ѕросв≥та ƒзв≥н —евастопол€ —оюз украњнок “–K Ѕриз
Ќа першу √алере€ ¬≥льна трибуна ” ≤÷ ”√ ÷
¬≥дгуки Ѕ≥бл≥отека ѕласт —м≥шного! Ћ≥нки

ќлександр ‘≈ƒќ–” 
ћќ— ќ¬»“≤я ѕ–ќ“» ” –јѓЌ»: ѕќЋ≤“» ј Е  ”Ћ№“”–ј

¬≤ƒ ѕ–ќЋ≈“ј–—№ ќ√ќ ≤Ќ“≈–Ќј÷≤ќЌјЋ≤«ћ” Ч ƒќ Ђ—Ћќ¬ТяЌ—№ ќ√ќ Ѕј«ј–”ї

„исленн≥ покол≥нн€, видатн≥ особи заплатили житт€м в ≥мТ€ жертовност≥ незалежноњ ”крањни, дов≥вши дорогою ц≥ною право украњнц≥в на в≥льну державу.
ћи, €к ≥ наш≥ попередники, запитуЇмо себе вкотре: чому загинув —имон ѕетлюра або ™вген  оновалець? ¬≥дпов≥дь проста: њх вбили вороги ”крањни Ч найманц≥ ћоскви.

Ећартиролог 70-х Ч 90-х рр.:
„ому загинув в автокатастроф≥ отець ярослав Ћес≥в?
„ому загинув попул€рний п≥сн€р ¬олодимир ≤васюк?
„ому загинув ¬асиль —тус?
„ому загинула јлла √орська?
„ому загинув ќлекса “ихий?
„ому загинув ¬алер≥й ћарченко?
„ому загинули перш≥ досл≥дники голодомору в ”крањн≥ √алина ≥ ¬олодимир ћан€ки?
„ому раптово помер талановитий письменник ™вген √уцало, з €ким Ч при здоровТњ ж був Ч ми бачилис€ перед тим на €к≥йсь ≥мпрез≥ в Ђ”крањнському ƒом≥ї, п≥сл€ публ≥кац≥њ сер≥њ проти≥мперсько-московських публ≥кац≥й, таких €к Ђ«нак „ечн≥ї, Ђ«нак ’≥виї? ќстанн€ завершувалас€ ≥сторичною констатац≥Їю психолог≥њ завойовництва ≥ нападництва: Ђ‘≥гурально висловлюючись, –ос≥€ м≥чена знаком ’≥ви. ЂЅог шельму метитї. ÷ей знак можна назвати й знаком „ечн≥. «наком  онстантинопол€. «наком  риму. «наком ”крањни. ’оч €к назви, а суть залишаЇтьс€ споконв≥чно незм≥нна!ї 1. јнал≥тичн≥ роздуми попул€рного письменника про технолог≥њ московського ≥мпер≥ал≥зму склали книгу Ђћентальн≥сть ордиї. ѓњ в≥н не дочекавс€: може, за своњ нариси поплативс€ житт€м.
„ому на початку 90-х рр. зник секретар Ќародного –уху ”крањни ћихайло Ѕойчишин?

„ому ≥ ким, за чиЇю вказ≥вкою був зд≥йснений розкол Ќародного –уху ”крањни, ≥ чому, врешт≥, при загадкових обставинах траг≥чно потрапив п≥д колеса автомашини во≥стину народний л≥дер, державотворець, буд≥вничий незалежност≥ ”крањни ¬€чеслав „орнов≥л?

„ому був жорстоко вбитий журнал≥ст √еорг≥й √онгадзе?
„ому намагалис€ отруњти ¬≥ктора ёщенка в годину його передвиборноњ боротьби? ўо це за садистськ≥ замовленн€ д≥оксинового штибу?
” цьому списку немаЇ Ч ≥ дал≥ не буде Ч к≥нц€. Ѕо мало не щороку гинуть ѕатр≥оти, а найман≥ вбивц≥ залишаютьс€ нев≥домими або непокараними. “ерористи!
” лист≥вц≥ Ђ”крањнц≥! —п≥вв≥тчизники!ї, що була оприлюднена в дн≥ вбивства √еорг≥€ √онгадзе, прозвучали полумТ€н≥ слова заклику: Ђ¬иходьмо на вулиц≥! ѕриЇднуймос€ до акц≥й протесту Ђ«а ”крањну без  учми!ї.
÷е був початок великого протесту Ч перший крок до ћайдану 2004 р.: Ђƒоки ми мовчатимемо, доки коњтимутьс€ пол≥тичн≥ вбивства ≥ закриватимуть газети, €к≥ ще наважуютьс€ писати правду? ƒоки нас вбиватимуть поодинц≥? ƒоки наш≥ р≥дн≥ зникатимуть безв≥сти? ƒоки ми житимемо в атмосфер≥ страху?
ƒоти, доки ми не згуртуЇмос€, доки не перестанемо бо€тис€, доки наш≥ голоси не зазвучать у Їдиному потужному голос≥ Ч голос≥ добре орган≥зованоњ багатом≥льйонноњ маси. ≤ нехай смерть √еорг≥€ послужить справ≥ нашого обТЇднанн€ у Їдину потужну силу. Ќехай вона з натовпу зробить нас Ќародом!ї
…шлос€: правда про √еорг≥€ √онгадзе стане дл€ ”крањни початком очищенн€.

Е¬ ≥стор≥њ ”крањни впродовж усього ’’ ст. можна поставити м≥льйони запитань: чому?.. ќгл€н≥мос€ назад, в ≥сторичний прост≥р п≥сл€ 1917 р., коли ”крањну сколихнула народна боротьба за визволенн€ в≥д смертельних об≥йм≥в ћоскви. “од≥ вперше на повну силу почала д≥€ти пекельна г≥льйотина, що њњ садистично розкрутив „е а.

√олодомори 23-го, 33-го, 46-го Ч усе це в≥дбувалос€ в ”крањн≥. ¬она втратила тод≥ м≥льйони людей. „и не Ї це геноцид народу, зроджений у божев≥льн≥  ремл€?

јмериканськ≥ вчен≥ ƒж. ћейс, –.  онквест досл≥дили причини голодомору в ”крањн≥, що спричинивс€ до м≥льйонних безневинних жертв украњнського народу. —в≥дченн€ ћейса, що —тал≥н,  аганович, ѕостишев запланували в ћоскв≥ штучний голод дл€ ”крањни, ≥  онквеста Ч Ђ”крањнських сел€н нищили не тому, що були сел€нами, але тому, що були украњнц€ми-сел€намиї 2, Ч св≥дченн€ цих досл≥дник≥в поставили крапки на питанн≥ про причини штучного голоду в ”крањн≥ 1932Ч1933 рр. ÷е був небачений за масштабами етноциду злочин, €кого не знала ≥стор≥€ людства ≥ про €кий ћосковит≥€ ЂсоромТ€зливої не любить згадувати. “реба було знищити украњнське село, довести його до руйнац≥њ, в порошок стерти у€вленн€ про традиц≥њ, мораль, звичањ украњнського сел€нина, Ч ≥ тод≥, вороги були впевнен≥, ”крањна приречена. Ѕо дл€ ”крањни село Ч њњ животворний, незнищенний ≥ нескорений дух. ”крањнський сел€нин Ч велич, п≥рам≥да духовност≥, крицева сила ”крањни!

ѕро украњнський голод, смерть украњнського села, про етноцид Ч фактично ф≥зичне ≥ духовне знищенн€ ћосквою украњнськоњ нац≥њ, написано ще дуже мало. јсоц≥ац≥€ незалежних досл≥дник≥в голодомору, виданн€, що њх з≥н≥ц≥ював ≥нтел≥гент з великоњ Ћ≥тери, великий христи€нин-патр≥от ћар≥€н  оць, Ч ось, мабуть, усе, що становить ірунт дл€ громадських добрих д≥€нь ≥з збереженн€ ≥ вшануванн€ памТ€т≥ про м≥льйони замучених сов≥цько-московською —истемою, на тл≥ св≥домоњ державноњ ≥нерц≥њ, апат≥њ й бездушного мовчанн€. ћоскв≥ це мовчанн€, ота апат≥€ на руку, вона звикла трубити на всенький св≥т про братерство, дружбу народ≥в, замовчуючи на€вн≥сть ≥сторичноњ колиски, що довела украњнське село до тотального голодомору.

–епрес≥њ 20Ч70-х рок≥в Ч це м≥льйони жертв мученик≥в, насамперед украњнського сел€нства та ≥нтел≥генц≥њ. ¬ир≥зали њх в пень ≥, аби не допустити жодних паг≥нц≥в, дор≥зали в наступному кол≥н≥. Ќа пол≥ украњнському запала мертва пустка ≥ тиша, поза€к зродилис€ покол≥нн€ малорос≥в-манкурт≥в.

ћ≥льйони безневинно уб≥Їнних украњнц≥в Ч за наказами ћоскви ≥ за вел≥нн€м влади вбивць! ” книз≥ Ђ¬≥нниц€: злочин без кариї зусилл€ми багатьох св≥дк≥в оприлюднено факти, документи про каральн≥ операц≥њ на ѕод≥лл≥ прот€гом 1937Ч1938 рр., зд≥йснен≥ ћосквою через кат≥в з Ќ ¬ƒ3. “аких знущань над своњм народом людство не знало. «амордован≥ у ¬≥нниц≥ мирн≥ жител≥ були ланкою в механ≥зм≥ ч≥тко запланованого стратегами ћоскви геноциду проти украњнц≥в. якщо не голодомором Ч то ф≥зичн≥ наруги в кат≥вн€х! ƒокорами наш≥й апат≥њ, байдужост≥, забудькуватост≥ сто€ть монументи батьков≥ концтабор≥в Ћен≥ну в багатьох м≥стах ≥ селах ”крањни! ≤ несуть йому до п≥дн≥жж€ нащадки енкаведист≥в гвоздики!

 ров людська лилас€ р≥кою, земл€ червон≥ла в≥д кров≥, ≥ пол€ зацв≥тали кривавим цв≥том сл≥з. “акого глуму над людиною св≥т не знав ≥ не знатиме, такого насильства ≥ в найтраг≥чн≥ших фантаз≥€х ƒостоЇвського чи  афки неможливо було придумати. ÷ей глум творивс€ в ”крањн≥ п≥д омофором московського совкового пролетарського братерства ≥ дружби. ћ≥льйони народ≥в пересел€ли з ”крањни в —иб≥р, на далеку ѕ≥вн≥ч, а з московськоњ земл≥ на њхнЇ м≥сце, в ”крањну, привозили м≥льйони нових переселенц≥в. ¬семосковське переселенство зд≥йснювалос€, аби знищити в украњнських д≥тей памТ€ть про батька ≥ д≥да, аби знекровити украњнську багатостраждальну землю.

