністерством пошт і телеграфів з 14 вересня 1921 року14. А в Києві дружина і двоє дітей залишилися під більшовицьким режимом без засобів до існування. Приватні навчальні заклади радянська влада закрила, всі школи стали єдиними трудовими. Одну з таких шкіл до 1920 року відвідувала Олена. Мати її змушена була продавати речі, щоб придбати харчі, але їх завжди не вистачало, і вона з болем у серці просила дітей їсти якнайменше. Для Олени закінчилося те безхмарне дитинство, коли вередливу дівчинку умовляли їсти яйця і пити молоко. Треба було самій дбати про шмат хліба. Згадуючи про цей період свого життя, вона писала в листі до Наталі Лівицької-Холодної 24 липня 1932 року: «...я вступила посильним в тій самій Політехніці, де був колись професором мій батько. Тому мій зверхник з особливою насолодою ганяв мене в саму жахливу погоду в найдальші кінці Києва15. В літі я сапала і полола цілі довгі, пекучі дні на комуністичних огородах, щоб прогодувати себе та й додому принести якийсь «пайок». Як же ж тяжко мені було, Натуся, я була маленька, ще і слабенька, і мені тяжко було «гнати рядки» наряду з бабами, які були призвичаєні до такої роботи. Доглядачі кричали на мене немилосердно, а я старалася, що є сили, щоб тільки мене не вигнали. Це було декілька верст від Києва, отже, я додому ходила лише в неділю, а цілий тиждень жила там, спала в сараях, на соломі, поміж баб. Хліб для мене був мрією, бо їли ми лише картоплю і пшоняний куліш. Все це без масла чи сала. Для того, щоб роздобути цей хліб чи кавалок сала, я з товаришкою їздили в якесь село, щоб зміняти там рушник чи серветку на ці продукти. Ти знаєш, в ті часи потяги були переповнені, отже, нам часто доводилося, на вітру і морозі, декілька годин вісіти на підножці, чи тремтіти на криші ваґона. Щоб дістати дрова на опал, теж їздили чи ходили в ліс, самі пиляли і рубали, а потім тягнули на своїх плечах чи везли на тачці»16. Але не тільки такі сумні думки навіювали їй спомини про Київ. Навпаки, згадувати Київ було й радісно, бо вона дуже любила це місто, його чудові парки, схили над Дніпром і сам Славутич. Згадувала себе юну, переповнену радістю життя в час, який відзначався жорстокістю, аморальністю і хамством. Саме тоді прийшло до неї перше захоплення17, любов чи її «передчуття» — настрої, які породжують у душі особливе піднесення. І як не тяжко жилося в Києві два роки без батька, але молодість брала своє. «…все ж ці два роки були для мене містерією, чудом життя, незабутньою казкою,— ділилася вона з подругою,— бо що ж значила пригоріла каша, сукня з підшивки і собачий холод в порівнянню з тим, що я перетворювалася з дитини в панну, а тому весь світ ставав для мене іншим!»18 Усю щоденну роботу вона виконувала мов у сні, думаючи про те, яке чудове життя, скільки всього цікавого чекає її попереду. Особливу ж радість приносили години відпочинку. Пригадувала: «Коли ж кінчалася моя щоденна праця, тоді життя було мов квітка, що ледве починає розпускатися, а що має тисячі пелюстків. Кожний вірш, образ, захід сонця, кожне миле обличчя і ніжне слово приймала моя душа гостро і здивовано. Весь світ був для мене, а я для всього світу»19. Своє світовідчуття тодішньої, п’ятнадцятилітньої, вона пізніше, пригадуючи свій «в боях ранений», «трагічний Київ», прекрасно передала у вірші «П’ятнадцята осінь»: І чула я: мої дитячі дні Тікають швидко, як малі ягнята, Злітають в діл, ховаються на дні, А я не хочу бігти й доганяти. Немов рослина у яснім вікні, Яка неждано вигнулась стрільчасто, Я відчувала стрункість власних ніг І гнучкість рук, що можуть дати щастя. Незнана радість і незнаний сум, Не розплеснувши, колихнули повінь... Не буря ще — її далекий шум, Ще не любов — передчуття любови. На шістнадцятому році свого життя, у травні 1922 року, Олена виїхала з України20, надовго залишивши улюблений Київ. З мамою і братом Сергієм вони нелегально перейшли кордон і, після короткочасного перебування в Тарнові, в липні 1922 року21 переїхали до Чехословаччини, до містечка Подєбради, де батько Олени Іван Шовгенів 28 квітня того року був обраний ректором Української господарської академії (УГА)22. Невеличке курортне місто Подєбради в Чехії в 1920-х роках стало одним з осередків культурного життя української еміграції, в яке зразу ж активно включилася Оленка. Її подруга Зоя Плітас згадувала: «Був серпень 1922 року — Подєбради в Чехословаччині. Перша величава українська маніфестація в цьому новому українському осередку, серед чужого нам ще тоді чеського населення. Це було «Свято поневоленої України» з багатьма алегоричними возами, що проїздили вулицями тоді ще невеликого, але славного купелевого міста Подєбрад. На одному з таких возів, що представляв образ багатої і плодовитої України й де центральною постаттю була Україна — гарна висока молодиця, що спиралась із серпом у руці на великий сніп жита (Галя Мельник), напереді вміщено дві родини: одна представляла українське селянство, а друга — українську інтелігенцію. Мене притягнено до інтелігентської групи, а юна Леночка була вбрана як молода селянська дівчина»23. У Подєбрадах працювали матуральні курси для юнаків і дівчат — українських емігрантів, які або не мали закінченої середньої освіти, або через складні обставини, які довелося пережити, втратили документи, що давали право вступу до вузу. Отримати такий документ (матуру) після річного навчання і давали можливість курси, на які восени 1922 року вступила Олена. Навчатися було їй нелегко, бо мала велику перерву та й українською мовою вільно не володіла. Але працювала наполегливо. Жадоба знань, бажання надолужити прогаяний час, неабияка амбітність і допомога друзів, недавніх вояків Армії УНР, які залюбки давали юній доньці ректора уроки не лише математики й української мови, а й національного самоусвідомлення, поступово приносили свій результат. Усвідомлення себе українкою приходило до Олени повільно, бо була вона вихована на російській культурі, давався взнаки вплив столиці Російської імперії, а перебування в зросійщеному Києві мало що змінило в її свідомості. Середовище української еміграції спочатку приголомшило. Про свої перші враження після прибутгя до Польщі вона так розповідала Уласові Самчукові: «Мені п’ятнадцять років, я ж народжена у царстві імператора всіх ройсів, вихована на мові Пушкіна і враз, перейшовши границю, опинилася не лише в Польщі, що здавалася мені романом Сєнкєвіча, не лише «в Европі», але й у абстрактному царстві Петлюри, що говорило «на мові» і було за «самостійну». Ви це ледве чи можете зрозуміти... Уявіть собі великодержавного, петербурзького, імперіяльного шовініста, який з перших дитячих років звик дивитися на весь простір на схід, захід і південь від Петербургу, як на свою кишенькову власність. І якого не обходять ні ті живі людські істоти, що той простір заповняють, ні ті життьові інтереси, що в тому просторі існують. От така собі Богом дана Русь, у якій всі ті «полячішкі і чухна» лише «дрянь», яка кричить, що їй «автономія нужна»...»24 «Опинившись у Подєбрадах,— продовжувала розповідь Олена,— я була приголомшена, що мій власний батько, відомий і заслужений справжній російський професор Іван Шовгенов, якого чомусь перезвали на Шовгеніва, є не що інше, як ректор школи, яку звуть господарською академією, де викладають «на мові» і де на стінах висять портрети Петлюри»25. Поступово звикала, прислухалася до розмов товаришів по курсах і студентів академії, до палких дискусій про минуле України, про причини поразки недавньої національно-визвольної боротьби, безпосередніми учасниками якої була переважна більшість юнаків з її теперішнього оточення. Наталя Лівицька-Холодна, пригадуючи ті часи, писала, що в академії всіх вражало те, що Олена і її брат Сергій говорили між собою російською. «Ми зустрічалися з Оленкою тільки на вечірках та всяких товариських сходинах в академії. Вона завжди була оточена студентами, які постановили навчити її української мови. Найзавзятіше взявся за це кубанець бандурист Михайло Теліга. Та й Леонід Мосендз зробив немало в цій справі, бо підготовляв її до матури»26. Але спілкувалася вона і з російськими емігрантами в побуті, на молодіжних вечірках. Одна з таких вечірок стала для неї пам’ятною на все життя, бо саме на ній вона гостро відчула, що її рідна мова — українська. Про цей випадок вона так розповідала Уласові Самчукові: «Це було на великому балю у залях Народного дому на Виноградах, що його улаштовував якийсь добродійний комітет російських монархістів під патронатом відомого Карла Крамажа. Я була тоді у товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику і пили вино. Не відомо хто і не відомо, з якого приводу, почав говорити про нашу мову за всіма відомими «залізяку на пузяку», «собачій язик»... «Мордописня»... Всі з того реготалися... А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. Я сама не знала чому. І я не витримала цього напруження, миттю встала, вдарила кулаком по столу і обурено крикнула: «Ви хами! Та собача мова — моя мова! Мова мого батька і моєї матері! І я вас більше не хочу знати!» Я круто повернулася і, не оглядаючись, вийшла. І більше до них не вернулася. З того часу я почала, як Ілля Муромець, що тридцять три роки не говорив, говорити лише українською мовою. На велике здивування усіх моїх знайомих і всієї Господарської академії»27. Українську мову та літературу вона обрала своїм майбутнім фахом, готувалася стати студенткою Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі. Та виникла перша перешкода. Навчання в інституті розпочалось у вересні 1923 року, випуск же матуральних курсів мав бути тільки в жовтні. І 26 жовтня того ж року вона одержить свідоцтво про закінчення повного курсу 7-го класу реальної школи на Українських матуральних курсах у м. Подєбрадах28 з досить добрими успіхами: з 16 предметів, які викладалися на курсах, задовільну оцінку мала лише з п’яти, чотири були оцінені «дуже добре», останні, в тому числі й українська мова та історія письменства — «добре». Але ж так не хотілося втрачати рік! І Олена 14 вересня 1923 року пише заяву такого змісту29: «До пана Директора Українського Вищого Педагогичного Інстітуту імени Драгоманова Слухачки Матуральних курсів в Подєбрадах Олени Шовгенової Прохання В жовтні місяці я маю надію закінчити матуральні курси в Подєбрадах, а після цього хотіла би продовжити свою освіту в Педагогичному Інстітуті; тому маю за шану просити Вас, пане Директоре, приняти мене студенткою дорученого Вам інстітута і призначити мені стипендію. Олена Шовгенова 14/ІХ р. 1923» Прохання задовольнили, і вона стала студенткою історико-літературного відділу (підвідділ української мови і літератури)30. Її професорами були визначні українські вчені. Софія Русова викладала теорію й історію педагогіки, дидактику та інші педагогічні дисципліни, Леонід Білецький — народну поезію, вступ до історії літератури, історію української літератури, методику та історію поезії, Дмитро Дорошенко — історію України, Василь Сімович — українську та старослов’янську мови, Дмитро Чижевський — філософські дисципліни, Сергій Шелухин — основи права, Степан Сірополко — школознавство та бібліотекознавство. Олена поринула в студентське життя. Лекції, бібліотеки, Студентський Дім у Празі, прогулянки вулицями великого європейського міста. Все було таким цікавим і незвичним! Оленин тогочасний настрій переданий у її вірші, який , за спогадом студента УГА Євгена Науменка, зберігся в його записнику31. Люблю я проходити помалу В час, коли засвітять ліхтарі, По старому пражському цвинтарі Скрізь подвір’я й вулички старі. Всі будинки таємничо строгі, Заховали спогади свої Про блискучі лицарські остроги Про кріваві лицарські бої. Олена була активною учасницею студентських вечорів. Про це свідчать як спогади її товаришів, так і архівні документи, зокрема ті, що були співробітниками посольства України в Чеській Республіці виявлені й люб’язно надані Всеукраїнському жіночому товариству ім. Олени Теліги. Серед них — записка управителя канцелярії інституту, якою за дорученням ректора просять студентку Олену Шовгенову неодмінно прибути 9 квітня 1927 року на пробу декламації до академії-концерту на вшанування пам’яті Т. Шевченка, а також програма цього концерту чеською мовою, де серед учасників колективної декламації поеми Т. Шевченка «Великий льох» значиться і О. Шовгенівна-Телігова. Та це буде вже пізніше, на останньому курсі навчання32. А про один із перших вечорів Олени-першокурсниці згадує Зоя Плітас. Це був концерт у Студентському Домі у Празі взимку 1924 року, який відбувався під керівництвом Євгена Вирового і який завзято допомагала організовувати Оленка (друзі називали її Лена, Леночка). Вечір влаштовувало «Видавництво Української Молоді», пройшов він успішно. На виручені кошти було видано збірник віршів Галі Мазуренко, а пізніше й твори інших молодих авторів. «Найбільшою нагородою для Леночки за її віддану працю.., — як свідчить подруга, — було її знайомство з Михайлом Телігою, її майбутнім чоловіком, який на тій вечірці грав на бандурі та співав українські думи»33. Оленка закохалася в ставного кубанського козака і прекрасного бандуриста. Вона з нетерпінням чекає на їхні зустрічі у Празі або в Подєбрадах, кілька днів розлуки здаються нестерпно довгими, їх заповнюють листами. В архіві Уласа Самчука зберігся один з тогочасних Олениних листів до Михайла Теліги, що його той разом з іншими паперами та речами залишив у Рівному, як думалося тоді, на тимчасове зберігання перед від’їздом до Києва в листопаді 1941 року. Тож загляньмо в цей інтимний лист, а через нього — у закохану душу юної Оленки Шовгенової. «30. IV. 1925. Горні Черношіце Там за віконцем розцвілі вишні, А тут, в кімнаті — фіялки сині. Чому ж зникли всі сни колишні? Чому на душу лягають тіні? Це початок мого вірша, який ніколи не буде мати закінчення, мій єдиний, мій коханий Михайлик! Бо я тільки одержала від Вас листа, і одразу з душі зникли всі «тіні», і я певна, що з’являться всі колишні сни, а за вікном такі чудові вишні, а в кімнатці фіялки. Та й взагалі, жити на світі чудово! Правда, іноді жують все батьки, ну да що ж їм стареньким робити, як не читати нотації своїй безшабашній дочці? У них же нема таких важливих справ, як, наприклад, у нас з Вами, які потребують чипішити годинами, та й того дуже мало. Ну і хай собі бурчать трошечки, але драм, їй-Богу, ніяких не було, а мого єдиного Михайлика всі наші виключно поважають і на рідкість довіряють йому. Між іншим, папа приїздив до Праги і оповідав, як Ви чудово грали на якійсь вечірці і який Ви були «холосий» в українському вбранню. От шкода, що я Вас не бачила!!! Михайлику єдиний, зустріч моя найсвітліша! Яке ж щастя, я зустрінулася з Вами. Тепер, що зі мною не буде, я завжди буду знати, що є на світі люди такі, як Ви. Не пошлі, не порожні — милі, милі... Ви пишете, що приїдете до Праги аж за тиждень, бо в цю суботу поїдете на вечірку. Це, звичайно, шкода, бо я за Вами буду скучати... Але, звичайно, на вечірку піти варто. Потім будете оповідати мені про неї, й я буду така горда, що ось Ви бачите стільки людей, панночок, але кохаєте лише одну мене! «Любов свобідна», Михайлику, і я ніколи не візьму ніяких обіцянок і нічого такого... Робіть, любий, як знаходите краще, ходіть всюди, знайомтесь, танцюйте, «фліртуйте». І мені Ви ніколи не зробите неприємности. Тільки така любов гарна, як у нас, коли вона не «каторга єгипетська», не обов’язок, а світле, радісне, вільне щастя! Любов неможлива без повного цілком довір’я. А я Вам вірю безмежно! Тільки будьте завжди щирим, а я знаю, що я для Вас — ЄДИНА. Між іншим, Михайлику, з фотографією у мене вийшла мука!!!! (Я попала до якогось дивного фотографа. Зфотографувавши мене, він залишився незадоволений першою фотографією (Слечна віпада лепше, ніж на подобенце)* і зафотографував мене ще раз, причому примусив мене фотографуватися, крім того, ще раз в капелюсі (Все за ту ж ціну — чудак!!). І одні з цих фотографій будуть готові в понеділок, а другі в середу. Я роблю так: в понеділок посилаю Вам фотографію одного типу — відразу ж, а в середу — другого. Одна фотографія буде маленька і буде нагадувати, яка Оленочка малесенька, а друга велика буде нагадувати Вам про велике моє кохання... (Знаєте, є такий вірш: «Я любви не числю и не мерю... Нет, любовь есть вся моя душа»). Так що в вівторок Ви вже будете мати якусь мою фотографію. Якби Ви знали, Михайлику, яка я тепер зайнята! Акуратно ходжу на лекції. Ходжу на студію театральну. В суботу у нас академічне свято, і проф. Вагнер мучає мене з віршами. Потім я деякий час мушу уділяти своїм «претендентам» і вести з ними «інтелігентні» розмови. І це найтяжче. Краще три години лекції Білецького плюс реферат з грецької літератури, ніж година розмови з деякими з них. І найменше часу уділяю я моєму єдиному Михайликові... Та зате думкою я ввесь час з Вами. Хоч би скорше Ви приїздили до Праги, аби Вас могла побачити. Цілую Вас щиро і міцно, надовго Ваша Оленка. ПС. А я вже думала, що Ви мене забули, коли Ви мені не писали. Пишіть!!!»34 Безсумнівно, Михайло Теліга відіграв велику роль у тому, що з донедавна російськомовної панночки Лєночки Шовгенової постала визначна українська поетеса і патріотка Олена Теліга. А звідки ж до кубанського козака Михайла Теліги прийшло таке глибоке усвідомлення національної гідності, українського патріотизму, яким він щедро ділився зі своєю подругою, а потім і дружиною? Про це він розповів сам. Збереглися унікальні документи — спогади студентів Української господарської академії в Подєбрадах. Очевидно, це їхні твори на задану тему — про те, що найбільше запам’яталося з власного життя. Майже всі студенти були учасниками національно-визвольних змагань 1917—1921 років, і кожний з них описав якийсь епізод із свого недавнього минулого або якусь згадку з життя на Батьківщині. Твір Михайла Теліги має характерну назву: «Як я став свідомим українцем»35. Він розповів, що першим поштовхом до національного самоусвідомлення стала його зустріч із кобзарем у Катеринодарі 1915 року під час навчання в військово-фельдшерській школі. Гра кобзаря справила на нього надзвичайне враження, і він вирішив, що й сам неодмінно має навчитися грати на цьому чарівному інструменті. Один із знайомих учнів, котрий сам грав на бандурі, познайомив його з Миколою Богуславським, який не тільки вчив грати на кобзі, а й давав читати українські книжки, вів розмови про українську історію. Оповідаючи свої перші враження від майбутнього вчителя, Михайло писав: «Почав він говорити про те, що от, мовляв, ми козаки, нащадки того лицарства, яке віками боронило український народ, звелись нінащо, навіть говорити не вміємо по-свойому, а що вже забули, хто ми, чиїх батьків, так про це й говорити не доводиться. Я почував, що він ганьбить наше козацтво за щось, тільки не розумів, чому він так ні з того ні сього почав таку розмову. Потім узяв якусь велику книгу й почав читати з першої сторінки. То була історія України Аркаса, і він вичитав прекрасний вступ до неї. Те читання зробило на мене вражіння. Слова Аркасови глибоко запали мені в душу, і вже в тій хвилині я відчув, що сила тих слів якось перевертає увесь мій психичний уклад. Я став розуміти тоді, чому він гнівається на козацтво. Мені стало соромно за самого себе, що я до цього часу не ставив собі питання: «Хто я і що я? Як це я й досі не знав, що «українська нація не вчорашня, а має за собою тисячелітню історію», як почув зі вступу Аркаса. Думки пішли роєм у голові...» Зацікавивши свого учня, М. Богуславський для початку дав почитати Михайлові історичну повість А. Кащенка «У запалі боротьби», яка захопила його. Почалися навчання гри на бандурі, читання українських книжок, бесіди з учителем, який, за словами Михайла, гуртував біля себе молодь, зворушував своїм словом любов до рідної мови, історії та взагалі до всього, що тільки могло спричинитися до національного виховання. «Отже, — написав у кінці своєї оповіді Михайло Теліга,— все почалося з бандури: чари її мене не поминули... — вхопили мене і повели тією стежкою, на кінці якої я бачу щастя свого народу». Весь вільний час Михайло тепер віддавав грі на бандурі та читанню українських книжок, на придбання яких витрачав усі свої гроші. «Я став цілком свідомим українцем, — пише він. — Одначе власна моя свідомість мене не задовольняла. Мені хотілось, щоби і мої товариші також знали, хто вони. Мені було дуже боляче, що ми, козаки, нащадки запорожців, не пішли шляхом наших дідів — лицарів, а обернулись у якусь купу сміття, стали сліпою та ще й ганебною зброєю в руках московських посіпак». І він збирав навколо себе товаришів, давав їм читати українські книжки, як умів, викликав любов до рідної мови та звичаїв. «Ми вже всі уміли добре розмовляти українською літературною мовою і скрізь нею демонстрували»,— писав він. Коли вибухнула революція, Михайло жив мрією про Велику Соборну Україну. Він пильно стежив за подіями, які відбувалися в Україні, передплачував газету «Нова Рада» та катеринославські «Просвітянські вісті». Коли в Катеринодарі відбувалася революційна маніфестація, Михайло з товаришами вирішили продемонструвати свою національну свідомість. Вони замовили великого жовто-блакитного прапора, і ніс його Михайло. На здивовані запитання з юрби, що то за прапор, «ми, — пише він, — з гордістю відповідали, що це наш національний — український прапор». Описує Михайло й діяльність Кубанської Національної Ради, заходи, які вживалися для українізації школи, видання української літератури, розповсюдження універсалів Української Центральної Ради. «Дуже пишно почала цвісти Кубанщина,— пише М. Теліга.— Та недовго. Лютий московський хижак обступив Кубанщину з усіх боків і почав затискати, що мав сили. Ворог почав правити перемогу». Багато було винищено на Кубані українських інтелігентів. Михайло задумав перебратися в Україну. Він писав: «Мені тоді було неповних 18 років, одначе час був такий, що я мусів бути десь у війську. Отже, я тоді й рішив: як маю десь і за щось може покласти своє життя, так подамся я туди, де буде за що умерти, тобто на Україну, в українське військо». У серпні 1918 року Михайло вирушив з дому і подався туди, де, вважав він, «кувалася Велика Українська Державність», — до Києва. У Києві він став учасником організованої В. Ємцем першої Кобзарської капели, яка за часів гетьмана П. Скоропадського дала кілька концертів у відомому театрі Бергоньє, а за часів Директорії виступала перед вояками. Після розпаду капели М. Теліга залишився у війську36. Навчався в Юнацькій школі в Кам’янці-Подільському, як військовий фельдшер під час боїв рятував поранених бійців, а після бою... грав їм на бандурі37. Довелося Михайлові бути певний час і ад’ютантом Головного отамана Симона Петлюри. Потім майже чотири роки був на інтернації. Такий шлях пройшов Михайло Теліга до того часу, коли став студентом лісового відділу агрономічно-лісового факультету Української господарської академії в Подєбрадах. Академія була офіційно відкрита 19 травня 1922 року. Вона розмістилася в старовинному замку короля Юрія Подєбрадського над річкою Лабою. У просторих залах замку студенти академії слухали лекції, тут також працювали бібліотека й численні лабораторії. У ресторані «Україна», який містився в цьому самому замку, відбувалися українські вечірки і бали. Ця вища спеціальна школа мала подвійну мету: перша — підготовка молодих, національно-свідомих українців, що опинилися за кордоном, до активної участі в майбутній відбудові господарства України і друга — в процесі науково-педагогічної праці в академії згуртувати осередок інтелігенції, яка, фахово підготовлена, ознайомлена з кращими взірцями європейських методів науки і практики, могла б у свій час, коли складуться відповідні умови, стати до послуг українського громадянства в його неминучій, велетенській праці розбудови держави. Хоч не здійснилася мрія засновників академії про те, що вони і їхні вихованці ближчим часом повернуться в Україну для практичної роботи, академія відіграла велику роль як центр української культури і національного виховання молоді, про що говорилося в багатьох привітаннях, які надійшли на адресу академії в дні святкування її десятилітнього ювілею. Перший ректор академії професор, інженер І. Шовгенів, який на той час уже працював у Польщі, у своєму привітанні писав: «З нагоди десятиліття існування Української Господарської Академії прошу прийняти моє гаряче сердечне привітання. Душею своєю я завжди з Академією, в ці ж дні з особливою яскравістю пригадую перші наші кроки при утворенню на еміграції рідної вищої школи і почуваю себе щасливим, що в такій важливій національній справі судилося мені взяти близьку участь. Дай же, Боже, щоб Академія й надалі залишилася вогнищем і розсадником української культури»38. В іншому привітанні також наголошувалося: «Не тільки наукові скарби, створені професорами Академії, високо цінують її, а й те національне завдання, національне виховання й зміцнення молоді, майбутніх захисників національної ідеї й державности України»39. Якими ж методами здійснювалося національне виховання? В УГА працювала студентська Академічна Громада, яка об’єднувала переважну більшість студентів. Вона ставила своїм завданням: ввести студентське життя в організоване русло, налагодити співжиття своїх членів, піднести інтелектуальний рівень членів громади і забезпечити їхнє матеріальне становище. З цією метою Громада вступила до складу ЦЕСУСа (Центральний Союз Українського Студентства), влаштовувала звіти, лекції, дискусії, екскурсії, заснувала бібліотеку, клуб, читальню, видавала часописи й журнали, організовувала акторські та спортивні гуртки. Крім спортивного гуртка, що налічував 100 осіб, працював хор, у якому було понад 50 осіб, струнний оркестр, репертуар якого складався переважно з творів музичної класики. Гурткові бандуристів «Кобзар», який налічував близько 30 осіб, надавалось особливе значення, оскільки з бандурою, як із національним українським інструментом, пов’язувалися козацьке минуле і козацька традиція. А ще ж існували драматична секція з 25 осіб та інші аматорські гуртки. У житті студентства академії поважне місце займали лекції, що влаштовувалися у вільні від обов’язкових навчань години. Завданням цих лекцій було з’ясування або цілком нових питань з різних галузей науки, що не входили до циклу обов’язкових занять, або тих проблем, які щоденно висувалися тогочасним життям. З лекціями перед студентами виступали відомі вчені, активні учасники визвольних змагань 1917—1921 років: Дмитро Дорошенко, Олександр Шульгин, Ісаак Мазепа та інші40. Багато студентів, які навчалися у Празі в Українському вільному університеті чи в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, постійно проживали в Подєбрадах і на лекції їздили поїздом (серед