Українська діяслора - це українцi або люди українського походження, якi проживають поза межами України. Точнiше дефiнiція дiяспори - це етнiчна меншина еміґрантського походження, яка живе й дiї в певних країнах, але пiдтримує сильнi сантиментальнi й матерiяльнi зв'язки з країною свого походження батькiвщиною.

Зорганiзована дiяспора - це дiя певної етнiчної або релiгiї спiльноти людей, яка виходить поза межi територiяльної держави. Добре зорганiзована, й дуже часто трансформована в "мобiлiзовану", адаптована етнiчна дiяспора може в деяких країнах стати важливим полiтичним чинником, як у внутрішній, так і в зовнiшнiй полiтицi країни свого проживання.

Найбільш важливими питаннями дiяспорних груп під сучасну пору є проблеми їх організації, трансформації та адаптації. Очевидно, органiзацiя повинна мати за мету потреби кожного дiяспорного вiдгалуження. Органiзацiя стане успiшною тiльки тодi, якщо переконає членів дiяспори, що без нею індивiдуальнi та колективнi iнтереси не будуть захищенi.

Якщо процесовi трансформацiї в оточуюче суспільство не зарадити, то життя діяспори зосередиться лише на етнiчнiй батькiвщині, то така спрямованiсть процесiв буде проходити зi шкодою для власного розвитку та ефективної дiї в майбутньому.

Процес адаптацiї дозволяє дiяспорним органiзацiям пристосовуватися до мiсцевих умов iснування, не втрачаючи своєї етнiчної iдентичности.

Китайська, iндiйська, палестинська, турецька чи жидiвська дiяспори створили й контролюють великi полiтичні та економiчнi ресурси, і тим самим мають можливість впливати на політику країн, в яких проживають, а тим самим також і на міжнародну політику.

1. Клясична діяспора: жидівське.

Це дiяспора, яка iснує i функцiонує дуже довго не тiльки за вiдсутности полiтичного центру на батькiвщинi, але також і паралельно з державою, яка постала недавно. Її вплив на творення комунальних інcтитуцiй, навiть на території батькiвщини незвичайно великий. Жиди зумiли втримати себе як етнорелiгiйну групу, що столiттями дiяла теж як свого роду полiтичне суспiльство, як нацiя в екзилi.

Одна із вiдкритих таемниць успiху жидiвської дiяспори - це ґравiтацiя до центру унiверсальних комунiкацiйних систем, якi існували або існують в даному часi чи просторi. Тому жиди завжди намагалися осiсти в столичних мiстах, що дозволяло їм iндивiдуально й колективно диспропорцiйно сильно впливати на оточення. В цiй ситуацiї жиди завжди мали досить великi впливи, але в цей же час були виставленi на рiзнi неприємностi, пересуди та переслiдування до голокосту включно. Характерною рисою жидiвської дiяспори є постiйний рух та мiнливiсть центрiв жидiвської дiяспори, до тої мiри, що самi жиди думають про себе як про людей у постiйному русi. Ця мiґрацiйна рухливiсть, з одного боку, створювала проблеми деорганiэацiї, але з другого, дозволяла жидам як групi вiдновлювати й адаптувати себе до нових умов.

Постiйний рух у свою чергу примушував творити релiгiйну культуру, основану в часi, радше як в просторi, в часовому ритмi радше нiж в якiйсь спiльнiй територi. "Галахаг" (що означає шлях) якраз пiдкреслюєе органiзацiю часу, його ритм і обов'язок євреїв освячувати цей ритм, через щоденнi молитви й науку, щотижневий шаббат, через свята, фестивалi i святкування сезонного характеру. В цей же час євреї вважали Iзраїль одиноким важливим спiльним простором, на якому завжди намагалися втримати органiзоване життя з допомогою дiяспори й вiрили, що їм вдасться у цьому просторi вiдтворити власну державу, що i сталося з допомогою нацiонально-визвольного (сiонiстичного) руху.

Одначе, й пiсля створення держави Iзраїль, для 75 вiдсоткiв жидiв ця країна не стала країною їхнього проживання. Але пiд сучасну пору для жидiвської дiяспори пiдтримка й допомога державi Iзраїль - це одна з найважливiших цiлей. Поруч з лоббiстичною дiяльнiстю для Iзраїлю, бачимо також посилення полiтичного активiзму в усiх справах, якi торкаються життя жидiв у країнах поселення. Сьогоднi держава Iзраїль i об'єднуючим чинником для бiльшости жидiв, навiть тих, якi досить критично ставляться до полiтики окремих урядiв цiєї держави.

Важливим елементом жидiвської дiяспори треба вважати її органiзацiйну структуру. Це найбiльш поширена органiзацiя у свiтi. Другою пiсля неї можна вважати хiба Католицьку церкву. Цiкаво, що кожна із них побудована на рiзних засадах. Тодi як Католицька церква побудована на iєрархiчному принципi, жидiвська дiяспорна органiзацiя має радше федеративну структуру, яку можна легко адаптувати в рiзних змiнливих ситуацiях.
Об'єднуючим чинником стала система "галаха", свого роду конституцiйно правна система, живучiсть якої забезпечувалася й пiдсилювалася постiйними рiшеннями рабiнiв. Ця система права стала немов би портативною державою. Вона забезпечувала існування жидiвських громад, але з часом була неспроможна боротися за вiдновлення держави Iзраїль. Для цього було потрiбно створити спецiяльний нацiонально-визвольний рух, вiдомий пiд назвою сiонiзму.

Трагедiя Голокосту та постання держави Iзраїль 1948 року призвели до майже революцiйних змiн у дiяспорi. Вперше пiсля 2000 рокiв бiльшiсть жидiв дiстали можливiсть стати громадянами своєї держави за умови, що житимуть в Iзраїлi (гак гашевут - закон повернення).

Демократичнi змiни у свiтi також дозволяють на вiльний вибiр в органiзацiйнiй структурi дiяспори та членства в нiй. Плюралiзм у внутрiшньому й зовнiшньому життi дiяспори став домiнантним принципом органiзації громад. В результатi постала сiтка органiзацiй, пов'язаних з собою унiкальною системою зв'яэку, що забезпечує i нтеґральність окремих організацій та їх функцій, але, в той же час, дозволяє тісну співпрацю рiзних iнституцiй та їх керiвних кадрiв. У рiэних країнах поселення ци органiзацiйна структура дй по-рiзному, в деяких досить централiзованим, в інших децентралiзованим порядком.

Сучасна структура жидiвської спiльноти складається з органiзацiй, якi переслiдують одне або багато завдань. Але жодна з них не охоплює цiлої спiльноти хоч деякi з них намагаються це робити в точно визначених сферах, як наприклад:

1. Нацiональнi lнституцї, такi як Жидiвська аґенцiя, Свiтова сiонiстична органiзацiя, Жидiвський нацiональний фонд;
2. Мiждержавнi асоцiяцiї, як ОРТ, Свiтовий Жидiвський Конґрес;
3. Освiтнi інституції, як унiверситети в Iзраїлi;
4. Органiзації мiсцевого спонзорства, що дiють в мiждержавнiй сферi, як Спiльний Роэповсюджувальний Комiтет (Jоint Distribution Соmmittее) тощо.

Якщо групувати цi мiждержавнi органiзації за їхнiми головними цiлями, то матимемо такий приблизний образ:

1. Полiтичнi, загальнi цiлi. Свiтова Сiонiстична Органiзацiя; Свiтовий Жидiвський Конґрес.
2. Полiтичнi, спецiяльнi цiлi: Свiтова Конференцiя Совстських Жидiв або подiбнi органiзацiї.
3. Pозподiлювальнi: Конференцiя жидiвських матерiяльних вимог проти Нiмеччини; Меморiяльна фундацiя еврейської культури.
4. Послугово оперативнi: Свiтовий союз ОРТ.
5. Послугово координацiйнi: Європейська рада жидiвських громад.
6. Pелiгiйнi: Свiтовий союз проґресивного юдаїзму; Свiтова рада синагог; Свiтова органiзацiя Аґудат Iсраель.
7. Братськi: Мiжнародна рада Бнай Брiт.
8. Спецiяльнi iнтереси: Свiтовий союз жидiвських студентiв; Свiтова федерацiя сефардiв.

