Україна живе ніби в мирних умовах, а насправді у стані війни. Неоголошеної. Згадаймо історію Народнього Руху України. До членства в Русі пролізла агентура і стала колотити воду. Ця агентура в особі “спецгрупи рухівців” зробила своє діло: розколола Рух. На гачок “спец-групи” клюнули і “чесні” рухівці (якщо забути їхню співпрацю з червоним Кремлем). Вихваляли Кремль на всі лади, а тоді захотіли стати на чолі Руху. Стати не стали, а помогли спецгрупі розколоти Рух і полегшили державним злочинцян знищити В. Чорновола.
А що спец-група? Переметнулася до табору проімперців і посіла тепер високі посади в уряді. А “чесні” рухівці? Як кажуть урки, “дев’ятий хвіст без соли доїдають”.
То як це все назвати? Миром чи війною?
А убивство Ґонґадзе й десятків українських журналістів? Це мир чи війна проти українців?
2004 рік. Помаранчева революція. Це теж не мир, а війна, хоч і безкровна. Безкровна, бо так склалися обставини, а могла би бути “кровна”, ще й дуже. Бракувало одного слова з уст або кивка голови “наділеної повноваженнями особи”. Дехто й хотів, щоб та революція була “кровна”. Хотів народньої крови, а тепер, бач, лідерує тими, чиєї крови прагнув.
Війна, вона й сьогодні йде. В Україні, правда, - тільки готуються до війни, а в Росії вже йде справжня війна проти українців. І знову таки неоголошена. Читаю газету “Слово Просвіти” ч. 2 за цей рік. Там у куточку далеко не першої сторінки вміщено таке повідомлення: “Біль втрати”.

”Об’єднання українцов Росії, Федеральна національно-культурна автономія “Українці Росії” з глибоким сумом повідомляють, що в Тулі вбили відомого українського культурного діяча – Володимира Сенишина. Члена Ради Об’єднання українців Росії, голову Тульської регіональної організації “Батьківська стріха” зарізали вбивці 24 грудня 2006 року...”

І це трапилося за півроку після того, як стався замах на життя його дружини – Наталії Ковальової, голови Ревізійної комісії ФНКА “Українці Росії”, яку скалічили майже до смерти. Злочинців, як ведеться у Путінській Росії, не знайдено.
Справжні агенти ФСБ скажуть “Поодинокий випадок. Усяке буває”. Аж ні, панове господа, “справжні”! Не поодинокий. У місті Тейково Івановської области убито Володимира Побурінного; у Владивостоці - Анатолія Криля.
Убивців ніде не знайдено. Воно й убивців Ґонґадзе не знайдено за Кучми. А коли нарешті знайшли убивць, аж то люди в погонах. Чи не такі “правоохоронці” вбивають українців і в Росії?
Видно, що Помаранчева революція добре налякала певні кола у РФ, вони й почали етнічні чистки. Досвід мають з Ічкерії. Нищили й нищать чеченців. А світ хоч би тобі що. Ніби ніде нічого. Ще й у стратегічні партнери Росію кличуть. То тепер наша черга? Почалося в Росії, а за нинішніх умов під Універсалом національної єдности може перекинутися і в Україну. Та зрештою, вже перекинулось. У Криму вбито молодого татарина – редактора газети “Голос молодежи”. Убивців не знайдено.
Щожді убивств у Росії, то моїй статті до речі буде такий підзаголовок:

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ У ПУТІНСЬКІЙ РОСІЇ

Я закликаю українські світові організації: Світовий Конгрес Українців, Всесвітню Українську Координаційну Раду, Світову Федерацію Українських Жіночих Організацій, а також представництво України в ООН, поставити питання про геноцид українців у Росії перед відповідними комісіями ООН. Хай світ засудить і піднесе свій голос проти печерного геноциду, практикованого в Росії. Цивілізований світ має сказати своє слово лідерам країн, де практикують винародовчі методи Адольфа Гітлера.
Я звертаюсь до українців в Україні і Росії. Не чекайте, поки Вас переріжуть як овець сучасні пітекантропи в генеральських мундирах! Я звертаюсь до неукраїнців в Україні й Росії. Сьогодні вбивають українців і татар, а завтра настане ваша черга! Об’єднуйтесь під гаслом

ГАНЬБА АРХІТЕКТОРАМ ГЕНОЦИДІВ У ХХІ СТОЛІТТІ!

Я звертаюсь до українців діяспори. Пікетуйте посольства і консульства Росії у світі під гаслом

ПРИПИНІТЬ ЕТНІЧНІ ЧИСТКИ Й ТЕРОР ПРОТИ УКРАЇНЦІВ!