|
УКРАЇНСЬКА АФОРИСТИКА
Климентій ЗИНОВІЇВ
Поет, етнограф; ? – 1701
Можна
й словом научить, як ласкаво мовить
*
Подобає отакий дати совіт вам,
Що не треба ні у чім вірити жінкам.
*
Через жінку не один мусив погибати
Чоловік, що дав себе їй у руки
взяти.
*
Як тверезому, мовляв, добре з
п’яним жити,
То, можливо, і свині з вовком
подружити.
*
Коли ж буде юний муж, а жона старіша,
Там картина теж сумна й не буває
ліпша.
*
Кажуть: і залізо ліпше у воді
варити,
Ніж личину песю ту – злую жінку
вчити.
*
Як ремесла свойого повсюдно доглядати,
То небеса такому в труді почнуть
сприяти.
*
Це допоки Бог трима, лікар допоможе,
А настав кінець, ніхто врятувать
не зможе.
*
На лікованім коні їздять небагато.
*
Як коли не загляда в чарку без
потреби,
То достатньо хліба той матиме
у себе.
*
А коли безчесних ти звичаїв набрався,
Між невірними людьми жив і розживався,
Мову стративши свою, звикся з
їхнім ділом –
Осквернився навіки і душею й тілом.
*
Як поваги навзаєм мати не зуміють,
З двору муж, а чи жона, утікать
воліють.
*
Нерозважливо батьки вельми учиняють,
Як одружувать дітей силоміць бажають.
*
Тверезий і п’яний не живуть у
згоді,
Споконвіку правду цю кажуть у
народі.
*
Потішають молодих дзеркала принадні.
До змісту
книги "Українська Афористика"
Бібліотека "Українського життя в Севастополі"
|
|