Хоч уряд Iзраїля перебрав у свої руки мiжнароднi стосунки, для свiтових жидiвських органiзацiй залишилося досить мiсця для своїх дiй у цiй сферi, особливо там, де немає полiтичної репрезентацї держави Iзраїль або де її дії обмеженi.

Довготривалi дiяспори - це азiйський феномен. Саме поняття народу та його вiдношення до державности, де народ далеко живучiший вiд держави, вважається важливим елементом для створення дiяспори. Жидiвська дiяспора не загубила цих азiйських елементiв своєї ґенези та існування. Ми, українцi, вiдхрещуємося вiд усього, що пахне Азiєю, але варто б приглянутися, чи в нашому натиску на поняття народу, його тривалiсть, створення i живучiсть дiяспори, не має отих азiйських елементiв.

Жидiвська дiяспора - це найкращий приклад важливої ролi дiяспори у створеннi своєї держави. Жиди не одинокi, прикладiв можна знайти i серед норвежцiв у ЗСА, серед чехiв, вiрменiв i, очевидно, серед українцiв.

2.  Китайська діяспора

На жаль, немає можливости зупинитися на фактах творення китайської дiяспори, окрiм загального твердження, що великою мiрою вона постала iз заробiтчанської чи економiчної емiрацiї, але зараз вiдiграє величезну ролю в економiчному, а тим самим, i в полiтичному життi майже цiлої пiвденно-схiдної Азії й не тiльки там. Iснування великої й потужної китайської держави, та її вiдношення до китайської дiяспори, i навпаки, - це також вагомий чинник в цьому реґiонi свiту.

Мiжнароднi стосунки у пiвденно-схiднiй Азії в цьому столiттi неможливо зрозумiти без розумiння ролi й позиції китайської дiяспори у цьому реґіонi.

Китайський уряд впливає на полiтику країн реґiону i в минулому часто використовував для цього китайську дiяспору. Страх перед Китаєм зумовлює обережне або й неґативне ставлення урядiв багатьох країн до китайського населення цих країн.

Дiяспора у свою чергу намагалася впливати на розвиток подiй в Китаї. Збирали фонди на допомогу революції, пiдтримувала конкуренцiю помiж групами, якi боролися за владу, бойкотували японськi інтереси і т. і. Тепер дiяспорнi мiжнароднi компанії, хоч i дуже обережно пiдтримують тi групи китайської полiтичної елiти, якi обстоюють прагматичнi інтереси економiчного росту й модернiзацiї Китаю.

Китайський уряд намагається використати дiяспору як економiчiний та полiтичний капiтал особливо в закордоннiй полiтицi, також у розбудовi держави. Китайське "чудо" нашого часу немислиме без капiталовкладень дiяспори. Для цього розбудовано велику мережу інституцiй, якi мають за завдання забезпечити приплив фiнансового капiталу. В минулому рiзнi дiяспорнi органiзацї вживано також для поширення комунiстичних впливiв. Одне є зрозумiлим, що потреби закордонної полiтики, радше нiж потреби дiяспори беруть гору в цих вiдносинах.

Майже не існує доказiв, що уряди країн, в яких живе китайська дiяспора, стараються вживати її для досягнення цiлей своєї закордонної полiтики. Одначе вони вживають дiяспорнi транснацiональнi фiрми для потреб економiчного розвитку країни як таке ж джерело особистого збагачення членiв полiтичних та адмiнiстративних елiт.

3.  Діяспора Індії

По-перше, варто зазначити, що статус цiєї дiяспори є дуже рiзний в рiзних країнах свiту. Для тимчасових емiрантiв Індiя залишається культурною батькiвщиною, хоча розумiння етнiчної батькiвщини рiзне вiд групи до групи. Для поселенцiв Схiдної Африки, Iндiя - це мiсце повернення для пенсiонерiв, мiсце проживання їхнiх родин, прадiдiвська земля, джерело їхньої культури i причина дуже розвинутих сьогоднi зв'язкiв. Для колишнiх напiврабiв в Трiнiдадi Індiя - це певнi емоцiйнi вiдчуття i нiчого бiльше.