них була і Олена Шовгенова). Отже, в Подєбрадах проходила значна частина їхнього життя, спілкування з друзями, відвідування лекцій, участь у різноманітних гуртках. В архіві збереглися два фотоальбоми родини Теліг, в яких є фотографія, де Олена й Михайло — серед членів аматорського гуртка. На кількох фотографіях — заняття танцювального гуртка41, де Олена і Михайло — поряд з керівником гуртка Василем Авраменком, який у майбутньому на весь світ прославить український танок. А на іншій фотокартці, датованій 1925 роком, Олена і Михайло — поряд в українських костюмах під час танцю. Зоя Плітас згадувала, що Олена була «осередком» «танкової школи» Василя Авраменка, народні танці виконувала просто незрівнянно, а про виконання танцю разом з Михайлом писала так: «Оцей спільний «Козачок» молодої, стрункої пари був видовищем, що його так легко не можна забути»42. Саме «панна Шовгенева», очевидно, як краща учениця школи В. Авраменка, вручала йому адрес від імені всіх учнів на вечорі національного танку, влаштованому в Подєбрадах перед від’їздом учителя до США43. Танці були великим захопленням Олени. «Танцювальна» тема проходить через багато її віршів («Козачка вдаряю попід мурами...»; «О дивне танґо, — і сум, і пристрасть...»; «Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом...» та інші). А ще любила вона літературні вечори, диспути, літературні суди, що тоді були дуже популярними в студентському середовищі й не раз організовувалися у Празі та Подєбрадах. Зоя Плітас пригадувала суд над «маленькою господинею великого будинку» Джека Лондона, коли Олена впродовж кількох тижнів переживала настрої осіб цього сильного з психологічного боку твору, який глибоко вразив її душу. Олена взяла активну участь у вечорі української поезії, який відбувся у травні 1925 року в помешканні Студентського Дому. «Студентський Вістник» повідомляв, що на цьому вечорі читали свої вірші молоді галицькі поети Юра Шкрумеляк, Василь Софронів-Левицький, Олесь Бабій, «а потім О. Шовгенівна прочитала кілька поезій неприсутніх авторів, а саме Романа Купчинського, Василя Бобинського та Івана Крушельницького». «Перший вечір молодої галицької музи на еміграції зробив приємне враження»44, — відзначалося в повідомленні. Коло спілкування Олени — її товариші по інституту, їхні спільні з Михайлом друзі й приятелі — студенти УГА. Багато із них з часом стануть відомими українськими письменниками, поетами, громадськими діячами, науковцями, а поки що вони в тиші бібліотек і гаморі дискусій шукали шляхи дальшого розвитку української нації, боротьби за незалежну Українську державу, творили українську літературу. Разом з Оленою на одному курсі навчалися: Василь Куриленко, Галя Мазуренко-Боголюбова, Оля Русова, курсом пізніше йшли: на підвідділі літератури — Юрій Дараган, на підвідділі історії — Олег Кандиба, Юрій Шкрумеляк та інші. У той самий час у педагогічному інституті навчався майбутній член-засновник та ідеолог ОУН Юліян Вассиян. В УГА в цей же час навчалися Євген Маланюк, Леонід Мосендз, Микола Сціборський. Серед друзів Олени були також студенти УГА Леонід Романюк і однокурсник Михайла Теліги Євген Науменко, який так згадував про ті часи: «У великій українській колонії в Подєбрадах витворювалося багато товариських гуртків людей, яких зв’язували спільні завдання або інтереси. Одним з таких гуртків був гурток близьких приятелів, який утворився при родині Михайла Теліги, що був надзвичайно здібним бандуристом. Був членом (громади) бандуристів в Празі та по своєму наданню гри на бандурі вважався за популярним бандуристом Ємцем на першому місці перебуваючих в ЧСР майстрів гри на цьому національному музичному інструменті. Він женився на дочці першого ректора УГА Олені Шовгенівні. <…> Це була надзвичайно талановита, здібна людина, що захоплювалась літературою, і в тому часі почали друкуватись її вірші. Була це широкого уму симпатична та весела жінка, яка находила спільну мову з кожною людиною. Була душею товариства, мала талант чудово оповідати і часто опановувала цілим товариством… Досить часто в цьому маленькому товаристві гралися товариські ігри, фанти, писалися гумористичні вірші та інше… На наших сходинах досить часто читали свої вірші як Олена Теліга, так і я… В моєму записнику заховалося кілька віршів Олени Теліги, що були написані нею ще під час її студій в Празі…» До цього гуртка, за словами Є. Науменка, крім нього, належали: Петро Запорожець, Василь «малий» Куриленко, Василь «великий» Ткаченко, Володимир Стефанович, Леонід Романюк та інші45. Особливо ніжна дружба зв’язувала Олену з Василем Куриленком. Разом з Л. Мосендзом він відіграв важливу роль у перетворенні Оленки з російськомовної дівчинки, якою вона прибула на еміграцію, на свідому українку46. В альбомах Теліг його фотографій найбільше: і окремо, і в групі товаришів, а одна з них — з інтер’єром його кімнати в Подєбрадах (на першому плані — бандура, на столику — фотографія Олени Теліги) — підписана на звороті: «Тобі, Миша, мойому учителеві, наставнику, пораднику і щирому приятельові від слухняного учня. Василь. 9/ІІІ.1929. Подєбради». На іншій — Василь поряд з Оленою і Михайлом Телігами, а на звороті — автограф: «12.VII.1929. Найдорожчим у світі двом істотам, найріднішим Оленочці та Миші. Щоби не трапилось, прошу тебе, Оленочко, і тебе особливо, Миша, не зміняти свого до мене відношення. Василь. Подєбради»47. Олена завжди підтримувала Василя, коли той підупадав духом або через тяжку легеневу хворобу, або через смерть від такої ж хвороби його нареченої — молодої української поетеси Марусі Тимканич. Олена Теліга присвятила йому два вірші: «Життя» та «Соняшний спогад». У вірші «Життя» вона радила другові не піддаватись відчаю, закликала не дати душі зім’ятій, сліпій, безкрилій зсунутись на дно: А ти її лови! Тримай! Тягни нагору! Греби скоріше і пливи, пливи! Повір: незнане щось у невідому пору Тебе зустріне радісним: «Живи!» На все життя залишаться Олена і Василь вірними своїй дружбі, збережуть теплі спогади про роки юності, проведені в Подєбрадах. Уже коли Олена з Михайлом житимуть у Польщі, подєбрадські друзі Василь Куриленко та Леонід Романюк надішлють їм спільну фотографію з теплими, жартівливими написами. Василь Куриленко напише: «Сьогодня 3-е червня 1930. Сеся хвотографія нехай Вам, Лєна й Миша, нагадує усяке, що було в Подєбрадах. Все ж таки гарні були роки. Най ми ще всі зустрінемося на Україні. Най! Василь»48. А Олена, здобувши вже певний життєвий досвід, багато в чому гіркий, переживши удари від непевних друзів і певних ворогів, звернеться подумки саме до нього, вірного друга своєї молодості: Це знову ти, ніколи не коханий І завжди близький, спогадом гориш. І в її уяві зрине соняшний спогад про дні їхньої молодості: День липневий жовто-червоний І дзвінкий, мов веселий рій! Чи ж не молодість наша дзвоном Розліталась від наших мрій? У воді швидкі перегони, Відпочинок на межах піль. Чи ж не молодість наша дзвоном Ударяла у срібло хвиль? І від сонця цілком бронзові, Заблукавши в зелену тінь, Ми звірялись собі в любові... До героїв і до богинь. Так, роки молодості пройшли у пошуках героїв, що могли б слугувати за приклад у житті, яке ще все було попереду, богів, яким належало молитися. У Олени пошуки орієнтирів відбувалися під впливом оточення, що складалося в основному з недавніх вояків Армії Української Народної Республіки, які зазнали поразки в боротьбі за незалежну Українську державу, гостро цю поразку переживали, не хотіли з нею змиритися, шукали її причини і свою в тому провину. Себе усвідомлювали поколінням «спізненим», яке події 1917—1920 років застали недостатньо свідомим політично, що й стало однією з причин трагедії України і їхньої особистої. Найкраще про це сказав Євген Маланюк, який і себе до того покоління відносив: «Події застали бо нас в тім критичнім віці, коли відбувається «мутація» з молодика на мужа. Всі ми (отже в літературі — Ю. Дараган, Ю. Липа, О. Стефанович, Л. Мосендз, М. Грива і інші) мали тоді приблизно коло 20 літ... Про жадну передачу «політичного» досвіду поколінь — не було мови, незалежно від того, хто з нас з якої верстви вийшов, або в яких обставинах виховувався (хоч, переважно, всі ми мали т. зв. національну свідомість в тій чи іншій мірі). Переважно військовики (і в цьому найяскравіше наша свідомість, скорше інстинктивно, проявилася), ми були політично незрілі, покладаючись на старше від нас покоління»49. Та старше покоління, лідери української революції, керівники відродженої на її хвилях національної держави — Української Народної Республіки — не виправдали надій молодого покоління, не зуміли організувати захист власної держави. «Але розчарування, а з ним біль, досада і спізнений жаль,— продовжував Маланюк,— прийшли вже в таборах, де була нагода продумати недавнє минуле, особливо читавши Донцова та «Листи» нещадного своєю логікою Липинського. Розчарування в «старших» довершило нашу політичну свідомість, зробило нас політично зрілими, але це сталося жахливо пізно, себто коли ми були вже обеззброєні і збройна Визвольна Війна для нас була скінчена. Якби ж та політична дозрілість прийшла була вже не на 10, а хоч би на 2—3 роки раніше! Прихід політичної нашої дозрілости в розпачливо-таборових умовинах обеззброєного війська і спричинив своєрідну «психічну травму», яка повела наше покоління в науку (Подєбради), в мистецтво, а нашу групу завело в літературу (переважно в поезію)»50. Ці роздуми Євгена Маланюка певною мірою пояснюють і такий феномен, як Празька поетична школа, до якої відносять Юрія Дарагана, Леоніда Мосендза, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Максима Гриву, Миколу Чирського, Олега Ольжича, Олену Телігу та ін. Таким було оточення, в якому формувалася Олена Теліга як поетеса і українська патріотка, націоналістка. Чому ж українці виявилися неспроможними утвердити і захистити власну державу? Одну з причин, чи не найголовнішу, бачили в недостатній згуртованості нації, у відсутності належної волі до перемоги, в слабкості провідників, які орієнтувалися на демократичні методи досягнення мети в той час, як противник застосував брутальну силу. Головним ворогом вважали московський імперіалізм, що століттями гнобив Україну і в новому обличчі, в обличчі більшовизму, задушив молоду Українську державу, яка постала в результаті революції 1917—1921 років. Отож доходили висновку: щоб досягти перемоги в майбутній боротьбі за незалежну Українську державу, українці насамперед повинні усвідомити свою національну окремішність, необхідність з’єднання всіх воль в одну волю, підпорядкування всіх індивідуальних інтересів найвищій меті — боротьбі за націю і національну державу. 1926 року побачила світ праця Дмитра Донцова «Націоналізм», у якій обґрунтовувалась ідеологія українського інтегрального націоналізму51, наголошувалось на тому, що лише нація, яка у ворожому оточенні виявиться дужчою і пристосованішою, здатна утвердити себе і вижити. Ця та інші роботи Д. Донцова, що друкувалися в редагованому ним «Літературно-Науковому Вістнику», активно обговорювалися в колі Олениних друзів та приятелів. Захоплювалися вони й модною на той час філософією волюнтаризму Артура Шопенгауера та Фрідріха Ніцше. Ці ідеї носилися в повітрі, їх вбирала Оленина свідомість, вони відгукнуться в її творах дещо пізніше, коли остаточно сформуються її світогляд і естетична позиція. А поки що вона молода й щаслива, вона в центрі цікавого товариства, її сміх дзвінкий і веселий, її кохає красивий, ставний козак, справжній лицар, і незабаром їхнє весілля. Тато одержав гонорар за видання в Америці однієї з своїх книжок, і гроші вирішили витратити на Оленине весілля. Їй запропонували на вибір: або влаштувати скромне весілля в колі найближчих приятелів, а потім молоді могли б на два тижні поїхати в шлюбну подорож, або влаштувати «гучне» весілля, але без шлюбної подорожі, бо на все грошей не вистачало. Вона вибрала «гучне» весілля. Весілля Олени і Михайла детально описала Галина Лащенко, яка була на ньому молодшою дружкою. У неї збереглося запрошення, яке на це весілля одержала її родина: «Юлія Степанівна та Іван Опанасович Шовгеніви, сповіщаючи про шлюб своєї доньки Олени з Михайлом Телігою, просять Вас вшанувати своєю присутністю вінчання в євангелійській церкві 1 серпня о годині 7 вечора та весільний чай, що має бути того ж дня після вінчання в готелі «Централь»52. Але Г. Лащенко не пише, в якому році відбулося весілля. Пізніше вона не могла пригадати точно, в якому саме році — 1926 чи 1927 сталася ця подія. Автор приміток до Листування наводить різні аргументи на користь тієї чи іншої дати, але остаточної відповіді не дає53. Питання залишалося відкритим, доки з допомогою посольства України в Чеській Республіці не вдалося розшукати оригінальний документ про реєстрацію шлюбу. На адресу Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги надійшла ксерокопія запису про шлюб у Книзі реєстрації шлюбів православної єпархії у Празі при храмі Святого Миколая54. Цей документ засвідчує, що весілля відбулося 1 серпня 1926 року в Подєбрадах. Обряд шлюбу проводив православний священик отець Євген Погорецький. Про наречених у документі зафіксовані такі дані. Наречений — Теліга Михайло, студент Української господарської академії в Подєбрадах, син Якова Филимоновича Теліги, фельдшера станиці Ахтирської, та Єфросинії, народженої Побаженської, православний, народився 21 листопада 1900 р., неодружений. Цікаво, що місце народження Михайла було записане так: «Ст. Ахтирська, область Кубанська, Україна, Росія». Наречена — Шовгенова Олена, дочка Івана Шовгеніва, інженера в Подєбрадах, та Юлії Качковської, мешкає в Подєбрадах в готелі «Централь», народилася в Іллінському, Московської губ. в Росії 8 липня 1906 р., православна, незаміжня. Мабуть, через те, що наречений і наречена народилися в Росії, обоє були записані як російські емігранти. Свідками при реєстрації шлюбу були: Андрій Шовгенів та Петро Петренко, студент в Подєбрадах. Це були дані офіційного документа. А тепер знову надамо слово молодшій дружці — свідкові події. Вона розповідала: «Вінчання було ввечорі в євангелійській церкві. Людей поприходило багато, повна церква. Були там не лише українці, але й чехи. Прийшли подивитись з цікавости на православне вінчання. Бадьоро і радісно співав хор. Молодих обвели тричі навколо аналоя. Священик каже їм урочисті і гарні слова, повні глибокого змісту. При світлі свічок і лямп виринає схвильоване і радісне обличчя молодої. Забулась — про що ми умовились напередодні — подивитись, хто стане перший на килимчик, Олена чи Михайло. Бо за давнім звичаєм, той, хто стане перший, буде головою в домі. З церкви молоді поїхали додому, де їх зустріли батьки Олени зі святим образом. Пані Шовгеніва була в білій сукні. Обличчя її було втомлене і виглядало старшим її віку. Зате професор Шовгенів мав вигляд дуже свіжий і молодий. Сьогодні виходила заміж найулюбленіша з його трьох дітей, його Леночка. В родині так і рахувалось: Леночка — «татова дочка»»55. Запам’яталося присутнім на весіллі, як після традиційного застілля повиносили столи, звільнили залу і молода з молодим танцювали козачка. «Олена Теліга виявила свій хист до танцю, — писала Галина Лащенко, — її танець, особливо її козачок, це не було лише добре технічне виконання певних фігур і па. Вона вся, кожним фібром своєї істоти, віддавалась ритму танцю, її танець — це було саме життя, сама радість, самий сміх! Чи ж не мусить бути якраз таким наш козачок?! Кожний крок — сліпуча блискавиця, А душа — польовий буйний вітер. Розгоряються уста і лиця Неспокійним пурпуровим квітом. Не впіймаєш! Я — вогонь, я — вихор»56. Відгуло-відгриміло весілля, закінчилися канікули, потрібно було повертатися до студентських аудиторій. Михайло продовжував навчання на лісовому відділі агрономічно-лісового факультету УГА, відвідував лекції, під керівництвом спеціаліста в галузі зоології та ентомології доцента академії Юрія Русова працював над майбутньою дипломною роботою. А в Олени навчання щось не заладилось. Їй залишалося закінчити останній рік навчання в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, щоб одержати диплом про вищу освіту, але цього курсу вона так і не закінчила. Важко сказати напевне, чому так сталося, адже з більшості предметів, які вона склала, як свідчать матеріали її особової справи, вона мала високі оцінки: її знання з теорії й історії педагогіки, з історії України, з гігієни, з вступу до філософії, з історії грецької літератури, з логіки, чеської мови та деяких інших предметів були оцінені якнайвище — «визначно», а з основ народного господарства та з соціології мала оцінку «дуже добре». Правда, ці оцінки одержані, в основному, на першому та другому курсах. А далі в її «виказі викладів» (це щось на зразок нашої залікової книжки) проти назви предметів та прізвищ професорів усе частіше зустрічаються порожні місця. Мабуть, амбітність дозволяла їй іти на іспит лише тоді, коли почувала себе добре підготовленою. Галина Лащенко згадувала, що її родич І. Кабачків, який працював в інституті, говорив про Олену як про хорошу студентку, але з невідомої причини вона втратила інтерес до навчання, перестала відвідувати заняття і відмовилась одержувати стипендію. Батьки сприйняли це як трагедію, але, незважаючи на наполягання батьків, вона до інституту не повернулася і скоро після цього вийшла заміж за Михайла Телігу57. Можливо, що в цій згадці факти відмови від стипендії і припинення навчання зміщені в часі, а можливо, вона кілька раз це робила, бо щось подібне трапилося й у 1924 році, що видно із заяви, написаної студенткою Оленою Шовгеновою 5 серпня 1924 року на ім’я директора інституту, яка зберігається в її особовій справі: «Прошу вибачення у Вас, Пане Директоре, за моє необдумане прохання про звільнення мене з інституту, яке було викликане простим непорозумінням, та маю за шану просити Вас не давати ходу мойому проханню, а залишити мене надалі студенткою педагогичного інституту і дозволити тримати іспити в осени. Щоби мати можливість успішно вчитися, прошу про уділення мені стіпендії». На заяві резолюція від 9 серпня 1924 року: «Задовольнити прохання щодо анулювання попередньої заяви і щодо іспитів. А про стипендію клопотати»58. У всякому разі, документи свідчать, що залишила вона інститут не до того, як вийшла заміж, а пізніше. У відомості на виплату стипендії за січень 1927 року вона ще значилась, 31 березня того ж року її однокурсниця Оля Русова написала доручення з проханням отримати свою стипендію за квітень студентці О. Шовгеновій59, а 7 квітня її через канцелярію інституту запрошували «на пробу декламації» до академії-концерту на вшанування пам’яті Т. Шевченка і просили повідомити, з якої причини не прибула на пробу 6 квітня60. І все-таки можна вважати встановленим факт, що у визначений термін Олена інституту не закінчила, бо у звіті ректора Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі серед студентів набору 1923 року, які не отримали диплома через те, що не закінчили курсу, зазначена й Олена Шовгенова61. Документи, одержані з архівів Праги, дають змогу певною мірою пролити світло на те, чому Олена не одержала диплома у визначений термін. Її лист до професора І. Кабачкова, написаний 10 квітня 1930 року, вже після переїзду до Варшави, дає підставу припустити, що на якомусь етапі навчання в інституті вона втратила впевненість у тому, що її покликанням є саме професія педагога. Робота ж у школі пробудила в ній любов до цієї професії й бажання закінчити інститут. Вона писала: «Тут, в Варшаві, я працюю в маленькій дитячій школі; викладаю українську мову. Дуже полюбила цю справу, багато працюю і переконалася, що я не така вже не здібна до цієї справи, як я гадала раніш. Отже, хочу обов’язково мати діплом, щоб мати можливість хоч в майбутньому поважно працювати по цьому фаху. <…> Поки працюю тут, безкоштовно, мені діплом не потрібний, але ця праця дала мені віру в свою здібність до учителювання і велику енерґію до праці і до закінчення студій». Вона писала, що має намір працювати над дипломною роботою з літератури під керівництвом професора Білецького, хотіла порадитися з професорами Сімовичем та Білецьким про терміни складання іспитів і просила вислати їй необхідні довідки, щоб могла виїхати в Чехію для завершення навчання в інституті62. Професор І. Кабачків відповів, що в інституті з радістю допоможуть їй, висловив стурбованість тим, що випускникам інституту в той час було важко влаштуватися на роботу, але був переконаний у тому, що за сприятливіших умов вони високо цінуватимуться, бо їхня професійна підготовка стоїть дуже високо63. На жаль, нам не відомо, чи здійснила Олена свої наміри щодо завершення навчання в інституті. В останні роки проживання в Подєбрадах у житті Олени Теліги сталася визначна подія — її ім’я як поетеси стало відомим широкому колу читачів. Важко сказати точно, коли Олена почала писати вірші. Спогади тих, хто знав її в студентські роки, а також цитований раніше її лист до Михайла Теліги від 30 квітня 1925 року дають підставу для висновку про те, що тоді вже вона вірші писала, але читала їх лише у вузькому колі друзів. Так, Галина Лащенко, яка познайомилася з Оленою незадовго до її весілля, пізніше згадувала: «Цікаво, що ні Олена, ані ніхто з родини Шовгенівих не говорили про те, що Олена пише вірші. Поетом в родині вважали Сергія, але він писав по-російськи і був членом російських літературних гуртків у Празі: «Скит поэтов» і «Далиборка». Лиш багато пізніше я довідалась, що Олена вже тоді писала вірші. Але це були її літературні початки і вона не хотіла ще ними хвалитися»64. Зоя Плітас також згадувала, що в студентські роки Олена свої вірші читала охоче тільки друзям65. У їхньому вузькому колі Оленине захоплення віршуванням було, безперечно, відомим. Михайло Мухин у «Матеріалах до життєпису О. Теліги», описуючи її оточення в Подєбрадах та Празі й згадуючи, зокрема, Максима Гриву, малює таку картину: «Одного разу, десь влітку 1925 чи 1926 року, в українській студентській їдальні в замку короля Юрія з Подєбрад, я побачив Гриву, що з зосередженим виразом обличчя щось час од часу вносив олівцем своїм дрібним чітким письмом до розгорненого зошиту. На моє машинальне запитання «що поробляєте?», він з усмішкою відповів: «Та ось пані Олена викликала мене на поетичний турнір»... Пані Олена <…> сиділа оподалік за сумежним столом із виразом пильної учениці, що пише іспитову писемну працю й зрідка, відриваючи очі від свого зшитка, кидала погляд на Гриву»66. Для датування початків поетичної творчості О. Теліги цікавим видається такий документ. У згадуваному вже родинному альбомі Теліг вміщена фотографія, на якій зображені Олена Теліга і два юнаки. Один із них — Василь Куриленко, особу другого поки що встановити не вдалося. Саме він, очевидно, на звороті фотографії червоним олівцем написав: «17/ХІ 1927 «Поетичeская тройця!» Цікаво, якими ми зустрінемося ще через 3 роки?»67 — і підпис, який розшифрувати не вдалося. У цьому слові «поетичeская» із проставленим наголосом на передостанньому складі був, мабуть, натяк на те, що жили й творили ці поети в Чехії, а слово «тройця», звісно ж, свідчило про те, що поетами вважали себе всі троє. Та одна справа бути поетом, визнаним у колі друзів, і зовсім інша — бути відомим широкому колу читачів. Тому факт першої публікації в пресі має надзвичайно велике значення в біографії кожного поета. Перша публікація поезії Олени Теліги з’явилася завдяки історії майже детективній, яка стала відомою з документів, що зберігаються в архіві Д. Донцова в Національній бібліотеці Варшави. Копії їх на наше прохання люб’язно надіслала співробітниця бібліотеки пані X. Ласкажевська. Серед одержаних документів були копії двох листів за підписом «Олена Теліга» до редактора «Літературно-Наукового Вістника», яким був тоді Д. Донцов. Датовані вони 3-м вересня і 17-м жовтня 1928 року. Перший з них був такого змісту: «3. ІХ 1928 Високоповажаний Пане Редакторе! Мені хочеться знати Вашу думку щодо моїх віршів. Чи мені варто писати далі чи може залишити? Може б можна було у Л.