∆овтневий палац у  иЇв≥, так само, €к ≥ будинок на Ћипськ≥й, 16, колишнього обласного  ƒЅ, був у 30-т≥ рр. м≥сцем катувань, ф≥зичних знищень невинних, а в 50-т≥ ≥ наступн≥ роки аж до нин≥шн≥х дн≥в Ч ганебним зб≥говиськом псевдомистецьких сатурнал≥й. ѕ≥д п≥длогою, в казематах, у льохах, у 30-т≥ рр. катували, ≥ ст≥ни прос€кли людською кр≥вцею. ∆овтневий палац у  иЇв≥ Ї символом ганебноњ амб≥валентност≥: забудькувата людська памТ€ть змирилас€ з тим, що на м≥сц≥ √олгофи, де розпинали людей, провод€тьс€ сьогодн≥ розмањт≥ мистецьк≥ акц≥њ та ще й н≥би Ђм≥жнародногої масштабу. ќсь де ѕалац людського ѕлачу! «ам≥сть того сл≥д було б поставити памТ€тники, орган≥зувати музењ √еноциду, де були безневинно замордован≥ сотн≥ тис€ч жертв московсько-стал≥нських репрес≥йЕ

ѕамТ€тний знак, поставлений вже у 90-т≥ рр. товариством Ђћемор≥алї, нагадуЇ при т≥м, що тут були убит≥ ≥ закатован≥ мученики репресивноњ тотал≥тарноњ системи, €ка жила за вказ≥вками з  ремл€ ≥ ЋубТ€нки.
«рештою, постр≥ли лунали на ус≥х просторах —–—–. √инули представники ус≥х профес≥й, в тому числ≥ в≥йськов≥: Ђз пТ€ти ћаршал≥в –ад€нського —оюза троЇ були розстр≥л€н≥. ≤з 16 командарм≥в загинули 15; з 67 командир≥в корпус≥в Ч 60; ≥з 169 командир≥в див≥з≥й Ч 136; ≥з 397 командир≥в бригад Ч 221; ≥з чотирьох командир≥в флоту загинули ус≥; ≥з шести командир≥в 1 рангу загинули ус≥; ≥з 15 командир≥в 2 рангу загинуло 9. Ѕули арештован≥ й розстр≥л€н≥ тис€ч≥ командир≥в полк≥в, батальйон≥в, ескадрон≥в та р≥внозначних њмї, Ч цифри ≥сторика ≥ письменника ƒмитра ¬олкогонова з нарису Ђћаршал ¬орошиловї 4. ≈нкаведисти розстр≥лювали, мучили в≥йськових, а в≥йськов≥, що вц≥л≥ли, поповнювали р€ди енкаведист≥в, Ч колесо кат≥вень набрало оберт≥в ≥ не мало зупинок. “ак тривало до самоњ смерт≥ —тал≥на Ч одного з найб≥льших кат≥в людстваЕ „ерез €кихось дес€ть рок≥в п≥сл€ того, €к ¬ождь сконав, колесо було запущене знову, на той раз з вол≥  ƒЅ воно закрутилос€ по мордовсько-сиб≥рських концтаборахЕ

Ќасильство над чеченським народом, описане у прац≥ ќлександра јвтарханова, Ч це замовчувана стор≥нка в житт≥ майстр≥в геноцидноњ справи 5. ћосква викохуЇ лужкових, а лужкови робл€ть кривав≥ експерименти над народами!

Ќемало правдивих стор≥нок написано про стражданн€ кор≥нного татарського народу в  риму, особливо за —тал≥на, а також до нього, бо боротьбу з Ђтатарським буржуазним нац≥онал≥змомї започаткували за час≥в Ћен≥на. ∆орстоко пересл≥дували посл≥довник≥в просв≥тител€ ≤змањла √аспринського6.

÷≥лий народ острова був оточений арм≥Їю енкаведист≥в ≥ вивезений у травн≥ 1944 р. за одну н≥ч у товарн€ках у нев≥дом≥ крањ на вимиранн€ Ч на п≥вн≥ч, сх≥д, де жорстока зима, ≥ в —ередню јз≥ю 7. ƒес€тки тис€ч безневинних татар були приречен≥ на голодну ≥ холодну смерть. ¬инищенн€ маленького народу зд≥йснювалос€ з садистською жорсток≥стю, ≥ цьому Ї численн≥ оф≥ц≥йн≥ св≥дченн€ енкаведистських служб. Ѕратню п≥дтримку татарам подав узбецький народ, Ч ≥ те впродовж дес€тир≥ч њхнього вигнанн€ робилос€ щиро й дало татарам змогу вижити ≥ самоствердитис€. як вважаЇ досл≥дниц€ проблеми геноциду татарського народу √ульнара Ѕекирова: Ђ–оки засланн€ були найжахлив≥шими в житт≥ народу. ѕор€док в≥дносин з спецпереселенц€ми був законодавчо закр≥плений ”казами ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– 1945 ≥ 1948 рр. ¬≥дпов≥дно до цих документ≥в житт€ спецпереселенц≥в було зведене до важкоњ ф≥зичноњ прац≥ в м≥сц€х спецпоселень, з повним закр≥пленн€м за ними спецкомендатур Ч адм≥н≥стративних орган≥в влади на м≥сц€хї 8.

—тражданн€ татарського народу впродовж дес€тир≥ч не бралис€ до уваги. Ќе ц≥кавили вони н≥кого: н≥ московських бонз, н≥ совЇтолог≥в на «аход≥. Ћише з отриманн€м незалежност≥ ”крањна повернулас€ обличч€м до кримськотатарського населенн€. «рештою, в≥льна незалежна ”крањна принесла ус≥м нац≥ональним меншинам, в тому числ≥ татарам, свободу. –ос≥€ни, пол€ки, болгари, н≥мц≥, в≥рмени, Їврењ, угорц≥, чехи та ≥нш≥ етноси були зр≥вн€н≥ у правах конституц≥Їю, ≥ншими законодавчими нормами 9. –озТ€снилос€, розвидн≥лос€Е та не зовс≥м, бо дал≥ в  риму ћосква культивуЇ шов≥н≥зм, расизм, ненависть до ус≥х етнос≥в, окр≥м рос≥€н, бо дал≥ в  риму, безпардонно втручаючись в ≥нтереси сус≥дньоњ њй держави, ћосква безцеремонно веде антиукрањнську пропаганду.

ƒ≥њ сучасноњ ћоскви нагадують д≥њ фашистського Ѕерл≥на напередодн≥ 1939 р.: тод≥ безпардонно поширювалис€ ≥дењ про арм≥йське мес≥анство, тепер Ђмес≥анство московськеї багатьом затуманюЇ розум.

ѕослухаймо, вчитаймос€ в слова фюрера √≥тлера, мовлен≥ з ар≥йською в≥дверт≥стю 22 липн€ 1942 р. у Ђ¬ервольф≥ї Ч його ставц≥ в район≥ ¬≥нниц≥, де цин≥зм, садизм, в≥дверта ненависть до словТ€нства поЇдналис€, а на практиц≥ реал≥зовувалис€ в масовому знищенн≥ людей, що працювали над спорудженн€м Ђвовчого л≥гваї, справд≥ вовчого, бо масов≥ вбивства безневинних були основою системи б≥снуватогоЕ ќтже, цин≥чно в≥дверто 22 липн€ 1942 р. пролунали слова √≥тлера €краз у Ђ¬ервольф≥ї: ЂЌадзвичайно важливо стежити за тим, щоб будь-€ким чином не пробудити у м≥сцевому населенн≥ почутт€ власноњ г≥дност≥. “ут належить бути особливо обачним, адже саме њњ повна в≥дсутн≥сть ≥ Ї одн≥Їю з головних передумов нашоњ роботиї. ≤ дал≥ з тим самим цин≥змом, неприхованою ненавистю: Ђћи зац≥кавлен≥ в тому, щоб ц≥ рос≥€ни чи так зван≥ украњнц≥ не надто сильно розмножувалис€Еї 10.

” —тал≥на були однаков≥ з √≥тлером засади цин≥зму: в≥н сам особисто стежив, аби в украњнства знищити Ђпочутт€ власноњ г≥дност≥ї, прищепити почутт€ меншовартост≥, виховати рабське запоб≥ганн€ перед величчю ћоскви. ‘актично народ привчали до феодальноњ покори: авторитарне слово з ћоскви у будь-€к≥й д≥л€нц≥ реального житт€ вигл€дало €к слово безапел€ц≥йно ≥стинне. ѕот≥м достойн≥ учн≥, посл≥довн≥ стал≥н≥сти-практики придумали теор≥њ про ЂЇдиний рад€нський народї, ≥ треба було пережити нац≥€м цю брехню! ј нин≥шн≥ пол≥тикани-цин≥ки та дехто в ”крањн≥ спекулюють на московських почутт€х державноњ двомовност≥, московськ≥й потреб≥ прозорих кордон≥в (читай: контрабанди, протизаконноњ м≥грац≥њ)Е цин≥ки, пол≥тичн≥ авантюристи, лицед≥њ з пров≥нц≥йних театр≥в, дзюганови-симоненки: що г≥рш≥ дл€ них справи в нашому дом≥, то б≥льший вереск зчин€ють: Ђми за соц≥альну справедлив≥стьї. ѕлачуть вони, зв≥сна р≥ч, за традиц≥€ми гулаг≥в, обманюють б≥льшовицькими гаслами про соц≥альну Ђр≥вн≥сть ≥ справедлив≥стьї. як оскомина њм Ч незалежна, в≥льна, щаслива, соц≥ально р≥вна ”крањна!

—ьогодн≥ лунають воланн€ шов≥н≥ст≥в про насильницьку украњн≥зац≥ю в наш≥й держав≥, ведетьс€ войовнича наступальна пропаганда проти суверен≥тету ”крањни в ≥мТ€ Ђетн≥чноњ рос≥йськоњ картиї, р≥зн≥ п≥дозр≥лого типу товариства, орган≥зац≥њ зд≥йснюють розкол сусп≥льства, що аргументовано дов≥в ј. ѕогр≥бний у статт≥ Ђ„и братт€ Ђбрать€ слав€не?ї, стверджуючи, що Ђукрањнськ≥ товариства на рос≥йськ≥й земл≥, €к ≥ нац≥ональне в≥дродженн€ украњнц≥в у сам≥й ”крањн≥ Ч неприпустимоЕ перш≥ ж кроки у напр€мков≥ все ще в≥дсутньоњ на сьогодн≥ допомоги украњнц€м у –ос≥њ Ч це державна небезпека, це Ч сепаратизмї 11. ѕол≥тики р≥зного р≥вн€ в ≥мТ€ своњх амб≥ц≥й, з розрахунком на майбутн≥ вибори до ¬ерховноњ –ади ”крањни розколюють сусп≥льство, брехливими за€вами провокують неспок≥й у держав≥, фактично виступаючи зачинател€ми дестаб≥л≥зац≥њ в рег≥онах, в≥дверто ≥гноруючи  онституц≥ю й закони ”крањни.