В загальному, дiяспора в Індії очiкувала, що з незалежнiстю прийде сильна допомога в боротьбi за їхнi права, оборона проти дискримiнацiї. Цього, одначе, не сталося, а прем'єр-мiнiстер Неру закликав дiяспору вiддати першiсть країнам поселення. Рiзнi частини дiяспори зроэумiли, що вони мусять орiєнтуватися на власнi сили.

В окремих випадках, як, наприклад, Кенiя, намагання розбудувати зв'язки помiж обома країнами з допомогою культурного обмiну, переважно студентами, закiнчилися невдало, бо африканськi студенти, яких вiдправлено до Індії, поверталися з бiльшою ненавистю до індiйцiв, нiж коли туди їхали. Одначе індiйська дiяспора продовжує розбудовувати культурнi, економiчнi i суспiльнi зв'язки зi своєю етнiчною батькiвщиною.

Почавши 1970 роком, культурно-роэважальна індустрiя дуже широко розвинулася. Клясичнi i поп-зiрки постiйно запрошуються з вiзитами. Величезна продукцiя кiнофiльмiв Iндiї дуже часто випускає вiдеокасети фiльмiв та інших програм спочатку для дiяспори і тiльки згодом показує їх вдома. Приватний i постiйний обмiн вiдеокасетами помiж дiяспорою в рiэних країнах створює величезнi сiтки знайомств, якi потiм використовуються і в інших справах.

Подiбнi прийоми застосовуються i в релiгiйному життi. Pелiгiйнi провiдники, санти та виконавцi релiгiйної музики постiйно кружляють в дiяспорi, пiдсилюючи релiгiйнi почуття.
Економiчнi зв'язки дiяспори також величезнi, хоча в бiльшостi випадкiв побудованi на родинних чи сiмейних основах. Дуже сильно розбудована туристична сiтка. Члени індiйської дiяспори, не залежно вiд того, де вони живуть, як правило, щотри роки вiдвiдують Індiю, а це, в свою чергу, допомагає в розвитку авiятранспорту Індії. З подорожуванням тiсно пов'язане традицiйне роздавання подарункiв для родини й приятелiв, яке обчислюється мiльйонами долярiв. В Нью-Йорку, Чiкаґо та iнших мiстах ЗСА i Канади iснують спецiяльнi пiдприємства, якi спецiялiзуються на їхньому продажу та доставцi.

Дуже багато членiв дiяспори інвестують свої грошi в Iндiю з думкою повернутися туди у пенсiйному вiцi. Цi iнвестиції також мають спецiяльне опiкування державою.
В суспiльному сенсi Iндiя - це джерело подружнiх партнерiв для емiґрантiв. Дружина з Iндiї вважаеться чистою в культурному i релiгiйному сенсi, людиною кращого характеру i тому є дуже бажаною. Це пiдсилює контакти з батькiвщиною.

Дiяспора у бiднiших чи нестабiльних країнах заощаджуе грошi переважно у Британських банках, що створює рiзнi клопоти з країнами їхнього поселення.

Найбiльший вплив дiяспори вiдчувасться у самiй Iндiї. Ця держава не має якогось спеціяльного підходу у тракуванні членів дiяспори, хiба що старається захищати iнтереси своїх громадян за кордоном. Це також нелегка справа, бо деякi країни, як Австралiя, визнають подвiйне громадянство, тодi як Iндiя не вважає своїми людей, якi прийняли громадянство країн іншого проживання.

Дiяспора токож створює проблеми дипломатичного характеру, як, наприклад, у вiдносинах Iндії з Бiрмою, Шрi Ланкою i Уґандою. Також клопоти з огляду на переслiдування Тамiлiв в Цейлонi тощо.

Уряд Iндiї дуже уважно прислухається до опiнiї свого населення, i тому, якщо iснує зацiкавлення якоюсь частиною дiяспори, уряд дуже часто позитивно реаґує на цього роду питання. У 80-х роках дiяспора дiстала право голосу на виборах Індії, що пiдсилює контакти з батькiвщиною.