-Н. Вістнику вмістити котрийсь із них? Хоч у Вас і багато праці, але напишіть мені пару слів щодо цього. Якщо би якийсь мій вірш був уміщений в журналі, так мені зашліть один примірник. Прошу вибачити за турботи і наперед дякую з глибоким поважанням Олена Теліга.»68 Далі йде її адреса в Подєбрадах чеською мовою і приписка: «В прилозі три вірші». На жаль, не зазначено, які саме вірші були в тій «прилозі». Якби не було в нашому розпорядженні автографів Олени, то можна було б подумати, що перед нами — перший лист молодої, ще не досвідченої, не впевненої в своїх силах поетеси до одного з найвідоміших літературознавців і публіцистів, редактора часопису, дуже авторитетного в українських емігрантських колах. Та просте зіставлення почерку, яким написаний цей лист, з відомими автографами Олени Теліги і ознайомлення із змістом нею таки написаного листа переконують у тому, що процитований лист писала не вона. Він був написаний від її імені й, мабуть, без її відома кимось із її друзів. Та Д. Донцов про це не знав і, як видно з листа Олени, відповів молодій поетесі, підтримав її, висловив упевненість у тому, що вона може писати, вказав на недостатню опрацьованість віршів, порадив, кого з поетів і прозаїків треба читати. Можна уявити собі, які почуття здивування, ніяковості і разом з тим великого щастя пережила юна поетеса, одержавши несподіваного листа від самого редактора «Літературно-Наукового Вістника» з підтримкою і доброзичливими порадами. Свого першого листа до Д. Донцова від 17 жовтня 1928 року69 Олена почала так: «Високоповажаний Пане Редакторе! Мені дуже незручно, що я так довго не відповідала на Вашого ласкавого листа, але справа в тому, що лист Ваш був для мене справжньою, щасливою несподіванкою. Вірші мої, дійсно, попали до Вас просто «з печи», бо їх без мого дозволу і відома заслали разом з моєю адресою мої добрі приятелі. Отже, одержавши Вашого листа, я дуже і дуже зраділа, але нічого не зрозуміла, і лише за деякий час вияснила, яким чином дісталися до Вас, Пане Редакторе, мої вірші. Прийміть мою глибоку подяку, Пане Редакторе, за Ваші вказівки та поради. Цілковито погоджуюся з Вами щодо своїх хиб: примітивного ритму та примітивних рим. Безумовно, сама б я ніколи не набралася б сміливости відіслати свої вірші в такому «домашньому» вигляді, в якому вони дісталися до Ваших рук». Далі вона повідомляє, що до цього часу вірші писала лише для себе, ніколи їх не виправляла і нікому не показувала, за винятком близьких знайомих. На своє виправдання з приводу примітивності засланих віршів пише, що написані вони були в 1925 і 1926 роках, «коли мені було лише 17 і 18 років». «Після цих віршів, — продовжує вона, — я ще писала багато, але так само ніколи їх не оброблювала, і думка заслати їх в якийсь журнал хоч і приходила мені в голову, але я гадала виконати її лише в далекому майбутньому, але оскільки Ви, Пане Редакторе, вважаєте, що я можу писати, то я буду до своїх справ ставитися більш поважно. Буду працювати над ними, обробляти та обточувати». З цього листа дізнаємося й про літературні уподобання Олени Теліги, й про її власну естетичну концепцію. Відповідаючи Донцову на запитання про тематику її віршів, вона пише, що для декількох із них брала теми з давноминулих часів, брала мотиви з легенд і казок (на жаль, жоден з цих віршів до нас не дійшов). «Але все ж таки, — наголошує Олена Теліга, — мене найбільш тягне зафіксувати в своїх віршах саме «живе життя» з його сірою буденщиною і надзвичайною, святочною радістю, і з безмежною кількістю ріжних настроїв з їх невловимими або ледве вловимими нюансами. Отже, я в більшости випадків сідаю писати, щоб передати певний настрій. Не змалювати цілий образ, а лише дати відчути настрій. Можливо, якраз тому мені так мало подобається щось з віршів наших найбільш видатних закордонних поетів. Я завжди щиро дивуюся їх великому словнику чужих слів, надзвичайному знанню історичних фактів і, нарешті, «вишуканим» назвам їх віршів або цілих збірників («Там, де Беатриче...», «І покотилося коло...»). Але так мало я зустрічала віршів, які б мені хотілося взяти і ще раз перечитати. Нібито і все є: вишуканий ритм, ориґінальний зміст, але настрою — души — немає. Із поетів Великої України (з тих, що Ви мені радили прочитати) я добре знайома з Рильським і люблю його, читала Зерова, але лише тепер дістану і прочитаю Плужника та Філіповича». Щодо решти авторів, які Д. Донцов рекомендував їй, то пише, що Бодлера і Рільке читала, що Гамсун і Зудерман — її улюблені автори, що досить добре знайома з чеською літературою і дуже любить Махара, а тих, кого не читала, обіцяє обов’язково це зробити. Лист свідчить про високу культуру Олени Теліги. Вона, зокрема, пише, що добре знає мови — російську, чеську та німецьку, французьку ж — гірше («лише читаю вільно»), а про українську пише так: «Але зараз я працюю над своєю рідною українською мовою, яку я, на жаль, знаю дуже недавно і над якою мені прийдеться багато попрацювати, щоб володіти нею як рідною». Закінчується лист такими словами: «Кінчаючи листа, я ще раз глибоко дякую Вам, Пане Редакторе, за Вашу ласкавість, за ті щасливі хвилини, що Ви мені принесли своїм листом. Сподіваюся, що і надалі Ви не відмовите мені в своїй критиці та порадах, які будуть для мене завжди надзвичайно цінні. Зі щирою пошаною до Вас Олена Теліга». Д. Донцов зумів розгледіти поетичний талант у тих недосконалих творах молодої авторки, вирішив її підтримати, зразу ж дав одержані вірші в набір, і вони побачили світ в останніх книгах ЛНВ за 1928 рік («Весняне» в кн. 11, «Тільки вечір злітає на місто» в кн. 12) і в першій книзі за 1929 рік — «Радість». Це й були перші кроки Олени Теліги в українську літературу. У червні 1929 року Михайло Теліга захистив дипломну роботу70, дістав фах інженера-лісівника, і Теліги восени того ж року переїхали до Варшави71. Ще в 1928 році туди виїхали Оленині батьки, через рік, у червні 1929 року, померла від лейкемії її мати72. Олена дуже тяжко переживала цю втрату. Думалося, що їхній переїзд полегшить батькові його самітність, та й сподівалися знайти в Польщі роботу. Про Прагу й Подєбради назавжди залишилися теплі спомини як про міста, де минули найкращі роки їхньої молодості, наповнені особливою атмосферою закоханості, спілкування з друзями і чимось невловимо-прекрасним, що й словами передати важко, а неодмінно зостається в пам’яті на все життя. Через десятки літ, у 1971 році, коли вже відійдуть у вічність більшість із тих, хто в 1920-х роках прогулювався вулицями Праги і Подєбрад, неповторну тогочасну атмосферу передасть у вірші «Ліричний спогад» Наталя Лівицька-Холодна. Вона пригадає ту добу, неповторну «як поезія Маланюка», закоханого в неї у той час поета, його першу збірку «Стилет і стилос», вірші Оксани Лятуринської, своїх друзів — Леоніда Мосендза та Олену Телігу: І знайомий голос вчується: «Ось, маленька, сама йдете, і ніхто не знає на вулиці, яке в вас чудо цвіте». Усміхнеться від вуха до вуха з-за озер пенсне Леонід: «Ви не зводьте мені друга, не літайте відьмою в ніч». Рукавом махне Олена — тоді Леночка ще для всіх — і сипне очима зеленими по обличчях сміх. А вино, що його відмучимо голодівкою кілька днів, розіллється думками блискучими й дотепом блисне на дні73. Польща зустріла Теліг непривітно. Роботу знайти було важко. Почалося емігрантське життя «бездомних волоцюг» із щоденним пошуком роботи і незмінною відповіддю: «На днях». За горло стискав «тяжких турбот ржавіючий ланцюг». Тримала лише взаємна любов молодого подружжя, готовність перебороти будь-які труднощі, не скласти рук і все поділити: «Все разом: і добро і зло, Всі шляхи: і пісок і брук!» Першого року після переїзду їх матеріально підтримував Оленин батько, було легше. Олена працювала в школі для українських дітей, але безплатно, і була то робота «для душі», а не для заробітку. Та після того, коли батько одружився із цілком зрусифікованою українкою Зоєю Ліперовською74, з якою в Олени стосунки не склалися, батьківська допомога припинилася, і треба було давати раду самим. Михайло знайшов роботу землеміра в селі Желязна Жондова, де клімат був вологий, холодний, що нищило їхнє здоров’я. Але мусили обоє жити там улітку, а взимку часом жили окремо. Михайлової платні вистачало лише на те, щоб заплатити за кімнату, тож Олена змушена була сама заробляти на життя. «Цей рік був для мене страшний,— писала вона 24 липня 1932 року в листі до Наталі Лівицької-Холодної. — Я їла, переважно, раз на день. Працювала, як тобі відомо, в склепі, як моделька, часом по декілька годин стояла перед кравчинями і кравцями в одній комбінації. Але все це було б нічого, якби завжди була робота, а то це ж бувало лише періодами. Часом, для цього ж склепу, переписувала якісь [старі] книги, а часом не мала жадної праці. Це було найгірше75. Порівнюючи умови свого життя в Польщі з тим, що було в «Совдепії», вона пише, що тоді було дуже важко, але там майже всі довкола мучилися, і там було почуття, що вони терплять, бо батько десь далеко виконує свій обов’язок. «В Варшаві мені тяжче, — продовжувала Олена. — Довкола кипить життя, люди, в більшости, їдять, вдягаються, розважаються. Мій тато живе через вулицю, і живе непогано, а я мушу голодати, ходити в рваній білізні і не мати можливости пійти на якусь вечірку чи концерт. Ох, як же часто я не мала 50-ти грошей на трамвай, щоб приїхати до тебе в суботу»76. Рятували оптимізм Олени, її весела вдача. «Лена була вся мажор, — писала про неї Наталя Лівицька-Холодна. — І то тим дивніше, що життя її майже з дитинства було дуже тяжке»77. Тяжке життя не озлоблювало її, а лише загартовувало волю. Сама вона зізнавалася: «Сумно буває, та й то часом, тяжко завжди, але ледви я пориваюся хоч на годину в інший світ, напр[иклад], до тебе, в Прометей, в кав’ярню, я завжди буваю весела і на душі у мене робиться радісно, щиро радісно»78. В інших листах вона також пише про те, як не терпить «цю рису — охання над своїм станом», про свою вдачу, яка не дозволяє впадати у відчай, хоч на душі часто буває невесело. «Та я не маю права сумувати, бо належу до типу таких людей, які всіх дивують, коли перестають сміятися, а вже не дай Боже зажуритися — відразу ж у всіх насовується питання, чи я не хора»79. Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухати порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Та все ж таки життєві обставини 1929—1931 років (смерть матері, переїзд із Подєбрад, побутова невлаштованість, одруження батька і втрата колишньої його близькості через інтриги другої дружини) не сприяли, очевидно, поетичному натхненню Олени, бо ж писала завжди під настрій, тільки для себе, а коли виходило щось, на її погляд, непогано, відсилала до ЛНВ. Після зауважень редактора до перших віршів ставилася до своєї творчості особливо вимогливо. Тож довгий час відсилати було нічого. Після публікації в першій книзі ЛНВ за 1929 рік ще раніше написаного вірша «Радість» наступний з’явився лише в останньому числі 1931 року80. Це вірш «За кордоном», у якому вона з самоіронією розповідає про свою уявну подорож у світлому, блискучому експресі, «у купе з лавками оксамитними» кудись далеко, де здибає своє щастя, і про крах цих ілюзій у реальному житті. Так я мріяла. І ось під дощиком Або душними, тяжкими ранками Поміж сіл чужих і станцій дощатих Їжджу я розбитими фурманками. І під скрип піску попід колесами, Під гудіння комарів і оводів Світлим мріям про життя з експресами Я справляю невеселі проводи. Олена вживалася в нове для себе емігрантське оточення — варшавське. У кінці 1920-х — на початку 1930-х років Варшава стала одним із центрів української політичної еміграції. Сюди почали з’їжджатися молоді українські емігранти, які закінчили навчання в інших країнах і сподівалися знайти тут роботу за фахом. У Варшаві перебував уряд УНР, тут постійно мешкав наступник Симона Петлюри Андрій Лівицький, батько поетеси Наталі Лівицької-Холодної. Її мати — Марія Лівицька очолювала Союз українок-емігранток у Польщі, який збирав шанувальників мистецтва на літературні й драматичні вечори. Вечори проводили Наталя Дорошенко, колишня актриса Київського драматичного театру, та Наталя Лівицька-Холодна, яка нещодавно разом із чоловіком, Петром Холодним, переїхала з Праги до Варшави. У домі Лівицьких, де любила бувати Олена Теліга, перетиналися шляхи багатьох політиків, учених, митців, письменників і поетів. Наталя Лівицька-Холодна так згадувала ті часи в листі до літературознавця Леоніда Куценка: «Ми збиралися уже постійно. Наша група збільшилася. Приєдналися старші варшав’яки Левко Євгенович Чикаленко та знаний шевченкознавець Павло Іванович Зайцев. Прибували галичани на студії, такі, як Дригинич, що пізніше був знаний як Лесич. Часто бували у Варшаві такі цікаві особи, як Б.-І. Антонич та Св. Гординський. Зустрічались у нас, а часом у малому ресторані з дивовижною назвою «Бар сатир». З цих людей постала т. зв. Варшавська Група, де головою був Маланюк, а душею Юрій Липа»81. У польській столиці перебував заснований у 1921 році Український Центральний Комітет — центральний орган української еміграції з центральної і східної України, який був близько зв’язаний з українським урядом в екзилі, мав представництво в усіх польських містах, де мешкали українські емігранти, а також у Галичині та Волині. Друкованим органом його Головної управи став щорічник «Шляхом незалежности» (1929—1934, а в 1935—1939 роках — бюлетень «За Незалежність»). У ньому співпрацювали: Левко Чикаленко, Юрій Липа, Євген Маланюк та інші давні й нові знайомі Олени, з якими вона часто спілкувалася, обговорюючи проблеми, що хвилювали українську громадськість. Були у місті й інші українські громадські організації, зокрема Спілка Українських Інженерів і Техніків, серед діяльних членів якої були Іван Шовгенів і Михайло Теліга82. Заходами екзильного уряду УНР при польському Міністерстві вірувань та освіти постав Український Науковий Інститут у Варшаві. Існував він як автономна установа, яка ставила перед собою завдання «плекати студії на різних ділянках рідного слова»83. З 1932 року інститут почав роботу над критичним виданням творів Т. Шевченка за редакцією П. Зайцева, видавалися й інші праці, зокрема перекладена М. Рильським поема А. Міцкевича «Пан Тадеуш». Існувало у Варшаві й Слов’янське товариство культури і мистецтва. Його українську секцію, до якої належала О. Теліга, очолював Ю. Липа. Він був для неї головним магнітом у цьому клубі, а його твори — «патентом на його непохитну чесність і українськість»84. Наталя Лівицька-Холодна згадувала, що Олена ходила туди на доповіді, на вечірки, а найбільше її принаджувало те, що членом того Товариства був Липа. Проте пізніше вона почала ставитися до того Товариства із застереженням і врешті вийшла з нього85. Чимало українців студіювало в різних навчальних закладах Варшави, в тому числі в Академії Мистецтв, де створили свій мистецький гурток «Спокій». До нього належав живописець і графік Петро Холодний (молодший), чоловік Наталі Лівицької, який після закінчення празьких Українських студій пластичного мистецтва навчався в Академії Мистецтв у Варшаві. Студентські організації працювали дуже активно, їх координувала Українська студентська громада. На академіях Громади часто виступали вчені та письменники, серед них була й Олена Теліга. Активно працювала студентська корпорація «Запорожжя». Щосуботи проводилися зібрання з читанням рефератів, на яких бувала Наталя Лівицька-Холодна, найближча подруга Олени Теліги в перші роки життя у Варшаві. Можливо, Олена також відвідувала ці зібрання. Від’їжджаючи до чоловіка на село на ціле літо, вона пише Наталі 22 травня 1932 року, що дуже хотіла бачити її перед від’їздом, розшукувала, «бо «Запорожжя» мало якраз в цей вечір свою вечірку, і ти, безумовно, мала бути там. Телефонувала тобі двічі з ріжних цукерень, але все не могла дозвонитися. Шкода, бо тебе, одну тебе, хотіла я більш від усього бачити із всіх своїх варшавських знайомих»86. З села Олена часто писала листи Наталі, вона відчувала велику потребу в спілкуванні з нею, ділилася найпотаємнішими думками і почуттями. На щастя, збереглися й опубліковані ті листи, написані влітку 1932 і 1933 років, — унікальні документи, що народилися в найплідніший час для її поетичної творчості, в той період життя, коли вже сформувалися її світогляд і естетична концепція. Написані щиро, відверто, з почуттям гумору і самоіронії, вони дають змогу проникнути в духовний світ і творчу лабораторію поетеси, дізнатися про її ставлення до людей, що були в колі спілкування, про обставини щоденного нелегкого емігрантського життя. Це — своєрідний автопортрет Олени Теліги в пору розквіту її поетичного таланту. Ці листи допомагають відтворити живий образ жінки, поетеси, патріотки та уявити собі, в яких умовах пройшли «три літа» Олени Теліги в глухому польському селі Желязна Жондова, де Михайло Теліга знайшов роботу землеміра і куди на літо приїжджала до нього дружина. Про свій сільський побут Олена писала в багатьох листах, скаржилася на страшенну нудьгу, самотність, бо цікавих людей в її оточенні не було, а чоловік цілими днями був на роботі й так утомлювався, що й у вільний час не завжди міг її супроводжувати на прогулянках. Основні її заняття: читання, вишивання, домашнє господарство. Та незабаром з’явилося й нове захоплення — стрільба в ціль. «З кожним днем стріляю все краще і краще. Для мене це велика розвага, але Міша мусить жити в вічному страху, що я когось підстрелю. Та все ж він подарував мені вчора 100 набоїв»87. Мабуть, це захоплення з’явилося не випадково. Світ ставав дедалі тривожнішим, приходило розуміння того, що рано чи пізно українським патріотам доведеться боротися за свою націю і державу не лише зброєю слова. Сільська обстановка Олену страшенно дратує, вона ненавидить те село, де немає елементарних вигод, антисанітарія отруює життя, а хвороби за відсутності в селі лікаря завдають чимало клопоту. Брак вигод, зокрема ванни, Олена описувала з притаманним їй гумором. «Про ванну я мрію, мов про рай. Не думай, що я тут ніколи не миюся, але, сама хіба знаєш, що це за миття в ріжних баліях! Раз я викупалася навіть в бочці!! Це було досить приємно, бо можна було влізти у воду аж по горло, але зате тісно там було неймовірно, так що намилитися як слід не можна було, але саме страшне було... «Обратный путь». Уяви собі, якби тобі довелося влізти у дуже високу і вузьку бочку! Я вже і піднималася на руках, і нахиляла цю бочку. Надаремно! Доки не прийшла моя господиня і не виплеснула (їй Богу!) мене разом з водою до якоїсь лоханки»88. Олена — турботлива дружина, вона піклується про Михайла, який часто хворіє, і, хоч також почувається погано, не може прийняти запрошення подруги приїхати до Варшави, бо чоловік ще слабкий після хвороби і повинен добре харчуватися та й моральної підтримки з її боку потребує. Інколи в домашньому господарюванні знаходить Олена й певне задоволення, насамперед від того, що своїм старанням хоч трохи скрашує одноманітний сільський побут. «Коли почуваю себе добре, то багато господарюю. Раз на тиждень, обов’язково, щось печу, і то цілий десяток листів: бісквіт, коржики, ріжні тістечка. У нас тут така одноманітна їжа, що хоч цім вношу щось цікаве в наше меню. Ти знаєш, я дуже люблю господарство, звичайно, не миття посуду, а саму хемію. Мене ніщо так не заспокоює, як напр[иклад] вимішування тіста. Дуже гарно тоді думається: лоґично, чітко і тверезо»89. Заробітки в Михайла були малі, грошей не вистачало на найнеобхідніше: одяг, взуття, а інколи навіть на марки для листів. Та найважче було переживати душевний дискомфорт через необхідність спілкування з небажаними людьми. У сільському оточенні Олени зовсім не було цікавих для неї людей, вона не раз підкреслювала, що коли нема доброго товариства, то воліла б краще не мати ніякого, але це було неможливо, тож мусила терпіти. «Отож, сама не буваю майже ніколи, — писала вона. — Зранку до мене приходить дружина другого мірничого зі своєю сестрою і тягнуть мене гуляти. На обід, чи по обіді, приходить інж[енер] Федорів, який теж живе тут, сидить до вечора і оповідає без перерви про свої геройські, військові вчинки, а мені і Міші не дає і слова пікнути! Ввечері приходить технік або знов обидві пані і тягнуть нас гуляти знов або кличуть до себе. І так — щодня! Як на зло, всі ці люди надзвичайно нецікаві: нічого не читали, нічого не бачили і ніколи не думали! Розмовляють лише про себе і про свої одяги...»90 Олена дуже страждала морально від того, що вони змушені були зносити від таких людей приниження, аби Михайло не втратив роботи. «Ох, Натуся, яке пониження мусить часом зносити людина, аби не загубити шматок хліба! Ці жінки цілком неінтеліґентні, але Мішин шеф є для одної чоловіком, а для другої братом, отже, вони на нас з Мішею дивляться як на нижчих істот, бо чим же ми можемо їм заімпонувати?Що з того, що Міша інженер, який блискуче вчився, якщо він дістає таку мізерну платню і займає становище нижче від їх чоловіка і брата? Це ж польки, які не оцінять моїх добрих душевних чи розумових якостей, але побачуть, що я маю лише дві, та й то не модних, сукні, Міша ходить в латаних черевиках, і ми не маємо шикарного сервізу. Це досить, щоб вони ставилися до нас згори»91. Єдиною втіхою для Олени залишалося листування й читання. Читала вона дуже багато, все, що могла дістати. «Читаю — прорву», — писала в одному з листів92, завжди ділилася з подругою своїми враженнями від прочитаного, мріяла про те, як при зустрічі обміняються думками з цього приводу: «Нам буде так цікаво поділитися своїми вражіннями з того, що ми прочитали літом, тим більше, що ти читала, переважно, французьких авторів, а я німецьких, анґлійських і польських»93. Найкраще передає сутність людини її ставлення до інших людей, особливо ж до близьких, знайомих, друзів. Листи Олени в цьому плані дають багатий матеріал. До того часу, поки Олена не подружилася близько зі своєю нинішньою адресаткою, вона не мала подруги, яка була б такою близькою з нею духовно й інтелектуально, з якою було б так багато спільних інтересів, з якою хотілося б постійно спілкуватися й обмінюватися найпотаємнішими думками і почуттями. Раніше були в неї приятельки, котрих, як наприклад Зою Плітас, вона ніжно любила, але все-таки це були не ті особистості, які б дали Олені те, чого потребували її душа і розум. Хоч була Олена жвавою, балакучою і зовні видавалася людиною відвертою, насправді, як зізнавалася сама, була дуже скритною: спочатку витягала з людини все, що могла, а потім вирішувала, чи може бути відвертою. До дружби вона ставила високі вимоги і вірила, що саме стосунки з Наталею Лівицькою-Холодною відповідатимуть її ідеалові жіночої дружби, в яку раніше не вірила, а тепер була щасливою, що з’явилася в її житті жінка, з якою могла поділитися всім. «І я відчуваю, що тобі можу написати і про якесь своє захоплення, і про свої думки, і про те, що у мене подралися черевики чи болів животік... Це так гарно не ховати нічого в своїй душі!»94, — зізнавалася подрузі, висловлювала сподівання, що дружба їхня буде міцною, щирою і збагатить обох, сприятиме їхньому інтелектуальному і моральному самовдосконаленню. Під враженням твору польської письменниці Ґабріели Запольської, яка майстерно викривала негативні риси жіночої вдачі, Олена закликала подругу «кожний, найменший відрух цих рис виривати з корінням із своєї душі»95. Особливо гостро Олена переймалася тим, що не всі письменники й поети, як їхні спільні знайомі, так навіть і відомі класики, в своєму особистому житті дотримуються тих моральних принципів, які проголошують у своїх творах. «Звичайно, — писала вона, — життя одне, а творчість — друге, але для мене незрозуміло, як можна виголошувати якісь ідеї і не служити їм?» Навівши цілий ряд прикладів такої невідповідності, вона звертається до подруги: «Ми з тобою будемо старатися, щоб наші слова не розходилися з ділом»96. Наталя Лівицька-Холодна так згадувала ці часи і їхнє з Оленою спілкування: «Олена Теліга була правдивою літераткою. Писати своє і читати чуже, обмінюватися думками, доповнювати свою освіту, удосконалювати себе — це було її життя. Я в той час закінчувала Варшавський університет, вивчаючи романські літератури. Мене тепер дивує, як Олена, не маючи спеціяльної освіти в цій ділянці, могла знати таку силу творів світової літератури. Улюбленим нашим заняттям було сидіти десь у затишному кутку каварні і вести нескінченні дискусії про те, що ми прочитали. В наших розмовах і в нашому листуванні потроху вияснялися наші погляди, наші погодження і наші розходження. Найбільше ми розходилися щодо оцінки авторів, яких ми читали. Для мене автор літературного твору, який я вважала прекрасним, міг бути навіть злочинцем. Для Лени біографічні подробиці авторового життя мали величезне значення. У неї слово не сміло розходитися з ділом»97. Що ж саме так приваблювало Олену в подрузі, чим вона так їй імпонувала, у чому вбачала духовну близькість із нею? В одному з листів читаємо: «Я радію, що ти непохитня українка. Радію, що ти так же палко любиш поезію і літературу, як і я, і що ти здібна творити ніжні і гарні вірші. Радію, що ти любиш життя і що ти так тонко і гостро відчуваєш Кохання»98. Вона ділиться з подругою своїми роздумами про сенс цього прекрасного почуття, яке займало велике місце в поетичній творчості їх обох. Саме як великому майстру інтимної лірики присвятила Олена Теліга Наталі Лівицькій-Холодній свій вірш «Відвічне», де є такі рядки: Тобі, Кохання, Золота Царице, Ми заховали вікову лампаду! Написаний був цей вірш у червні 1932 року. Олена Теліга хотіла його опублікувати з присвятою подрузі в липневому числі ЛНВ, але саме тоді він перестав виходити. Коли продовжилось його видання під назвою «Вістник», вірш був опублікований у другій книзі місячника за 1933 рік з присвятою: «Н. Лівицькій-Холодній». Наталя Лівицька-Холодна у відповідь присвятила Олені Телізі вірш «За вогнем шкарлату», опублікований у «Вістнику» в тому ж році (кн. 5. — С. 321—322): Розлетілися сни і мрії, Оддзвеніла весна, одійшла. Зацвітають тепер новії Квіти щастя і квіти зла. Вже не травень ясний над нами, Не жасминів солодкий привіт, Горобиними вже ночами Тьмяно пахне нам липи цвіт. Вже тріпочуть над нами крила Миготливих, палких блискавиць. О, не думай, що я безсила, Що боюсь я промінних птиць. Я підставлю під зливу лиця І піду крізь липневі вітри, Як ходила колись по птицю, Синю птицю дитячих мрій. О, я знаю тепер багато: Синю птицю повік не знайти. Я тепер за вогнем шкарлату Буду в ніч горобину йти, Та коли у пітьмі незрячій Зацвітає пурпури цвіт, Кожний раз я так гірко плачу За блакиттю весняних літ. Чим же вміли вони запалити «вогонь шкарлату», яку роль у житті жінки відіграє зовнішня краса, а яку — інтелект? Ці запитання не могли не хвилювати подруг, і вони ділилися своїми роздумами і життєвими спостереженнями. Зовнішня краса, вважала Олена, далеко не все, що потрібно, щоб подобатися чоловікам. Себе красивою не вважала, але ж мала у своєму житті багато тепла, ніжності й пошани від чоловіків. З цього робила висновок, що все залежить від того, чи має жінка ту «родзинку» («ізюминку»), яка є плодом розуму, душі, дотепу і «творить те «щось», яке затирає неправильність наших рис»99. Вони з Наталею її мали. А ще Олена була переконана, що жінка не повинна занадто перейматися роздумами про свій вік, боятися кожної зморшки і сивої волосини, бо головне — бути молодою душею. Про себе писала 22 липня 1933 року: «Вчора мені стукнуло 27 років! Старалася засумувати, але це мені не вдалося, бо день був чудесний, а я себе почувала молодою, як і завжди. Умилася з ніг до голови (не в бочці, а в балії!), вдягнула квітчасту сукню, намисто, яке ти мені подарувала і яке я дуже люблю, і пішла до лісу. Чим є страшна «тридцятка»? Ти вже маєш її, а ти цілком молода, і навіть польські «баби» визнають це. Мабуть, і я буду теж молодою, коли її матиму»100. Олена вважала, що «жінки старіються найбільше від страху перед старістю, яку бачать в кожній зморщці, в кожному сивому волосі, і цей страх відбивається на їх обличчю, позбавляючи його ясного виразу. Зрештою, зморщки зникають від масажу, сиве волосся не старить нікого, але вираз жаху залишається. Ти скажеш: найбільше старить людину горе і незадоволення життям. Може. Але тоді треба шукати якогось виходу, щоб відмолодитися знову. Відмолодитися душею, яка, дійсно, старіється, задихається, коли немає потрібного їй щастя»101. Тут доречно було б нагадати, як оцінювали зовнішність і характер Олени Теліги ті, хто її знав особисто, хто з нею спілкувався. Майже всі говорили про її чарівність, відзначаючи разом з тим, що не мала правильних рис обличчя. Галина Лащенко так описувала її зовнішній вигляд у 20 років, коли вони вперше познайомилися: «Висока, тоненька, з живими очима, в ясній сукні, в білім капелюсі з широкими крисами, вона була така весняна, як її 20 років, така іскриста, як соняшний день навколо неї. Її обличчя було дуже мінливе. То зовсім звичайне, а часом таке миле, що тяжко знайти миліше. Риси обличчя мала неправильні, ніс надто короткий, тонкі нервові уста. Але такий особливий склад обличчя, що деякі дефекти мало його псували. Не була красуня, але гарненька, приваблива і дуже жіноча»102. Олег Жданович вважав, що Галина Лащенко найвірніше описала обличчя Олени Теліги, і від себе додавав, що привабливість її лежала не в «правильних рисах», яких вона не мала, хоч про них говорилося в багатьох спогадах, «а у внутрішньому чарі»103. Додамо ще й згадку Уласа Самчука про зовнішність Олени Теліги, яка не розходиться з наведеним вище, а доповнює його деякими рисами: «...