Ќа тл≥ войовничих антиукрањнських гасел, антидержавноњ символ≥ки зас≥ваЇтьс€ бурТ€н словТ€нського панслав≥зму, €кий в умовах перех≥дноњ пострад€нськоњ ситуац≥њ розкв≥таЇ у вигл€д≥ московського ЂсловТ€нського базаруї. «а своЇю прихованою суттю ц€ в≥дчайдушна спроба розТЇднати украњнство, в≥длучити його в≥д проблем, що постали перед молодою державою, Ї намаганн€м вив≥сити шилди з з≥жухлими кольорами про братерство народ≥в, перспективу, обТЇм ≥ м≥ру €ких визначають московськ≥ авантюристи-оракули. ‘ормальними ознаками ≥деологем ЂсловТ€нського базаруї Ї спроба реваншу, бажанн€ в≥двоювати втрачен≥ позиц≥њ ћоскви, а також намаганн€ диктувати свою волю народам, €к≥ вирвалис€ з њњ Ђбратерських об≥йм≥вї. ¬ останн≥ 5Ч7 рок≥в за п≥дтримки влади Ћ.  учми, ¬. ћедведчука на украњнському ірунт≥, не без настанов ћоскви, розпочавс€ розгул рег≥онал≥зму, штучний под≥л ”крањни на —х≥д ≥ «ах≥д, њх протиставленн€ й нав≥ть подеколи протисто€нн€, форсувалис€ модел≥ ЂбандеровциЧмоскал≥, кацапиї, зд≥йснювалас€ насильно ≥зол€ц≥€ населенн€ сх≥дних областей в≥д ус≥Їњ ”крањни, њхн≥й прост≥р був закиданий с≥т€ми газетноњ, телев≥з≥йноњ дез≥нформац≥њ, фальсиф≥кувавс€ спос≥б житт€ народ≥в ™вропи, јмерики, ц≥лого св≥ту.

1998 р. у ƒонецьку невеликим накладом була передрукована брошура Ђ»сторическа€ правда и украинофильска€ пропагандаї, €ку 1920 р. написав в ем≥грац≥њ украњнофоб кн€зь ќлександр ¬олконський, котрий так часто м≥н€в власн≥ погл€ди, що врешт≥ перейшов з православТ€ на католицизм. ÷е, власне, його приватна справа, але брошура виповнена ненавист≥ до усього того, що Ї украњнством або маЇ означенн€ територ≥њ ”крањни, Ч ≥ це сьогодн≥ його, ¬олконського, з самого пекла запов≥т с≥€ти розбрат на украњнськ≥й земл≥.

ћоже, з автором не варто сперечатис€, в≥н цього не заслуговуЇ, та й уже його на св≥т≥ давно нема. јле вступну частину до брошури написав такий самий украњнофоб, староста  онгресу рос≥йських орган≥зац≥й ”крањни ќ. Ѕазилюк, €кий мр≥Ї про реставрац≥ю старих москов≥тських пор€дк≥в, €кщо не з чорносотенним присмаком, то, принаймн≥, в такому ж приперченому чек≥стському ракурс≥, аби пон€тт€ Ђукрањнецьї було стерте з лиц€ земл≥. ѕ≥сенька його знана ≥ така ж стара, мовл€в, украњнський сепаратизм, тобто нац≥онал≥зм, кровно зац≥кавлений, аби роз≥рвати кровн≥ узи ћалоњ –ус≥, Ѕ≥лоњ –ус≥, ¬еликоњ –ус≥.  ожен р€док цього вступу перейн€тий ненавистю до усього того, що Ї в сучасн≥й ”крањн≥, Ч д≥стаЇтьс€ пол≥тикам, вченим, д≥€чам культури, мистецтва. ѕроцитуЇмо р€док с≥роњ ма€чн≥ мовою ориг≥налу: Ђ÷ела€ арми€ наскоро испеченных за годы Ђнезависимостиї академиков и профессоров поправл€ет прежнюю науку в соответствии с вышеуказанной геополитической задачей (тобто розд≥лити украњнц≥в ≥ рос≥€н, ≥ н≥бито до цього колись закликав ћ. √рушевський, €кого староста-оракул орган≥чно не сприймаЇ. Ч ќ.‘.). »х мифическа€ продукци€ широким и могучим потоком растекаетс€ по всей территории ”краины. ¬ услови€х идеологического потопа трудно отыскать клочок твердой земли, на которой мог бы сто€ть человек мысл€щий и критически воспринимающий новые мифы и нынешний бедламї 12.

ƒл€ невил≥ковно хворого на украњножерство Ѕазилюка брошура ¬олконського Ї тим самим Ђклочком твердой землиї, њњ призначенн€ ЧобТЇднати духом попихач≥в типу Ѕазилюка. Ќайб≥льша оскома в нього, зрештою, €к ≥ в автора брошури, в≥д писань ћ. √рушевського, бо, ви€вл€Їтьс€, Ђпророчої пише ќ. Ѕазилюк, Ђизвестно, что в начале века по заданию австрийских властей Ђученый-изобретательї (лапки Ч Ђерудитаї Ѕазилюка. Ч ќ.‘.) ћ. √рушевский работал над созданием Ђнаучного €зыкаї 13.

Ќа ц≥ перли Ѕазилюка не треба звертати уваги: не варт≥ вони того! ” брошур≥ ¬олконського запереченн€ ”крањни, украњнства, украњнськост≥ Ї дом≥нуючим. ÷е в≥дверто шов≥н≥стична пропаганда, що йде в≥д лукавого, ≥ вона н≥чого сп≥льного не маЇ з ≥стинним тлумаченн€м ≥сторичних факт≥в ≥ пон€ть. Ќе вступаючи в полем≥ку з анахоретом монарх≥њ –оманових, усе ж зупинимос€ на очевидному збоченн≥ автора, коли в≥н починаЇ тлумачити €вища украњнськоњ культури. “акоњ в його у€вленн≥ ≥, звичайно, в затуманен≥й голов≥ Ѕазилюка просто не ≥снувало ≥ не ≥снуЇ. јби не марнувати часу в читача, процитуЇмо в≥дкритт€ й плач≥ ¬олконського: Ђ„итаютьс€ за кордоном лекц≥њ про Ђукрањнськеї мистецтво, ≥ мало об≥знана в рос≥йському житт≥ публ≥ка дов≥рливо слухаЇ найнеймов≥рн≥ш≥ запевненн€ безсов≥сних лектор≥вї 14. јвторов≥ не подобаЇтьс€, що украњнська культура передуЇ на «аход≥. ƒал≥ в≥н так само безсов≥сно ≥ безсоромно Ч кур€м на см≥х Ч доводить, що украњнського мистецтва взагал≥ не було ≥ нема.  ритикуЇ √рушевського, €кий н≥бито Ї фальсиф≥катором рос≥йськоњ ≥стор≥њ, видаючи твори рос≥йського мистецтва за украњнськ≥ (наприклад, дзв≥н, €кий в≥длито у Ћьвов≥ в 1342 р.).
ѕри чому тут ”крањна? Ч репетуЇ автор, перел≥чуючи памТ€тки давньокињвського мистецтва, в тому числ≥ стародавн≥ —оф≥ю, Ћавру, ћихайл≥вський та ≥нш≥, €к суто московськ≥ твори кн€жоњ доби*.
¬≥н робить глибокодумний висновок: Ђ”крањнського мистецтваї (вз€то ним у лапки. Ч ќ. ‘.) €к такого не ≥снуЇ. Ќема такого мал€рства, ан≥ арх≥тектури, ан≥ скульптуриї 15.

ƒал≥ автор цин≥чно навТ€зуЇ думку, що рос≥йське населенн€ називають украњнц€ми, мовл€в, њх взагал≥ н≥коли не було, а це вит≥вки австр≥йц≥в, €к≥ сп≥льно з н≥мц€ми та пол€ками навТ€зали штучну Ђукрањнську мовуї. ≤ ¬олконський, ≥ Ѕазилюк ладн≥ до пекла скочити, аби розсварити народи ≥ довести, що ус≥ б≥ди в≥д «аходу: Ђѕожалуй, самое грандиозное предательство совершают нынешние эрзацнационалисты (руховцы, куновцы и др.), помогающие «ападу проводить колонизацию ”краины и вовлекающие ее в Ќј“ќ, чтобы на века побить горшки с –оссией и эту бесконечную вражду, как политический капиталец, заложить «ападуї 16. ѕобив горшки на власн≥й голов≥ ЅазилюкЕ ѕод≥бн≥ провокативн≥ антидержавн≥ д≥њ ≥ ц≥л≥ стали нормою повед≥нки де€ких сучасних так званих украњнських пол≥тик≥в, €к≥ чесно в≥дпрацьовують подарован≥ ћосквою грош≥. “ак≥ пол≥тики часто-густо створюють штучну напругу в рег≥онах, вдаючись до лицем≥рних метод≥в в≥дстоюванн€ ≥сторичноњ Ђсправедливост≥ї (памТ€ть куца: голодомори, концтабори!), захисту прав громад€н, боротьби за демократ≥ю ≥ соц≥альн≥ гарант≥њ. ясно одне: таким пол≥тичним провокаторам не по дороз≥ з незалежною ”крањною!

≤стотним Ї спостереженн€ за психолог≥чним тиском, €кий прот€гом останн≥х пТ€тиЧсеми рок≥в скерований  ремлем проти у€вноњ американськоњ агрес≥њ, Ч цей настр≥й на прим≥тивних ≥нстинктах розкручуЇтьс€  ремлем з особливим розрахунком на Ђ≥нтелектї дез≥нформованого украњнського простолюдина ≥ маЇ вироблений чек≥стською командою стереотип: €нк≥ прагнуть до пануванн€ в ”крањн≥ через Ївропейськ≥ союзи, в тому числ≥ Ќј“ќ. –азом з тим  ремль лицем≥рно бТЇ себе в груди, робив ≥ робить кол≥нц€ перед Ѕушем,  л≥нтоном Ч це така сама дипломатично-пол≥тична омана, €кою Ї пол≥тична декларац≥€ в дус≥ в≥дзначенн€ ѕере€славськоњ угоди про споконв≥чне кремл≥всько-украњнське державне Їднанн€. «розум≥ло, що ћосква протиставл€Ї себе «аходу, вона ор≥ЇнтуЇ пострад€нськ≥ держави на в≥дрив в≥д зах≥дноЇвропейських, американських ц≥нностей демократ≥њ й свободи. ќбраз ун≥тарноњ повелительки, €кий ћосква мала до початку 90-х рр. ’’ ст., њй хочетьс€ повернути будь-€кою ц≥ною.

