Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило
*
Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.
*
Лиш мати вміє жити,
Аби світитися, немов зоря.
*
Самовисочіння людини – то єдиний спосіб збереження землі.
*
Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
*
Право сильного ніби знімає з ужитку людську неввічливість.
*
Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже.
*
Злюмпенізованому людові поет віддає належне.
*
Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
*
Розум – цей інструмент самоподвоєння людини, її самоусвідомлення і самооблуди, орієнтує нас у світі тільки приблизно.
*
Народ ще тільки осмислює конституційні простори своєї свободи, а уряд уже стріляє.
*
Кожна Муза має свій вік.
*
Долі не обирають... Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
*
У невідоме дорога найближча.
*
Гострити ніж людей научили зойки.
*
І сам собі постань законом,
І не вагайся, не блажи...
*
Вітальні листи завжди приймаються одностайно.
*
Земля схожа на голову,
Тільки в ній більше цвинтарів.
*
Будинки – філософи!
Наймудріші філософи.
Бо мовчать.
*
Ритм – тільки продовження, доувиразнення змісту.
*
Пізнане розумом лишається непізнаним для людини, воно не стає її здобутком.
*
В масштабі поетового світобачення всяка неорганічність та імітація – тільки несмак.
*
Один лиш час і має совість.
*
Творчість – то тільки гримаса індивідуального болю.
*
Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть.
*
Сидиш на сухарях – то і душа прозора,
І відлітає страх, і твердне непокора.
*
Терпи, терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух – тож і терпи, терпи.