Мала чудове злото-бронзове, густе, неслухняне волосся, гарний, злегка кирпатий носик, правильні, вольові уста, дуже гарні ноги, енергійну ходу і такий же, трішечки заїкуватий, тон мови. Не дуже гарні, темно-зеленкаві очі...»104 Про характер Олени Теліги, стиль її життя і поведінки є також чимало рядків у спогадах. Відзначають, як правило, її веселу і разом з тим запальну вдачу, товариськість, любов до танців і гарного одягу, до чоловічого товариства, «хотіла подобатись мужчинам і сміялася з жінок з пуританськими нахилами, хоча засадничо вона була великою захисницею жінок»105. Улас Самчук звернув увагу на таку рису її характеру як нелюбов до критики. «Дуже не любила, коли їй робили якісь зауваження щодо її зовнішності, не переносила критики взагалі, сама нікого не критикувала також, за винятком добродушного, приятельського, доброзичливого вислову своїх вражінь»106. На завершення психопортрета Олени Теліги наведемо вірш під такою самою назвою, написаний Сергієм Кушніренком, який у середині 1930-х років навчався у Варшаві, був членом Української студентської громади, добре знав Олену Телігу. Вірш був опублікований у «Вістнику» в 1936 році (кн. 9.— С. 625). ПСИХОПОРТРЕТ (Олена Теліга) Природно жива, мов потік, балакуча, Залюблена в ритміку соняшних днів. Хоч пройдений шлях — це кряжі, навіть кручі, Обличчя не знає: що смуток, що гнів. Глибоко в душі вся іржа, вся гірчавінь, Вона ж молода і фіглярно-струнка! І ось в елегантських, майстерних рядках Прибоєм хвилює життя надпочате. В очах ще дитинство і танці, і сальта, Так близько ще жарт і палкий калямбур... Чекайте! Ні матері вдома, ні тата. Закурим? Психопортрет Олени Теліги буде неповним, якщо не згадати про її дивовижний дар передбачення. Прогностичний дар, як відомо, мають талановиті поети, багато хто з них передбачив свій трагічний кінець. Але в поезіях Олени Теліги вражає те, що деякі події свого життя, наприклад повернення в Україну, вона передбачила навіть у деталях. Коли ми тепер маємо змогу порівняти її поетичні прогнози з фактами та подіями її життя, особливо на останньому етапі, то не можемо не подивуватися їх глибині. Дмитро Донцов писав про Олену Телігу, що «з неї говорить пророчиця-віщуня, яка бачить лихо, неминуче, як удар Божого бича по спантеличеній, здурнілій людськості, і яка знає своєю великою інтуїцією, і свого народу, і своє власне призначення в цій завірюсі»107. Олена й сама інколи помічала в собі незвичайні властивості, хоч не сприймала їх всерйоз, а розповідала швидше з гумором. Ось один цікавий епізод. Коли вона виїздила весною 1933 року на село, то не знала, де тим літом відпочиватиме Наталя Лівицька-Холодна, з нетерпінням чекала від неї звістки. А коли одержала листа і глянула на адресу, то дуже здивувалася і писала подрузі: «З цим Поповим — цікава річ: сниться мені колись, що ти підходиш до мене і кажеш «Моя адреса — Popowo nad Bugiem». Я це на другий же день оповіла своїм знайомим, і ось, вчора, дістаю листа від тебе з ідентичною адресою!! Чи це не дивно!!»108 Інша розповідь стосувалася її здатності до самонавіювання. Восени 1932 року Теліги збиралися вже виїхати з села, Олена малювала в уяві радісні картини зустрічі у Варшаві з подругою, ділилася з нею в листах своїми планами, і раптом — Михайла затримали на роботі. Розчаруванню і смутку Олени не було меж. Ще майже два тижні сидіти в ненависному оточенні, в холодній хаті. Збираючись від’їжджати, розрахувалися з бібліотекою, читати нічого, «страшна погода», «страшна тоска», пише вона Наталі. «Ох, Натусь, що я тут буду робити до 1-го? Їй Богу, не [знаю]. Коченію від холоду, а до цього всього вранці заболів у мене шалено зуб. Я почекала півгодини, потім голосно сказа[ла:] «Ну, це вже занадто!» І уяви собі — як рукою зняло»109. Чи не з надзвичайними здібностями Олени Теліги зв’язана була її здатність полегшувати стан хворих людей, про що також писала в одному з листів, обіцяючи подрузі допомогу в догляді за хворою її донькою Ідою: «Я мало розуміюся на догляді, але знаю, ледве хтось із моїх близьких хорів, завжди хотіли, щоб доглядала я»110. Мала Олена й неабиякий педагогічний хист, любила дітей, і діти любили її дуже. Зоя Плітас писала: «Її любили теж і діти, яких вона сама дуже любила й уміла до них підходити. Пригадую такий випадок: одного разу, під час нашої подорожі, на станції Лиса увійшов до нашого переділу чоловік із 4-літнім хлопчиком. І вже за 10—15 хвилин Леночка так сприятелювала з хлопчиком, що коли ми доїхали до Праги, дитина не хотіла розлучатися з нею»111. Про свою роботу в українській школі, яка вселила в неї впевненість у педагогічні здібності, писала Олена в згадуваному листі до професора Кабачкова, а Марія Бачинська-Донцова підтверджувала, що коли Олена працювала в українській емігрантській школі, «діти любили її як Бога»112. Сама вона писала подрузі з Желязної Жондови: «Діти тут мене дуже люблять», вони зворушили її тим, що принесли «великий букет з перших волошок»113. Роздуми Олени Теліги над проблемами дитячого виховання нерідко зустрічаються в її листах до Наталі Лівицької-Холодної. А про своє нездійснене материнство з жалем писала, що хоч і дуже любить дітей, не наважується мати свою дитину, бо не впевнена, що зуміє присвятити їй усе життя і правильно виховати. Багато можна говорити про Олену Телігу як добру і щиру товаришку. Це зафіксували і спомини про неї, і її листи до Наталі Лівицької-Холодної та інших адресатів, які свідчать про її ставлення до своїх товаришів, зокрема до Леоніда Мосендза, який у 1932 році лікувався в санаторії від туберкульозу і з яким вона в той час також активно листувалася, навіть надсилала йому гроші, хоч сама переживала матеріальну скруту. 22 травня 1932 р. вона писала Н. Лівицькій-Холодній: «Мосендз пише з санаторії. Одержала перший лист від нього з приводу свого вірша «Чоловікам», а тепер він взагалі мені часто пише хороші, теплі листи»114. А в листі від 26 червня того ж року читаємо: «Мосендз по-старому пише метрові листи, але надзвичайно цікаві, такі цікаві, що розбурхують мене завжди на пару днів»115. У листі від 9 серпня Олена ділиться з подругою враженнями від листів, що надійшли від друзів, і пише з великим болем: «Та найсумніший лист був від Мосендза. Він вже вийшов із санаторії, але становище його жахливе. Попередню свою посаду він загубив за час хороби, а нової роботи нема. Грошей теж нема... Сидить тепер в Братиславі, в брудному бараці і не уявляє, як житиме. Не дуже-то він розписується над своєю бідою, але розпач, аж в душу, вдарила мені з його листа. Ми з Мішею недавно цілком несподівано дістали трохи грошей — старий борг. Завтра хочу відіслати, хоч в листі, Леонідові. Але що ж це? Крапля в морі... Ох, дорогесенька, як же тяжко на душі, коли не можеш допомогти своїм приятелям»116. Листи літа 1933 року також наповнені згадками про Мосендза. Вона радіє його листам, дуже цінує його думку про свої поезії, дає доброзичливу, хоч інколи й критичну, оцінку його творам. «Відписала Мосендзові, чекаю від нього листа з подрібним описом його життя. Хвилююся за нього, бо він весь час без посади, а здоровля ж у нього неважне. Бідолаха!» І далі: «Я вже писала тобі, що Мосендз зустрів мого «Подорожнього» з великим захопленням. Написав мені багато доброго про нього. Найголовніший же його плюс, на думку Леоніда, є з’єднання «найкращої жіночости з найкращою мужністю». Дуже мені була приємна його критика... »117. Це з листа Олени Теліги від 13 липня 1933 року. А в наступному листі, 22 липня, вона знову пише: «Від Мосендза мала листа вчора. Прислав мені теж «Вістник» — маленький журнал, який виходить в Братиславі. Леонід пише тепер вінок сонетів (15!), який має бути присвячений якійсь панні. Страждаю за нього, бо це ж треба 21 однакових рим!! На це здібний лише Мосендз. Пише теж лірічну драму з часів... визволення Нідерляндів і перекладає Рільке «Karl der Zwolfte von Schweden reitet in der Ukrajne». В цьому весь Мосендз»118. Ці неоціненні документи якнайкраще розкривають ставлення Олени Теліги до Леоніда Мосендза, допомагають зрозуміти, чому саме йому вона присвятила через деякий час один з найкращих своїх віршів — «Лист», і глибше проникнути в його зміст. Появу цього твору інколи пояснюють тим, що Теліга і Мосендз, залишаючись друзями, на час написання «Листа» розійшлися ідейно. Важко уявити, щоб Олена Теліга при її безкомпромісності залишилась у дружніх стосунках із людиною, з якою розійшлась ідейно. Ідея важила для неї надто багато! Так само важко уявити, що при розходженнях ідейних вона присвятила б Мосендзові вірш, у якому так щиро розкрила свою душу, висловила життєве кредо й передбачила свій трагічний кінець, благала, Щоб Бог зіслав мені найбільший дар: Гарячу смерть — не зимне умирання, знаючи, що при першій же можливості піде «на клич задимлених вогнів — На наш похмурий і прекрасний берег». Бачила вже це в поетичній уяві, розуміла, що похід той для неї особисто може завершитися тим, що «життя хитнеться й відпливе — Мов корабель у заграві пожежі!» Це й буде пік її життєвого шляху, сходження «на кам’янистий верх Крізь темні води й полум’яні межі», адже розуміла, що в тодішніх історичних реаліях досягти заповітної мрії — незалежної України — не вдасться без жорстокої боротьби, а вона осторонь від неї залишитися не зможе. То чим же можна пояснити протиставлення авторкою себе адресатові славнозвісного «Листа»? Важко відповісти на це запитання однозначно, не знаючи, на жаль, змісту того Мосендзового листа, який розбудив у Олени Теліги такі думки і почуття, які вилилися в натхненні поетичні рядки. Найбільш вірогідним видається те, що з часом усе рельєфніше проявлялося різне світовідчуття, світосприймання емоційної поетеси (настільки емоційної, настільки пристрасної, що змушувала себе тамувати почуття, заганяти в рамку душу, яка ту рамку дерла) і стриманого вченого-аналітика (хоч також талановитого прозаїка і поета), життя якого їй уявлялося як «холодний світлий став — без темних вирів і дзвінких прибоїв». Цінуючи літературну творчість Мосендза, Теліга все ж зауважувала, що в деяких його віршах розум бере гору над почуттями. У листі до Наталі Лівицької-Холодної від 26 червня 1932 року вона писала: «Мосендз пише продовження своєї повісти «Засів», а тепер послав Донцову 5 віршів під спільною назвою «Криниця ніжности». Із 5-ти переслав мені лише один. Тяжко судити, яка решта, але цей один задуманий дуже цікаво, але виконаний, на мою думку, досить тяжко. Вийшов якимось занадто розумним, але бездушним. А чи може бути така «Криниця ніжности»?119. Мабуть, стиль життя і поведінки Леоніда Мосендза був таким, що змушував сприймати його насамперед як ученого. І він справді був відомим ученим. Євген Маланюк, який його добре знав, відзначав, що «справжнім покликанням Л. Мосендза була наука, в нім-бо корінився вчений в найточнішім значінні цього, на жаль, так стертого за останній час слова»120. А про Олену Телігу той же Є. Маланюк писав: «Це була людина, яка хотіла радости, хотіла барвистости, повноти, і ще радости, і ще радости з усім королівським значенням цього слова»121. Чи не правда, зіставлення цих характеристик малює в уяві зовсім різні характери? Схоже на те, що так сприймала їхню відмінність і Олена Теліга. Вчений Мосендз дошукувався істини, вивчаючи об’єктивні закони природи, і сам процес пізнання намагався відобразити в поетичних рядках: Той сам закон напрямно-точних ліній обмежує обчислений кристал, і снігові зірки, й волошки сині, і мутно нашарований опал. Спіраль стихій на скрайніх межах неба, прудкий в орбітнім леті електрон... Від сяйв зеніту до глибин Ереба один у Необхідності закон. Його пізнать від альфи до омеги. Йому віддать напруженість турбот. Від точки охопити аж до Веги матерії незупинимий льот. І перейти дорогами Нютонів, в жаху перед Невідомим вклякать... Щоб метафізикою для законів достатність необхідности надать122. В Олени ж «дні — бунтують і кричать, Підвладні власним, не чужим законам», вона не шукає логічного пояснення явищ, сприймає світ лише емоційно: якась малесенька деталь («на жовтій квітці декілька краплин») пробуджує в її уяві «Далекий шум незроджених поезій». Своє «емоціо» вона протиставляє його «раціо»: В осяйну ж мить, коли останком сил День розливає недопите сонце, Рудим конем летить за небосхил Моя душа — в червоній амазонці. І вже тоді сама не розберу: Чи то мій біль упав іржавим птахом, Чи захід сонця заливає брук... Для тебе ж захід — завжди тільки захід! Як би там не було, а саме давньому і вірному своєму другові Леонідові Мосендзу присвятила Олена Теліга вірш, який сприймаємо нині як її сповідь і пророцтво, як лист, адресований у вічність. Листи до Н. Лівицької-Холодної, інші документи свідчать, що Олена Теліга найбільше цінувала в людях чесність, доброту, благородство і національну свідомість («українськість»). «Життя є гарне, але яке ж тяжке! — писала в одному з листів.— Особливо для людей, які не вміють пристосуватися до нього. Для людей абсолютно чесних. Але все ж, Натуся, яке щастя бути дійсно чесними»123. Її ставлення до людини великою мірою визначалося тим, як ця людина ставиться до України. Не могла примиритися з тим, що після батькового одруження з Зоєю Ліперовською в їхньому домі запанувала російська атмосфера. Це стало однією з причин охолодження стосунків не лише з мачухою, а й з батьком. Описуючи Наталі Лівицькій-Холодній свої стосунки з батьковою дружиною, Олена скаржилась: «При папі вона була до мене солодкою, ледве ж батька не було, починала лаяти українців і мене, яка була остільки низькою, що «брикнула в Росію». Я їй «дерзила», але батькові ніколи не жалілася, бо не хотіла «настроювати» його проти мене. Натомісць вона завжди жалілася на мене, а мій папа ставав до мене все сухшим і сухшим. Та найбільше мене мучила ця російська атмосфера в домі батька: рос[ійські] знайомі, рос[ійська]мова, ґазети, інтереси, ну все. А колись вона притворялася такою українофілкою. Я не могла зрозуміти, як папа все це терпить, і не раз виявляла папі своє обурення. Відношення наші все псувалися і псувалися... »124. Розійшлася вона й з братом Сергієм через його антиукраїнські настрої і ставлення до Росії як «єдиної, неподільної». Зате будь-яку щиру прихильність до України і роботу заради української справи Олена Теліга цінувала дуже високо. А про себе і про Наталю Лівицьку-Холодну писала: «Наша «українськість» не підпадає під жадні вітри, не йде на жадні компроміси»125. За багато чеснот, у тому числі й за те, що була «свідомою українкою», любила Олена Теліга й свою давню подругу Зою Плітас, ім’я якої досить часто зустрічається в її листах до Наталі Лівицької-Холодної. Із Зоєю Равич (таким було дівоче прізвище Зої) Олена познайомилася зразу ж після прибуття до Подєбрад. Вони часто спілкувалися і в Подєбрадах, і у Празі, і по дорозі між цими містами, бо обидві їздили на навчання до Праги, де Зоя студіювала медицину. В 1925 році Зоя одружилася з Євгеном Маланюком, але шлюб їхній не був щасливим. Через якийсь час після розлучення вона вийшла заміж за лікаря УГА — грека за походженням Олександра Плітаса, якого Олена характеризувала як людину чудову, шляхетну, порядну, але нудну й обмежену126. Дружні почуття до Зої Олена зберегла назавжди. Як свідчив Олег Жданович, вона з сумом говорила у Варшаві: «Ну й пощо було Євгенові (Маланюкові) розводитись із Зоєю... Була б мені тут товаришка, а дім їх був би справді українським осередком...»127 У листах до Наталі Лівицької-Холодної Олена не раз підкреслювала, що дуже любить Зою, що вона дуже хороша і спілкування з нею дає багато саме для душі. «Ах, Натусь-дорогусь, якби ти знала, яка вона добра. Я ніколи не зустрічала більш втіленої добрости, як вона. Ця її добрість аж рветься з кожного її слова»128. Хоч інколи вона по-дружньому іронізувала над тим, що Зоя не могла об’єктивно оцінити свої здібності й бралася не за свою справу (наприклад, писання віршів), завжди намагалася, не маючи для того ніякого хисту, зайнятися тим, чим захоплювалася близька їй людина. Але при цьому Олена постійно підкреслювала, що Зоя «хороша, добра, сердечна і, о, вір мені, не дурна. Лише вона береться не за те, що треба. Чому, скажемо, я не хапаю бандуру, щоб грати на ній, і не співаю дум, хоч Міша це робить? Чому ти можеш знести спокійно, без зудіння в руках, коли Петрусь малює, а не відпихуєш його, щоб самій схопитися за фарби? — Зоя ж, обов’язково, оскільки б одружилася з Мішею, грала б, і то власно на бандурі, а оскільки б доля їй призначила на чоловіка Петруся — малювала б щодня і спеціалізувалася б на ґрафіці»129. Але, разом з тим, вона проявляє велику делікатність стосовно Зої, боїться її образити, критикує прислані нею вірші «дуже ніжно». Нелицарська поведінка Є. Маланюка щодо першої дружини і одруження з чешкою (що Олена розцінювала як шлюб з розрахунком) були серед причин неоднозначного її ставлення до Маланюка. Мала вона й чимало інших застережень стосовно його поведінки і прямо писала Наталі Лівицькій-Холодній, що не шанує його як людину130. Знаючи, що Є. Маланюк зберіг до Наталі добре ставлення, Олена не раз просила її вплинути на нього. В одному з листів вона, посилаючись на Л. Мосендза, сповіщала, що Маланюк у львівському журналі для молоді «Вогні» написав «відозву» до молоді, щоб не писала віршів. Олена обурювалася: «Чи можна звернутися до молоді з гаслом: не співайте, не танцюйте, не грайте! Звичайно — ні! Так само не педагогично кричати їм — не пишіть віршів! Безперечно, сотні з них пишуть чорт знає що, але на ці сотні з якогось одного виробиться, можливо, справжній поет, а як ніхто не буде писати, то ні з кого нічого не вийде»131. Олена була людиною щирою і відвертою, у стосунках з людьми не лицемірила, то ж, очевидно, її ставлення до Маланюка не було для нього таємницею, і той реагував відповідно132. Але поетичний талант Євгена Маланюка Олена Теліга цінувала дуже високо. Вона вважала, що дещо з його віршів «може рівнятися з найкращими творами світової поезії», що Є. Маланюк і О. Ольжич «мають колосальну вартість як дійсно інтеліґентні поети, яких так бракує нашій поезії, переобтяженій соловейками, злими-долями, і дівчинами-чарівницями»133. Коли вийшла друком збірка Є. Маланюка «Перстень Полікрата», Олена Теліга сама зголосилася дати на неї рецензію. 17 травня 1939 року вона звернулася до редакції «Вістника» з такою пропозицією134, а 19 червня вже надіслала рецензію, яка була опублікована в 7/8-й книзі «Вістника» за 1939 рік. У ній дається надзвичайно висока оцінка поезії Є. Маланюка, а для нас вона цінна насамперед тим, що допомагає осягнути сутність естетичної концепції самої Олени Теліги, її розуміння патріотичної місії поета-націоналіста. У цьому неважко переконатися, звернувшись до тексту рецензії. Починається вона цитатою з Є. Маланюка, в якій висловлене його розуміння сутності поезії, суголосне думкам рецензентки: «Поезія се вірш, наладований енерґією, подібною до елєктричности. Коли тієї наладованости немає, тоді вірш, хоч як технічно досконалий, зі всіма римами й алітераціями, залишається лише віршем». Зауваживши, що так Маланюк сформулював «істоту справжньої поезії» у своїй статті, опублікованій у «Вістнику» в 1936 році (кн. 7/8), Олена Теліга далі пише: «Остання збірка Маланюка «Перстень Полікрата» з’являється найглибшим виразом власне такого відчуття поезії. Його кождий вірш, кождий образ — цілковито насичений тією енерґією, яка тремтить в досконало-різьбленій формі. Ні одна з попередніх збірок сього поета і, смію твердити, що хіба ні одна з пореволюційних наших збірок по тому і по сьому боці Збруча, не була ще так яскраво тим, чим є «Перстень Полікрата» і чим властиво повинна бути поезія, без огляду на її тематику — поезією великих почувань. І дійсно, за яку тему не брався б Маланюк — він ніщо нам не змальовує спокійно, як обсерватор, лише в усе вдихає живу душу, змушуючи свій твір тремтіти пристрастю, захопленням чи ненавистю і гнівом. Для нього не існує краса у непорушному стані, у вигляді сплячої королівни. Під дотиком його натхнення оживає все: починає двиготіти даль, «Дальній гомін росте, мов гарматний заобрійний гуркіт», «Кров жене солодке зло» і власне з такої гарячої, неспокійної крови виквітають пізніше на «Його живій землі — червоні маки». Далі Олена Теліга робить докладний аналіз уміщених у збірці поезій і підсумовує: «Власне ся виразна індивідуальність поета визначує йому цілком особливе і, безперечно, передове місце в нашій поезії. Маланюк є поетом націоналістичним. Лише не в розумінні тенденційно-політичному, а в розумінні протиставлення націоналізму як світогляду, як світовідчування, побудованого на критеріях сили і безсмертности духа — матеріялізмові. Ся поезія не має нічого спільного з бляшаною бомбастикою, на яку так охоче наші критики приліплюють завжди етикетку націоналізму... Бо оскільки та «націоналістична» поезія здушує все найбільш живе у металевій мертвоті тріскучих слів, остільки поезія Маланюка навіть метал меча оживлює молитвою і силою духа злютовує розум й серця безсмертних мертвих, що мають збудити мертвих живих»135. Не виключено, що, пишучи ці слова, Олена Теліга приміряла їх і на себе. Бо сама думала над своєю місією поетеси, націоналістки, жінки. Як поєднати ці три іпостасі, щоб і в житті і в поезії залишитися вірною собі, своїм переконанням, щоб сказати те, що хотіла сказати, «без металевих слів», але такими словами, які б запалили душу і збудили розум? Уперше заявила про свою громадянську позицію, про своє розуміння ролі жінки в боротьбі віршем «Мужчинам». Вважала його для себе програмним, бо включила (єдиний із своїх творів) у нею ж підготовлену збірку віршів українських поетів «Буде буря!», яка мала вийти в Празі 1941 року і повинна була сприяти патріотичному вихованню136. Вірш «Мужчинам» побачив світ у четвертій книзі «Літературно-Наукового Вістника» за 1932 рік. У ньому звучить передчуття бою, в який жінки зберуть своїх чоловіків. А якою ж має бути їхня, жінок, власна роль? Найвища місія жінки — дарувати чоловікам свою ніжність, віру в їхню міць і цим підтримувати бойовий дух. Братися за спис — не жіноча справа... Але, коли треба буде для здобуття перемоги, жінка стане поряд із чоловіком і піде з ним до кінця. Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів! Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть, Без металевих слів і без зітхань даремних По ваших же слідах підемо хоч на смерть! Проголошені в цьому вірші ідеї Олена Теліга розвиватиме в багатьох своїх поетичних і публіцистичних творах. Лірична героїня її «Вечірньої пісні» готова перебрати у свої долоні, на свої коліна всі тягарі, які пригнічують душу коханого, своєю ніжністю розтопити його тривоги і цю ж ніжність передати як найміцнішу зброю для майбутньої боротьби. А я поцілунком теплим, М’яким, як дитячий сміх, Згашу полум’яне пекло В очах і думках твоїх. Та завтра, коли простори Проріже перша сурма — В задимлений чорний морок Зберу я тебе сама. Не візьмеш плачу з собою— Я плакать буду пізніш. Тобі ж подарую зброю: Цілунок гострий, як ніж. Щоб мав ти в залізнім свисті Для крику і для мовчань — Уста рішучі, як вистріл, Тверді, як лезо меча. Прагнула до з’єднання «найкращої жіночости з найкращою мужністю» і, коли це вдавалося, раділа. Бо вважала, що таке поєднання має бути характерним для української жінки. Переймалася тим, що в українській літературі не створено ідеального образу жінки-українки. Свої роздуми з цього приводу в гострій полемічній формі виклала в рефераті «Якими нас прагнете?», що був опублікований у «Вістнику» в 1935 році (кн. 10.— С. 735—745). Докоряла українським письменникам, у тому числі Є. Маланюкові — «найвизначнішому поетові нашої доби» за те, що в літературі жіночі типи малюються двома кольорами: жінка-рабиня і жінка-вамп. Є ще, правда, й третій тип: різка, енергійна, позбавлена сантименту, «жінка-товариш», але в ній «так мало жіночости, що — викликаючи пошану — ніколи не викликає любови й адорації»137. Її хвилює не тільки те, які образи української жінки є в літературі, а й якою вона є в житті і якою прагне бути. Вона підкреслює, що в житті все частіше і частіше зустрічаються жінки, які порвали зі старим шаблоном «жінки-рабині» і новітнім «вампом», вони віддають усі свої думки, усю свою працю і хотіли б віддати своє життя рідному краю. Але багато з них, на думку Олени Теліги, стали «тепер суворими амазонками, мужчинами в спідницях, позбавленими всякої жіночости. Безперечно, вони можуть багато зробити для суспільности, але той викривлений, хоч часом і корисний, тип жінки ніколи не стане джерелом натхнення мужчини, який потребує поважности в чині й при праці, але ніжности й гумору — в перерві»138. Для Олени Теліги ідеалом української жінки, який найбільше відповідає добі і до якого вона сама намагалася наблизитися, була жінка, яка «вже не хоче бути ні рабинею, ні «вампом», ні амазонкою. Вона хоче бути Жінкою. Лише такою жінкою, що є відмінним, але рівновартісним і вірним союзником мужчини в боротьбі за життя, а головне — за націю»139. Саме в співпраці з чоловіками повинні шукати жінки своє місце в громадському житті, вважала Олена Теліга, і дуже скептично ставилася до тих жіночих організацій, які ізолюються, «творять свій власний «баб’ячий» світ з наївними журналами, зібраннями, підкреслюючи на кожному кроці і на кожному слові свою рівність з чоловіками і в той же час вкладаючи в свою справу чисто бабську наївність і дрібнічковість. Жінки ніколи самі, — вважала вона,— не зможуть створити цікавої ґазети, журналу, клюбу. З цим треба погодитися. Лише в співпраці з чоловіками, а не замикаючися в тісні фемінистичні орґанізації, жінка може розвинутися цілковито»140. Ці думки вона пізніше розвинула й обґрунтувала в статті «Сліпа вулиця (Огляд жіночої преси)», яка була опублікована 1938 року в «Вістнику» (кн. 4.— С. 290—297). Разом з тим вона часто наголошувала, що мало існує жінок, в яких би гармонійно поєднувалися розум і жіночність. Є розумні жінки, писала вона Наталі Лівицькій-Холодній, «але вже тоді вони цілковито позбавлені естетики, поезії і взагалі всього жіночого. Думаю, що я тому тебе так полюбила (не «возгордися»), що ти і розумна, і жіноча, ніжна»141. 