јнтиамериканська ≥стер≥€, €ку розпалюЇ сьогодн≥ автократичний  ремль, нагадуЇ за сценарною схемою прим≥тивн≥ шов≥н≥стично вульгарн≥ пасаж≥ хрущовсько-брежнЇвськоњ доби.

”крањнський народ прагне дружби з рос≥йським ≥ американським, ус≥ма ≥ншими, в тому числ≥ польським, н≥мецьким, французьким народами, ≥ розраховуЇ на њхн≥й в≥льнолюбивий дух, й чекаЇ з њхнього боку п≥дтримки в боротьб≥ з волюнтаризмом, деспот≥Їю, ол≥гарх≥Їю, клановим перерозпод≥лом ринк≥в, цензурою; у боротьб≥ з пол≥тичним тиском шов≥н≥ст≥в спираЇтьс€ на демократичн≥ ≥нституц≥њ свободи слова, рел≥г≥њ. ѕавутинн€ сьогодн≥шнього шов≥н≥ста дл€ мене Ї тим самим, що загроза терориста, виконавц€ вельможного замовленн€ Ч к≥ллера!

јле кинемо з рад≥стю прощальний погл€д на злов≥сну т≥нь волконських-базилюк≥в та под≥бних до них. ѕомаранчевого кольору вони не терпл€ть так само, €к њхн≥ кремл≥вськ≥ хрещен≥ батьки. ћосква викохувала ненависть до украњнства здавна. ћосковська пропаганда €к царська, так ≥ б≥льшовицька принципово сходилис€ в одн≥й монопол≥њ: ”крањни нема.
“о чи може бути в≥льна украњнська мова, культура, рел≥г≥€ за таких умов?

«вернемос€ до авторитету спец≥ал≥ста з проблеми нац≥онал≥зму в ÷ентральн≥й та —х≥дн≥й ™вроп≥, сп≥вроб≥тника ≤нституту рос≥йськоњ ≥стор≥њ –ос≥йського державного гуман≥тарного ун≥верситету ќлекс≥€ ћ≥ллера, €кий в серйозному науковому досл≥дженн≥ Ђ”краинский вопросї в политике властей и русском общественном мнении (втора€ половина XIX века)ї зважуЇ Ђрусиф≥каторську програмуї ≥ опозиц≥йну до нењ д≥€льн≥сть Ђукрањнських нац≥онал≥ст≥вї. ÷арський ур€д розробл€в тотально проблему змосковщенн€ «ах≥дного ≥ ѕ≥вденно-«ах≥дного краю. ƒосл≥дник, вивчивши допов≥дн≥ записки царських чиновник≥в на ≥мТ€ м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ, наводить лист под≥льського цив≥льного губернатора –. Ѕрауншвейга до ¬алуЇва (4.VI.1860 р.): ї —постер≥гаючи становище тутешнього краю прот€гом трир≥чного перебуванн€ мого у ньому, € прийшов до переконанн€, що Їдиний зас≥б зм≥цнити тут спок≥й ≥ забезпечити край в≥д випадковостей ≥ пол≥тичних негод Ч це розвинути в ньому рос≥йський елемент ≥ зробити його пан≥вним не в одн≥й адм≥н≥страц≥њ, а в ус≥х ви€вах народного житт€, у мас≥ населенн€Еї 17.

–усиф≥кац≥€ краю, завд€ки ≥нтенсивним репресивним заходам царизму, перетворилас€ на суттЇвий момент внутр≥шньоњ пол≥тики ур€ду (в результат≥ виник в≥домий валуЇвський циркул€р). јле то була дит€ча забавка у пор≥вн€нн≥ з глобальною русиф≥кац≥Їю б≥льшовицького стандарту! ѕрот€гом 30Ч90-х рр. ’’ ст. б≥льшовицький режим дов≥в механ≥зм русиф≥кац≥њ до абсурдноњ ситуац≥њ, коли на ус≥й совЇцьк≥й територ≥њ почали виховувати м≥сцев≥ етноси в дус≥ €ничарства.

ўо й казати, так≥ елементи проторусиф≥кац≥њ, €к шов≥н≥зм, асим≥л€ц≥€ украњнського етносу, суржик, двомовн≥сть, москов≥зац≥€ церкви мають давн≥ корен≥ в сучасн≥й ”крањн≥.

”же в пострад€нський пер≥од, коли д≥точки дов≥рливо запитують матер≥в: Ђщо таке —–—–?ї, народилос€ опереткове карликове пон€тт€, кр≥м —Ќƒ, ще й ЂЇдиний економ≥чний прост≥рї, сумн≥вна торпедизац≥€ екс-б≥льшовицькоњ Їдност≥ культурсов≥цькоњ приправи Ч це така соб≥ примарна нов≥тн€ спроба загнати розвиток кожноњ творчоњ особистост≥ до тотал≥тарноњ колективноњ дисципл≥ни Їдиного запланованого кремл≥вськими оракулами москов≥цького спектру меншовартост≥. —ловТ€нський спос≥б Ђбазарноњ м≥м≥кр≥њї Ї насл≥дком Ђбазарноњї пол≥тичноњ та економ≥чноњ низькоњ культури. —ловТ€нський базар Ч нащадок рос≥йського панслав≥зму, народжений не культурою, а безкультурн≥стю, ≥ в орб≥т≥ його д≥њ некультурн≥сть Ї агресивною силою, що в пал≥тр≥ барв визнаЇ лише один безликий кол≥р.

«нан≥ москов≥затори  . «атул≥н ≥ ќ. —евасть€нов у статт≥ Ђƒружба, сотрудничество и партнерство между –оссией и ”краинойї вперто провод€ть л≥н≥ю москов≥зац≥њ: Ђрос≥йсько-украњнська ре≥нтеграц≥€ можлива Їдиним шл€хом: шл€хом поглинанн€ украњнськоњ економ≥ки рос≥йськими ‘ѕ√. « ус≥ма необх≥дними пол≥тичними насл≥дкамиї; Ђяку ц≥ну –ос≥€ запросить за п≥дтримку Ћеон≥да ƒругого?ї; ЂЕлегковажно з боку –ос≥њЕ ≥гнорувати потенц≥ал такого пол≥тичного важел€, €к рос≥йський фактор в ”крањн≥ї; Ђце посиленн€ етноциду (? Ч ќ.‘.) стосовно рос≥€н та рос≥йськомовних людей в ”крањн≥ї; Ђƒуховним спадкоЇмц€м ћазепи, ѕетлюри ≥ Ѕандери треба в≥дбити пальц≥ї; Ђ¬ ”крањн≥ сьогодн≥ припадаЇ по дв≥ рос≥йськ≥ книги на людинуї; Ђнац≥ональне пригн≥ченн€ рос≥€нї (автори безсоромно в≥дверто брешуть. Ч ќ. ‘.), Ђу вибор≥ пр≥оритет≥в новоњ рос≥йськоњ пол≥тики на першому м≥сц≥ за значенн€м Ч становище рос≥€н (≥ рос≥йськомовних) в ”крањн≥ї; Ђви хочете будувати Ђнезалежну державуї, Ђукрањнську пол≥тичну нац≥юї (автори св≥домо беруть у лапки, вкладаючи ≥рон≥чний зм≥ст. Ч ќ.‘.)? √осподь з вами! ÷е ваше право, але при ч≥м тут наш≥ люди? «алиште њм њхню нац≥ональн≥сть, њхн≥ традиц≥њ, ≥стор≥ю ≥ культуруїЕ18. Ќе вмер ƒанило Ч його бол€чка задавила. ¬илами по вод≥ писан≥ от≥ воланн€ затул≥них-севасть€нових, що, засл≥плен≥ олжею, а може, нав≥ть патолог≥чною ненавистю, не можуть спок≥йно спати, бо в сус≥да краще іазд≥вство. ј ≥же з ними сила-силенна, величезна к≥льк≥сть ≥стеричних волань, расистських псалм≥в у московськ≥й прес≥, звичайно, приперченоњ дозами д≥оксиновоњ дез≥нформац≥њ! яка далека така писанина в≥д щирих нам≥р≥в добросус≥дства, осв€чена ди€вольською водою шов≥н≥стичних повчань ≥ пос€гань, €кщо хочете, нав≥ть на м≥с€чне св≥тло! ≤ €ка вона традиц≥йно виколисана жупелем вин€тковост≥ ≥ водночас €ка вона убога в своњх вселенських пос€ганн€х Ч ота нин≥шн€ оф≥ц≥йна ћосква!

” ћосковит≥њ затул≥них Ч в≥двертих ≥ прихованих Ч €к бл≥х розвелос€: то в образ≥ ƒ. –огозина, спец≥ал≥ста з Ђ™д≥ной –ос≥њї, вони копаютьс€ у гнойовищ≥ украњнських негаразд≥в, то через трубадур≥в Ђ–усского блокаї, Ђ–усского ƒвижени€ в ”крањн≥ї в образ≥ ќ. —вистуна Ч лег≥тимного л≥дера ЂпТ€тоњ колониї у  иЇв≥. ¬они розклеюють на ст≥нах украњнських будинк≥в, на парканах у м≥стах ≥ м≥стечках антиукрањнськ≥ гасла, по сут≥ вбивають клин у здоров≥ добросус≥дськ≥ стосунки украњнц≥в ≥ рос≥€н.  омусь виг≥дно каламутити воду в криниц≥ державност≥!

…ти до ЂсловТ€нського базаруї ћоскви так само безглуздо, €к, взувши нов≥ черевики, йти одразу не тротуаром, а через калюж≥ ≥ багнюку. …ти до ЂсловТ€нського базаруї ћоскви Ч це знову загнати себе назад на 70 рок≥в в тенета ≥деолог≥чного дурману, терору, волюнтаризму, бездарного кер≥вництва, чиновного хабарництва, корупц≥њ, расизму. як показав сумний досв≥д зродженого з прим≥тивноњ брехн≥ президентства  учми, додамо: державноњ корупц≥њ, мах≥нац≥њ, ман≥пул€ц≥й з так званою демократ≥Їю, €коњ насправд≥ не ≥снувало, з так званою свободою, що визнавалас€ лише дл€ тих, хто служив в≥рою ≥ правдою верхам Ч медведчукам, бака€м, азаровим, тиг≥пкам та сукупно з ними, Ч це теж Ђдосв≥дї, що працював на догоду ћоскв≥.. …ти до ЂсловТ€нського базаруї Ч р≥внозначно зрад≥ ≥де€м суверенност≥.

Ќе може бути в≥льна культура там, де не забезпечено м≥сц€ дл€ њњ в≥льного розвитку. „и може бути в≥льною культура за умов безграмотно-н≥кчемного есенд≥вського господарюванн€, де параграфи в≥дносин п≥двод€ть до одного правила Ч меншого треба б≥льше грабувати? „и може сучасний ЂсловТ€нський базарї претендувати на р≥вний розпод≥л рухомих памТ€ток культури, тод≥ €к культурн≥ ц≥нност≥ колишн≥х пострад€нських держав упродовж дес€тил≥ть, стол≥ть розкрадалис€ ≥мпер≥Їю? „и не Ї ЂсловТ€нський базарї нов≥тньою облудою пол≥тикан≥в-крикун≥в, €ким байдуж≥ народ та його право на нормальне людське житт€? Ђ—ловТ€нський базарї придуманий штучно. „и не Ї ЂсловТ€нський базарї черговою бульбашкою, скаж≥мо, про вищ≥сть де€ких словТ€нських культур над несловТ€нськими?.. Ђќх, ≥ живучий  атков, ох ≥ живучий! ѕор≥вн€но з серединою XIX ст., в≥н нав≥ть терм≥нолог≥њ своЇњ не зм≥нив. ÷е ж на кожному кроц≥, у звТ€зку з ”крањною, в≥н ≥ нин≥ вигукуЇ: сепаратизм!ї Ч ≥рон≥зуЇ ј. ѕогр≥бний. —правд≥, переконуЇмос€, що сучасн≥ неонац≥ Ч Ђбрать€ слав€неї Ђусерйоз вважають, що на св≥т Ѕожий народивс€ ц≥лком окремий, нечуваний нац≥ональний етнос п≥д назвою Ђрусскоговор€щие...ї  ожне сучасне €вище Ђсусп≥льного характеру природою повТ€зане з минулим, €к ось, прим≥ром, Ђбрать€ слав€неї Ч за хрещених батьк≥в у них панслав≥сти, але корен≥ тут значно глибш≥Е Ђ≤ €к, до реч≥, не згадати посланн€ кињвського воЇводи ƒ. √ол≥цина до цар€ ѕетра Iї, Ч розм≥рковуЇ дал≥ на цю тему ј. ѕогр≥бний. јдже √ол≥цин, €к й ≥нш≥ московськ≥ вельмож≥, так у€вл€в тактику рос≥йських д≥й в ”крањн≥: Ђƒл€ нашей безопасности на ”краине надобно прежде всего посе€ть несогласиеї 19.

Ђ¬ищ≥сть одн≥Їњ культуриї, Ђпосе€ть несогласиеї, Ч знайом≥ сьогодн≥ лейтмотиви!.. ¬они з петровськоњ вицв≥лоњ епохиЕ ’истким мостом Ђбрать€ слав€неї, ЂсловТ€нський базарї докотилис€ до наших дн≥в.
Ќе оминемо увагою авторитету ≤вана ƒзюби, його повс€кчасноњ обТЇктивноњ оц≥нки актуальноњ проблеми. Ќа зор≥ ’’ ст., €к пише, Ђкињвськ≥ Ђрусскиеї повели широким фронтом наступ на паростки украњнства в кињвськ≥й же прес≥, викриваючи Ђмазепинц≥вї ≥ Ђсепаратист≥вї, висм≥юючи украњнську мову, а в Ђнауковихї прац€х Ђдовод€чиї штучн≥сть украњнськоњ мови, безперспективн≥сть украњнськоњ культури ≥ необх≥дн≥сть утвердженн€ Ђединого (або триединого) русского народаї, Ђединой (або триединой) русской культурыї. ƒивним чином ц≥ замш≥л≥ тексти кињвських Ђрусских националистовї через стол≥тт€ вит€гують ≥, не пров≥тривши, передруковують ≥ використовують в украњнофобськ≥й пропаганд≥ €к московськ≥ ЂсловТ€нолюбиї, так ≥ кињвськ≥ Ђ≥нтернац≥онал≥стиЕї 20. Ѕудител≥ ЂсловТ€нського базаруї спл€ть-мр≥ють зашити подерте полотнище ЂЇдиногої рад€нського простору. јле €ким робом зашити те, що розл≥злос€ старим лахм≥тт€м? —ид€ть на подертому полотнищ≥, охопивши його руками, ≥ товчуть у ступ≥ з≥пр≥ле зерно брехн≥.

ƒопоки живе нац≥ональна ≥де€, живе повага самих до себе, живе повага внук≥в до д≥д≥в, стверджуЇтьс€ на демократичних засадах украњнства украњнська культура ≥ украњнська соборн≥сть, до тих п≥р актуальними залишаютьс€ права народу на њх реал≥зац≥ю й вол€ кожного ≥нтел≥гента до прац≥ на в≥втар нац≥ональноњ нашоњ ≥дењ.. —аме тому не втрачають своЇњ ваговитост≥ слова —имона ѕетлюри, кинут≥ в обличч€ украњнофобу ѕ. —труве, що в 1911Ч1914 рр. виступав проти нац≥ональноњ ≥дењ (таких украњнофоб≥в у  иЇв≥ не бракувало. „ого варта книга —. ўоголЇва 1912 р. Ђ”краинское движение как современный этап ёжнорусского сепаратизмаї): Ђ”крањнству не вперше звикати до репрес≥й: вони загартували його, створили в ньому вже досить велику в≥дпорну силу та гнучк≥сть, що допоможуть нам витримати без особливоњ шкоди дл€ розвитку нашого нац≥онального руху нов≥ спроби войовничого рос≥йського нац≥онал≥зму, увесь його галас ≥ свистї 21.

Ќаступальний шов≥н≥зм кремл≥вського іатунку на шатк≥вниц≥ нов≥тн≥х ≥нтриг витворюЇ з незм≥нною тупою зат€т≥стю й вперт≥стю увесь капуст€ний галас ≥ попул≥стське беззубе шамканн€. ЂЌов≥ шл€хи ви€вленн€ нац≥ональноњ думкиї пропонував украњнству —имон ѕетлюра. “акий в≥н не бажаний дл€ збанкрут≥лоњ в ™вроп≥ ћосковит≥њ, ≥ саме через те, що в≥н закликав народ до св≥домого, стов≥дсоткового ви€вленн€ украњнськоњ само≥дентичност≥. „и не мав рац≥њ знаний просв≥титель  . ”шинський, €кий стверджував, що Ї конкретно украњнець, рос≥€нин, н≥мець, француз, ≥ у кожного з них Ї конкретна ≥стор≥€?! «рештою, така думка природна, ≥ в н≥й нема зерна неправди. јле дл€ шов≥н≥ст≥в будь-€ка стежка в напр€м≥ ц≥Їњ думки, окр≥м визнанн€ ун≥кальност≥ ћосковит≥њ, недопустимаЕ Ќа наше переконанн€, президент –‘ Ѕ. ™льцин в≥дмовивс€ у Ѕ≥ловезьк≥й ѕущ≥ п≥дписати один документ про реан≥мац≥ю –ад€нського —оюзу, виход€чи з дуже простого постулату: Ђя без ”крањни —оюзу не бачу...ї. який там тандем? Ћатана сорочка, збанкрут≥ле пон€тт€ отой —оюз?.. ≤ навзам≥н отому феодального закрою б≥льшовицького —оюзу Чсоюз незалежних держав?  ур€м на см≥хЕ Ђѕартнерство можливе м≥ж нашими народами лише тод≥, коли ћосква позбудетьс€ ≥мперських амб≥ц≥йї, Ч слушний висновок робить ќ. √рин≥в у книз≥ Ђ”крањна ≥ –ос≥€ї 22.

Ќародженн€ московського ЂсловТ€нського базаруї у межах експлуатац≥њ словТ€нських культур чи насильного Ївраз≥йського Ђгуртуванн€ї п≥дм≥нюЇ прапор справжньоњ консол≥дац≥њ, партнерства словТ€н Ч ф≥кц≥Їю московськоњ першост≥ ≥ вищост≥. ” межах провокац≥й психолог≥чно нарощуютьс€ ≥ зомбуютьс€ думки про небезпеку зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ (¬ чому вона? ” тому, що в ™вроп≥ люди щаслив≥ше, краще, заможн≥ше живуть? ћожуть говорити те, що думають?), робл€тьс€ м≥ф≥чно-утоп≥чн≥ спроби втримати на поверхн≥ прогнилоњ води про≥ржав≥лий човен —Ќƒ, ст≥ни €кого пост≥йно залатують, щоби не п≥шов на дно.

—ловТ€ноф≥льство у далекогл€дних прогнозах тримаЇ в пол≥ зору дал≥ на приц≥л≥ ”крањну, що виг≥дна йому €к плацдарм дл€ зм≥цненн€ московських ≥деологем ≥ нарощенн€ њхнього шк≥дливого впливу в цив≥л≥зац≥йн≥й сп≥льнот≥. Ќовий пор€док у московському св≥т≥ передбачаЇ д≥ю ЂсловТ€нського базаруї Ч штучного псевдо≥мперського продукту московськоњ бюрократ≥њ. “еорема цього Ђбазаруї передбачаЇ в≥дх≥д в≥д основ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ: примус, покору, зал€куванн€ народу.

”крањнський нац≥онал≥зм, що маЇ ч≥тко викривлен≥ деф≥н≥ц≥њ у гар€чих головах московських ≥мпер≥ал≥ст≥в в≥д к≥нокультури штибу  ончаловського, €к р≥вно ж украњнських москвоф≥л≥в на кшталт “олочка, Ч це Ї насправд≥ те, що рос≥йськ≥ патр≥оти називають Ђлюбити в≥тчизнуї. ўе донедавна не можна було казати Ђлюблю ”крањнуї Ч дик≥сть дл€ китайц€, бразил≥йц€, €кщо њм заборонити любити  итай чи Ѕразил≥ю. ” 30Ч80-х рр. украњнська л≥тература, мистецтво були переповнен≥ лише любовТю до ¬≥тчизни, €сна р≥ч, рад€нськоњ, ще донедавна каральний меч  ƒЅ та його опричник≥в вис≥в над головами Ђбуржуазних нац≥онал≥ст≥вї, в €ких т≥льки того гр≥ха й було, що любили ”крањну та њњ народ.

ј чого варт≥ за€ви, що лунали на ™враз≥йському гуман≥тарному форум≥ у ћосковському ≥нформац≥йному центр≥ ќќЌ (1992 р., травень)! Ђ—ловТ€нськ≥ народи, ≥ в першу чергу рос≥йський народ, тепер повинн≥ виконати велику м≥с≥ю реаб≥л≥тац≥њ ≥ндоЇвропейськоњ Ђг≥перборейськоњї традиц≥њЕ —в€та –усь й стала землею першого словТ€ноф≥льського руху спротиву н≥г≥л≥зму цив≥л≥зац≥њ «аходуЕї. јбо майже, €к оскомина: ЂЕостанн€ над≥€ на зв≥льненн€ Ївропейц≥в л€гаЇ на в≥ру в словТ€нськ≥ народи, зос≥бна в рос≥€н, що здатн≥ в≥дкрити новий цикл в ≥стор≥њ Ївропейськоњ культури ≥ цив≥л≥зац≥њї. ѕод≥бн≥ диф≥рамби п≥дтримуютьс€ оф≥ц≥йними Ђангеламиї ћоскви.

