Мова довга не є добро
*
Мужа доброго пославши, мало йому кажи, а нерозумного пославши, і сам за ним не лінуйся йти.
*
Чиї ризи багаті, того й мова поважна.
*
Золото топиться вогнем, а людина напастями; пшениця, коли товкти її дуже, хліб чистий дає, людина в печалі набуває розум довершений.
*
Міль ризи їсть, а печаль – людину.
*
Дуб міцний корінням численним, отак і град наш – урядуванням.
*
Хто доброму господареві служить, здобуде свободу, а злому господареві служитиме – здобуде рабство ще гірше.
*
Мерця не розсмішити, глупака не навчити.
*
Залізо розтопиш, а злої жони не навчиш.
*
Дивніше дива, якщо хто візьме жону потворну заради набутку.
*
Немає на землі нічого лютішого за жіночу злобу.
*
Дівиця ж бо губить красу свою блудством, а муж мужність свою – злодійством.
*
Очі-бо мудрих жадають добра, а нерозумних – бенкету в злі.
*
Ліпше чути заперечення мудрих, аніж підтакування нерозумних.
*
Не муж між мужами, якщо ним жона володіє.
*
Псам-бо і свиням не треба золота, а нерозумному – мудрих слів.
*
Коли зжере синиця орла, коли каміння попливе по воді, коли буде свиня брехати на білку, тоді нерозумний розуму навчиться.
*
Ліпше вже вола бурого в дім свій увести, як жону погану взяти.
*
Якщо котрийсь муж, дивлячись на красу жони своєї і слухаючи слів її улесливих, починає їй віри йняти, а на ділі її не випробує, то буде проклятий.
*
Не забороняй глупому глупство чинити, то й не уподібнишся до нього.
*
Хробак дерево точить, а погана жона мужа свойого дім губить.
*
Не море топить кораблі, а вітри.
*
Що є жона зла? Мирський бунт, засліплення розуму, начальниця всілякій злобі, у церкві бісівська митниця, поборниця гріха, завада спасінню.
*
Добра жона – вінець мужеві своєму і безжурність, а зла жона – люта печаль, зубожіння дому.
*
Ліпше в утлій лодії плисти, ніж злій жоні таїни звідати.
*
Не сій на межі жита ані мудрості на серці нерозумних.
  До змісту книги "Українська Афористика"