1932 рік можна вважати рубіжним у творчій біографії Олени Теліги, бо саме цього року побачили світ поезії, в яких прозвучав її неповторний голос, проявилася притаманна її творчості особливість, яку літературознавці визначать як «пасіонарність любовної лірики»142. Слідом за віршем «Мужчинам» у шостій книзі ЛНВ за той рік було опубліковано прекрасний триптих: «Чужа весна», «Сонний день», «Пломінний день». На жаль, до збірника «Прапори духа» він не був включений, а в збірнику «Олена Теліга» — розбитий на окремі вірші, які подані були в довільному порядку, через що цілісність сприймання цього твору була порушена. А його треба читати саме як триптих, де з частини в частину наростає напруга почуттів. Спочатку — відчуття чужої весни і чужих людей («Ти для мене чужий, не з єдиного краю, А тому не затерти поплутані межі...»). У другу частину, що починається майстерно відтвореною картиною сонного сонячного дня, який «всі думки придушив», де, здається, «Мрії, спогади — все згоріло...» і з’являється ілюзія: «Легко жить без великих хотінь!», раптом вривається буря емоцій, викликаних згадкою про рідний край, його славне минуле: Голос твій затремтів, мов птиця, Під потоком палаючих слів Про козацькі степи й станиці І про все, що лише присниться Не на рідній землі. Кожне з тих «палаючих слів» западає в душу, збуджує думку, породжує бажання чину, боротьби, готовності до самопожертви, і апогей цих почуттів виливається в «Пломінний день»: День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна. Її душа рветься до боротьби, «тікає на шляхи великі», вона хоче своїм полум’яним словом запалити, повести за собою інших: Хай мій клич зірветься у високість І, мов прапор в сонці, затріпоче, Хай кружляє, мов невтомний сокіл, І зриває рідних і охочих! Вона передчуває наближення того часу, коли доведеться вступити в жорстоку боротьбу за свою незалежну державу — Україну, коли слова, почуття, пориви треба буде підтвердити справами, і вона до цього готова: І коли закрутить непогода І мене підхопить, мов піщину, Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину! Цього ж 1932 року був написаний і знаменитий своїм передбаченням «Поворот». У літературі про Олену Телігу цей вірш датується різними роками. О. Жданович, а за ним Є. Онацький та деякі інші автори називають 1934 рік143. Цей же рік з посиланням на «Вістник», але без зазначення числа і сторінки, вказаний у публікації «Повороту» в газеті «Волинь» 21 вересня 1941 року. Улас Самчук, взявши епіграфом до своїх споминів рядок: «Перейдемо убрід бурхливі води», зазначив: «Олена Теліга. «Поворот». 1936»144. Обидві дати, як з’ясувалося, помилкові. Про обставини написання і публікації цієї поезії, як і про творчу лабораторію Олени Теліги, дізнаємося з тих же її листів до Наталі Лівицької-Холодної. Уперше згадка про «Поворот» зустрічається в листі від 4 червня 1932 року: «Я маю ще один вірш — поворот на Україну. Назагал, досить вдалий, але наголоси дієслів мене гризуть. Напиши, Натуся, як ти кажеш: перейдемo, перeйдемо чи перейдeмо? І я і чоловік кажемо перейдемо, але я не відішлю цього вірша без твоєї відповіді. Знаю, що кажуть так і так, але як є дійсно добре?»145 Олена дуже цінувала Наталю за її добре знання мови, не вивчене, а природне, як підкреслювала вона, і завжди зверталася до неї за порадою, особливо стосовно так званих спірних наголосів146. 26 червня 1932 року вона писала, що відіслала недавно Донцову свій вірш «Поворот», не згадуючи при цьому, чи одержала відповідь Наталі стосовно наголосів і чи врахувала її поради147. Саме в цей час «Літературно-Науковий Вістник» перестав виходити, і вірш не встиг побачити світ на його сторінках. 19 вересня Олена Теліга послала текст поезії Наталі Лівицькій-Холодній, проставивши наголоси, в яких сумнівалася148. Коли Д. Донцов у 1933 році відновив видання журналу під назвою «Вістник», то вже в першому томі за цей рік (кн. 3. — С. 163) опублікував «Поворот» Олени Теліги. Що ж стало приводом до написання цієї поезії? Олена підкреслювала не раз, що ніколи не писала віршів на замовлення, що їй потрібний особливий настрій, натхнення: «...не можу писати без цього «старомодного» Натхнення»149. Настрій, що надихнув її на створення «Повороту», з’явився від загостреного відчуття бездомності і бажання повернутися на рідну землю, яке завжди жило в душах емігрантів. Цікаво, що назву «Поворот» використали для своїх віршів не лише Олена Теліга, а й Л. Мосендз, вірш якого під заголовком «Поворіт» був опублікований у «Літературно-Науковому Вістнику» (1929. — Кн. 6. — С. 563), та О. Ольжич, який свій «Поворот» опублікував у ЛНВ в 1932 році (кн. 3.— С. 198): День осінній — наче грецька паволока. Русь моя! Золототкана Русь! Вибігайте, припадіть до стремени: Повернувся князь ваш, повернувсь! Заячать ворота, наче лебеді, Відкладуться шоломи ясні. День і ніч замріяним метеликом Я чекатиму трівожної весни. Бездомність і тугу за Україною переживала й Наталя Лівицька-Холодна, ділилася своїми почуттями з подругою. В Олени суголосні настрої особливо загострилися в глухому польському селі. Відсилаючи Наталі «Поворот», вона писала, що він мав бути надрукований у тому номері ЛНВ, який уже не вийшов у світ: «...посилаю його тобі, бо в ньому той настрій, який ти тепер відчуваєш, — «бездомність»150. І як же зраділа, що вірш знайшов відгук у серці подруги. 8 жовтня 1932 року писала їй: «Я така щаслива, що мій «Поворот» дійшов до твого серця. Цей вірш я, дійсно, писала «нервами», і мені боляче було б, якби цей мій настрій ти не зрозуміла. Тому я аж ахнула, коли ти в одному із своїх листів поділилася зі мною своїм бездомним настроєм, таким подібним на той, про який я пишу»151. Згадка про Україну, про роки юності краяла болем їхні серця, а мрії про повернення були такими солодкими і разом з тим лякали: що їх там чекає? У листі від 12 жовтня 1932 року Олена Теліга писала: «Зараз хочу тобі написати про те, як глибоко відбилися в моїй душі ті слова, які ти написала в останньому листі про велику могилу, де поховані твоїх 15 літ — в Золотоношському і Переяславському повіті. Ти знаєш, я дуже люблю життя і дивлюсь на нього досить оптимістично, але, хоч поворот на Україну є для мене найбільшою мрією, майже метою життя, але, так як і тобі, мені здається, що і моє серце розірвалось би, коли б я побачила могилу своїх 15 років. Я над цим багато думала. Тільки у мене ця могила не є такою великою, як у тебе. «Київ. Політехніка». Це для мене самі незабутні слова. Цікаво, що я, хоч і трохи пізніше, але, як і ти, виїхала з України на 16-ому році свого життя». Вона пригадала проведену в Києві юність, своє перше захоплення, ще раз подумки уявила повернення до улюбленого, рідного міста і повторила свою думку майже тими самими словами, які заримувала в «Повороті»: «Боже мій! Приїхати до Політехніки! Усе нове... інші обличчя, а ті старі такі змінені, а може, й непривітні. Багато дорогих вмерло, решта — змінилася. О, Натусь, дійсно, серце могло б розірватись. Ти знаєш, це велике щастя, і велике нещастя, так гостро все відчувати, як відчуваємо ми з тобою»152. Мабуть, оця здатність Олени Теліги гостро все відчувати і передчувати і породила вірш-пророцтво «Поворот». Ймовірно, що в кінці 1932-го або на початку 1933-го року під безпосереднім впливом страти 23 грудня 1932 року бойовиків УВО та ОУН Василя Біласа і Дмитра Данилишина був написаний присвячений їм вірш «Засудженим», сповнений високим почуттям патріотизму. Ця смерть змусила Олену Телігу серйозно задуматися над власною життєвою позицією, приміряти долю героїв до своєї. Над могилою вашою тиша і спокій, Та по рідному краю — зловіщі вогні. І піти по слідах ваших скошених кроків Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг. 1933 рік у житті Олени Теліги був позначений подіями, які надихнули її на прекрасні поезії і разом з тим наклали відбиток не лише на стосунки з деякими друзями, в тому числі й Наталею Лівицькою-Холодною, а й на подальшу лінію її поведінки. У лютому цього року вона на одному диханні, під враженням події в особистому житті, написала прекрасний вірш «Подорожній»153 і пообіцяла його подати до першого числа новостворюваного альманаху «Ми», який готувала група митців, що об’єдналася під такою ж назвою. До цієї групи, ядром якої були Є. Маланюк і А. Крижанівський, увійшли Наталя Лівицька-Холодна, її чоловік Петро Холодний та інші. За словами Наталі Лівицької-Холодної, до них приєдналася й Олена Теліга, хоч сама Олена з самого початку не вважала себе співробітницею журналу «Ми», підтвердженням чого є її запитання в листі до Н. Лівицької-Холодної від 17 серпня 1933 року: «Коли має вийти ваш альманах?»154. Отже, про новостворюваний альманах запитувала як про «ваш», а не про «наш», хоч, перебуваючи в цей час у дружніх стосунках з людьми, які гуртувалися навколо «Ми», була, мабуть, не проти того, щоб друкувати в ньому свої вірші. Навесні того самого року відбулася її зустріч із Дмитром Донцовим, яка багато що змінила. Раніше вони лише листувалися, вона перебувала під великим впливом його творів, а в січні 1933 року вони зустрілися вперше, на початку травня — вдруге, після чого у них склалися особливі стосунки155. Олена захопилася неординарною особистістю, в неї виникло почуття, яке важко було визначити звичними поняттями («Ще не всьому зватися дано»), бо «Не любов, не ніжність і не пристрасть... Але серце — збуджений орел!» І зрозуміло, що це ж його «натхненні весла Темний берег вміли відштовхнуть», і душа воскресла знову мчалась «у осяйну путь». Усі ці рядки—з вірша Олени Теліги, який у посмертних виданнях друкувався з присвятою «Д. Д.» (Дмитру Донцову), а у «Вістнику» 1933 року (кн. 12.— С. 866) був опублікований без присвяти і без назви. Донцову ж вона присвятила пізніше вірш «1933—1939». А під час зустрічі з Д. Донцовим у травні 1933 року Олена Теліга показала йому «Подорожнього»156. Вірш Д. Донцову дуже сподобався, він запропонував опублікувати його у «Вістнику», і Олена, очевидно, не без вагань, погодилась. Цим вона викликала велике невдоволення групи «Ми», в тому числі й Наталі Лівицької-Холодної. Але їхні дружні стосунки ще продовжувались до того часу, поки не розгорілася гостра полеміка між «Вістником» і «Ми», а персонально між Дмитром Донцовим і Андрієм Крижанівським. Обидва не вибирали засобів у боротьбі, як зауважувала Наталя Лівицька-Холодна, Крижанівський виявився гідним учнем Донцова. Полеміка була надзвичайно брутальна і неетична. До виходу квартальника «Ми» Д. Донцов ставився дуже ревниво, боявся, мабуть, що нове видання відтягне від «Вістника» молодих талановитих авторів, а частина цих авторів не хотіла миритися з авторитаризмом Донцова і прагнула до незалежності у висловленні своєї позиції. Намічалися й деякі ідеологічні розходження. Та все б нічого, якби дискусії велися цивілізовано, а вони набирали все гострішого характеру і переросли в різкі нападки А. Крижанівського на Д. Донцова та в тенденційну критику ним тих авторів «Вістника», які відмовилися друкуватися в «Ми», в тому числі й Олени Теліги. Усе це проявилося у підготовленому А. Крижанівським огляді «Вістника» першого року видання. За словами Наталі Лівицької-Холодної, коли А. Крижанівський читав свою рецензію на зустрічі співробітників «Ми», то вона і Є. Маланюк протестували проти такого тону критики, і він обіцяв його пом’якшити. Але коли взимку 1934 року вийшла друга книга «Ми», то на її сторінках побачила світ та сама різка версія статті Крижанівського, де, зокрема, й поезію Олени Теліги він критикував за «розборсаність і недисциплінованість настроїв», вимушеність образів, мінімальність засобів вислову тощо. Говорячи про три її вірші як про один, критик зробив висновок: «Вірш належало би зарахувати до категорії альбомних, розрахованих на мельодраматичний, припадковий ефект»157. Зрозуміло, що такої критики на свою адресу, а особливо нападок на Д. Донцова Олена Теліга не могла пробачити А. Крижанівському. Тим більше, що, як видно з листування її з Н. Лівицькою-Холодною, раніше в них були досить приязні стосунки, та й у Донцова, як пише Н. Лівицька-Холодна, Крижанівський був «колишній протеже»158. Отже, таку його різку зміну позиції Олена сприйняла як людську непорядність. Вона рішуче стала на бік Д. Донцова і «Вістника», порвала товариські стосунки з варшавською групою літераторів, яка об’єдналася навколо «Ми». Так само, до речі, вчинив і Є. Маланюк. На цьому закінчилася й дружба Олени Теліги з Наталею Лівицькою-Холодною. Їхні стосунки настільки загострилися, що, як писала остання, «Теліги перестали з нами вітатися»159. І хоч пізніше вони на людях віталися, колишня дружба вже не відновилась. Олена перестала бувати в тих місцях, де бувала Наталя з друзями. Дедалі більше розходились і їхні політичні позиції. Н. Лівицька-Холодна належала до тих, хто підтримував уряд УНР в екзилі, Олена Теліга схилялася до Організації Українських Націоналістів (ОУН), яка була в опозиції до нього. Олена Теліга вела активну роботу в Українській студентській громаді, яка в той час бойкотувала уряд УНР в екзилі і всі зв’язані з ним установи та організації — Союз українок-емігранток, корпорацію «Запорожжя» тощо. Стосунки між таборами загострювалися, полеміка на різних рівнях тривала160. У цю полеміку втягувалася й Олена Теліга, але вона ніколи не опускалася до особистих випадів на адресу колишньої подруги, а якщо її ім’я у протистоянні таборів використовували інші, протестувала. Про це свідчить її лист до редакції «Вістника» від 12 грудня 1935 р. з приводу статті «Генераліссімус духа» в журналі прихильників гетьманського руху «Український ветеран», в якій у нечемних тонах було зачеплено гідність Н. Лівицької-Холодної. О. Жданович був присутній при розмові Олени Теліги з редактором того журналу Варфоломієм Євтимовичем, якого вона попереджала про те, що збирається опублікувати лист у «Вістнику», і пояснювала, що розійшлася з табором УНР з ідеологічних та політичних причин, їй прикро, що люди того табору виявили вороже ставлення до неї, але вона не може чинити, як вони, не може лишити враження, що мала якесь відношення до атаки «Українського ветерана» на колишню приятельку. Тому написала листа і вміщує його в журналі, в якому співпрацює систематично й у якому співпрацювала Н. Лівицька-Холодна. Вона підкреслювала в цьому листі: «Особливо прикро для мене, що в статті, присвяченій мені, поруч з гарними висловами про великі ідеали, знайшлися слова образи для иншої жінки і поетки»161. Олена Теліга дуже гостро переживала і розрив з колишніми друзями, і нецивілізовані методи полеміки, що видно з позначеної глибоким драматизмом її поезії «Чорна площа»: Сірий натовп, похмурий натовп, І не очі, а темна муть! Хтось зігнувся — камінь підняти, Хтось зірвався — мене штовхнуть. А один сковзнув по асфальті І в лице мені засвистав; Вчора він цілував мої пальці, А хотів цілувать — уста. Сміх жіночий злорадно тріснув І у горлі здушив мій клич... Як же ж душно і як же ж тісно В олив’яних кліщах облич! Уявити обстановку, в якій опинилася в цей час Олена Теліга, допомагає її лист до Богдана-Ігоря Антонича, який опублікував у львівському журналі «Дажбог» фейлетон, де назвав Олену Телігу «причіпкою» Н. Лівицької-Холодної. На цю публікацію «Вістник» відгукнувся реплікою, правда, без згадки імен дійових осіб: «Дажбог» у квазівеселім фейлетоні «розписався про «причеп» в поезії, з яких нібито одну знайшов і в «Вістнику». Можемо запевнити дотепного автора, що правдиві причепи — які чіплялися нашого журналу, з снобізму, давно від нього відчепилися (або їх відчеплено). Автори ж з «Вістника» своїх взорів шукають в самих собі та ще в спільній ідеї, що єднає їх з нашим місячником»162. Олена ж на той час не була знайома з автором фейлетону особисто і висловила своє обурення редактору журналу Є.-Ю. Пеленському. Той передав це Б.-І. Антоничу, і він перед Оленою вибачився. Вона написала у відповідь листа, в якому вибачила йому «обмах» стосовно себе і так охарактеризувала стосунки, які склалися в неї з групою «Ми» і колишніми приятелями: «Подумайте тільки: місцевий літературний світик, — себто співробітники «Ми» — ледве на голову не стають, аби помститися на мені за мою цілковиту відмежованість від них. Рецензія в «Ми» є лише слабою, ніжною луною тої ненависти, якою обдаровують мене тут всі з Лівицькою і Крижанівським на чолі. Причиною ж тої ненависти є якраз моя цілковита незалежність від них і від їхніх впливів. Моє «Ми» — це є всі ті, що ґрупуються біля «Вістника» і «Дажбога», і цього мені не можуть вибачити. Свої симпатії і антипатії завжди довожу ділом: не беручи прикладу з наших крицевих поетів, з самого початку відмовилася співробітничати в журналі К[рижанівсь]кого. Під обурене сичання того ж «Ми» переповнювала чару їх терпеливости тим, що влаштовувала тут, у Варшаві, відчит зненавидженого ними ред[актора] «Вістника» і т. п. Отже, рецензія в «Ми» не здивувала мене зовсім, мимо того, що цей же самий А[ндрій] К[рижанівський] так палко запрошував мене у співробітники і так захоплювався моїми тепер «альбомними», а раніше «надзвичайними» віршами. На зміну його погляду зложилися: сталість моїх поглядів + особисті порахунки К[рижанівсь]кого зі мною. І ось, в той час коли мені тут дихати не дають за мою «непричепність», Ви, мій товариш по «Вістнику», ухнули цей фейлєтон, де робите мене «причіпкою» Лівицької, що є милою несподіванкою для всіх них, але великою прикрістю для мене. Оце зветься — підтримали! Цього вже мені було забагато, а головне — незрозуміло». Тут же Олена Теліга характеризує свій поетичний стиль, підкреслюючи його цілковиту незалежність від впливів Н. Лівицької-Холодної: «З Лівицькою ми, дійсно, товаришували, доки і вона належала до «Вістника». Та це нічого не значить. Про якесь її тягнення мене — не може бути й мови! <...> У Лівицької не позичала ніколи ні її стилю, ні її поглядів. Тематика? Подібна є лише остільки, оскільки ми обидві є жінками. Поза тим її еротика є мені так само чужа, як їй моя. О, chevalier Антонич! Чи Ви бачили в моїх віршах такий червоний шал і таку шкарлатну пристрасть ?! Чи ж у мене попеліє хтось «в грі любовній» ? Ціню талант Лівицької. Але сама я пишу лише про своє чуття, ніколи не накидаючи нічого «йому». Чи «він» мріє «про мої солодкі уста», чи ні — це вже його справа. Йому ліпше знати. Хай сам про це пише. Я ж буду і надалі старатися, щоб в моїй жіночій поезії не було жіночої самозакоханости. Взагалі ми з Лівицькою маємо так відмінний стиль, що Ви є першою людиною, що об’єднує нас»163. Олена Теліга стає складовою «вістниківської квадриги» (Є. Маланюк, О. Ольжич, Л. Мосендз, О. Теліга), четвірки, яка, на переконання редактора і читачів журналу, спроможна була витягнути з болота національний український дух. Вона час від часу наїжджає до Львова, зустрічається з іншими «вістниківцями», разом з ними виступає перед публікою, і ті виступи незмінно мають успіх. Марія Бачинська-Донцова пригадувала: «Пані Олена приваблювала всіх своєю особистістю. А коли на вечорі «Вістника» львов’яни мали нагоду, опріч відомого поета Богдана Кравцева, пізнати ще поетів Олену Телігу і Євгена Маланюка віч-на-віч, тряслася велика заля Народнього Дому від оплесків захоплених слухачів...»164 Журнал «Обрії» повідомляв про літературний вечір «Вістника», який відбувся 26 квітня 1936 року і «не мав собі подібного на літературному ґрунті». Доповідав Д. Донцов, Є. Маланюк читав свої та Ольжича поезії, а Олена Теліга читала з жіночою безпосередністю свої і Мосендза165. Олена Теліга регулярно друкує у «Вістнику» не лише поезії, а й прозу та публіцистику. Правда, з прозових творів оприлюднила лише фрагмент оповідання «Або-або», в основі якого були її власні враження від пережитого в Києві за радянської влади. Д. Донцов побачив у ньому перспективи розширення творчого діапазону Олени Теліги, підкресливши, що там бринять «дійсно сильні ноти (не надумано = сильні)»166. У публіцистичних творах вона виступає як послідовний прихильник націоналістичної ідеології Д. Донцова, разом з тим вони свідчать про певну еволюцію її світогляду од відвертої апологетики його поглядів («Сила через радість») до вироблення власної позиції, хоч і під його впливом («Партачі життя»). Олена Теліга готувала до видання збірку своїх віршів. У листі до Б.-І. Антонича 4 лютого 1935 року, дякуючи йому за «милий подарунок» — збірку віршів «Три перстені», висловлювала надію «в недалекому майбутньому зреваншуватися тим самим»167. А в листі до Є.-Ю. Пеленського від 29 липня 1936 року писала: «Маю надію восени видати, нарешті, свою збірку, але це ще не напевно»168. Олена Теліга разом з відомою артисткою Ніною Денисенко та її чоловіком Дмитром Денисенком-Зубченком заснували у Варшаві Український театр та Українську школу, а при ній відділ нелегального українського Пласту. Олена Теліга працювала в тій школі вчителькою169. Михайло Теліга знайшов роботу на польській залізниці як спеціаліст з оцінки дерева для шпал. Подружжя Теліг почало жити більш осідлим і стабільним життям. Та не було стабільності у світі. З України надходили все жахливіші вісті. Більшовицький режим нищив селянство: насильницьки, брутально заганяли всіх до колгоспів, розкуркулювали, висилали до Сибіру ні в чому не винних людей тільки за те, що ті хотіли жити і працювати на власній землі, голодомор косив мільйони людей. Нищилась українська культура, мова, розвіювалися будь-які ілюзії стосовно проголошеної більшовиками «українізації», заарештовувались і щезали безслідно найталановитіші письменники, митці. Пішов із життя, сам укоротивши собі віку, Микола Хвильовий, якого Олена Теліга цінувала дуже високо і за те, що єдиний в українській літературі в романі «Вальдшнепи» створив образ української жінки Аглаї, який наближався до її ідеалу, і за те, що після своїх захоплень соціалістичною революцією та пізнішого розчарування в її реальних результатах прийшов до переконання, «що єдиний шлях, яким він ще може йти, то є шлях не соціяльної, а національної революції. Він рішив, що лише національна гордість і відокремішність може дати людям його нації повне життя, дати відвагу до змагання з конкретним ворогом і цим відірвати їх від міщанських егоїстичних інтересів та поширити їх обрії»170. Цінувала вона М. Хвильового й за ту цивільну відвагу та безкомпромісність, яка дала йому сили зробити вибір між бездарним життям і смертю, яка одна лише в тих умовах могла «впливати на душу свого оточення так, щоб воно із суцільної маси льокаїв обернулося в націю, варту своїх великих героїв»171. Жахливі речі творилися на рідній землі, а західні демократії залишалися до того байдужими і навіть робили вигляд, що нічого страшного не відбувається. Здавалося, що єдиною силою, яка може зламати більшовицький режим, є Німеччина. Адже Гітлер збирав сили під гаслом боротьби проти комунізму. Не було сумніву, що рано чи пізно зіткнуться ці дві сили: Німеччина і СРСР. Якщо переможе Німеччина, то, можливо, виникне шанс для створення вільної від більшовицького режиму Української держави. Хай спочатку навіть під протекторатом Німеччини, а там життя покаже... А ще краще, якщо два хижаки у взаємній жорстокій війні знекровлять один одного, послабиться їхній тиск на Україну, і вона зможе постати як незалежна держава. У далеке майбутнє зазирнути було важко, воно було в тумані, але для Олени Теліги і її товаришів, які сповідували націоналістичну ідеологію, було зрозумілим, що наближається час, коли патріоти України повинні будуть не залишатися осторонь від боротьби, і до неї треба готуватися. Готувати не лише себе, а всю націю, гартувати її дух, бо саме відсутність належної волі до перемоги в боротьбі за власну національну державу була, на їхній погляд, однією з головних причин поразки української революції в 1917—1921 роках. Олена Теліга розуміла значення полум’яного поетичного і публіцистичного слова для піднесення духу нації, разом з тим вона виступала проти аскетичного відречення від радощів повноцінного життя. Вона полемізувала з В. Стерницьким, який у статті «Стиль нового покоління» переповідав один із розділів книги Е. Ґюнтер-Ґрюнделя про місію нового покоління, що вийшла 1932 року в Мюнхені й набула широкого розголосу. В. Стерницький вважав, що цей розділ «повний ідей, близьких нам, ідей, які — майже в тім самім оформленні — більш як від десятьох років пропагували «Вістник» і «Літературно-Науковий Вістник». Він зауважував, що, оскільки стиль молодого покоління стверджується з допомогою холодного вітру, суворої мужності, сучасна молодь не показує своїх почуттів, навіть береже їх щільно зачиненими. Нове покоління, писав він, вважає: «Ми стільки пережили, що не маємо слів, щоб все це виразити. Та й не хочемо цього, бо маємо укриту думку при тім: те, чого ми не можемо і не хочемо виразити в словах, стане живим в ділах»172. Під враженням цієї статті Олена Теліга написала вірш, який починається строфою-цитатою: «Не треба слів. Хай буде тільки діло. Його роби — спокійний і суворий. Душі не плутай у горіння тіла, Сховай свій біль. Стримай раптовий порив». Між іншим, у багатьох статтях і виступах, присвячених Олені Телізі, ці слова, вирвані із контексту, цитуються як такі, що виражають її позицію. Чомусь не звертається увага на те, що за цією тезою йде антитеза, і позиція Олени Теліги — в ній: Але для мене — у святім союзі Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить. Зате, коли сміюся, І сміх мій рветься джерелом на волю. Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може в цьому й є моя сміливість: Палити серце — в хуртовині сніжній, Купати душу — у холодній зливі. Саме в цьому вірші-полеміці Олена Теліга проголосила слова, які стали ніби епіграфом до цілого її життя: Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, я тверда й сувора: О краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жодний ворог. Як і раніше, Олена Теліга мало переймається буденними побутовими проблемами («Не цвітуть на вікні герані — Сонний символ спокійних буднів»), життя таке неспокійне, наближається «канонада грізного грому», вона, звісно ж, не буде осторонь боротьби. І як добре, що перед невідомими майбутніми шляхами вона не самотня, поряд з нею чоловік-однодумець. Йому присвятила вірш, де були такі рядки: І тому, що в своїм полоні Не тримають нас речі й стіни, Ні на день в душі не холоне Молодече бажання чину. Ряди її однодумців множаться, до неї горнеться студентська молодь. Тодішній голова Української студентської громади Богдан Томків згадував, що Олена й Михайло Теліги заявили про своє бажання відвідувати заходи Громади і, одержавши запрошення, активно долучилися до її діяльності. Олена Теліга виголошувала доповіді на літературні теми та мала свої авторські вечори, а Михайло Теліга зі співом та грою на бандурі виступав на академіях та вечірках Громади. Людина високої особистої культури, товариський, маломовний, Михайло Теліга умів тримати милі стосунки зі студентами. «Олена Теліга, — пригадує Б. Томків, — зате була повна життя, імпульсивна, з великою дозою гумору й уміла сміятися, темпераментна й культурна в дискусії, усе, що думала, відкрито говорила, могла з пам’яті рецитувати не тільки свої поезії, але багато інших давніх і сучасних поетів. Обоє себе добре доповнювали. Помагали вони Громаді фінансово, а Олена Теліга не раз допомагала урядити буфет на баль чи вечірку»173. Серед юних друзів Олени Теліги — майбутній соратник по боротьбі на рідній українській землі і перший її біограф Олег Штуль. Він у ці роки був активним діячем Української студентської громади у Варшаві і про цей період життя Олени Теліги писав як безпосередній свідок, відзначаючи, що вона працювала вчителькою в школі, брала активну участь у літературному житті, захоплювала всіх своєю енергією, ширила ідеї українського націоналізму, особливо у середовищі молоді, у варшавській Українській студентській громаді вона — постійний улюблений гість: «Жоден відчит, жодне святкування, концерт чи звичайна дискусія — не відбулися без її активної участи. Студентське середовище любить її й шанує; вона — старший товариш, дорадник, учитель, але й незрівняний учасник вечірок та розривок. Програми свят, стиль і проблематика культурно-освітньої роботи носять її печать. Підтримує, корегує, заохочує й запалює до грунтовности в студіях, до витривалости в праці, піддає теми. Блискучістю свого духа вказує новий підхід, показує кожну проблему в новому, цікавішому світлі. Вона й її поезії, хоч у них не знайдете слова Україна, це дороговказ у змаганнях за перемогу української ідеї, без фальшивої патетики. Майже кожен її вірш вдаряє в патріотичну струну, кличе до готовности боротись»174. Як чутливий барометр, відчуває Олена Теліга, що перебувають усі вони напередодні тих таємничих «непочатих років», де вже вчувається «літаків непогамовний клекіт, І у руках — скажений скоростріл». І саме юному другові Олегові Штулю присвятила вона прекрасні два сонети з символічною назвою «Напередодні», де передбачила ті недалекі дні, коли кинуть вони все, «щоб на гучні майдани Піти услід за тисячами ніг...». Не раз кажу: змагайся і шукай! Вдивляйся в очі пристрастей і зречень! І знаю я — в один затихлий вечір До інших брам сягне твоя рука. Слова Олени Теліги знаходять відгук у серцях молодих, вони суголосні їхнім настроям, вона серед тих, хто ті настрої формує і найбільш адекватно їх висловлює. Пригадуючи ті часи і настрої свої і своїх однодумців, Улас Самчук писав: «Ми готувалися до «великого зриву», жили «духом героїчного минулого» — історичного козацтва, античної Греції, клясичного Риму, Европи Окциденту. Зудар двох гострих, фанатичних протилежностей комунізм — націоналізм визначав наш світогляд. «Четверта граната для ката, А п’ята собі!» «В шинелі сірій вмерти від гранати...» «Щоб Бог післав мені найбільший дар: Гарячу смерть — не зимне умирання».., — ідеали не лишень поетів Стефановича, Ольжича чи Олени Теліги, а мотто нас усіх»175. Тож зовсім не випадково, що Олег Штуль до звіту, виголошеного 15 травня 1937 року в Українській студентській громаді, де він намагався розібратися в причинах поразки української революції, яка вибухнула в 1917 році, і виснувати з них уроки для свого покоління, епіграфом узяв слова Олени Теліги: «І знов думки і серце у вогні, А гостра туга — у невпиннім зрості» — і в тексті не раз цитував її поетичні рядки176. Він же у статті-рецензії на поезію Олени Теліги «З ритмом життя», опублікованій 20 серпня 1937 року в журналі «Дорога», дав їй високу оцінку й звернув увагу на те, що Олена Теліга непопулярна «в т. зв. широких колах нашого офіційного життя», бо «широкі кола не люблять виразних індивідуальностей». «Але нам, молодим,— підкреслював О. Штуль,— по дорозі з цією творчістю. Ми маємо такі ж сонячні очі, так же вміємо п’яніти радістю життя і знаємо такий же чорний біль. Вона близька нам, як близький ритм життя. Ця література близька нам, бо в ній здоров’я нації, і в цьому здоров’ї, в таких людях наше майбутнє. Яке близьке нам, яке наше: Я руці, що била, не пробачу — Не для мене переможний бич!» О. Штуль наголошував, що її поезія — «це ритм нашої «зубатої епохи», поспішати за ним поможе нам творчість Олени Теліги»177. Ця стаття знайшла широкий відгук серед читачів журналу, і його редакція порушила питання про потребу видання окремої збірки поезій Олени Теліги — «цієї найкращої сучасної поетки». На жаль, ця ініціатива, як відомо, залишилася нереалізованою. Але редакція журналу «Дорога» запропонувала своїм читачам уривки з її статті «Сила через радість» (1938, ч. 1/2), яка була вже опублікована у «Вістнику», підкресливши, що ця стаття «така притаманна авторці і така близька сучасному молодому поколінню»178. Друкувалися в цьому журналі й інші твори Олени Теліги. Вона співробітничала також у літературно-мистецькому та науковому часописі націоналістичного напряму «Напередодні», який виходив у Львові за редакцією Богдана Кравцева. У ньому Олена Теліга 15 січня 1938 року опублікувала свій вірш «Усе — лише не це». У години відпочинку Олена завжди була в центрі уваги будь-якого товариства. Гостре слово, веселий сміх, приваблива зовнішність, елегантний одяг, завжди модний капелюшок і в цілому магнетизм неординарної особистості притягували співрозмовників. Кожний, хто з нею зустрічався, не міг її забути. Про це свідчать численні спогади. Через десятиліття пронесли пам’ять про чарівну «пані Олену» мешканці поліського села Заліси, де в родині місцевого священика Данила Штуля, батька її юного друга Олега, відпочивала Олена Теліга влітку 1938 року179. А Юрій Клиновий (Стефаник) про свою першу зустріч з Оленою Телігою так згадував майже через сорок років: «Познайомився я з Оленою Телігою 8 листопада 1938 р., коли Марія Бачинська-Донцова святкувала гостиною іменини свого чоловіка Дмитра Донцова. На свято прийшло багато гостей, а з далекої Варшави прибула Олена Теліга і Євген Маланюк... Сиділа вона коло іменинника, вродлива жінка в зеленому костюмі, який з ніжною виразністю передавав принади її стрункої постаті... Багато років минуло з того часу, багато деталів, здавалося, записаних нестертими картинами в моєму мозку, вмерло в його сірих звоях, проте не всі. Пам’ятаю, як сьогодні, що по врочистій вечері всі ми гурмою пішли до нічного льокалю при Пекарській вулиці, що приманливо звався «Пєкєлко». Ми злізли сходами вниз, світла в ньому були тьмяні, червоні, ніби намагалися вдавати справжнє пекло, невеличка оркестра мрійно грала модні тоді танґа і фокстроти, тільки рідко вальси. Ми сіли за великий стіл, який для нашої чималої компанії вибрала чемна прислуга, замовили пляшку шампана, дехто пив каву і лікер. Хоч я був не цілком тверезий, у моїй голові палала ще одна лямпа, крім тієї, яку засвітив алькоголь, це захоплення чарами поетеси, її рішучим словом, яким вона панувала над товариством. В цьому я не був самотній, всі, старші й молодші,— Донцов мав тоді 55 років, був між нами найстарший,— ентузіястично розмовляли з Оленою, кожний намагався втиснути своє ваговите слово. Тихенько сидів десь на сірому кінці стола тільки я; хоч і повернувся тоді з другого кінця світу, я був несмілий, може, навіть трохи засоромлений своїм захопленням, що його скрити ніяк не міг. Червоняві тіні падали всюди, прикрашували все, і обстанову і людей, а Донцов із своїм мефістофелівським обличчям виглядав на справжнього господаря цього нічного свята. Аж ось почулися ліричні звуки танґа, щось наче електричний шок пішов по гостях. Тоді сталося диво, якого я й досі не годен собі пояснити. Я рвучко підвівся, підійшов до Олени і без одного слова потягнув її в танок»180. Коли нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна і перші бомби впали на голови варшав’ян, Олена Теліга була серед них. Під вогнем усіх видів зброї випробовувала свою силу волі, підбадьорювала навколишніх. Після капітуляції Варшави безпосередньо зіткнулася з тією силою, про яку до цього вона і її однодумці розмірковували теоретично і навіть трохи ідеалізували. Романтичні ілюзії розвіювалися під жорстокими ударами дійсності, адже ж був уже й трагічний досвід Карпатської України. Та не сидіти ж склавши руки, коли весь світ утягується в бійку і, можливо, для України це останній шанс вибороти незалежність? Треба було остаточно вибирати своє місце в боротьбі, і Олена Теліга, яка давно вже сповідувала націоналістичну ідеологію, все більше схилялася до думки, що настав час стати членом Організації Українських Націоналістів. І вона зробила свій вибір. У грудні 1939 року Теліги переїхали до Кракова. Тоді ж у краківській кав’ярні «Фенікс» зустрілися давні знайомі — Олена Теліга і Олег Кандиба-Ольжич. Їхні життєві шляхи перетнулися ще у Празі в студентські роки, коли вона була Оленкою Шовгеновою, більше відомою як донька ректора УГА, а він — Олегом Кандибою, закоханим в археологію сином відомого поета Олександра Олеся. Пізніше стежили за поетичною творчістю одне одного, зустрічалися як автори на сторінках «Літературно-Наукового Вістника» та «Вістника», а в житті зустрітися не випадало. І ось тепер перед Оленою Телігою за столиком напроти сидів не лише визначний поет, якого вона високо цінувала, а й член Проводу Українських Націоналістів, розмова з яким визначила всю її подальшу долю, бо після цієї зустрічі вона взялася до активної роботи в культурній ділянці ОУН181. На цей час до Кракова з’їхалися тисячі біженців із західних областей України, зайнятих радянськими військами, місто стало центром українського культурного і політичного життя. Олена опинилася в своїй стихії. Вона активно працювала в краківській «Просвіті», зокрема в її мистецькій секції «Зарево», управу якої очолила з лютого 1940 року, секретарем управи був Олег Штуль182. Олена Теліга увійшла до складу журі, яке мало підсумувати оголошений «Українським видавництвом» у Кракові літературний конкурс на історичні або побутові літературні твори, тематично пов’язані з Підляшшям, Холмщиною, Посянням або Лемківщиною183. Вона готувала випуск літературного альманаху «Буде буря!», де мали бути вміщені твори патріотичного звучання, написала до нього передмову184. Її прізвище було в 1940 році серед співробітників журналу «Пробоєм». Газета «Краківські вісті» час від часу сповіщала про літературно-мистецькі акції, у яких брала участь Олена Теліга. Ось кілька прикладів. 15 травня 1940 року газета писала, що відбувся літературно-мистецький вечір з нагоди відкриття бібліотеки «Просвіти» у Кракові. «Прегарне вступне слово виголосила відома поетка Олена Теліга, висовуючи значення книжки, як духової зброї». Прозвучали поезії Є. Маланюка, О. Ольжича, О. Теліги, О. Лятуринської і Б. Кравцева, а також музичні твори, зокрема, наголошувалося, що гра на бандурі інженера Михайла Теліги викликала «рясні оплески». Знаходимо в газеті й повідомлення про те, що 6 червня 1940 року заходом жіночої секції при товаристві «Просвіта» у Кракові відбулася святочна академія в пам’ять відомої української діячки, виховниці молодих поколінь професора Софії Русової. «Академію почала вступним словом відома українська письменниця О. Теліга про два типи жінок-українок та їхній вплив на виховання молодого покоління»185. Усе це була видима сторона діяльності Олени Теліги. Але з не меншим захопленням віддавалася вона нелегальній роботі. Складала відозви, летючки, вишкільний матеріал, виступала перед слухачами школи організаційного активу з питань української культури та методів її використання для піднесення національної свідомості. О. Штуль, що працював тоді поряд з нею, пізніше писав: «Тут чулась вона в своїй стихії. Революційне підпілля, що залишалось підпіллям і на еміграції, манило її не лише своєю таємничістю. Тут чула вона передовсім серйозність. Чула відданість і конкретність, позбавлену всякого сліду фрази й порож- нього теоретизування — так властивих каварняному політиканству. Тут чулась в рядах справжніх вояків підпілля. Тут панувала діловитість і точність, зумовлена напругою постійної гри зі смертю. І ніхто, певно, не підходив так діловито, так щиро, так віддано, ніхто не працював так точно й солідно в цій кухні підпільної боротьби на українських землях, як Олена Теліга»186. Побут родини Теліг, як і раніше, налагодженим не був. Спочатку вони жили у Кракові в маленькій кімнатці при театральній студії. До кімнати треба було переходити через залу вправ. Марія Бачинська-Донцова, яка відвідала там Теліг, писала у спогадах: «Із залі вправ доходив до кімнатки рівномірний стукіт вправляючих адептів танку чи ритміки. А що це були початкуючі адепти, що ще не набрали легкости, стукіт був незносний. Я почала говорити, що вони повинні дістати інше мешкання, і п. Михайло потвердив мені, що він уже робить у тій справі заходи». Через деякий час Теліги переїхали до маленького мешкання, яке, за спомином М. Бачинської-Донцової, містилося «поблизу Фльоріянської брами»187. Улас Самчук, який свої мемуари писав на основі щоденників, тому вони характерні точністю деталей, подає адресу мешкання Теліг у Кракові, де він часто бував,— Славкавська, 30 , м.12-а188. На час переїзду до Кракова Олена Теліга була вже визнаним майстром поетичного цеху, написані були вже всі відомі нам її поезії, і в українському середовищі Кракова вона була особою помітною. Святослав Гординський, який особисто познайомився з Оленою Телігою тільки тепер, у Кракові, так описав свої враження: «Олену Телігу знав вже я дуже добре з її друкованих поезій. Такими речами, як «Вечірня пісня» і присвячений Л. Мосендзові «Лист», вона стала в моїх очах — в цьому я не мав сумніву — побіч Лесі Українки. Було щось, що їх близько одну з одною єднало, якийсь поетичний тембр, інтонація — ці чи не найважливіші в поезії елементи; при всій тій спільності її — Теліги голос був зовсім власний, щирий і непідкуплений. <...> В неї було якесь велике відчуття жіночої великости, якоїсь емансипації, що вселюдно формувала свій власний духовий світ. Цей комплекс ставав у її поезії елементом драматичного напруження, конфліктом, що інтригує увагу й почуття. Все те, в результаті, дало своєрідну постать української поезії, що «підвладна власним, не чужим законам». В її поезії навіть досить рідкі моменти чоловічого характеру, що в кого іншого могли б вражати як позування, виходили якось природно і щиро. В неї не було, власне, розриву між життям і творчістю. Особисто вона мала незаперечну чарівливість, що підкреслювала ще більше її, сказати б, столичні манери, елеганцію справжньої варшав’янки»189. Українська еміграція Європи чекала зіткнення Німеччини з Радянським Союзом, з цим пов’язувалися надії на повернення на Батьківщину. Націоналісти, а з ними й Олена Теліга, збирали сили, готувалися розгорнути роботу для відродження нищеної більшовиками української культури. І раптом, у той самий момент, коли найбільше потрібна була єдність усіх сил, стався розкол у стані ОУН, який Олена Теліга сприйняла дуже боляче. Він пройшов через її вразливе серце, в різних таборах опинилися колишні її добрі товариші й друзі, її шарпали в різні боки. Залишилася з Ольжичем, Сціборським, з тими, хто підтримав полковника Андрія Мельника. Розуміла, що розрив послабив сили, зменшив шанси на перемогу в боротьбі проти двох могутніх тоталітарних систем. Але відступати від мети не збиралася: вона мусить повернутися до Києва, боротися за свою державу, за рідну культуру, скільки буде сил і можливості, розділити зі своїм народом його долю. Хоч сумнівів було немало. Про настрої, якими жило оточення Олени Теліги перед нападом Німеччини на СРСР, розповів Улас Самчук. Наближення цієї події породило нові надії, снувалися плани роботи на рідних землях. «Але все таки не вірилося,— писав він,— що це принесе нам справжнє визволення. Не було для цього передумов психологічних. Німці були в зеніті своїх перемог, їх воєнне щастя переливалося через край, їх тріюмфальні фанфари не вгавали, на заході, півдні і півночі все перед ними скорилося, лишається тільки схід — безпосередня і пряма мета їхнього підприємства. Пригадуючи мрії їх вождя, висловлені в «Майн Кампф», я не мав ніякого сумніву, що настане час, коли ті мрії мали б здійснитися. І поки що не було на це поважних перешкод. Схід з його Сталіном був готовий до капітуляції. Після фінсько-совєтської війни остаточно розвіялася легенда про силу совєтської армії, не були ніякою таємницею загальні настрої совєтського населення, і тільки якесь чудо могло врятувати червону імперію від повного розвалу. Що ж до наших українських визвольних можливостей, то фактично вони були цілковито спаралізовані. Бомба, підсунута Валюхом-Яценком полковникові Коновальцеві у Роттердамі, виконала своє завдання на всі сто відсотків. Найбільша і, можливо, єдина політична сила західнього українства — ОУН перестала існувати. Те, що зісталося і що зараз діє у Кракові, це лише залишки, які взаємно себе нищать, а те, що є десь там, на сході, це цілковита терра інкоґніта. І взагалі сама собою, віддана «на власні сили», без союзників і запілля, наша визвольна концепція реально не могла мати надії на успіх. Діяли, бо треба діяти. Вірилось у чудо, у якийсь сімнадцятий рік, у зміну умов війни, у полагодження наших внутрішніх конфліктів і, нарешті, вірилось у нашу країну. Там, мовляв, справжнє вирішення справи, там не еміграція, там знайдуться люди, і вони, а не ми, будуть вирішувати. А в загальному хотілося зміни, вірилося у фатум і в остаточному на «якось то буде»... »190. Можливо, в якихось деталях думки і настрої Олени Теліги й були відмінні від викладених, але в цілому їх напрямок був подібним, бо визначався ситуацією. Сподівалися на чудо і діяли, бо не могли не діяти, і готували до дії інших. Світосприймання Олени Теліги і її тогочасні настрої виражені в підготовлених і виголошених у той період рефератах: «Вступне слово на Академію в честь Івана Мазепи» та «Партачі життя». Перший був проголошений авторкою 22 вересня 1940 року в Криниці — селі-курорті на Лемківщині, у залі театру, де заходом філії «Просвіти» відбулася святочна академія на честь гетьмана Івана Мазепи. Марія Бачинська-Донцова, яка була свідком цієї події, так описувала свято Мазепи в Криниці і доповідь Олени Теліги: «Гарно виголошена, небуденна змістом доповідь дуже сподобалася. Взагалі, це свято Мазепи було добре підготовлене й оформлене, а молодь Криниці вложила в нього багато відданої праці <...> Пані Олену в Криниці приймали квітами і вітали дуже сердечно, що, видимо, її тішило»191. А «Краківські вісті» 6 жовтня 1940 року так повідомляли про цю подію: «Слово про гетьмана Мазепу виголосила відома поетка п. Олена Теліга, що просто й змістовно намалювала образ невтомного провідника нашого народу й Великого Борця за Самостійну й Соборну Україну». Співали патріотичні пісні, читали вірші. Бадьорий настрій, як писала газета, підтримала мистецька гра на бандурі інженера М. Теліги, що відіграв зі співом «Думу про Олексія Поповича», в’язанку народних пісень і «Думу про Максима». Академія справила добре враження на селян, що прибули з прикордонних сіл192. Зі змісту «Вступного слова...» видно, які проблеми хвилювали його авторку, між рядками прочитуються аналогії між Великою Руїною, яку переживала Україна часів Мазепи, і тією руїною, якої завдала їй Московщина нині. Як тоді Мазепа шукав шляхів, як «обрубати нахабні московські пальці, що вже глибоко вбилися в живе тіло української нації», і в цій боротьбі шукав собі союзників серед ворогів Москви, був і лисом і левом, бо «ослаблена Україна не могла в безпосередній одвертій боротьбі поставити чоло перебудованій і зміцненій Петром московській державі», так само тепер мали діяти нинішні борці за незалежну Україну. Для Теліги «Мазепа — це символ справжнього голови держави і символ змагання за її суверенність. Як голова держави — це той, хто взяв виключно на свої плечі всю відповідальність перед Богом, історією і власним народом. Це той, хто вже тоді розумів, що таке держава і що таке нація. Розумів, що держави стоять не на династії, а на внутрішній єдності і силі народу. І це той, хто силу нації бачив не лише в озброєнні військовому, а і в духовому. Як символ змагань, Мазепа — це той незламний дух, що з залізною консеквенцією вів свій нарід з безнадійної руїни до тієї незалежности, яка і досі для нас всіх є найвищою метою»193. Звернення до постаті Івана Мазепи було для Олени Теліги нагодою ще раз задуматися над проблемою ролі в історії провідників і маси, вона висловила своє переконання, що «народня маса завжди готова до чину, тільки треба вміти її попровадити, бо народня маса завжди як чародійний музичний інструмент, на якому великий мистець дасть прекрасний, величний концерт, а в руках іншого цей інструмент буде або мовчати, або фальшувати безжалісно»194. У доповіді «Партачі життя (До проблеми цивільної відваги)», яка була написана весною 1941 року і проголошена у краківській «Просвіті», Олена Теліга розвиває думку, що, шануючи і підносячи національних героїв, необхідно їхні думки й ідеї закріплювати в житті, готувати маси до сприйняття тих ідей, щоб могли вони зрозуміти вчинки своїх героїв і вони не здавалися б їм дикими і безглуздими. Можна зараз не погодитися із занадто категоричними оцінками Оленою Телігою деяких відомих громадських діячів за відсутність у них, на її погляд, достатньої цивільної відваги. Однак не можна не відзначити щирої її стурбованості тим, що багато в житті є його «партачів», людей, не здатних захистити свою власну гідність і проявляти цивільну відвагу в щоденному житті, а без цього найсвятіша ідея не зможе перемогти. «Партачі життя, — на її думку,— це є ті люди, що не мають звичайної, не геройської, а буденної цивільної відваги, без опертя якої найвищий героїзм зависав у повітрі, не пустивши коріння ані в землю, ані в маси. Тому власне тепер, коли стільки слів присвячується героїзмові, мусимо сказати собі одверто: культ героїзму є не до подумання без культу цивільної відваги, про яку чомусь — забуваємо цілковито»195. Що ж є, за визначенням Олени Теліги, цивільна відвага? «То є,— вважає вона,— передусім вміння сказати «ні», коли від тебе вимагаються речі, противні твоїй гідності і твоїм переконанням. <...> То є вміння бути собою у всіх обставинах і перед людьми різних поглядів і різних становищ, одверто маніфестувати і боронити свої власні переконання і людей, думки яких ти ділиш. То є вміння підтримувати людей, яких ти шануєш, ризикуючи навіть з цього приводу різними неприємностями та охолодженням з боку інших. І то є, зрештою, вміння сказати в очі гірку правду тим, кому ця правда належиться, а не шепотіти її по кутах іншим, нагороджуючи при зустрічі об’єкт своїх шепотінь дружнім поглядом і сердечним стиском руки»196. Сама таку відвагу мала і дії свої приміряла до цього нею ж виробленого кодексу честі. І от настав день 22 червня 1941 року. Німецькі війська рушили на СРСР, на українську землю. Що ж мали робити українські емігранти, націоналісти? Знову слово Уласові Самчукові, товаришеві Олени Теліги і її супутникові в поході в Україну. На постале перед ними запитання відповідали так: «Нічого іншого, як іти по слідах війни на той наш зачарований схід, ту нашу безмовну батьківщину, по землі якої, як і в давні часи, гарцюють ворожі армії, не питаючи нашої згоди і не бажаючи там нас бачити взагалі. Але та земля — наша земля, там нас хочуть бачити, і ми там хочемо бути, і ми там будемо. І також нікого не питаючи. До Кракова, як на Клондайк під час золотої гарячки, потягнулися зо всіх кінців Европи втомлені чужиною люди, які хочуть вернутися туди, звідки походять їх батьки, діди і прадіди, де вони хотіли б закінчити дні свого життя. Кабінети Ольжича, Сеника і Сціборського заповнилися міністрами, генералами, інженерами, артистами... Ну, і звичайними людьми без титулів, які хотіли лише там бути і щось там потрібне робити. До цих останніх належав і я»197. Додамо від себе, що до них належала й Олена Теліга. Вона ні на хвилину не сумнівалася в тому, що при першій же можливості виїде в Україну, до Києва. Друзі відмовляли. Одні вважали, що не можна ризикувати талановитими поетами, наражати їх на небезпеку, яка чекає в прифронтовій смузі. Таким відповідала: «Коли ми, поети, пишемо про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюємо та шлемо на небезпеки інших, то як можемо ми самі цього не робити? Справжня поезія — це не видумана комбінація, це виплив душі. Як же ж чутимусь я, коли піду проти своєї поезії? Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити, коли ж сидітиму в безпечнім запіллі — це вже буде зрада мене самої!»198. Інші, що не вірили в реальний оптимістичний результат цієї подорожі, також наводили різні аргументи. Серед таких був і Є. Маланюк, який писав у «Розповіді про Лену»: «Ніякі розумові аргументи не переконували її, щоб вона цієї подорожі до Києва не робила. Зокрема, — признаюсь, я мав цей гріх — я її переконував; може, тому, що я вже не був дуже зелений політично, дещо бачив і дещо думав. Я не мав особисто ані крихти, ані грама якогось оптимізму, який все-таки був конечний для такого роду подорожі в батьківщину... Зокрема, мені видавалося, що це просто нераціонально. Я все переконував Лену: «Ну, добре... Ви поїдете до Києва, місцеве заціліле громадянство буде на вас дивитися, як на когось, хто щось знає, у щось втаємничений, але ви і не втаємничені, і нічого не знаєте. Значить, ви будете поставлені в фальшиве становище». Нічого не помогло. Вона кинулась туди з якоюсь несамовитою енергією, з несамовитою силою. Було, може, й бажання пригоди. Було, може, чисто жіноче — якась цікавість до тієї батьківщини. Було, може, все... І я пригадую собі, вона писала досить регулярно, скільки можна було в дорозі. Перші листи були дуже ентузіястичні, але пам’ятаю останній лист, який був кинутий у Житомирі: там були такі слова: «Боюсь, що Ви мали рацію». Думаю, що після Житомира вона вже, безперечно, знала, на що йде. Знала, що йде на жертву і що в жертву буде принесене її все ж таки молоде і ще повне творчости життя»199. Супутником Олени Теліги в цій небезпечній подорожі на першому її етапі був Улас Самчук. Михайло ще не міг залишити Краків і мав виїхати в Україну пізніше. Олена планувала спочатку дістатися до Львова, а потім — до Києва. Як діяч Культурної референтури ОУН вона повинна була зв’язатися там з місцевими українськими націоналістичними силами і посилити боротьбу за згуртованість нації, за відродження культури, за незалежність. З Кракова виїхали в понеділок 14 липня 1941 року. Перше місце зупинки — Ярослав, де за даною Ольжичем адресою повинні були знайти людей, котрі допоможуть перейти річку Сян, по якій проходив кордон між окупованими німцями Польщею і Україною. З цього міста Олена написала першу листівку чоловікові. Листівка збереглася в архіві У. Самчука. Олена писала: «Дорогий Михайлику! Щасливо доїхали до Ярослава і чекаємо на обід у ресторації. Наразі почуваємо себе добре, хоч ще не застали дома, кого було треба. Їхалося добре. Надіємося, що все буде гаразд. Ти теж не турбуйся. Цілую міцно, міцно, Твоя Олена. Пані Олена ще нічого не згубила. У. Сам.»200. Улас Самчук згадував, як вони з Оленою, чекаючи людей, які повинні були посприяти їм у переході через кордон, пішли на луку поблизу Сяну і мали там короткий спочинок. Почуття, пережиті ними в ті хвилини, він передав так: «Розвантажуємось, лягаємо на свіжій траві, дивимось у синє, вже українське, небо і співаємо: Дівчинонько люба, де будеш ти спати, На Вкраїні далекій! В степу під вербою, аби, серце, з тобою, На Вкраїні далекій. Олені цей спів дуже імпонує. Вона компонує далі. Що будеш робити? Що будеш їсти? Замість зелене жито жати, ми будем «вірші писати й когось там воювати»... А що, коли б ми пішли отак до Сяну і поплили на другий бік? Це ж всього подати рукою. Ні. В тих верболозах сидять десь зелено-сині вартовики. Негаразд було б одразу попастись до їх рук. Це була б велика хиба нашого мандру. Оповідали, що декому це коштувало концентраційного табору, і згадувалось, що навіть когось там розстріляли. Дякую. Ми ще хочемо жити»201. Виявилося, що переходити Сян в Ярославі небезпечно, і їм порадили зробити це в селі Сосниці, де є надійні люди, що допоможуть у цій справі. 