ƒ≥€ч≥в украњнськоњ культури виховували у ’’ ст. в дус≥ пролетарського ≥нтернац≥онал≥зму. ћосковськ≥ фарисењ в цьому ключ≥ любов до ЂвЇл≥кой нЇдЇл≥мойї перетворили на територ≥ю власноњ влади ≥ вигод, а пролетарський ≥нтернац≥онал≥зм залишили Ђхохламї €к компас у здеморал≥зованому ≥ збаламученому б≥льшовицькою мораллю соц≥ум≥. ѕролетарський ≥нтернац≥онал≥зм, однак, розповзс€, наче драгл≥. “епер пост≥мпер≥ал≥сти з ћоскви хапаютьс€ за голову. ўо наробили? “акий ласий шматок втратили! Ќ≥де поживитис€, н≥ в кого погостювати. (Ќа Ѕјћ≥ хабар€ не в≥зьмеш, не погостюЇш!). ≤ усе винн≥ оц≥ трикл€т≥ нац≥онал≥сти з њхньою ≥деЇю суверенност≥, любовТю до ”крањни, чи Ѕалт≥њ, чи √руз≥њ. «нову з кремл≥вських льох≥в вит€гуютьс€ вицв≥л≥ гасла про небезпеку украњнського нац≥онал≥зму ≥, €к пор€тунок в≥д цього, про потребу братерського Їднанн€ (в ≥мТ€, скаж≥мо, ЂсловТ€нського базаруї), знову лунають погрози ≥ тривають зал€куванн€ Ч свобода дл€ ”крањни ЂнЇжелательнаї, ≥ знову байки про рай ЂсловТ€нського базаруї нагадують пару з чайника, що кипить на вогн≥ московських внутр≥шн≥х бол€чок ≥ негаразд≥в. Ќе вийде у ћоскви ≥з ЂсловТ€нським базаромї!

≈коном≥чн≥ претенз≥њ –ос≥њ до ”крањни Ч з приц≥лом вин€тково пол≥тичним, вони пол€гають у бажанн≥ позбавити њњ суверенност≥. ÷е поставлено на карту зовн≥шнього пол≥тичного житт€ ћоскви. ” кв≥тн≥ 2004 р. б≥льш≥сть ¬ерховноњ –ади ”крањни ратиф≥кувала угоду про ™диний економ≥чний прост≥р, €кий, на думку ёл≥њ “имошенко, Ђбув в≥дкритим реверансом украњнськоњ влади в б≥к рос≥йських клан≥в ≥ ф≥нансово-промислових груп. ¬≥днин≥ не ≥снуЇ жодних розумних перепон на шл€ху неконтрольованого рос≥йського кап≥талу, що врешт≥-решт Ђконсол≥дуЇї украњнську економ≥ку з економ≥кою ћоскви ≥ перетворить нашу державу в локальну зону рос≥йського економ≥чного впливу, що не матиме шанс≥в конкурувати на м≥жнародному ринку самост≥йно. ѕропрезидентська б≥льш≥сть сьогодн≥ опустила зал≥зну куртину перед ”крањною на шл€ху ≥нтеграц≥њ в цив≥л≥зоване сусп≥льствої23.

ћинуло к≥лька м≥с€ц≥в нелегкого дл€ ”крањни 2004 р. ≤ ѕут≥н на б≥лому змиленому кон≥ прискакав до  иЇва й давай повчати ”крањну, кого њй сл≥д обирати президентомЕ

¬ ≥сторичному моральному аспект≥ нин≥шн≥й ЂсловТ€нський базарї Ч це ностальг≥€ за у€вною величчю колишнього ≥мпер≥ал≥стичного —–—–, що в тлумаченн≥ ≥ пол≥тичних демаршах його сучасних ортодоксальних ≥нтерпретатор≥в засуджуЇ демократичне оновленн€ –ос≥њ. ¬ ≥стинному, без комун≥стичних ≥нтерпретац≥й ≥ коментар≥в, тлумаченн≥ той самий тотал≥тарний —–—–, останн€ ≥мпер≥€ у св≥т≥, був вТ€зницею дл€ багатьох народ≥в. ÷ей Ђбазарї продаЇтьс€ у пл€шечках з п≥дсолодженою водою словТ€нськоњ Ђлюбов≥-Їдност≥Ђ: мовл€в, була словТ€нська сп≥льнота (з етн≥чно-шов≥н≥стичними рангами про братерство), мовл€в, була могуть одн≥Їњ великоњ держави (читай: вТ€зниц≥ ≥ концтабори), було, мовл€в, щасливе житт€ народу (читай: черги в магазинах, деф≥цит елементарних продукт≥в харчуванн€, товар≥в, усереднена б≥дн≥сть), ≥ мовл€в, був справжн≥й патр≥отизм (читай: патр≥отизм кремл≥вських бонз, що вол≥Ї абсолютний диктат зам≥сть свободи вибору).

Ђ—ловТ€нський базарї маЇ ≥сторичне кор≥нн€ Ч пол≥тичну ф≥лософ≥ю, що с€гаЇ джерел словТ€ноф≥льства, панслав≥зму, бо вони стверджували статус рос≥йського першенства ≥ пануванн€ над ≥ншими народами, а також так≥ стереотипи сусп≥льних д≥€нь, €к≥ були виг≥дн≥ прислужникам ≥мпер≥њ на даний пер≥од, ≥, в першу чергу,  ремлю Ч самодержав≥ю, православ≥ю ≥ Ђнародуї. Ђ—ловТ€нський базарї посилаЇтьс€ на глибоке кор≥нн€ ф≥лософ≥њ ћ. я. ƒанилевського, що була закладена в його прац≥ Ђ–ос≥€ ≥ ™вропаї. “ой Ђбазарї л≥кт€ми торуЇ шл€х на тротуар≥ сучасних складних перебудовчих процес≥в, в≥н збиваЇ з н≥г тих, хто н≥би стоњть йому на завад≥, ще плутаЇтьс€ п≥д ногами цив≥л≥зац≥йних рух≥в, спотворюючи штибом авантюризму рел≥г≥йн≥ переконанн€, завойовуючи екранн≥, телев≥з≥йн≥ сфери, пресу, пер≥одичн≥ виданн€, естраду, музику, театр, моду Ч передумови культури. ¬≥н, однак, може подолати коротк≥ дистанц≥њ, а дал≥ у нього нема економ≥чно-культурного запасу, не вистачаЇ ан≥ духу, ан≥ сил, ≥ тод≥ кожен, хто тверезо мислить, стверджуЇ дл€ себе просту мудр≥сть, що московський ≥нтернац≥онал≥ст-панслав≥ст просто не вм≥Ї будувати чесне житт€. ” нин≥шн≥х форсайт≥в панслав≥зму Ї багато спор≥дненого з≥ страхом кн€з€ ¬олконського перед поступом украњнськоњ культури, Ч страхи, бачите, живуч≥ ≥ знаход€ть сьогодн≥ €к нових приб≥чник≥в ЂпТ€тоњ колониї в ”крањн≥, так ≥ тих, хто њњ ф≥нансуЇ з ѕ≥вноч≥. ќсобливо небезпечна ЂпТ€та колонаї, що д≥Ї з плацдарму так званоњ опозиц≥њ або реваншу втрачених шов≥н≥стично-пол≥тичних п≥льг, Ч це чир€к на здоровому т≥л≥ держави, свого роду м≥м≥кр≥€ ЂсловТ€нського базаруї.

≤мпер≥ал≥зац≥€ московськоњ культури маЇ наступальний пол≥тичний контекст, з≥гр≥тий нац≥онал≥стично-шов≥н≥стичними ≥нтригами та ≥стеричними за€вами-плачами про мес≥анську роль от≥Їњ самоњ колись н≥би супердержави. ¬она зд≥йснюЇ пропов≥дь насильства, шантажу, п≥дступництва, вона провокуЇ розбрат, ≥нтриги ≥ нехтуЇ ≥ншими культурами, мовл€в другор€дн≥. „и не Ї дом≥нуюч≥ фактори шов≥н≥зму основою поступу московизац≥њ?!

≤мпер≥ал≥зац≥€ культури ≥ русиф≥кац≥€ культури Чр≥дн≥ розпусн≥ сестри, €к≥ в≥дшукують прост≥р дл€ здеградованих гульбищ, аби набрати б≥льший розг≥н, стати достатньо впливовими з аргументац≥€ми особливого посланництва, щоб набути пол≥тичноњ ваги в ≥деологем≥ ЂсловТ€нського базаруї.

≤мпер≥ал≥стичний поступ московськоњ шов≥н≥стичноњ культури маЇ силовий характер ≥ позначений войовничим духом рекламованоњ ≥стер≥њ. ¬≥н не визнаЇ компром≥с≥в, не приймаЇ ≥нших лог≥чних пропозиц≥й, в≥н проти цив≥л≥зац≥йно-демократичного поступу, в≥н налаштований на пол≥технолог≥чн≥ бойов≥ риталища, нестримн≥ у загарбницьких ц≥л€х. ¬≥н Ч перший, н≥, в≥н найперший у спрагл≥й ном≥нац≥њ дутоњ, €к гумова кулька, першост≥ ≥ лицем≥рному вихвал€нн≥ власноњ вищост≥ в ус≥х д≥л€нках гуман≥тарного житт€. јле люди знають ц≥ну першост≥, осв≥чен≥ люди бо€тьс€, €к бджоли диму, що ≥мпер≥ал≥стичн≥ апетити ц≥Їњ монстркультури, ≥гноруючи набут≥ тис€чол≥тн≥м досв≥дом ≥деали рел≥г≥йноњ цноти, в≥дносин м≥ж людьми, норми сп≥лкуванн€, засади щирост≥ й в≥двертост≥, провокують правила недов≥рТ€ й розбрату. ƒушею ≥мпер≥ал≥зму, його демон≥чною суттю Ї русиф≥кац≥€, ≥ ус€ багатов≥кова ≥стор≥€ ”крањни, в тому числ≥ останнього дес€тир≥чч€ незалежност≥, Ї €скравим п≥дтвердженн€м њњ захисту перед наступом русиф≥кац≥њ. Ќа цю тему немало написано, зрештою досить аргументовано доведено њњ ≥сторичну еволюц≥ю у публ≥кац≥њ крак≥вського досл≥дника ¬олодимира ћокрого 24.
ѕригадуЇте ¬олодимира ћа€ковського?*

ј що ми знаЇм
про лице ”крањни?
«нань
у рос≥€нина
не глибока товщ Ч
тим,
хто поруч,
пошани мало.
«нають лиш
украњнський борщ,
знають ≥ще
украњнське сало.