Дiяспора є джерелом великих фiнансових надходжень до Iндiї, якi обчислюються мiльярдами долярiв рiчно, що в свою чергу допомагає покривати мiжнароднi платiжнi зобов'язання. Пiд сучасну пору Iндiя ввела законодавчi пiльги для дiяспорних iнвестицiй в надії, що це допоможе притягнути значний дiяспорний капiтал.

Iндiя також намагається вирiшити проблему вiдпливу високоосвiчених спецiялiстiв. Цей процес дорого обходиться країнi. Кожний лiкар, який емiґрує, коштує Iндiї 40,000 долярiв, а кожний науковець 20,000 долярiв. ЗСА, наприклад, мають зиск з цього припливу фахiвцiв 648,000 долярiв за кожного лiкаря, та 236,000 долярiв за кожного науковця. Індiя втрачає 25-30 вiдсоткiв своїх випускникiв лiкарiв та інженерiв щорiчно. Правда, не всi спецiялiсти можуть знайти працю в Індії, а розум, що не використовується - це мертвий розум.

Iснує також й iнша сторона медалi. Дiяспорнi спецiялiсти допомагають батькiвщинi в рiзний спосiб - як консультанти для уряду чи освiтнiх інституцiй, джерело нової технології тощо.

Iснує також досить потужне дiяспорне лоббi спецiяльно в ЗСА, яке впливає на поодиноких полiтикiв шляхом фiнансових вкладiв у виборчi кампанії тощо. Одначе в останньому десятилiттi в Iндiї зауважується рiст неґативної опiнiї щодо дiяспори, що виявилося у виступах важливих полiтикiв.
Назагал, Індiя робить дуже мало для своєї дiяспори. Результат такої полiтики виставляє дiяспору на подвiйну експлуатацiю як країною походження, так і проживання.

В цьому короткому i обмеженому оглядi трьох дiяспор розглянуто низку питань їхнього органiзацiйного життя, їхнього ставлення до країни свого походження, впливiв в країнах свого поселення, та в мiжнародних вiдносинах. Це зроблено в надії, що деякi з питань примусять нас, українцiв, задуматися над рiзними аспектами життя нашої великої дiяспори. Для людей, якi цiкавилися або цiкавляться українською дiяспорою, не матимуть клопоту знайти i подiбностi, i рiзницi в життi iнших дiяспорних груп.

Українська дiяспора живе в рiзних країнах, але найкраще зорганiзована в державах емiґрантського походження, де поняття батькiвщини є iншим, нiж в країнах з гомоґенним населенням з довгими історичними і культурними традицiями. Як і кожна інша дiяспора, українська теж має свої унiкальнi елементи.

Очевидно, асимiляцiйнi процеси роблять своє. Новi емiґранти з України стоять побiч, а українська молодь, в країнах проживання поволi вiдходить вiд українського органiзованого життя. Уряд України не виходить поза рамки эагальних позитивних стверджень щодо дiяспори, але робить дуже мало для того, щоби також надати їй вiдповiдну допомоу. Але видається, що анi марксистськi, анi лiберальнi прогнози про те, що дiяспора - це тiльки перехiдне явище, себе не виправдали.

Коли взяти пiд увагу той факт, що дiяспори починають звертати на себе щораз бiльшу увагу, що ставлення до них в країнах проживання змiнюються на бiльш позитивнi, та що сучасна технологiя зв'язку полегшує контакти, то дiя дiяспор само по собi буде рости й поширюватися.

Сьогоднi майже неможливо урядам країн захищати свою дискримiнацiйну полiтику щодо певних нацiональних груп твердження, що це внутрiшня полiтика держави. Рiзнi українськi дiяспори (а вони й справдi рiзнi, а подiл їх на схiдну та захiдну далеко не вiдповiдає реалiям) повиннi стати бiльш активними в оборонi своїх людських, нацiональних, культурних, релiгiйних й економiчних прав. Цi, якi краще зорганiзованi, повиннi допомагати тим, якi проходять початкову стадiю органiзацiї, але кожна iз них повинна працювати у своїх, окремих ситуацiях по-своєму для добра всiх її членiв, використовуючи всi можливi леґальнi засоби для досягнення своїх цiлей.

The Gerald
Ukrainian quarterly of literature, art, scholar-ship and social life
Year 50, No 4, 1997