Насолоджуємося свободою слова. А діла?

Нашу націю кілька століть перевертали з ніг на голову, тому серед нас так багато перевертнів.

Я постаршав ще на одну істину.

Душа прагне зрозуміти, чому їй дісталося саме це тіло.

Ми мусили співати, щоб вороги не чули, як стогне і плаче решта нашого народу.

Українська гласність: гомоніть, гомоніть собі, воно мені не заважає.

Слава не лише Україні! Слава тим, хто не зневірився в її майбутньому!

Сьогоднішня Україна: крик душі і мовчання розуму.

Коли б коса на камінь не натрапила, камінь завжди готовий до цього.

Лише перед в’язнем тюремник почуває себе вільним.

Пішли в народ, повернемося після смерті.

“Камо грядеші?” Та не панікуйте, ми нікуди не йдемо. Чекаємо манни небесної.

Тіньова економіка в Україні обслуговується тіньовою політикою серед білого дня.

Сама свобода нікому нічого не дає. Це лише стан душі людини, який дає можливість
домогтися навіть неможливого.

За такого півня деякі непоказні курочки готові нести писанки.

Жити-то можна, але проблема в тому, щоб вчасно померти.

Ми вже не раз відроджувалися. Щоб катам було видніше, кого відстрілювати насамперед.

Хрести на могилах – як знаки додавання між минулим і майбутнім.

До змісту книги "Українська Афористика"