Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе
*
Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.
*
Нікчемність – рідна сестра підлості.
*
Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання.
*
Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
*
Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
*
Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
*
Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
*
Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
*
Совість – це емоційний страж переконань.
*
Роки дитинства – це насамперед виховання серця.
*
Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
*
Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
*
Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, – з усякого погляду справжня людина.
*
Людина така, яке її уявлення про щастя.
*
Егоїзм – першопричина раку душі.
*
Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
*
Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
*
Якщо люди говорять погане про твоїх дітей – вони говорять погане про тебе.
*
Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
*
Музика – це мова почуттів.
*
Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива.
*
Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
*
Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.
*
Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
*
Сім’я – це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.

До змісту книги "Українська Афористика"