Святослав Караванський
ЯК ВІДВЕРНУТИ НАСТУП ДЕБІЛІВ?

Мати-природа має свої, скажу так, примхи. Одному дає цілу купу здібностей: він і футболіст, і співак, ще й винахідник, а другому одміряє так мало, що бідолаха не може й пари слів стулити. Хто вірить у долю, каже, що доля людська вередлива. Не буду тут дискутувати, скажу тільки, що так воно у світі ведеться. І на це поки-що нема ради: яким уродився, таким треба й помирати.

Якби ж то усі так міркували і мирились із своєю долею. На жаль, декого, хто не має хисту ні до чого, кортить і собі видертися на людський Олімп. Не може дати ладу в родині, а лізе в начальники, хоче верховодити над людьми. І шукає кривих стежок, як цього доскочити. Дуже добре велося таким особам у Соловецькому Союзі. Там не треба було мати здібностей, щоб бути верховодою. Треба було визудити “Короткий курс історії партії”, а ще при всякій нагоді славити вождів. І це все. Тоді, будь ти хоч пеньок пеньком, а для тебе усі двері стоять отвором. Не можеш відрізнити жита від проса, а тебе вже ставлять міністром сільського господарства. Не знаєш до діла жодної мови, а тебе роблять академіком і ставлять директором інституту мовознавства.

Такі були золоті часи для невдах і дебілів. Були – та й загули. Декорації помінялися. Не в ходу стали ні “Короткий курс”, ні партквитки, ні панегірики вождям. Біда дебілам, та й годі. Зажурилися були невдахи, та не на довго. На місце партквитків прийшли “зелені”. Маєш бакси і ти вже не дебіл: усі двері перед тобою, хоч і зі скрипом, а відчиняються. З баксами ти і депутат, ти і дипломат, ти і міністер, ти і мер, і то не якоїсь там затрушеної Кудкудаківки, а столиці незалежної держави. Не знаєш мови цієї держави, то нічого, аби мав гроші - вони замінять будь-які таланти. Не дала тобі природа клепок опанувати мову народу, чий хліб ти заживаєш, зате батько-бізнес дав гроші. А з грішми і бовдур стає генієм.

Не дійшла ще наука, щоб вставляти людині клепки, яких їй бракує. Колись, може, дійде, але бідному дебілу треба якось видертися на державний Олімп уже сьогодні. Сьогодні видерся у мери, а завтра, гляди, видерусь і у президенти або прем’єри. Правда, на заваді стоїть Конституція, бо каже, що Президент має володіти державною мовою. Якось докумекались малороси до такої статті. А от у законі про столицю цього не сказано. Не передбачили депутати такої дрібниці. Тобто не передбачили наступу дебілів на українську державу.

А наступ цей ведеться по всьому фронту. У деяких містах, посилаючись на европейську хартію, переробляють Конституцію, а у столиці наступ на закон веде грошовий мішок. Тож він і відкриває сесію Київради так ніби це Рязань або Пенза. А громада мовчить собі, вирячивши очі. Хоч правда, не вся громада. Знову-таки блок Юлії Тимошенко показав себе на висоті. Не клюнули б’ютівці на зовнішньо чисті гривні. Десь, БЮТ боронить цінності вищі від грошей: члени БЮТ пішли в опозицію до інтелектуально меншовартої особи, бо ж чи буде з дебіла повноцінний керівник?

От я й думаю, де взяти раду на дебільність?

Що, як депутатам-державникам ВР внести поправку до закону про столицю України, додавши пункт, що мер Києва має володіти державною мовою? Чи погана поправка? А що, як цим же депутатам звернутися до Конституційного суду з вимогою опротестувати обрання на київського мера інтелектуально неповноцінної особи, яка ганьбить і державу і столицю?

(Спеціально для "Української волі").