15 липня потягом, а далі пішки дійшли до Сосниці, де з допомогою отця Інокентія Рудавського 16 липня «перейшли убрід» річку Сян і опинилися на омріяному «тому боці». Перед відходом Олена Теліга залишила в Рудавських таку картку для чоловіка: «16. VІІ. Мій дорогий Михайличку! Пишу тобі за годину до переходу. Сиджу у надзвичайно симпатичного панства, родини п. о. Рудавського в Сосниці, звідки переходимо. Тут ми були кілька годин і ніч, як у себе дома. Якби ти мав колись переходити — зайди обов’язково сюди. Ніде так не було мило і затишно... Надіємося, що перейдемо річку щасливо, здається, тут нічого не чекає злого. При першій оказії передай мені куферок і поклади туди і сірий капелюх. А головне — збирайся і сам!..» Панотець від себе дописав: «Пишу тих пару слів, бо хочу Вас повідомити, що Ваша Пані щасливо перейшла сьогодні о 13.00 год. Рудавський»202. Перехід Сяну і почуття, які при цьому переживали Олена Теліга і Улас Самчук, останній описав у споминах, і вони дивовижно, навіть у деталях збігаються з тим, що передбачила поетеса в своєму «Повороті». «Сян ви- ступив перед нами несподівано, — пригадував Улас Самчук. — Невелика, поетично заросла річка кроків п’ятдесят шириною. На всі боки оглянулися — і з Богом. Швидко скинули взуття, я забрав свої і Оленині речі... Вода була тепла, трохи бурхливіша і каламутніша, ніж звичайно. Ми йшли дуже швидко, я попереду, Олена, тримаючись за моє плече, за мною. На середині вода сягала сливе до пояса, але ми швидко її перебрели. За нами з берега слідкували очі наших друзів, а коли ми вирвалися на другий берег і оглянулися назад, вони помахали нам домовленими рухами, що все безпечно, і зникли в кущах. Ми також метнулися у кущі і спонтанно кинулись у гарячі, міцні обійми. Наші серця схвильовано билися, наші очі захоплено горіли. Ми ж були на українській землі! На Україні! Знайти потрібні слова, щоб висловити урочисту схвильованість наших душ, той полум’яний салют, гостре збентеження і пекуче щастя, нема змоги. Ми так розгубилися, що за хвилину забули про небезпеку. Але довкруги було тихо і порожньо. Ми швидко привели себе до порядку і рушили вперед через луг, без стежки, навмання, густою, висохлою, зеленою травою... В одному місці ми натрапили на невеликий стовпчик, що ледве визирав з високої трави з випаленими на ньому літерами СССР і знаком серпа і молота. Тут ми вирішили зупинитися. Було дивно, чудно, незбагненно. Тож це була та заборонена, заворожена, суворо бережена мертва смуга на плянеті, яка ділила світ на дві непримиренні частини. Ми оглядали той дивовижний стовпчик, вдивлялися у безлюдний простір, на обрії якого здовж річки лежали зруйновані і зарослі бур’янами села. Ми дивувалися, що нам судилося бачити і переживати це своїми очима і своєю душею без ніяких чужих дозволів, ніяких прохань, ніяких віз. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість,— Нам буде сонцем кожний кущ і камінь, У ці хвилини, гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо — до свого міста! Захоплять владно зголоднілі груди Своє повітря — тепле та іскристе! О, як це точно, до подробиць, до найглибших тонів було нею наперед вичуте, і яке чудо, що все це так здійснилося. Олена слухала ці свої власні слова, які я їй декламував, і в її очах світилася екстаза»203. Дуже швидко вони мали підтвердження й іншого її пророцтва з того самого вірша. У першому ж селі Стібному, куди вони зайшли за даною адресою, побачили занедбані господарства, їм розповіли про переживання недавніх років, про виклики і допити, про те, що в селі майже не залишилося молоді, бо одних вивезли до Сибіру, інших забрали до війська, а ще інші самі пішли за Сян. Селяни намагалися хоч якось утримати свої зруйновані господарства, щоб уникнути голоду. Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, Щоб кинуть серце у крижаний протяг: Усе нове... І до старої вишні Не вийде мати радісно напроти... — пророчила свого часу Олена. Але: Не треба смутку! Зберемось відразу, Щоб далі йти — дорогою одною. «Ми так і зробили, — писав У.Самчук. — Ми вислухали мову панотця, скромно перекусили, сказали не шукати для нас ніякої підводи, забрали своє майно і пішли «дорогою одною» здовж Сяну...»204. А далі через містечка і села — Медики, Мостиські, Щегині, Луцька Воля, Ляшки Гостинцеві, Цвіржа, Солом’янка, Судова Вишня, Довгомостиські, Городок (за Польщі звався Ягейлонським і був відомий трагедією Біласа і Данилишина, яким Олена Теліга присвятила вірш «Засудженим»), зупиняючись на короткий спочинок у місцевих священиків та вчителів, підводами, а де й пішки і лише на останньому відрізку дороги випадковою машиною дісталися нарешті до Львова, на вулицю Академічну (тепер Т. Шевченка), де містилася головна квартира ОУН. Тут уже були О. Ольжич та добрі знайомі з різних кінців: Іван Рогач із Закарпаття, Орест Чемеринський з Берліна, Михайло Михалевич з Праги і багато інших205. Дні у Львові були заповнені підготовкою до походу на Київ, виступами, візитами. Радість зустрічей перепліталася з невимовним болем від непорозуміння із своїми ж, недавніми членами єдиної організації, які тепер ділилися на «наших» і «ненаших», зустрічали докорами і навіть обструкцією. Зокрема, така обструкція була влаштована Олені Телізі й Уласові Самчукові під час виступу 23 липня у Спілці українських письменників. Наступного дня вона написала зі Львова листа чоловікові, в якому висловлювала сподівання, що «завтра ми вже майже напевно їдемо на схід, до Києва», і ділилася своїми враженнями від тих зборів у Спілці письменників, де їй із Самчуком довелося зіткнутися, як писала, «з усією цією публікою», «які роблять з себе мучеників і героїв, а на нас еміґрантів дивляться як на втікачів до вигідного життя: це було просто обурююче»206. Розкол у націоналістичному русі Олена Теліга сприймала як українську вікову трагедію. Трагізм ситуації ще більше посилився після підступного вбивства провокатором у серпні 1941 року в Житомирі провідних членів ОУН Миколи Сціборського та Омеляна Сеника-Грибівського. Підозра в організації вбивства впала на середовище С. Бандери. Пізніше, після закінчення війни, з’явилися матеріали, які давали інше пояснення цій трагедії, прихильники С.Бандери відмежовувалися від своєї причетності до неї. Але в той час, у серпні 1941 року, провід ОУН не мав інших пояснень, що й стало причиною появи «Відозви Краєвої Екзекутиви ОУН», основним автором якої була Олена Теліга. Відозва засуджує братовбивство, наголошує на необхідності єднання всіх сил заради порятунку скривавленої України, в ній наголошується на тому, що вбивства Сеника й Сціборського — це жахливі наслідки впливу чорного духу руїни, які, починаючи від княжих міжусобиць, нищать хребет і мозок української нації. У відозві зустрічаються деякі вирази, що майже збігаються з поетичними рядками поезій О. Теліги: «Скривавлена Україна потребує великої праці нашого мозку і наших рук, а не спорів і міжусобиць. Тому всі свої змагання, цілу свою енергію ми спрямували на гоєння ран нашої нації й на розбудову українського життя. Ми залишили на боці всі внутрішні спори, всякі полеміки, — розуміючи, що на останньому відтинку нашого шляху до мети ми мусимо не поглиблювати, а засипати межі, вириті злочинною рукою в середині Організації»207. Вона ж іще дев’ять років тому, малюючи в поетичній уяві картину повернення в Україну, сподівалася: Заметемо вогнем любови межі. Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом. І ось тепер, коли перейдено убрід бурхливі води, коли треба всі сили віддати боротьбі за досягнення спільної мети, межі всередині табору борців не лише не вдалося засипати, а вони ще поглибилися через дії провокаторів. І «Відозва Краєвої Екзекутиви ОУН» покликана була скріпити ряди націоналістів, членів ОУН у виборюванні головного — Української Самостійної Соборної Держави. Олена Теліга рвалася до Києва, не вплинули й аргументи самого О. Ольжича, який намагався вберегти її від небезпеки. Та бої за Київ ще тривали, і вона 12 вересня прибула до Рівного, куди раніше виїхав Улас Самчук і де встиг уже налагодити випуск української газети «Волинь». Очікуючи слушного моменту для від’їзду до Києва, вона співпрацює з редакцією «Волині». У неділю 21 вересня 1941 року на шпальтах цієї газети з’явився її вірш «Поворот», 5 жовтня — есе «Розсипаються мури», а потім одне за одним іще три: «Братерство в народі», «Прапори духа», «Нарозстіж вікна!». Теліга викриває облудність, фальшивість сталінського гасла дружби й братерства народів, яке, на перший погляд, звучало так привабливо: «Боже мій, та це ж мусів бути рай, шляхетне співжиття народів, з яких кожний мав би право по своїй волі розбудовувати всі свої цінності, кожний мав би бути рівним у великій дружній родині народів СССР, де навіть найменші і найбільш замурзані діти не мали б ніколи діставати від більших братів штурханців, лише братерські поцілунки та червоні цукерки. Бо так голосило гасло!» А натомість брати-українці були обібрані до нитки і в подяку не діставали нічого, крім терору і голоду. Отож вона закликає чужій і ворожій ідеї інтернаціоналізму протиставити націоналістичний світогляд, братерству народів — братерство в народі. «І коли ми несемо ідею українського націоналізму на свої землі,—наголошує вона,— не сміє бути ні одного порожнього слова. Кожне гасло має вростати в нашу землю, а не засмічувати її порожньою лускою. Коли говоримо про національну спільноту, мусимо її відчувати. Так, як тепер понад усе мусимо відчувати нерозривний зв’язок крові — братерство в народі»208. Мабуть, найкраще про тогочасну Олену Телігу сказав її давній вірний друг і соратник Олег Штуль, який у ті дні був поряд з нею. В газеті «Волинь» 5 жовтня 1941 року він передрукував присвячене їй есе «З ритмом життя», що 1937 року друкувалося в «Дорозі». Однак кінцівка була новою. О. Штуль тепер писав: «Олена Теліга стоїть в розквіті свого таланту. В бурхливі дні сучасного вона віднаходить себе, бо про них вона мріяла. Завжди вона пам’ятала, що там за лісами «неспокійно спить в боях ранений, мій трагічний Київ», і до нього вона прямує. Сучасні бурхливі дні кривавої війни — це її стихія. Слушно писав про неї Дмитро Донцов: «Її скорше звалять будні, аніж повітря нашої апокаліптичної доби, таке їй близьке, таке яскраве й гостре, як її талант». Повітря нашої доби — це її повітря. Коли сьогодні все стоїть на вістрі багнета, коли світ ділиться на так і ні — то це стається в чині те, що завжди було в її поезії. Поетка в першій лаві націоналістичної поезії йде певно до цілі. Іде крок у крок, побіч Ольжича, Маланюка та Мосендза — трьох дальших членів «вістниківської квадриги». Шлях її простий і виразний, що виключає всякі комплекси й знає всі труднощі. Олена Теліга своєю творчою інтуїцією давно цей шлях передбачила у вірші «Поворот», що постав багато років тому і передруковувався на сторінках нашого часопису. Як же правильно передбачала, що: над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня. .................................................. Чекає все: і розпач і образа. Але так як поетка не капітулює ні перед чим, так не капітулює в цьому рішаючому моменті. Вона бачить і тут перемогу духа національної спільноти: Заметемо вогнем любові межі, Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить І злитись знову зі своїм народом! Шлях Олени Теліги — це шлях цілої націоналістичної поезії, що розквітла на еміграції і високо тримала там винесені за кордон бойові українські прапори, щоб повернутися з ними для будови нового українського майбутнього» 209. Олена Теліга прагнула якомога швидше дістатися до Києва, щоб проголошені ідеї втілити в життя, тим більше, що О. Ольжич повідомив: їй довірили керівництво Спілкою українських письменників210. Нарешті з’явилася надія, що вдасться знайти транспорт для поїздки до Києва. Збираючись до від’їзду, вона 17 жовтня 1941 р. написала чоловікові останнього листа з Рівного, в якому повідомляла: «Я їду завтра до Києва, де мусіла вже бути давно, але тяжко туди дістатися. Перепусток не дають, способу комунікації теж нема, а з Києва Ольжич алярмує, бо Ленуш вибраний головою київських письменників і журналістів! Пишуть, що дуже я там була потрібна, але як туди дістатися? Рідний мій! Завтра думаємо (їхати), хоч би довелося і півдня стояти на розі і зупиняти авта...» Вона пише своєму «дорогому», «любому», «найліпшому у світі Михайликові», як сумує без нього, як хотіла б бути разом, кличе якомога швидше їхати до Рівного, а звідти — до Києва, до неї. Сама ж перед далекою і невідомою дорогою відчуває потребу порозмовляти з найдорожчою людиною, знає, що чоловік цікавиться всіма деталями її життя, побуту, і розповідає про все докладно: «Я особисто своїм побутом тут задоволена. Я тут писала статті до «Волині», познайомилася з редакторською працею, знаю, що є підвал І, підвал II і т. д., а крім того, я тут добре підживилася, що мені, певно, придасться, отже, навіть хвилююся, що вже в мене спідниці затісні. Їмо тут чудові борщі, багато масла, яєць, сметани, молока. І все це мені коштувало... 14 рублів денно. Крім того, ще те добре, що я тут все собі переробляла і переправляла, навіть ті попороті сукні, а нова сукня, та, що ми купили у Львові,— вийшла красуня! І от коли я все це їм, коли у вікно дивлюся на «стояло золото — барвиста осінь» — мені так боляче, що тебе нема зі мною. Ми б, певно, підсварювалися, але пізніше мирилися б, мій Фімівка поправився б тут, поповнішав і тішився б з кожного числа «Волині» з моєю статтею. Мої статті подобаються, мені багато людей казало, що часто питаються, чи в цьому числі є моя стаття, а я задоволена, що можу писати кожного тижня і «получається» не зле. Перше мучилася з головою, яку я сама привела в порядок перед Києвом. Тяжко. І не досконало! Але — «доба жорстока, як вовчиця». Ти, мабуть, цікавишся, як я тут живу. Отже, вранці, перед 8, їм сніданок з Самчуком, який живе в сусідньому мешканні. Пізніше порядкую і або пишу вдома, або іду до редакції. О 2 обід — пізніше знов редакція. Увечері іноді збираємося у Самчука, який живе на своїй Волині, мов хазяїн домовитий. Приходять члени редакції і кілька людей з тієї фільмової групи, що тут застали. Все українці і все люди дуже милі. Пізніше сон у самітній хаті, де за стіною лише Анна Антонівна211, моя добряча господиня. Олег212 мешкає з Василем213, Демо214 й іншими. Отже, Рівне для мене було такою ідилічно-гоголівською вставкою на моїй дорозі до Києва. Але про Київ ходять тривожні чутки, хоч Ольжич шле радісні вістки з ляйтмотивом — перемога за нами. Не знаю, що і як там буде, але знаю, що бандерівство само себе зліквідувало своєю глупотою і нам уже терором не загрожує. Що буде в Києві? Як? Не знаю! І сумно мені, сумно, що ти не їдеш зі мною, хоч хочу вірити, що швидко тебе у Києві побачу». Завершує лист такими щемливо-ніжними словами: «Любий мій, коханий! Вже так пізно. Бажаю тобі, як найдорожчого, здоров’я і успіху. Хай тебе Бог хоронить! Вірю, що ми зустрінемося живі і здорові і заживемо знов разом. Пам’ятай одно: яка я не є, але я тебе рідного дуже і дуже люблю і життя без тебе не уявляю. Цілую тебе, милий, міцно, міцно! Вітай батька, як будеш писати. Він мені часто сниться. Твій Джені-Мулі»215. 20 жовтня Олена Теліга і її супутники виїхали з Рівного, а 22 прибули до Києва. З листа Тані Прахової до Уласа Самчука знаємо, як саме це було: «В’їздили ми до Києва в такий же день, осінній і прозорий, як у вірші Олени. Коли проїздили коло Політехніки, Олена так хвилювалася, що мало не випала з авта. Потім сіли в трамвай (в Києві трамваї вже в русі) і поїхали на Володимирську вулицю...»216 Отже, все було так, як і передбачала в «Повороті»: і «осінній день прозорий», і перейдені бродом води, і «гострі і щасливі» хвилини зустрічі з рідною землею, зі своїм містом, і сердечний біль від усвідомлення того, що чужиною став рідний край, над яким зависла «незнайома пісня». Справді, було від чого стиснутися серцю. Насамперед від зустрічі з омріяним Києвом, в якому, однак, господарювали чужинці, та й попередні хазяї залишили тяжкі сліди. Особливо ж — у людських душах, з яких намагалися витравити найбільші цінності — національні почуття, і мали в цьому немалі успіхи. Ілюзій не мала, в опублікованій 5 жовтня у «Волині» статті «Розсипаються мури» писала: «Питання національної свідомості на Східній Україні є тепер дуже модним. Рожеві оптимісти твердять, що 98% українського населення почувають себе свідомими українцями в нашому розумінні цього слова. Чорні песимісти понуро пророкують, що в краю, де вже прищепилося сталінське «братерство народів», національний світогляд буде видаватися диким божевіллям, а ті, що його несуть, будуть цілковито чужі на східних землях. Правда є безперечно десь посередині і наразі — мабуть, ближча до поглядів песимістів. 20 років московської завзятої пропаганди не могли лишитися безслідно»217. Та одна справа — знати це теоретично, і зовсім інша — зіткнутися безпосередньо з глухою стіною нерозуміння і підозрілості серед своїх же людей. Тож треба було використати будь-яку можливість, щоб збудити в душах українців заглушені національні почуття. Це, вважала Олена Теліга, було найголовнішим завданням українців із західних земель, які мали кращі умови для формування свого національного світогляду. Тепер вони повинні були допомогти своїм братам зі Сходу. Хотіла вірити в успіх. «Ми ж не йдемо накидати згори якусь нову ідею чужому середовищу, лише зливаємось зі своїм народом, щоб спільними силами, великим вогнем любові розпалити знов всі ті почування, які ніколи не загасали: почуття національної спільноти і гострої окремішности»218. У Києві Олена Теліга зразу ж включилася в роботу Спілки українських письменників, налагодила видання «Літаврів» — літературно-мистецького додатка до редагованої Іваном Рогачем газети «Українське Слово». Увійшла Олена Теліга й до складу створеної 5 жовтня 1941 року в Києві з ініціативи О. Ольжича Української Національної Ради219. УНРада, яку очолив професор Микола Величківський, мала намір стати представницьким органом, який перебрав би на себе цивільну владу на всій території України, окупованій німцями, з тим щоб за допомогою легальних (а при необхідності й нелегальних) заходів згуртувати націю для відбудови зруйнованого господарства, відродження української мови та культури, які винищувалися більшовицькою владою, і в перспективі, скориставшись знесиленням обох тоталітарних режимів у взаємній жорстокій битві, утвердити незалежну Українську державу. Сподіваючись на те, що якийсь час українська цивільна влада зможе діяти паралельно з німецькою військовою владою, керівники УНРади змушені були декларувати перед останньою свою лояльність, наголошувати на тому, що першочерговим своїм завданням вважають «допомагати всіма силами німецькому вермахту аж до кінцевої перемоги над ворогом України і всього людства — над більшовизмом». Після цих слів у зверненні УНРади до українського народу йшли такі: «Наступним по важливості завданням є відбудова нашого суспільного і громадського життя в усіх секторах. Наш дух і сила наших рук мають здійснити величезну роботу. Ми мусимо виконати цю роботу, пам’ятаючи про те, що майбутня доля українського народу і України знаходиться в наших руках. Цю роботу ми повинні виконувати згуртовано, усуваючи будь-які неузгодження. Це повинна бути єдність на всіх рівнях — церковно-релігійна єдність, єдність села і міста. Ми повинні йти згуртованими рядами, як органічне ціле, як моноліт. До такої єдності і роботи, до послуху, дисципліни і порядку закликає всіх українців Українська Національна Рада, яка була утворена зразу ж після вступу німецьких військ у столицю Київ для мобілізації всіх українських сил, для відбудови нашої зруйнованої країни, суспільного та громадського життя»220. Олена Теліга була включена до складу Української Національної Ради як українська письменниця і голова Спілки українських письменників. Тож основною сферою її діяльності було гуртування діячів культури, письменників. 15 листопада відбулися загальні збори новоутвореної Спілки українських письменників, які затвердили перший, тимчасовий статут Спілки. Намагаючись відійти від шаблону Спілки радянських письменників України, яка ділилася на 4 відділи: поезії, прози, драматургії й критики, кожний з яких, по суті, здійснював контроль над творчістю літераторів певного жанру, нова структура передбачала, що творче життя зосереджується в клубі, де систематично (раз на тиждень) мали обговорюватися твори письменників усіх жанрів та літературні й літературно-філософські питання. У роботі клубу брали участь усі члени Спілки, а також запрошувалися працівники суміжних галузей мистецтва221. Плани у Спілки українських письменників були великі. Організовувалося видавництво «Культура» з журналом тієї самої назви, готувалося видання літературно-критичного альманаху та збірки недрукованих поезій Євгена Плужника222, були, напевно, й інші задуми. Та реалізувати їх було справою нелегкою. Практично всі відомі українські письменники виїхали або були вивезені з Києва. Залишився лише дехто з молодих, їм і приділяла Олена Теліга особливу увагу. А молодь була різною. Одні усвідомлювали себе українцями і з великим захопленням слухали слова відомої поетеси, сприймали її заклики до створення правдивого українського мистецтва, інші, виховані більшовицькою пропагандою, націоналістичних ідей душею не сприймали, але пристосовувалися до нових реалій, «переорієнтовувалися», заміняли одні імена і поняття на інші, і ці «нові» твори приносили їй до «Літаврів». Були такі не лише серед молодих. Відвертого славослів’я на адресу «визволителів» не сприймала рішуче і такі твори відхиляла, ризикуючи доносами в ґестапо. Дуже обережною не була, і доносів, очевидно, було чимало. Вже після арешту Олени, коли Улас Самчук робив спроби з допомогою знайомих німців, які прихильно ставилися до українців, якось її порятувати, йому розповіли, що в ґестапо був на неї донос про те, що в якомусь домі докоряла господарям, чому вони почепили портрет Гітлера, а не когось із своїх. Німці цього їй не могли дарувати223. Та були серед нових знайомих Олени Теліги й щирі патріоти, які хотіли працювати на благо України за будь-яких умов. Серед них — Михайло Ситник, який до приїзду Олени Теліги редагував додаток до «Українського Слова» — газету «Література і Мистецтво». Він залишив спогади, які відтворюють атмосферу роботи редакції «Українського Слова», характеризують стиль роботи редакторки «Літаврів», ставлення її до молоді, вихованої «совєтами». Михайло Ситник пригадував, що коли вперше прийшов до редакції «Українського Слова», то найбільше здивувало його те, що ні сам редактор Рогач, ні хтось інший не вимагав ані заповнювати анкети, ані подавати біографії та адреси, що було таким звичним для тих, хто жив під «совєтами». Коли ж сам запропонував це, то всіх насмішив. Ситник так передає слова І. Рогача: «Ми добре знаємо біографію підсовєтської молоді… і цього з нас цілком досить. Ми хочемо, щоб наші когорти щодень збільшувались і то саме за рахунок української молоді, тих колишніх комсомольців, які звикли, як ви кажете, заповнювати анкети. Віримо вам на слово, враховуємо в першу чергу умовини, в яких чверть віку знаходилась ця молодь, а потім вже свідомі чи несвідомі помилки, за які нікого не маємо на меті карати». «Після такого щирого признання, — писав Ситник, — прояснювалось сумління, як день після дощу. І ставало так легко на душі. Поривало до праці, до своєї національної праці. І вчорашні комсомольці радісно складали присягу і ставали під жовто-синій прапор, щоб боротися на два фронти»224. Про роботу редакції «Літаврів» цей же автор згадував так: «Я передав редакційну теку «Літературного додатка» пані Телізі. Вирішено випускати окремо від «Українського Слова» літературний часопис, якому пані Теліга дала назву — «Літаври». Така назва всім нам, редакційним працівникам, була до вподоби. І ніхто з нас її не заперечував — така свіжа і головне бойова, що відповідала духові наших революційних буднів і свят. — Нехай гримлять наші «Літаври», щоб аж світ почув, — сказав хтось із нас з піднесенням. О. Теліга уважно перечитувала кожен матеріял, деякий позначала червоним олівцем і відкладала окремо. Інші клала, вже без порядку, в одну купу, а потім подала їх мені: — Прошу цей мотлох кинути до коша, — сказала мені, — це фольксдойчівська графоманія. Це, мабуть, ті ж самі писаки, що й Сталінові так щедрували. Як по-вашому? А гляньте ось на цю нісенітницю — «Серце німецького вояка». Це писала пані Н. К. Яка швидка, вже встигла розкусити й серце німецького вояка! Бідна жінка, я можу їй тільки співчувати, але не можу помогти. Хай береже в своєму альбомі. «Літаври» — тільки для українського серця»225. Яр Славутич, який у роки війни сам був підпільником на Чернігівщині, відвідував столицю і як молодий поет спілкувався з Оленою Телігою, також свідчив, що вона засуджувала некритичне ставлення деяких авторів до німецького фашизму. Він не раз чув її блискучі промови на нелегальних зібраннях. «О. Теліга, — писав він, — палко викривала політику Гітлера щодо України, називаючи німецьких фашистів і всіх російських комуністів колонізаторами, загарбниками, ворогами української самостійности»226. Про свої враження від зустрічі з нею Яр Славутич розповів у біографічній поемі «Моя доба», де є спеціальний розділ «Теліга в Києві». У ньому відображені жахливі картини окупованого фашистами Києва, коли на зміну московським зайдам наринули німецькі орди й «несуть неволю, нищення і гніт». Нараз, як грім із темрявих небес, Літаври б’ють на радість Україні; Похідна група розгортає скрес. Теліга, Ольжич, Рогач солов’їні Пускають поклики на світ увесь — І по безкраїй, по страшній руїні Дзвенить оунівський, відважний клич Надії, віри — мов луна сторіч! «Кріпись, народе! В цю пекельну пору Жени від себе навісний кінець. Поліську Січ, посвятну і сувору, Веде з підпілля Бульба-Боровець. Кріпись, народе, не ховайся в нору, Куди втікає лиш партацький мрець. Простуй до волі серед бід і лиха!» — Голосить гасло бойове Теліга227. На сторінках «Літаврів», перше число яких вийшло у світ 16 листопада 1941 року, проповідувалися націоналістичні ідеї, друкувалися кращі зразки української літератури, читачі мали змогу познайомитися з творами Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Олеся, О. Ольжича, О. Стефановича та інших, які були заборонені для друку в радянській Україні, а також з творами письменників, знищених більшовицьким режимом, — Є. Плужника, О. Влизька, Г. Косинки, улюбленого письменника Олени Теліги М. Хвильового та інших. Недовго судилося гриміти «Літаврам», 7 грудня вийшло останнє, четверте число. У неймовірно тяжких умовах працювала Спілка українських письменників. Але за короткий час Олені Телізі вдалося згуртувати навколо себе чимало талантів. 