Кожне слово неосяжне
*
Якого горя не забирає час? Яка пристрасть вціліє у нерівній боротьбі з ним?
*
Дивіться на те, чи любите ви інших, а не на те – чи люблять вас інші.
*
Архітектура – теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.
*
Хоч які дурні слова дурня, а іноді буває і їх достатньо, щоб розумна людина зніяковіла.
*
Бути у світі й нічим не позначити свого існування – це здається мені жахливим.
*
У кожнім слові безодня простору.
*
Кожне слово неосяжне.
*
Стражданнями і горем визначено нам добувати зернини мудрості, не видобуті із книг.
*
Поети з’являються не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу.
*
Навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити.
*
Варто тільки дотепному посміятися з одного боку справи, як слідом за ним тупіший і дурніший глузуватиме з усіх боків справи.
*
Театр – це така кафедра, з якої можна багато сказати світу добра.
*
Якщо навіть трапиться розгніватись на когось, тоді розгнівайся і на себе самого.
*
У глибині холодного сміху можуть віднайтися гарячі іскри вічної могутньої любові.
*
Часто крізь видимий світу сміх ллються невидимі світу сльози.
*
Потрібно зі сміхом бути дуже обережним, – тим більше, що він заразливий.
*
Поріднитися душею, а не кров’ю, може лише людина.
*
Гнів скрізь недоречний, а більш за все у справі справедливій, тому що затемнює і каламутить її.
*
Глупота є особливою принадою гарненької жінки.
*
Слава не може наситити і дати насолоду тому, хто украв її, а не заслужив; вона викликає постійний трепет тільки в гідних їх.
*
Мерці так само втручаються у справи наші і діють разом з нами, як живі.
*
Жінці легше поцілуватися з чортом, ніж назвати когось красунею.
*
Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє.
*
У письменника тільки один вчитель: самі читачі.
*
У літературному світі немає смерті.
*
Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб інші були чистіші.

До змісту книги "Українська Афористика"