≤ з культури знань
не широченько:
окр≥м
двох
уславлених “арас≥в Ч
Ѕульби
та в≥домого Ўевченка, Ч
ан≥ з м≥сц€ руш,
€к не старайс€.
ѕритиснеш його Ч
дурницю зморозить,
викладе весь
вантаж розумовий:
в≥зьме й розпов≥сть
зо двоЇ курйоз≥в Ч
анекдот≥в
украњнськоњ мови.
я кажу соб≥:
товаришу москаль,
на ”крањну
жарт≥в не скаль.
¬ивч≥ть мову цю
з≥ ст€г≥вЕ

” памТ€т≥ багатьох культура русиф≥кац≥њ насильницька, злов≥сний подих њњ мав своњм висл≥дом дискрим≥нац≥ю народ≥в, траг≥зм гулаг≥в, магадансько-колимськ≥ знущанн€ над безневинними жертвами, масов≥ виселенн€ сел€н з насиджених гн≥зд ≥ переселенн€ њх у сиб≥рськ≥ безлюдн≥ м≥сц€, де право вибору голодноњ смерт≥ було дл€ приречених найсильн≥шою доктриною ≥мперськоњ ћоскви. ѕан≥чний страх у м≥льйонах с≥€ла насильницька русиф≥кац≥€ Ч перлина рос≥йського ЂсловТ€нського базаруї в недалекому минулому. –усиф≥кац≥€ невмируща! Ќаче т≥ло дракона, вона оживаЇ знову ≥ знову, загрожуючи вогненною триголовою пащекою олж≥, кривди, лицем≥рства, зам≥шаного на лицед≥йств≥. —кладаЇ списки нових жертв! ѕрагне њх, шукаючи скр≥зь ≥ усюди винних! ¬она маЇ тенденц≥ю до неспод≥ваних трансформац≥й, тобто до актив≥зац≥њ загального русиф≥каторського поступу, Ч русиф≥кац≥€ повзуча ≥ небезпечна на т≥л≥ державного суверен≥тету.

¬ умовах незалежноњ ”крањни русиф≥кац≥€ з≥гр≥та шов≥н≥стичними таблетками двомовност≥ Ч вимогами про наданн€ державного статусу рос≥йськ≥й мов≥, рег≥ональноњ окрем≥шност≥ Ч створенн€м м≥ф≥в про особливу, вин€тково окрему сутн≥сть певного рег≥ону в територ≥альному простор≥ ”крањни, Ч зв≥дси вигуки, з≥гр≥т≥ лужковськими, симоненк≥вськими цуйками про необх≥дн≥сть федерал≥зму, що Ї одним ≥з засоб≥в масованого розкраданн€ й привласненн€ державного майна в стил≥ кушнарьовсько-боделан≥вських методик Ђхапай сам, не дай цього зробити ≥ншомуї.

як т≥льки зТ€вл€ютьс€ антидержавн≥ гасла про в≥друбн≥сть, ал≥Їнац≥ю* рег≥ону, зв≥дус≥ль з московсько-кремл≥вських гульбищ зл≥таютьс€ круки-лужкови, а своњ з гнойовищ пол≥тиканства в≥тренк≥вськ≥ круки п≥дливають масла у вогонь.

 руки каркають, галасують, каламут€ть водуЕ на наш≥й земл≥!  руки кружл€ють у пов≥тр≥ державноњ зради. ‘актично вони Ч оперт€ ЂпТ€тоњ колониї. як довго л≥татимуть круки ЂпТ€тоњ московськоњ колониї на см≥тниках ЂсловТ€нського базаруї? ’оча зрозум≥ло, що л≥татимуть доти, доки не в≥дробл€ть своњх тридц€ть ср≥бл€ник≥в.

яке наше ставленн€ до цього украњнського крукосм≥тництва ≥ €к довго влада нового президента ”крањни гратиме за такоњ абсурдноњ ситуац≥њ роль апатичного, н≥би обТЇктивного спостер≥гача?

—ерйозн≥ за€ви про потребу захисту державних ≥нтерес≥в зробили народн≥ обранц≥-парламентар≥ в груднев≥ помаранчев≥ дн≥ згасаючого 2004 року.
≤мпонувала в цьому емоц≥йному розр≥з≥ д≥лова позиц≥€ народного депутата ”крањни —ерг≥€ “ерьох≥на, €ку видрукували Ђ—≥льськ≥ в≥ст≥Ђ: ЂЌародний депутат ”крањни —ерг≥й “ерьох≥н (фракц≥€ ЂЌаша ”крањнаЂ) зареЇстрував у ¬ерховн≥й –ад≥ проект постанови є 6376 Ђѕро прит€гненн€ до в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, п≥дозрюваних у державн≥й зрад≥, та запоб≥ганн€ вивезенню њхн≥х кап≥тал≥в за кордонї. ѕроектом постанови пропонуЇтьс€ тимчасово заборонити вињзд за меж≥ ”крањни особам, п≥дозрюваним у державн≥й зрад≥: ћикол≥ Ѕ≥локоню (м≥н≥стру внутр≥шн≥х справ), јнатол≥ю Ѕлизнюку (донецькому губернатору), √еннад≥ю ¬асильЇву (колишньому генпрокурору), ќлександру ™фремову (луганському губернатору), —ерг≥ю  ≥валову (колишньому голов≥ ÷ентрвиборчкому), —ерг≥ю  ун≥цину (кримському премТЇру), ™вгену  ушнарьову (харк≥вському губернатору), ќлександру ЋукТ€нченку (донецькому меру), ¬≥ктору ћедведчуку (глав≥ адм≥н≥страц≥њ колишнього президента  учми), ¬олодимиру ўербаню (сумському губернатору), ¬≥ктору януковичу (екс-премТЇру) та ¬олодимиру яцуб≥ (дн≥пропетровському губернатору).

Ќа пер≥од д≥њ постанови њњ автор також пропонуЇ заборонити зд≥йсненн€ будь-€ких видаткових операц≥й з рахунк≥в вказаних п≥дозрюваних чи повТ€заних з ними ос≥б ≥ п≥дприЇмств, продаж акц≥й, рухомого чи нерухомого майна, включаючи землю.

÷€ постанова, €кщо буде прийн€та, втратить чинн≥сть лише п≥сл€ набутт€ законноњ сили судових р≥шень щодо кожного окремого п≥дозрюваного.
” по€снювальн≥й записц≥ до проекту своЇњ постанови —ерг≥й “ерьох≥н зауважуЇ, що вона Ђспр€мована на суворе покаранн€ ос≥б, €к≥, використовуючи своЇ посадове становище, закликають до розвалу ”крањни, створенн€ антиконституц≥йних автоном≥й чи блокади державного бюджетуї. Ќа думку депутата, цей акт забезпечить неможлив≥сть вињзду за аналогом Ћазаренка ос≥б, п≥дозрюваних у державн≥й зрад≥, зб≥льшить доходи бюджету та в≥дновить соц≥альну справедлив≥стьї 25.

Ќаприк≥нц≥ 1998 р. група депутат≥в ¬ерховноњ –ади ”крањни (50 ос≥б) звернулас€ з оф≥ц≥йною за€вою засудити д≥њ доморощених колаборац≥он≥ст≥в ≥ московських культур-шов≥н≥ст≥в. —оратник≥в м≥сцевоњ русиф≥кац≥њ покликали на судове зас≥данн€ очиститис€, виспов≥датис€ перед судом ≥стор≥њ. «в≥сна р≥ч, колаборац≥он≥сти на суд не зТ€вилис€, ≥ тому парламентар≥ через пресу змушен≥ були озвучити питанн€, аби прихильники москов≥зац≥њ в≥дверто висловилис€ з приводу:

ЂЧ насильницького поваленн€ законноњ влади ”Ќ– 1918Ч20 рр.;

Ч орган≥зац≥њ штучного голодомору в ”крањн≥ в 1921Ч23 рр., коли з ”крањни за вказ≥вками ÷  ¬ ѕ(б) було вивезено хл≥б ≥ сел€н п≥вденних областей прирекли на голод;

Ч нищенн€ р≥зних рел≥г≥йних конфес≥й, починаючи з 20-х рок≥в;

Ч необірунтованих репрес≥й проти украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ через процес над —¬”Ч—”ћ;

Ч насильницькоњ колектив≥зац≥њ;

Ч орган≥зац≥њ штучного голодомору в 1932Ч33 рр., €кий забрав м≥льйони невинних жертв, а голодних украњнських сел€н, за вказ≥вками з ћоскви, ваш≥ попередники не пускали за хл≥бом до –ос≥њ та Ѕ≥лорус≥њ;

Ч масового знищенн€ украњнських храм≥в у 30-х роках (зокрема, ћихайл≥вського «олотоверхого собору в  иЇв≥);

Ч репрес≥й проти украњнц≥в, починаючи з 1934 р. (¬≥нниц€, Ѕик≥вн€, ƒемТ€н≥в ЋазЕ);

Ч насильницькоњ депортац≥њ украњнц≥в ≥ пол€к≥в ≥з «ах≥дноњ ”крањни до —иб≥ру (1939Ч41 рр.);

Ч масового знищенн€ в рад€нських тюрмах «ах≥дноњ ”крањни пол≥тичних вТ€зн≥в у перш≥ дн≥ г≥тлер≥вського нападу на —–—–;

Ч масового руйнуванн€ памТ€ток арх≥тектури в  иЇв≥, ’арков≥ та ≥нших м≥стах п≥д час в≥дступу;

Ч орган≥зац≥њ штрафних батальйон≥в ≥ Ђзаградительных отр€довї, в≥д €ких пол€гли тис€ч≥ р€дових п≥д час вимушеного в≥дступу;

Ч орган≥зац≥њ Ќ ¬ƒ ћƒЅ за вказ≥вками ÷   ѕ(б)” провокативних 150 спецбоњвок, у €ких нал≥чувалось 1800 чолов≥к. ¬они д≥€ли п≥д вигл€дом ќ”ЌЧ”ѕј, тероризуючи мирне населенн€, прислане на Ђвизволен≥ї земл≥ з≥ —х≥дноњ ”крањни, насамперед учител≥в ≥ л≥кар≥в;

Ч Ђвжитих заход≥в по розгрому збройного п≥дп≥лл€ї, коли, за твердженн€м тод≥шнього першого секретар€ ÷   ѕ ”крањни ћиколи ѕ≥дгорного (1956 р.) Ђбуло убито понад 150 тис€ч бандит≥в, арештовано 103828 учасник≥в ќ”Ќ та ≥ншого нац≥онал≥стичного елементу ≥, кр≥м того, в пор€дку в≥дпов≥д≥ на бандитськ≥ про€ви виселено на спецпоселенн€ 65 тис€ч с≥мей нац≥онал≥ст≥в та њхн≥х пос≥бник≥вї (чи були бандитами украњнськ≥ нац≥онал≥сти, адже њхн€ кров Ч на своњй земл≥?);

