Військово-морський історичний клуб ім. с. Шрамченка
Морська бібліотека
Серію започатковано 2005 року

Офіцерам організаційної групи ВМС,
завдяки патріотизму і мужності яких
відроджено Військово-Морські сили –
морський щит України, присвячую.
Автор

Мирослав МАМЧАК
ФЛОТОВОДЦІ, КОМАНДУВАЧІ ФЛОТУ УКРАЇНИ.
Історичні нариси, хронологія морських походів.

На історичному матеріалі від древніх часів і до наших днів, який у більшості був недоступним масовому читачеві, автор відкриває біографії і звитяжні морські походи флотоводців і командувачів військово-Морських сил України різних епох, переконливо засвідчує, що національний морський флот завжди знаходився на передовій боротьби за волю і незалежність українського народу. Книга знайомить читача і повертає військовій історії України героїчні імена видатних моряків України, знайомить з командувачами Військово-Морських сил незалежної України, їх участь в обороні держави від посягань російського агресора, а так же подає хронологія морських походів національного флоту різних історичних віків. Книга розрахована на широкий загал молоді, військовослужбовців і моряків флоту, студентів, викладачів та всіх тих, хто прагне глибше пізнати історію рідної країни і її Збройних Сил.

У виданні використані ілюстрації Василя Касіяна, Віктора Коваленка, Станіслава Лози, Олександра Середенка, В. Касіяна, В. Коваленка, Данила Нарбута, Богдана Певного, М. Фартуха, С. Чайки та з "Козацької енциклопедії для молоді" О. Апанович Світлини із архіву автора і прес-служби ВМС ЗС України

ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ

Перше видання "Флотоводці України", видане Снятинським видавництвом "ПрутПринт" у 2005 році накладом тисячу примірників, викликало доволі великий інтерес у середовищі військових моряків, серед військових істориків та любителів морської історії України і невеликий наклад досить швидко розійшовся. Вони стали першим в Україні популярним узагальненням морської сторінки військової історії України у біографіях українських флотоводців та командувачів національного флоту і певною мірою повернули Військово-Морським силам Збройних Сил України їх історичне минуле та викликали громадський інтерес до цієї сторінки військової історії держави. Після виходу "Флотоводців України" в світ розпочалося більш активні дослідження морської сторінки військової історії України і окремими істориками.

Широке бажання пізнати нашу морську історію та національних морських лицарів, їх ратні звершення протягом століть та донести їх до сучасних захисників України викликає потребу повторити наклад, а так як час не стоїть на місці, доповнити видання новими історичними знахідками і історичними подіями на морі в різні історичні часи.

Можемо лише жаліти з того, що історія Військово-Морських сил України не стала ні наукою, чи хоч би частиною військової історії України навіть після проголошення незалежності України. Трагічне минуле нашого флоту не стало підставою для аналізу їх причин та відповідних досліджень як у відповідних штабах, так і в середовищі професійних істориків. В ході реформи Збройних Сил України вже кафедри військової історії замінили загальними кафедрами українознавства та загальної світової культури, значно зменшилося кількість годин, призначених для вивчення історії Українського війська і військового мистецтва українців. У більшості військових закладів кафедри військової історії скоротили взагалі, а інститут військової історії, який планувалося створити як базовий центр військово-історичних досліджень в Україні, так і остався добрим побажанням. Як не дивно, але вивчення і розвиток військової історії перекладено з оборонного відомства на добровільний почин приватних дослідників з різноманітних вищих навчальних закладів України та громадських організацій, відірваних від армії і флоту. Тож до сих пір не створено ні єдиної концепції, ні єдиного підходу до вивчення і узагальнення нашого військового минулого.

Отже, у наш час історію Українського флоту ми опановуємо заново. А прогалин досить багато. До сих пір, наприклад, історія військової справи Кримського ханства лежить поза межами нашого військового минулого. До сих пір "українознавці" з чужих зафальшованих підручників історії читають лекції українським курсантам про постійну зраду хана та незмінну українсько-татарську ворожнечу. Але навіть побіжний огляд бойових походів козацьких флотоводців наглядно свідчить, що у більшості випадків козацький флот діяв узгоджено з Кримом і проводив морські операції в основному проти турецьких фортець, а не татарських приморських поселень, оцінка яких в Січі і в Бахчисараї майже співпадала. Отже, для дослідників нашої військово-морської історії ще значний край роботи.

До книжки "Флотоводці України"