15 січня 1942 року вона писала Олегові Лащенкові до Праги: «Боже мій, який цікавий журнал можна би видавати тепер у Празі, коли б я передавала звідси матеріял!»228. Безумовно, це було результатом невтомної діяльності Олени Теліги, великої притягальної сили її особистості. Дні Олени Теліги були вщерть заповнені роботою, її бачили то в редакції «Українського Слова» на вулиці Бульварно-Кудрявській, 24 (нині — Воровського), то в приміщенні Спілки українських письменників на Трьохсвятительській, 23 (тепер — Десятинна, 9), то на Короленка (тепер — Володимирська), де в одному з будинків розмістилася Українська Національна Рада229, то на бульварі Шевченка, 10, в очолюваному Іваном Кавалерідзе відділі мистецтв міської управи Києва, то в самій управі230. Завжди підтягнута й елегантна, незважаючи на голод і холод у Києві, бадьора і готова підтримати інших. Олена Теліга клопоталася про комплектування бібліотеки Спілки українських письменників231, вона потурбувалася про створення при Спілці кооперативу «Слово», який допомагав налагодити постачання письменникам додаткового хліба, зверталася до Українського Червоного Хреста у справах допомоги тому чи іншому письменникові. Марко Антонович, який восени 1941 року працював у видавництві «Українського Слова» і якийсь час мешкав в одному «колгоспному» помешканні на нинішній Володимирській вулиці разом з Оленою Телігою та іншими товаришами, що прибули з похідними групами ОУН, так згадував ті часи: «Найчастіше ми бачилися ввечері, коли всі приходили додому, бо ж у Києві тоді була поліційна година від смеркання до світання. У цілому помешканні була єдина тепла, або, може, краще сказати, не дуже холодна кімната — кухня, і там ми їли спільну вечерю, яка день-у-день складалася лише з однієї страви: гороху, звареного на воді, без соли й товщу, — а все ж таки це була основна наша їжа на день. Там, за теплим гороховим супом, якщо ту страву можна було так назвати, обговорювалися щоденні переживання, різні зустрічі, справи. І хоч Олена Теліга була найстарша між нами— їй тоді було вже понад тридцять, — вона виявляла себе дуже добрим товаришем, порадником, рішуче протестувала проти того, щоб ми брали під увагу те, що вона жінка, й давали їй якісь пільги в тих, до речі, не надто вибагливих господарських обов’язках. Під час всього того періоду я пригадую її в тому самому суворому чорному костюмі й чорному капелюсі. Це викликало враження певної суворости; і справді, вона була суворою до себе й до інших, які пробували свої особисті інтереси поставити понад національну справу, для якої ми всі там були. Крім того, вона була рішуча, безкомпромісова, а при тому дуже невимоглива щодо особистого життя й витривала, якщо мовити про терпіння різних невигод у неопалюваному помешканні, де вночі замерзала вода в шклянках і де лише в кухні і то ввечері, коли ми трохи топили, було тепліше. Однак у особистому життю вона була дуже мила, тепла, товариська!»232 Знаходила Олена Теліга час і для поетичної творчості, хоч, здавалося, було не до того. Корній Товстюк, що був разом з нею в Києві восени 1941 року, писав у своїх споминах: «Олена Теліга в той час працювала над твором про героїзм спартанців і його відлуння в Україні. Мій брат Георгій Дідів як латиніст консультував Олену. Твір починався з епіграфа: Diс, haspеs, Spartae, nos te hic vidisse jacentos, dum sanctis Patriae legibus obsequimur! «Скажи, подорожнику, Спарті, що Ти нас тут бачив полеглих після того, як ми виконали свій святий обов’язок перед Батьківщиною! (ці слова написані на могилі оборонців Спарти)»233. Олена передчувала, що їй і її друзям судилося повторити подвиг спартанців, готувала себе до цього. З великими труднощами серед суворої зими дістався до Києва її коханий Михайлик. Улас Самчук, до якого він заїздив по дорозі в Рівне, згадував, як він його проводжав у цю нелегку путь. «... В середу 29 листопада, в годинах ранніх за бурхливої сніжної погоди, я виряжав його в дорогу до Києва. Він їхав відкритим тягаровим автом..., сидів на якихсь скриньках якогось майна, бо в кабінці не хватило для нього місця. Він був увесь закутаний різними теплими одягами, голова покрита плетеним наголовником, що мав вигляд лицарського шолома, на руках мав великі, теплі рукавиці. Небо сипало згори снігом і засипало його білим, легким пухом. Коли авто рушило, він помахав мені на прощання своєю тяжкою рукавицею»234. У Києві Теліги кілька разів міняли помешкання. Якийсь час жили по вулиці Караваєвській (тепер — Льва Толстого), недалекими сусідами були О. Ольжич, О. Штуль, І. Рогач, О. Чемеринський235. Збиралися, щоб обмінятися новинами, виробити тактику поведінки в обстановці, що ускладнювалася з кожним днем. Дуже швидко стало зрозуміло, що німці не миритимуться з будь-якими діями, спрямованими на відродження Української держави. Адже це зовсім не входило в їхні плани, які передбачали розчленування України з майбутнім приєднанням її до Німеччини. В інструктивних вказівках рейхскомісаріату України говорилося, що він матиме своїм завданням готувати все тісніше приєднання цієї території до Німеччини236. Німецьке командування розраховувало, що саме розмитість національної свідомості українців полегшить їм вирішення цього завдання. У звіті професора Ганса Коха про настрої населення на окупованій території України станом на 30 вересня 1941 року констатувалося, що більшовизм залишив глибокі сліди у свідомості населення. Виявилося це, зокрема, в тому, що національна свідомість поступово розмивалася. Адже політика Радянського Союзу виходила з того, що національності повинні розчинитися, в результаті чого буде створений забарвлений у великоруський колір радянський патріотизм. Поняття «українська держава», писав він, у даний час дуже приглушене. Усі три спроби створення національної держави в 1917—1921 роках, про які ще пам’ятає покоління Першої світової війни, себе скомпрометували. Звідси Ганс Кох робить такий висновок: «Приглушена українська свідомість відносно своєї державності є кращою передумовою для політичної форми німецьких претензій на керівництво в цьому регіоні. Якщо не сприяти розвитку цього почуття прагнення до самостійної держави, а тільки обережно регулювати почуття батьківщини, то українська нація перетвориться з керованої росіянами батьківщини Радянського Союзу в керовану німцями Європу»237. Зрозуміло, що німці не могли змиритися з діяльністю тих національно свідомих українських інтелігентів, які ставили своїм завданням пробудження в зденаціоналізованого населення прагнення до самостійної Української держави. Особливо підозріло німці ставилися до українців, які прибули до Києва із західних земель та з еміграції, бо саме вони були найактивнішими пропагандистами націоналістичних ідей. У звіті начальника поліції безпеки та СД в м. Києві про ситуацію у Київському генеральному окрузі за лютий 1942 року підкреслювалося, що «численними емігрантами та західними українцями, які прибули до країни, у самій гнучкій формі використовується штучно викликана українська націоналістична агітація для того, щоб змалювати українському народові обстановку так, ніби німці мають намір підсвідомо придушувати саме ці націоналістичні сподівання та бажання і взагалі хочуть знищити всі націоналістичні устремління шляхом фізичного впливу»238. Слід зазначити, що німецька окупаційна влада в Києві була досить добре обізнана з метою і тактикою діяльності ОУН. У згаданому вище звіті, зокрема, про наміри націоналістів говорилося: «Тоді, коли на фронті очікуватимуться труднощі, прийде час для переговорів між німецькою адміністрацією та ОУН, під час яких знову будуть висунуті вимоги щодо визнання суверенітету країни»239. Поданий у цьому документі аналіз ситуації, яка склалася в той час у Києві, проливає світло на обстановку, в якій діяли Олена Теліга та її друзі. У звіті сказано: «Сьогодні не варто сумніватися в тому, що за радянських часів Української націоналістичної організації не існувало. Видатні українські діячі виявили свій подив з того приводу, з якими далекосяжними фантастичними планами повернулися на українську землю, особливо в Київ, після окупації, емігранти, їх розглядають як людей, які, повертаючи колесо історії в протилежний бік, не хотіли визнати змін у манерах та характері українського народу, що відбулися за 23 роки радянського панування»240. Однак ці далекосяжні плани, які київським зденаціоналізованим обивателям здавалися фантастичними, дуже турбували німецьку владу. Особливе занепокоєння викликала активізація діяльності ОУН Мельника, яка поширювалася не лише на Київ, а й на значну територію окупованої України. У згадуваному звіті зазначалося, що зв’язок між керівництвом нелегальної організації ОУН та її членами підтримувався листівками, які починалися заголовком: «Хай живе самостійна Українська держава», «Хай живе Організація Українських Націоналістів», проголошувалася здравиця Андрієві Мельнику, наводилися чіткі інструкції щодо пропаганди, методів роботи, вербування, об’єднання членів, обов’язку зберігання таємниць, а також наслідків зрадництва. Про розгалуженість мережі націоналістичного підпілля та способи, якими воно діяло і якими намагалося перехопити цивільну владу в Україні, в звіті говорилося так: «Організаційна робота ОУН поширилася вже з Києва на велику частину рейхскомісаріату України згідно із зробленими раніше настановами, в яких йшлося про те, що центр нелегальної роботи знаходиться в міській управі м. Києва, а саме: в одній районній управі. Також доведено, що автори нелегальних листівок, з яких прізвища окремих відомі, були прийняті на службу в міську управу бургомістром м. Києва Багазієм, якого на сьогоднішній день заарештовано. Тоді, коли перші сформовані армією загони міліції частково перебували під керівництвом людей Бандери або в деяких було багато бандерівців, ОУН намагається зробити вплив на так звані охоронні команди, які перебували під керівництвом охоронної поліції. Доведено, що ОУН робила спроби організувати в галузі українського цивільного управління охоронні команди та поставити на службу своїх прибічників. Інтелектуальне керівництво повинно було бути в руках керівників ОУН. Про те, як далеко заходили задуми ОУН, свідчить висловлювання одного авторитетного члена ОУН, що потрібно систематично збирати усі знайдені склади зброї Червоної армії і готувати для того моменту, коли їх потребуватимуть міліцейські частини. У провінції, де є тільки слабкі німецькі загони, слід створити по можливості великі підрозділи міліції. «Якщо на п’ятеро німців припадатиме п’ятдесят міліціонерів, хто буде господарем?» Справді, створення численних охоронних батальйонів у провінції, що проводилося охоронною поліцією, криє в собі велику небезпеку. У розпорядженні кожної роти перебуває з самого початку від двох до трьох німців. Формування батальйонів залежить взагалі від кількости добровольців, які виявили бажання вступити на службу. Контроль та перевірка є майже неможливими. Тому заповнити батальйони своїми людьми для зацікавлених кіл не становить ніяких труднощів. На чолі охоронного батальйону в місті Києві стояв, наприклад, до 27.02 один паризький емігрант, відомий активний член ОУН, який також намагався організувати охоронні частини поза межами генеральної области. Паралельно з цими устремліннями виступають наміри ОУН знову створити широку бойову організацію нового зразка — «Січ». На вигляд вона повинна бути нешкідливим гімнастичним гуртком. Поряд із цим в окремих місцях було вже зроблено спроби знову провести в життя місцеві групи «Просвіти», організації, яка вже за царських часів виявила себе як бойові об’єднання, що мають на меті боротьбу за українську культуру»241. У структурах, які мали на меті відродження української культури і діяльність яких викликала занепокоєння німецьких властей, працювали люди з близького оточення Олени Теліги, що підтверджують документи. Так, у постанові «Про відновлення діяльності товариства «Просвіта», підписаній головою м. Києва В. Багазієм, зазначалося: «Зважаючи на те, що вже фактично відновили свою роботу низові культурні товариства кол. «Просвіти» та почали працювати хати-читальні, які вимагають допомоги та керування в своїй роботі, та з огляду на потребу якнайшвидше розвинути культосвітну роботу, знищену за часів більшовиків, ухвалюю: 1. Відновити діяльність Українського Культурного Товариства «Просвіта». 2. Переведення організаційної роботи по відновленню Товариства покласти на магістра Олега Штуля. 3. Загальне керування роботою по відновленню Товариства та контролю над його діяльністю покласти на Відділ пропаганди»242. Відділ пропаганди Київської міської управи в той час очолював Андрій Шекерик-Доників243. Німецька окупаційна влада вирішила якнайсуворіше придушити діяльність українських націоналістів. Уже 17 листопада вона наказала припинити діяльність Української Національної Ради, яка пішла в підпілля. Окупанти зрозуміли, яку загрозу для них становить цей створений націоналістами орган. У донесенні начальника поліції безпеки і СД з Києва до Берліна від 4 лютого 1942 року говорилося: «Центр організації руху Мельника на Східній Україні знаходиться тепер у Києві. Його керівник на прізвище Кандиба має оточення з відомих і невідомих людей із Західної України. Крім цього штабу ОУН, існує ще створена Кандибою Національна Рада, на чолі якої стоїть професор Величковський. <...> Величковський є підставна особа, якою керує Кандиба, що фактично є душею Національної Ради». <...>244 Почалися арешти. 12 грудня було заарештовано співробітників редакції «Українського Слова» — Івана Рогача, Ореста Оршана-Чемеринського та інших. Редактором газети було призначено професора Штепу, що, як стало тепер відомо, був совєцьким агентом245. Він почав видавати газету «Нове українське слово», що мала зовсім інший напрямок: ніщо в газеті не повинно було засмучувати «визволителів». Олена Теліга не могла підтримати такий курс, і «Літаври» були заборонені. Німецька влада була дуже стурбована тим, що, як говорилося в згаданому донесенні від 4 лютого, «рух Мельника поступово зайняв керівні позиції в пресі (офіційній). Навіть якщо енергійні заходи і страти винних редакторів допомогли очистити на деякий час київську газету від шкідливих елементів, то в редакціях провінційних газет ще знаходяться переважно націоналістичні елементи, які не тільки надають газетам бажану рухом Мельника тенденцію, але, мабуть, забезпечують ОУН нелегальними матеріалами». Про очолювану Оленою Телігою Спілку письменників у цьому ж документі говорилося, що вона «є також чисто націоналістичною організацією»246. О. Ольжич, розуміючи, що Олені Телізі загрожує арешт, пропонував їй залишити Київ, але вона категорично заявила, що вдруге з Києва не поїде. Вона зосередила всю увагу на роботі в Спілці письменників. Про обстановку, яка в той час панувала в цій організації і в цілому в Києві, про настрої Олени Теліги дізнаємося із згадуваного її листа, адресованого Олегові Лащенку до Праги від 15 січня 1942 року. Вона писала: «Шановний і Дорогий Пане Олег! Нарешті маю оказію написати Вам листа, який передав би хоч трохи настрій Києва, у якому ми з Вами так радісно починали працювати перед неповними 3-ма місяцями... Навіть тяжко собі уявити, що з того часу не минуло ще трьох місяців і все вивернулось на другий бік, а люди також на другий бік вивернули своє відношення до нас. Багато з тих, що просто адорували нас у ті, не дуже віддалені, часи, коли ми ще були «знатними іностранцами», не вітаються при зустрічі або говорять, що вони таки з нами; а другі, які були менш настирливими приятелями, оточують власне тепер нас особливою пошаною і підтримкою. Якби тепер все змінилось знов — о, як би легко можна було зібрати собі відповідних людей!» Вона повідомляла про те, що події, які сталися в редакції, поки що не торкнулися Спілки, її збори, на яких було понад 40 душ, пройшли у винятково прихильній атмосфері. Одну людину, яка «вилізла з закидами Управі (щодо напрямку), решта членів абсолютно закричала». Робота Спілки йшла нормально, одержали їдальню, умеблювання, до Спілки приєдналися фільмівці, як підсекція, розпочав роботу клуб. Разом з тим у словах Олени чується й тривога, що можливий провал, і винні в цьому будуть «не так тії вороги, як добрії люди», не задоволена вона позицією свого заступника, який «думає скорше, як новий редактор «Слова», аніж як ми». Та тішить її те, що «співробітники з «Літаврів» — незмінні, як і багато інших». Ділиться вона й своїми враженнями від зустрічі першого в рідному Києві Нового року, яка виявилася не зовсім такою, як мріялося, передає настрої перших холодних днів 1942 року, в яких чується, поряд з тривогою,— незборимий Оленин оптимізм: «Новий Рік зустріли ми гучно в окремій кімнаті реставрації «Київ». Але мені було страшно сумно, що цей вимріяний Новий Рік у Києві, та ще й у «Києві», був без Вас і навіть без другого «великого Олега»247. Ми ж стільки говорили про нього! Ми чекали на нього стільки літ! А все ж було багато тостів, багато віри в майбутнє і багато крику і танцю з приступкою — галасливого Ш.248 І ось пройшов цей Новий Рік у Києві. Вітри віють безперестанку. Мороз такий, що всі ми ходимо, як святі Миколи або снігові баби: волосся, вії, комір пальта, все робиться за хвилину білим! Замерзає вода у водопроводі, зі світлом і теплом все роблять експерименти: то включають, то виключають. Одним словом, є рішуче всі ті родзинки, які ми уявляли собі в зимовому житті в цьогорічному Києві. Пальта у нас всіх неймовірно легкі, а Ірлявський ходить у літньому. Коли ми йшли вчора ввечері коло засніженого університету, самі білі й замерзлі так, що устами не можна було поворухнути, з холодного мешкання Спілки до холодного дому, я собі яскраво усвідомила, що та мить і для мене, і для Ірлявського, і для...249 буде пам’ятатися, як символ того «найгіршого» в Києві, тим більше, що перед тим ми мали ще відповідну розмову з нашим заступником і бачили, як з його привітного обличчя «рубахи-парня» вилазить ворог. Одним словом: «Сніг і вітри над моєю вітчизною». Але за цим снігом і вітрами відчувається вже яскраве сонце і зелена весна. Це відчувається щодня в різних розмовах у Спілці, в їдальні, в моїй хаті. Це відчувається в тих віршах і рефератах, що мені зносять до Спілки. В десятках запрошень до різних людей, що пропонують навіть жити в них тепер. А тому у нас всіх, навіть помимо всіх прикростей, помимо голоду щодня, помимо навіть собачого холоду, — у всіх нас чудесний настрій, і всі ми почуваємося не лише психічно, але й фізично — цілком добре. Шкодуємо, що немає тут з нами Вас, що взагалі нас тут не більше, але гадаю, що і це знов колись буде»250. Цей лист в укладеному О. Ждановичем збірнику має заголовок «Останній лист Олени Теліги». Однак Улас Самчук наводить адресований йому лист від неї, датований 23 січня. У ньому, крім відомостей про розмови Олени з Танею Праховою щодо її стосунків з адресатом, передані такий самий бадьорий настрій авторки листа, її стурбованість проблемами інших людей, бажання допомогти в горі. «У мене наразі все гаразд, — писала Олена. — Спілка існує, літературний клюб відбувається щосуботи, стягаючи багато публіки. Відношення (публіки) до мене добре... В мешканню тепло, бо гріє теплоцентраль, з їжою можливо. Отже, я себе почуваю цілком у формі і збираюся виступати у клюбі зі своїми поезіями. Приїздіть! Прочитайте нам щось і як не маєте нового, то з «Волині» або «Марії». Писала б багато, та нема часу. Сто справ чекають. Маю до Вас прохання: довідайтесь, чи є серед полонених в Рівному маляр Олександр Цимбал, це брат маляра Цимбала251, який є тепер в Америці, і артистки Цимбал252, яка грає тепер в театрі Садовського в Києві. Вона довідалась, що ніби він там, і прохає Вас про це дізнатися. Бога ради! Зробіть це! Прикладаю докладні дані, і вона, і я будемо вдячні! Пишіть при кожній нагоді. Вітайте Анну Антонівну253, Шеккерів, Василя254 і всіх. Ваша Олена»255. До арешту Олени Теліги і її чоловіка та товаришів по Спілці письменників залишалося зовсім небагато часу. Про останні дні Олени Теліги в Києві та обставини її арешту розповіли свідки тих подій: Я. Гайвас, О. Штуль-Жданович та Олімпіада Скорупська. З їхніх оповідей випливає, що коли нависла небезпека арештів і О. Ольжич наказав Олені Телізі залишити Київ, вона категорично відмовилась і свідомо пішла на смерть. Ярослав Гайвас докладно описав хвилюючу зустріч та розмову Олени Теліги і О. Ольжича на початку лютого 1942 року на конспіративній квартирі у Лілі (Олімпіади Скорупської). «Олена прийшла, перебрана до невпізнання, з нічною перепусткою на інше прізвище. В полусутінках не можна було побачити виразу її обличчя, але голос її був, як завжди, дзвінкий і веселий. Ольжич ходив по кімнаті з кута в кут. Та людина, якої, здавалося, не покидали спокій і здетермінованість, яка на своєму житті мусила пережити стільки арештів, тортурів і смертей своїх найближчих товаришів, тепер не могла знайти собі місця. З кімнати, де сиділа охорона, двері були легенько розхилені, і ми мали доручення слухати і занотовувати розмову. Всі організаційні питання вони обидвоє обговорювали вже на попередніх зустрічах, обмінялися інформаціями, а тепер залишилося тільки одне: виїзд. Ольжич говорив здушеним голосом, над яким не зовсім панував. Голос Олени звучав м’яко, але рішуче. — Пані Олено, завтра виїжджаємо... автомашина чекатиме в ремонтній майстерні на Велико-Васильківській, яка Вам відома. Збираємося там в часі обіду, коли багато людей на вулицях і менше звертають увагу на перехожих. Підемо одинцем заулками. Як тільки зберемося, зразу їдемо. Документи на три особи, машину і водія я маю при собі. Вони зовсім надійні. Ось тут на куснику паперу Ваше прізвище і Михайла, які прошу запам’ятати... Хвилина мовчанки. А потім: — Я не їду... Я вже Вам не раз говорила про це, і тепер повторюю. Говорила вона виразно, тепло, як до близької, дорогої людини, може до дитини. — Олено, це неможливо. Це питання декількох днів. Вони Вас арештують і знищать. — Перед небезпекою я не тікатиму. Я з Києва більше не виїду. Я належу до нього. — Але наказ! — Є вищі речі від наказу! Тут мусить бути хтось, хто свідомо дивиться смерті в очі і не відступає. — Але ж таких ми тут мали багато, і такі далі залишаються. — Я знаю. А тому, що я така сама, як і Петри, і Миколи, я з ними залишуся». Ольжич зробив ще одну спробу переконати Олену, нагадавши, що вона — жінка, але цим разом вона не вислухала його до кінця, навівши незаперечні приклади того, що жінки вміють умирати не гірше від чоловіків. «Ми почули, — згадує Я. Гайвас, — що вони піднеслися з крісел. Стояла довга мовчанка. Потім рух, може, мужній стиск руки, а може, дружній поцілунок. Олена швидко вийшла, за нею її охорона, що мала в умовленому місці передати від неї плащ і капелюх»256. Олімпіада Скорупська пригадувала, що востаннє бачила Олену Телігу вранці 9 лютого, коли за завданням Ольжича йшла покликати до нього О. Штуля, який мешкав разом з Телігами. По дорозі вона зустріла Олену Телігу, яка йшла до приміщення Спілки письменників, де призначила зустріч з товаришами. На пораду не йти туди, бо була небезпека арештів, Олена відповіла, що в хвилини небезпеки мусить бути зі своїми співробітниками257. Олег Штуль так записав передані нею останні слова Олени Теліги: «На мене чекають люди. Я не можу не прийти тому, що боюсь арешту. Зрештою — їх також поарештують. Я не можу втікти, бо хтось міг би сказати: в небезпеці нас лишила, а перед небезпекою говорила про патріотизм і жертвенність. Коли я не повернусь, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов’язок сповнила до кінця»258. Через годину за нею пішов і Михайло Теліга. А в приміщенні Спілки вже з неділі ґестапо влаштувало засідку. Всі, хто туди заходив, назад вийти вже не змогли. Біля п’ятнадцятої години ґестапівці заявили: хто не належить до Спілки, може йти додому. Один із членів Спілки вийшов, а Михайло Теліга, хоч таким не був, залишився. Усі були заарештовані й вивезені на Короленка, 33, в приміщення ґестапо. Разом з Оленою і Михайлом Телігами заарештовані Іван Ірлявський, професор Кость Гупало та інші українські письменники. Спілка письменників фактично була розгромлена і припинила діяльність. У доповіді керівника відділу культури і освіти на пленумі управи м. Києва 28 квітня 1942 року констатувалося: «Спілка українських письменників останнім часом фактично ніякої роботи не провадить. Там потрібно мати нове Правління, яке б енергійно взялося за поновлення і дальше розгортання роботи спілки»259. Сліди цієї трагедії знаходимо й у документах німецької окупаційної влади. У звіті начальника поліції та СД в м. Києві зазначалося, що на початку лютого 1942 року в Києві «була розкрита нелегальна організація ОУН (Мельника), яка мала на меті розбудувати струнко розчленовану партійну організацію, яка, побудована на системі п’ятичленних клітин, розширювалася б вгору до обласної організації»260. Очевидно, йшлося про Олену Телігу та її друзів. Усіх заарештованих письменників і журналістів, членів редакції «Українського Слова», було розстріляно й поховано в Бабиному Яру. Точна дата трагедії невідома. Більшість дослідників сходяться на тому, що сталося це 21 лютого 1942 року261. Саме в цей день — 21 лютого — традиційно вшановуємо ми пам’ять героїв, які, піднявшись на нерівний бій проти двох могутніх мілітарних сил, що роздирали тіло рідної землі, віддали своє життя за Україну, за її незалежність. Серед них — Олена Теліга, поетеса і патріотка, яка пішла у вічність, щоб навіки злитися зі своїм народом, навіки залишитися в його вдячній пам’яті. ПРИМІТКИ До змісту книги Олена Телiга О краю мій…

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