Ч орган≥зац≥њ зрежисованих показових процес≥в над украњнськими нац≥онал≥стами, коли проект обвинувачувального висновку, обвинувачувальна промова прокурора ≥ вирок затверджували в ÷   ѕ(б)” не п≥зн≥ше н≥ж за тиждень до початку судового зас≥данн€ (постанова ѕол≥тбюро ÷   ѕ(б)” є ѕЅ-83/61 в≥д 5.10.51 р.);

Ч засудженн€ ≥ вбивства неповнол≥тн≥х (дит€ч≥ черепи з≥ сл≥дами куль у Ѕик≥вн≥, ƒемТ€новому Ћаз≥);

Ч орган≥зац≥њ штучного голодомору в 1946Ч47 роках, коли зерно, за вказ≥вками ÷ , в≥дправили до сх≥дноЇвропейських крањн, що потрапили п≥д окупац≥ю рад€нськоњ арм≥њ;

Ч насильницькоњ колектив≥зац≥њ в зах≥дноукрањнських та ≤змањльськ≥й област€х;

Ч орган≥зац≥њ й участ≥ у насильницьк≥й депортац≥њ украњнц≥в (Ћемк≥вщина, Ќадс€нн€, ’олмщина, ѕ≥дл€шш€) з етн≥чних земель у нин≥шн≥й ѕольщ≥ в –ад€нську ”крањну, а пол€к≥в ≥з «ах≥дноњ ”крањни Ч на територ≥ю ѕольщ≥;

Ч заборони повертатис€ в р≥дн≥ крањ тим украњнц€м, €к≥ в≥дбули покаранн€ в √”Ћј√ах;

Ч зд≥йсненн€ антисем≥тизму €к державноњ пол≥тики в повоЇнний час (так звана Ђсправа л≥кар≥вї);

Ч створенн€ перешкод дл€ поверненн€ на ≥сторичну батьк≥вщину кримських татар та ≥нших депортованих народ≥в;

Ч асим≥л€ц≥њ украњнського етносу;

Ч пост≥йного втручанн€ у судочинство, навТ€зуванн€ суду л≥н≥њ компарт≥њї.

Е „орне ≥ б≥ле, день ≥ н≥ч, добро ≥ зло завжди поруч Ч це ≥ Ї реальна хода ≤стор≥њ. Ќ≥коли не зам≥нити б≥лого бруднимЧ €к не заступити дн€ н≥ччю. Ћюбител≥ брудних барв вишукують нов≥ рецепти розбрату в ”крањн≥, закликаючи до стерильного очищенн€, за словами Ѕазилюка, в≥д Ђнин≥шнього бедламуї. Ќе сумн≥ваюсь: правда не за ними, не за  ушнарьовими, не за рег≥ональними сепаратистами, бо правду не вибореш глумом над народними св€тин€ми ≥ т≥Їю тупою олжею, що завжди злов≥сно чорн≥ла перед б≥лою барвою правди.

¬≥домий украњнський культурний д≥€ч ≥ ф≥лософ ћикола Ўлемкевич (1894Ч1966) з в≥рою в майбутнЇ оновленн€ й ствердженн€ соборност≥ украњнства натхненно писав: Ђ“епер можемо ствердити, що ми н≥коли у нов≥ших часах не були так≥ зближен≥ й так≥ зр≥вн€н≥ в перес≥ч≥, €к сьогодн≥Е

ЕЌ≥коли в нов≥ш≥ часи не були ми так≥ одностайн≥, так≥ близьк≥. ƒвер≥ глибокоњ соборност≥ у взаЇмному розум≥нн≥ та взаЇмн≥й любов≥ в≥дчинен≥ тепер навст≥ж. “≥льки Ђполки поган≥ї застар≥лих мислей ≥ форм ≥ звТ€заних з ними амб≥ц≥й та провини Ч заступають дорогу. Ђѕотопч≥мо т≥ полки поган≥ї, Ч ≥ св≥дом≥сть, ≥ сов≥сть повтор€ють слова ≤вана ‘ранка. ≤ тод≥ з розТ€сненими очима ≥ щирим серцем ув≥йдемо в т≥ в≥дчинен≥ двер≥ї 26.

ѕолки поган≥ Ч на гульбищ≥ ЂсловТ€нського базаруї ћосковит≥њ! “ой хибний шл€х почавс€ в≥д пролетарського ≥нтернац≥онал≥зму.


1 √уцало ™. «нак ’≥ви // Ћ≥тературна ”крањна. Ч 1995. Ч 3 серп. Ч —. 5.
2  онквест –. ∆нива скорботи. Ч  ., 1993. Ч —. 99.
3 ƒив.: ¬≥нниц€: злочин без кари. Ч  ., 1994. Ч —. 333; кр≥м того, див.: ¬еликий терор на ’мельниччин≥. Ч ’мельницький, 1997. Ч —. 270; —тар≥в —. —трата голодом. Ч  ., 1997. Ч —. 251;  ул≥ш ј. √еноцид. √олодомор 1932. Ч 1933. ѕричини, жертви, злочинц≥. Ч ѕолтава, 2000. Ч —. 88; ѕол≥тичний терор, тероризм в ”крањн≥. Ч  ., 2002. Ч —. 949.
4 ¬олкогонов ƒ. ћаршал ¬орошилов // ќкт€брь. Ч 1996. Ч є 4. Ч —. 164.
5 ”ралов ј. [јвторханов ј.]. Ќародоубийство в ———–. ”бийство чеченского народа. Ч ћюнхен: —вободный  авказ, 1952. Ч —. 69.
6 якубов ‘. ѕам€ть о добром или Ђƒобро без корней не прорастаетї. Ч ” кн.: ѕам€ть о ƒобром. Ч —имферополь, 2004. Ч —. 132.
7 “ам само. Ч —. 12.
8 Ѕекирова √.  римскотатарска€ проблема в ———– (1944Ч1991). Ч —имферополь, 2004. Ч —. 330.
9 ” 2004 р. в  риму д≥€ло с≥м шк≥л та 53 класи з кримськотатарською мовою навчанн€, в≥с≥м двомовних клас≥в, де навчалос€ 3020 д≥тей.  римськотатарською мовою видавалос€ 14 газет ≥ один журнал. ѕри державн≥й телерад≥омовн≥й компан≥њ Ђ римї було утворено нац≥ональн≥ редакц≥њ кримських татар, болгар, в≥рмен≥в, грек≥в ≥ н≥мц≥в. ≤з загальноњ к≥лькост≥ еф≥рного часу (10,5 години) на передач≥ дл€ кримських татар припадало 27 в≥дсотк≥в. ўодн€ в еф≥р виходила передача одн≥Їњ з нац≥ональних редакц≥й. Ќайближчими роками передбачалос€ в≥дкрити ще 34 школи з кримськотатарською мовою навчанн€. Ќац≥ональн≥ кадри одержують п≥дготовку в —≥мферопольському державному ун≥верситет≥,  римському державному ≥ндустр≥ально-педагог≥чному ≥нститут≥, —≥мферопольському педагог≥чному училищ≥.
10 Ѕ≥лозерова Ћ.  уди проваливс€ тендер на Ђ¬ервольфї // Ђ”р€довий курТЇрї в≥д 10.08.2004 р.
11 ѕогр≥бний ј. „и братт€ Ђбрать€ слав€неї? // Ћ≥тературна ”крањна. Ч 1998. Ч 5 берез. Ч —. 7.
12. Ѕазлюк ј.  то развеет мифологический туман? // ¬олконский ј. »сторическа€ правда и украинофильска€ пропаганда. Ч ƒонецк, 1998. Ч —. 4.
13 “ам само. Ч —. 4.
14 “ам само. Ч —. 57.
15 “ам само. Ч —. 63.
16 “ам само. Ч —. 3.
17 ƒив: ћиллер ј. —айт http://www.ukrhistory.narod.au/texts//miller-za.htm.
18 «атулин  ., —евасть€нов ј. Ђƒружба, сотрудничество и партнерствої между –оссией и ”краиной. ƒва года спуст€ после обмана в прошлом веке // Ќезависима€ газета. Ч ћ., 2001. Ч 31 €нвар€.
19 ѕогр≥бний ј. ÷≥ неонац≥ Ч з ”крањни //–озмови про набол≥ле, або €кби ми вчились так, €к требаЕ Ч  ., 2000. Ч —. 218, 219, 221.
20 ƒзюба ≤. ”крањна перед сф≥нксом майбутнього. Ч  ., 2001. Ч —. 20.
21 ƒив. детальн≥ше: „ерненко ј. ”крањнська нац≥ональна ≥де€. Ч ƒн≥пропетровськ, 1994. Ч —. 58Ч60.
22 √рин≥в ќ. ”крањна ≥ –ос≥€: партнерство чи протисто€нн€? Ч Ћьв≥в, 1997. Ч C. 349.
23 “имошенко ё. ”краина: 1991Ч2004? “езисы о национальной измене // ¬ечерние вести. Ч2004. Ч 23Ч29 кв≥тн€.
24 Mokry W. Rusyfikacja Ukrainy i twоШrcy ukrainШskiego odrodzenia w XIX wieku (zarys problematyki) // Slavia orientalis. Ч KrakоШw, 1992. Ч T. XLI. Ч N 2. Ч S. 89 ≥ дал≥.
25 ƒив.: ѕарламентське правосудд€. Ч [ѕередрук з≥ Ђ—вободиЂ] Ч 24. XII.2004 р.
26 Ўлемкевич ћ. √аличанство. Ч Ћьв≥в, 1997. Ч —. 87, 88.


*јвт. Ч сучасн≥ московитськ≥ украњнофоби записують до грона московськоњ культури тих украњнських митц≥в, €к≥ п≥сл€ 1917 р. боролис€ з б≥льшовицьким режимом або, не сприйн€вши його, подалис€ на «ах≥д в ем≥грац≥ю, Ч це ¬. ’мелюк, ќ. √рищенко, ћ. јндр≥Їнко-Ќечитайло, ≤. Ѕаб≥й та багато ≥н. ѓм московитськ≥ украњнофоби в≥дмовл€ють у прав≥ бути речниками украњнськоњ культури.

*”ривок з в≥рша ћа€ковського ЂЅорг ”крањн≥ї у переклад≥ Ћ. ѕервомайського. «а виданн€м: ¬. ћа€ковськийЕ ќда революц≥њ. Ч  .: ƒн≥про, 1968. Ч —. 199Ч200.

* јл≥Їнац≥€ Ч в≥дчуженн€

ƒо зм≥сту ќлександр ‘≈ƒќ–”  ћќ— ќ¬»“≤я ѕ–ќ“» ” –јѓЌ»: ѕќЋ≤“» ј Е  ”Ћ№“”–ј

≤де€ та наповненн€ - ћикола ¬Ћјƒ«≤ћ≤–—№ »…