Коли душили нашу мову
Варшава, Відень і Москва,
Ми з праху поставали знову,
Снували і плели основу
Свого духовного єства.

Та час прийшов, як чорна згуба,
Коли перевертень і хам
Із-під державного тризуба,
З-під синьо-жовтих орифлам
Ідуть, стають на горло нам,
Стають чинуша і владика,
І наша мова сонцелика
Згасає, кинута на злам.

Моя державо, чи хахлові
Віддаш свій голос, зір і слух,
Чи ти постанеш в рідній мові,
Як в людській плоті божий дух?

Або-або - слова одверті -
Або замучить нас хахол,
Або ти станеш проти смерті,
Збереш водно третини й чверті
Душ українських, що роздерті
Ждуть на цілющий твій Глагол!

Вірш вперше було прочитано в Національній опері України 9 грудня 2003 p.
під час урочистого вечора на честь 135-річчя товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка